П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
08 жовтня 2020 р.м.ОдесаСправа № 521/6663/20
Головуючий в 1 інстанції: Роїк Д.Я.
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
доповідача - судді Турецької І.О.
суддів - Стас Л.В., Шеметенко Л.П.
за участі секретаря - Скоріної Т.С.
представника апелянта - Білобородової Н. О.;
представника позивача - Вдовіченко Г. М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Одеської митниці Держмитслужби на рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 12 червня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Одеської митниці Держмитслужби про скасування постанови в справі про порушення митних правил
Короткий зміст позовних вимог.
27 квітня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції з позовом до Одеської митниці Держмитслужби про скасування постанови в справі про порушення митних правил від 15 серпня 2018 року №1628/50000/18 про визнання його винним у вчинені порушення митних правил, передбаченого ст. 485 Митного кодексу України (далі - МК України) та про накладення на нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу розміром 300 відсотків несплаченої суми митних платежів, що складає 1 625 370,30 грн.
Обґрунтування заявлених вимог складається з такого.
Передусім, позивач звертав увагу суду на те, що справа про адміністративне правопорушення була розглянута у його відсутності, без його належного повідомлення про час та місце розгляду справи.
Далі, позивач зауважував, що в його діях відсутній склад правопорушення, передбаченого ст. 485 МК України, адже він не є особою, що ввозила автомобіль марки RENAULT ESPACE реєстраційний номер НОМЕР_1 , країна реєстрації Литва, номер кузова № НОМЕР_2 , 2004 року виготовлення на митну територію України, у нього не було умислу щодо ухилення від сплати митних платежів. Пояснюючи дану позицію позивач указував, що безпосереднім об'єктом даного правопорушення є суспільні відносини, які посягають на порядок використання пільгового митного режиму щодо ввезених товарів на митну територію, а не транспортних засобів. На його думку, з об'єктивної сторони будь-яке користування транспортним засобом, ввезеним на територію України у режимі «особистого користування», є правомірним, якщо такий транспортний засіб не використовується з комерційною метою.
Також, позивач звернув увагу, що даний автомобіль пройшов процедуру розмитнення в Україні, що свідчить про сплату митних платежів та штрафів.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції.
Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 12 червня 2020 року позов задоволено.
Суд скасував постанову виконуючого обов'язки заступника начальника митниці - начальника управління протидії митним правопорушенням та міжнародної взаємодії Одеської митниці ДФС Виноградова О. І. від 15 серпня 2018 року за № 1628/50000/18 про визнання ОСОБА_1 винним у вчиненні порушення митних правил, а саме: ст. 485 МК України та стягнення з нього штрафу 300% несплаченої суми митних платежів в сумі 1 625 370,30 грн. та закрив провадження у даній справі.
Задовольняючи вимоги, суд виходив з порушень прав позивача бути присутнім під час розгляду справи щодо звинувачення його в адміністративному правопорушенні, передбаченого ст. 485 МК України.
Також, суд погодився з доводами позивача про те, що невід'ємною ознакою суб'єктивної сторони правопорушень, передбачених цією статтею є наявність умислу у декларанта на «ухилення від сплати митних платежів», яка виникла до або в момент декларування товару (проходження митного контролю). Без наявності цієї ознаки суб'єктивної сторони, на думку суду, немає наявності складу правопорушення за цією статтею.
Таким чином, як вважав суд, позаяк обов'язок по сплаті митних платежів лежить лише на особі, що ввозить транспортний засіб, то умисел на ухилення від сплати митних платежів може виникнути тільки до або під час ввозу транспортного засобу.
До того ж, суд указав, що приписи п.9-3 Розділу XXI «Прикінцеві та Перехідні положення» МК України, якими встановлено, що протягом 180 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Митного кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо ввезення транспортних засобів на митну територію України» дозволяють здійснювати митне оформлення транспортного засобу, що класифікується за кодом товарної позиції 8703 згідно з УКТ ЗЕД та щодо якого не дотримані строки та умови (вимоги) митних режимів тимчасового ввезення або транзиту, за умови сплати належних митних платежів та добровільної сплати до державного бюджету фізичною особою, яка є власником такого транспортного засобу або уповноважена розпоряджатися ним та декларує такий транспортний засіб для вільного обігу на митній території України, коштів у сумі, що дорівнює розміру п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Здійснення митного оформлення транспортного засобу з дотриманням умов, визначених абзацом першим цього пункту, звільняє осіб, відповідальних за дотримання строків та умов (вимог) митних режимів тимчасового ввезення або транзиту, від адміністративної відповідальності, передбаченої статтями 470, 481 та 485 цього Кодексу, за порушення митних правил стосовно транспортного засобу, щодо якого не дотримані строки та умови (вимоги) митних режимів тимчасового ввезення або транзиту.
Резюмуючи викладене, суд наголосив, що фактичне керування ОСОБА_1 вказаним вище автомобілем не порушувало вимог ст. 485 МК України, а законність або протиправність вказаних дій може вирішуватися на підставі Цивільного кодексу України та Правилами дорожнього руху.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та відзиву.
Вважаючи рішення суду першої інстанції незаконним та необґрунтованим Одеська митниця Держмитслужби в апеляційній скарзі просить його скасувати та ухвалити нове - про відмову в задоволенні позову.
Підставами для скасування судового рішення скаржник вважає помилковість висновків суду першої інстанції, що позивач не є суб'єктом правопорушення, передбаченого ст. 485 МК України, оскільки використання транспортного засобу іншою особою, ніж тою, якою такий транспорт ввезено, являє собою використання товарів, стосовно яких надано пільги щодо сплати митних платежів, в інших цілях, ніж ті, у зв'язку з якими були надані такі пільги.
Представник Одеської митниці Держмитслужби вважає, що головним у даному спорі є доведеність використання ОСОБА_1 автомобіля марки RENAULT ESPACE реєстраційний номер НОМЕР_1 , країна реєстрації Литва, а відтак, на його думку, не має значення, хто ввозив даний транспортний засіб на територію України.
До того ж, орган митної служби зауважив про неможливість застосування до спірних правовідносин приписів п.9-3 Розділу XXI «Прикінцеві та перехідні положення» МК України, оскільки розмитнення автомобіля марки RENAULT ESPACE відбулося після закінчення провадження у справі про порушення митних правил, тобто після винесення постанови про накладення адміністративного стягнення.
Є, на думку скаржника, таким, що не відповідає фактичним обставинам справи та доказам, що є в матеріалах справи, довід суду про неналежне сповіщення позивача про складення щодо нього протоколу про порушення митних правил та про розгляд даного протоколу.
Позивач, скориставшись правом подання відзиву на апеляційну скаргу, зазначає про її необґрунтованість та безпідставність, а тому просить залишити скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Представник апелянта в судовому засіданні доводи апеляційної скарги підтримав та просив її задовольнити.
Представник позивача в судовому засіданні суду апеляційної інстанції проти апеляційної скарги заперечив та просив рішення суду залишити без змін.
Фактичні обставини справи.
17 жовтня 2017 року о 00:35 год. через митний пост «Кучурган» Одеської митниці ДФС, громадянкою ОСОБА_2 був ввезений в митному режимі «тимчасове ввезення» автомобіль марки RENAULT ESPACE реєстраційний номер НОМЕР_1 , країна реєстрації Литва, № кузова НОМЕР_2 , 2004 року випуску.
У період з 07 листопада 2017 року по 25 грудня 2017 року ОСОБА_1 , на вказаному транспортному засобі, неодноразово (88 разів), проїжджав через пункт пропуску «Іллічівський морський торговельний порт», для виконання своїх трудових обов'язків у ТОВ «СП Рисоїл термінал».
Вказаний факт був виявлений Одеською митницею 16.02.2018 року, після отримання відповіді Іллічівської філії ДП «Адміністрація морських портів України» від 07.02.2018 року.
22 червня 2018 року Одеською митницею ДФС щодо ОСОБА_1 , за його відсутності, складено протокол про порушення митних правил №1628/50000/18, в якому, зокрема, зазначено, що громадянин ОСОБА_1 неправомірно користувався вказаним транспортним засобом щодо якого надано пільги по сплаті митних платежів, в інших цілях, ніж ті, у зв'язку з якими надано такі пільги, що вказує на наявність в його діях ознак порушення митних правил, передбачених статтею 485 МК України.
15 серпня 2018 року Одеською митницею ДФС, за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, прийнято постанову в справі про порушення митних правил № 1628/50000/18, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчинені порушення митних правил, передбаченого ст. 485 МК України та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу розміром 300 відсотків несплаченої суми митних платежів, що складає 1 625 370,30 грн.
21 лютого 2019 року автомобіль марки RENAULT ESPACE держ. номер НОМЕР_1 , країна реєстрації Литва, № кузова НОМЕР_2 , 2004 року випуску був розмитнений громадянином України ОСОБА_3 , сплачено митні платежі та добровільно внесено до державного бюджету за кодом « 093» кошти в сумі, що дорівнює розміру п'ятистам неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а саме: 8500 грн.
Джерела правового регулювання (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) та оцінка суду апеляційної інстанції доводів апеляції і висновків суду першої інстанції.
Переглянувши справу за наявними у ній доказами та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що відсутні підстави для задоволення апеляції, з огляду на таке.
Згідно вимог ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У частині другій статті 61 Конституції України зазначено, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.
Положеннями ст.9 КУпАП встановлено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
За ст. 103 МК України тимчасове ввезення - це митний режим, відповідно до якого іноземні товари, транспортні засоби комерційного призначення ввозяться для конкретних цілей на митну територію України з умовним повним або частковим звільненням від оподаткування митними платежами та без застосування заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності і підлягають реекспорту до завершення встановленого строку без будь-яких змін, за винятком звичайного зносу в результаті їх використання.
Особливості тимчасового ввезення громадянами транспортних засобів особистого користування на митну територію України регламентуються ст. 380 МК України.
Відповідно до ст. 380 МК України тимчасове ввезення громадянами-нерезидентами на митну територію України транспортних засобів особистого користування дозволяється на строк до одного року.
Стаття 485 МК України передбачає відповідальність за заявлення в митній декларації з метою неправомірного звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру неправдивих відомостей щодо істотних умов зовнішньоекономічного договору (контракту), ваги (з урахуванням допустимих втрат за належних умов зберігання і транспортування) або кількості, країни походження, відправника та/або одержувача товару, неправдивих відомостей, необхідних для визначення коду товару згідно з УКТ ЗЕД та його митної вартості, та/або надання з цією ж метою органу доходів і зборів документів, що містять такі відомості, або несплата митних платежів у строк, встановлений законом, або інші протиправні дії, спрямовані на ухилення від сплати митних платежів, а так само використання товарів, стосовно яких надано пільги щодо сплати митних платежів, в інших цілях, ніж ті, у зв'язку з якими було надано такі пільги.
Так, п. 3 ч. 2 ст. 293 МК України передбачено, що обов'язок зі сплати митних платежів, у разі недотримання положень цього Кодексу щодо користування та розпорядження товарами або виконання інших вимог і умов, встановлених цим Кодексом для застосування митних режимів, що передбачають умовне повне або часткове звільнення від сплати митних платежів, - покладено на особу, відповідальну за дотримання митного режиму.
Отже, об'єктивною стороною правопорушення, яке інкриміновано позивачу є дії, спрямовані на порушення встановленого законодавством України порядку використання товарів в цілях, стосовно яких надано пільги щодо сплати податків і зборів. Склад вказаного порушення обумовлює наявність особливої мети - ухилення від сплати митних платежів та вини у формі прямого умислу.
Адміністративне правопорушення, передбачене статтею 485 МК України, має спеціального суб'єкта - особу, що ввозить на митну територію України товар (декларант).
Суб'єктом цього правопорушення може бути лише декларант товару, що ввозиться на митну територію - тобто особа, яка ввозила товар. Такий висновок випливає з того, що тільки декларант заповнює та подає відомості про товар, який ввозить; тільки йому надаються митні пільги у вигляді звільнення від сплати митних платежів; тільки в нього може виникнути умисел на використання товару в інших цілях, ніж ті, у зв'язку з якими було надано пільги, тільки він відповідальний за додержання митного режиму «тимчасове ввезення».
Проте, з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 - не був декларантом транспортного засобу RENAULT ESPACE реєстраційний номер НОМЕР_1 , країна реєстрації Литва, номер кузова № НОМЕР_2 , 2004 року виготовлення та особою, відповідальною за дотримання режиму тимчасового ввезення цього транспортного засобу, а також не є платником митних платежів при ввезенні зазначеного транспортного засобу на територію України на вказаних умовах, а тому в його діях не може бути мети ухилення від сплати митних платежів та складу відповідного правопорушення, адже декларантом відповідного транспортного засобу була громадянка Молдови ОСОБА_4 .
Слід зауважити, що на відповідача, як суб'єкта владних повноважень, відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, покладено обов'язок доказування в адміністративних справах правомірності прийнятих нею рішень.
Як встановлено в процесі розгляду справи відповідачем не надано доказів з обов'язкових, на думку суду фактів, що повинні бути доведені під час розгляду даної справи, серед яких, що позивач був обізнаним про режим ввезення, під яким перебував транспортний засіб; - що позивач діяв умисно, з метою ухилення від сплати податків.
Суд апеляційної інстанції вважає, що суб'єкт владних повноважень не довів, що позивач знав або повинен був знати в якому режимі було ввезено транспортний засіб і чи були на нього отримані будь-які митні пільги, а відповідно не міг мати прямий умисел на вчинення будь-якого порушення митних правил, оскільки не є ані власником транспортного засобу, ані особою, відповідальною за дотримання правил митного режиму.
Оскільки обов'язок по сплаті митних платежів лежить лише на особі, що ввозить транспортний засіб та у момент ввозу транспортного засобу на митну територію України, то логічним є висновок, що умисел на ухилення від сплати митних платежів може виникнути тільки до або під час ввозу транспортного засобу. Після ввозу на особі вже немає обов'язку сплати митних платежів, а є тільки обов'язок додержання режиму, згідно з яким його було ввезено.
За таких обставин, колегія суддів вважає помилковими доводи апелянта, що використання ОСОБА_1 вказаного автомобіля містить склад правопорушення, передбаченого статтею 485 МК України.
В апеляційній скарзі апелянт зазначає про помилковість висновків суду першої інстанції щодо неналежного сповіщення позивача про складення на нього протоколу про порушення митних правил та про розгляд справи про порушення митних правил.
З цього приводу колегія суддів виходить з такого.
За правилами ст.526 МК України справа про порушення митних правил розглядається в присутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності за це правопорушення, та/або її представника. Про час та місце розгляду справи про порушення митних правил органом доходів і зборів цей орган інформує особу, яка притягується до адміністративної відповідальності за порушення митних правил, поштовим відправленням з повідомленням про вручення, якщо це не було зроблено під час вручення зазначеній особі копії протоколу про порушення митних правил. Справа про порушення митних правил може бути розглянута за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності за це правопорушення, лише у випадках, якщо є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про перенесення розгляду справи.
У відповідності до ст.498 МК України особи, які притягуються до адміністративної відповідальності за порушення митних правил, та власники товарів, транспортних засобів, зазначених у п.3 ст.461 цього Кодексу (заінтересовані особи), під час розгляду справи про порушення митних правил у органі доходів і зборів або суді мають право знайомитися з матеріалами справи, робити з них витяги, одержувати копії рішень, постанов та інших документів, що є у справі, бути присутніми під час розгляду справи у органі доходів і зборів та брати участь у судових засіданнях, подавати докази, брати участь у їх дослідженні, заявляти клопотання та відводи, під час розгляду справи користуватися юридичною допомогою захисника, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, давати усні і письмові пояснення, подавати свої доводи, міркування та заперечення, оскаржувати постанови органу доходів і зборів, суду (судді), а також користуватися іншими правами, наданими їм законом. Зазначені в цій статті особи зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами.
Колегія суддів звертає увагу на той факт, що в матеріалах справи відсутні докази повідомлення ОСОБА_1 про час розгляду справи про порушення митних правил, а також відсутні будь-які докази направлення такого повідомлення.
Поряд з цим, матеріали справи містять докази про те, що митний орган неодноразово здійснював виклик ОСОБА_1 для складання протоколу про порушення митних правил та отримання його копії, однак жодне поштове відправлення не було вручено адресату з причини «за закінченням терміну зберігання».
Враховуючи те, що митним органом не надано суду доказів щодо своєчасного надсилання та отримання позивачем інформації про час та розгляд справи про порушення митних правил, суд апеляційної інстанції вважає, що суб'єктом владних повноважень не було дотримано законодавчо визначеної процедури притягнення особи до відповідальності, що обумовлює протиправність її наслідків, а саме: оскаржуваної постанови від 15 серпня 2018 року за №1628/50000/18.
При цьому, колегія суддів бере до уваги правову позицію, що викладена в рішенні Європейського Суду з прав людини від 20.10.2011 у справі «Рисовський проти України», в якому суд зазначив, що принцип «належного урядування», зокрема передбачає, що державні органи повинні діяти в належний і якомога послідовніший спосіб. При цьому, на них покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах. Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість уникати виконання своїх обов'язків.
Колегія суддів не надає оцінку доводу апеляції щодо неможливості застосування до спірних правовідносин приписів п.9-3 Розділу XXI «Прикінцеві та перехідні положення» МК України, оскільки вважає, що вказана норма не може розповсюджуватися на позивача так як вона введена в дію після прийняття постанови в справі про порушення митних правил від 15 серпня 2018 року №1628/50000/18.
Підсумовуючи викладене та враховуючи те, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи та вірно зазначена юридична кваліфікація встановлених фактів, колегія суддів, згідно зі ст. 316 КАС України, дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляції.
Стаття 272 КАС України встановлює особливості апеляційного та касаційного оскарження судових рішень в окремих категоріях адміністративних справ.
Згідно з частиною третьою статті 272 КАС України судові рішення суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду справ, визначених статтями 273-277, 282-286 цього Кодексу, набирають законної сили з моменту проголошення і не можуть бути оскаржені.
Отже, нормами КАС України не передбачено можливості оскарження в касаційному порядку судових рішень суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду справ з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності.
Керуючись ст.ст. 272, 286, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, суд
Апеляційну скаргу Одеської митниці Держмитслужби - залишити без задоволення.
Рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 12 червня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Одеської митниці Держмитслужби про скасування постанови в справі про порушення митних правил - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.
Доповідач - суддя І. О. Турецька
суддя Л. В. Стас
суддя Л. П. Шеметенко