П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
08 жовтня 2020 р.м.ОдесаСправа № 540/1079/20
Головуючий в 1 інстанції: Войтович І.І.
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача - Турецької І. О.
суддів: Стас Л. В., Шеметенко Л. П.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Херсонського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів на рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 30 червня 2020 року у справі за позовом Херсонського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Приватного підприємства "Александр А. Синенко" про стягнення адміністративно - господарських санкцій та пені,
Короткий зміст позовних вимог.
У квітні 2020 року Херсонське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулося до суду першої інстанції з позовом до Приватного підприємства "Александр А. Синенко" (далі - ПП "Александр А. Синенко"), в якому просило стягнути адміністративно - господарські санкції за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі 56 825,00 грн. та пеню за порушення термінів сплати адміністративного - господарських санкцій у розмірі 153,45 грн.
Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач указував, що в силу ч.3 ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» від 21.03.1991 р. №875-ХІІ (далі - Закон №875-ХІІ) підприємства, установи, організації самостійно здійснюють працевлаштування осіб з інвалідністю у рахунок нормативів робочих місць, виходячи з вимог ст. 18 цього Закону.
Ураховуючи приписи ч.1 ст. 19 Закону №875-ХІІ, ПП "Александр А. Синенко", на думку Фонду, у 2019 році повинен був створити 1 робоче місце, але даний норматив підприємство не виконало, а тому має сплатити адміністративно-господарські санкції за його невиконання та пеню за порушення термінів сплати адміністративно - господарських санкцій.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції.
Рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 30 червня 2020 року у задоволенні позову Херсонського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів відмовлено.
Вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем вжито всіх заходів по забезпеченню працевлаштування осіб з інвалідністю, водночас причини не працевлаштування осіб з інвалідністю не залежали від нього, а тому в його діях відсутній склад правопорушення і на нього не може бути покладена відповідальність за недотримання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю.
Наведений висновок, на думку суду, підтверджується тим, що в матеріалах справи відсутні докази безпідставної відмови, керівника ПП "Александр А. Синенко", особам з інвалідністю, які самостійно зверталися до відповідача з метою працевлаштування.
Справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Короткий зміст вимог апеляційної скарги.
Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, покликаючись на неправильне застосування норм матеріального права, Херсонське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів просить його скасувати, та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити повністю.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги позивач зазначив, що судом першої інстанції не прийнято до уваги, що в розумінні ст.22 Закону України «Про зайнятість населення» від 05 липня 2012 року №5067-VI (далі - Закон №5067) основним завданням державної служби зайнятості є право, а не обов'язок направляти для працевлаштування на підприємства, в установи та організації всіх форм власності при наявності там вільних робочих місць (вакантних посад) громадян, які звертаються до служби зайнятості, відповідно до рівня їх освіти і професійної підготовки.
За таких умов, як стверджує апелянт, усі підприємства зобов'язані виконувати, встановлений Законом №875-ХІІ, норматив працевлаштування осіб з інвалідністю, або перераховувати до державного бюджету України відповідну суму адміністративно-господарських санкцій, які використовуються на фінансування заходів соціальної, трудової, фізкультурно-спортивної реабілітації осіб з інвалідністю.
ПП " ОСОБА_1 " не скористалося правом на подання відзиву на апеляційну скаргу.
Відповідно до приписів п.3 ч.1 ст.311 КАС України справу розглянуто в порядку письмового провадження, у зв'язку з поданням апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Фактичні обставини справи.
05 жовтня 2001 року, ПП "Александр А. Синенко" (код 31652568) було зареєстровано в Єдиному державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань. . Видами діяльності ПП "Александр А. Синенко" відповідно до КВЕД є: 01.11 Вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур.
Відповідно до звіту ПП "Александр А. Синенко" про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2019 рік по формі №10-ПІ середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу - 40 осіб, з них: середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність - 1 особа; кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог ст.19 Закону №875-ХІІ - 2 особи.
На основі поданого відповідачем звіту по формі №10-ПІ за 2019 рік, Херсонським обласним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів ПП "Александр А. Синенко" нараховані заборгованість по сплаті адміністративно-господарських санкцій за незайняте 1 робоче місце для працевлаштування особи з інвалідністю у 2019 році в розмірі 56 825,00 грн. та пеня в сумі 153,45 грн.
Дані платежі ПП "Александр А. Синенко" в добровільному порядку не сплачені, що стало підставою звернення Фонду до суду з відповідним позовом.
Джерела правового регулювання (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) та оцінка суду апеляційної інстанції доводів апеляції і висновків суду першої інстанції.
Переглянувши справу за наявними у ній доказами та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що відсутні підстави для задоволення апеляції, з огляду на таке.
Відповідно до вимог частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Положенням про Фонд соціального захисту інвалідів, затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України від 14.04.2011 №129 передбачено, що Фонд соціального захисту інвалідів відповідно до покладених на нього завдань здійснює контроль за виконанням підприємствами нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів та сплатою ними адміністративно-господарських санкцій і пені.
Відповідно до ч. 1 ст. 19 Закону №875-ХІІ для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.
При цьому, ч. 2 ст. 19 вказаного Закону визначено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування осіб з інвалідністю. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.
Частиною 1 ст. 20 даного Закону встановлено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, де працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Частиною другою наведеної статті передбачено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.
Спірні у цій справі санкції застосовуються до суб'єктів господарювання уповноваженими органами державної влади за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, а тому є адміністративно-господарськими санкціями. Про це також вказано у ст. 20 Закону №875-ХІІ.
. Згідно з п. 4 ч. 3 ст. 50 Закону України "Про зайнятість населення" роботодавці зобов'язані: своєчасно та в повному обсязі у порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, за погодженням з центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у галузі статистики, подавати територіальним органам центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, інформацію про попит на робочу силу (вакансії); заплановане масове вивільнення працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці, у тому числі ліквідацією, реорганізацією або перепрофілюванням підприємств, установ, організацій, скороченням чисельності або штату працівників підприємства, установи, організації незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання за два місяці до вивільнення.
Відповідно до п. 2 Порядку подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.2007 № 70 інформацію про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів роботодавці подають центру зайнятості за місцем їх реєстрації як платників страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом.
Наказом Міністерства соціальної політики України від 31.05.2013 № 316 затверджено Форму звітності № 3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)", яка подається за наявності у роботодавця попиту на робочу силу (вакансії) не пізніше 10-ти робочих днів з дати відкриття вакансії(й). Датою відкриття вакансії є наступний день після створення робочого місця чи припинення трудових відносин з працівником, робоче місце якого стає вакантним, або дата, починаючи з якої може бути укладений трудовий договір з найманим працівником.
Наведене свідчить про те, що обов'язок підприємства щодо створення робочих місць для осіб з інвалідністю не супроводжується його обов'язком підбирати і працевлаштовувати таких осіб на створені робочі місця. Такий обов'язок покладається на органи працевлаштування, що перелічені в ч. 1 ст. 18 Закону №875-ХІІ.
Підприємство не несе відповідальності за невиконання нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю, якщо воно розробило необхідні заходи по створенню для них робочих місць, зокрема, створило робочі місця для таких осіб та своєчасно, достовірно, в повному обсязі проінформувало відповідні установи, але фактично не працевлаштувало інваліда з причин незалежних від нього: відсутність інвалідів, відмова інваліда від працевлаштування на підприємство, бездіяльність державних установ, які повинні сприяти працевлаштуванню інвалідів.
Матеріалами справи підтверджено, що відповідачем було надано позивачу звіт за 2019 рік про зайнятість та працевлаштування інвалідів, в якому зазначено, що середньооблікова кількість штатних працівників 40, а кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених, відповідно до вимог ст. 19 Закону №875-ХІІ - 2.
Окрім того, протягом 2019 року ПП "Александр А. Синенко" подавало звіти форми №3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)» та постійно інформувало службу зайнятості про вільні робочі місця та вакантні посади, на яких може використовуватись праця інвалідів.
У відповідь на запит Херсонського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, Голопристанський міськрайонний центр зайнятості, листом від 07 квітня 2020 року №2108/117/20, підтвердив, що відповідач протягом 2019 року надавав до центру зайнятості два звіти за формою №3-ПН «Інформація про попит на робочу силу» на вакантні посади робітника з комплексного обслуговування сільськогосподарського виробництва» для працевлаштування осіб з інвалідністю.
Також зазначено, що роботодавець приймав участь у заходах, організованих службою зайнятості для укомплектування вакансії. На вказану вакансію було направлено 37 претендентів, з них 17 осіб з інвалідністю, які відмовились з різних причин (робота не за місцем проживання або неможливість виконувати роботу за станом здоров'я), 20 особам без інвалідності було відмовлено роботодавцем.
В матеріалах справи відсутні докази безпідставної відмови відповідачем особам з інвалідністю, які самостійно зверталися до відповідача з метою працевлаштування.
За таких умов, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції, що відповідачем у 2017 році було вжито усіх необхідних заходів зі створення робочих місць для інвалідів та було належним чином повідомлено органи працевлаштування інвалідів про створення відповідних робочих місць.
Головний довід апеляції полягає в тому, за приписами ч.5 ст.19 Закону №875 штрафні санкції є альтернативним зобов'язанням роботодавця, який повинен або виконати норматив робочих місць для інвалідів, або сплатити штраф.
На обґрунтування такої позиції Фонд соціального захисту інвалідів зазначає про те, що підприємство зобов'язано або виконувати встановлений Законом №875-ХІІ норматив працевлаштування осіб з інвалідністю або перераховувати до державного бюджету відповідну суму адміністративно - господарських санкцій, які використовуються на фінансування заходів із соціальної, трудової, фізкультурно-спортивної реабілітації осіб з інвалідністю, надання цільових позик на створення робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю.
Досліджуючи дану правову аргументацію, перш за все слід зазначити про усталену судову практику з цього приводу суду касаційної інстанції.
Так у постанові від 26 червня 2018 року (справа №806/1368/17) Верховний Суд зробив правовий висновок про те, що обов'язок підприємства зі створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов'язком займатися пошуком інвалідів для працевлаштування.
Отже, своєчасно та в повному обсязі надавши інформацію про попит на вакансії підприємство, фактично, вживає усіх залежних від нього передбачених законом заходів для відповідності середньооблікової чисельності працюючих інвалідів установленим нормативам, тобто заходів для недопущення господарського правопорушення.
Аналогічна правова позиція за вказаною категорією справ була раніше висловлена і Верховним Судом України, який, у своїх рішеннях, надав тлумачення ч.5 ст.19 Закону №875-ХІІ про те, що первинним є встановлення або невстановлення вини у діях чи бездіяльності роботодавця шляхом оцінки доказів виконання ним заходів щодо створення робочих місць для працевлаштування інвалідів та інформування про наявність вакансій органів працевлаштування.
Враховуючи, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та постановлено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, суд апеляційної інстанції, на підставі ст.316 КАС України залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін.
Згідно зі ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Стаття 328 КАС України встановлює право учасників справи, а також осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки на касаційне оскарження рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Водночас пункт 2 частини 5 вказаної статті встановлює, що не підлягають касаційному оскарженню, у тому числі судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків якщо:
а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовної практики;
б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;
в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;
г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Отже, враховуючи, що судом апеляційної інстанції постановлено рішення у справі розглянутої за правилами спрощеного позовного провадження, відсутні підстави для його оскарження в касаційному порядку.
Керуючись статтями:308, 311, 316, 322, 325 КАС України, суд
Апеляційну скаргу Херсонського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів - залишити без задоволення.
Рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 30 червня 2020 року у справі за позовом Херсонського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Приватного підприємства "Александр А. Синенко" про стягнення адміністративно - господарських санкцій та пені - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку до Верховного Суду не підлягає, за винятком випадків, перелічених у пункті 2 частини 5 статті 328 КАС України.
Доповідач - суддя І. О. Турецька
суддя Л. В. Стас
суддя Л. П. Шеметенко
Повне судове рішення складено 08.10.2020 року.