П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
08 жовтня 2020 р.м.ОдесаСправа № 420/3041/20
Головуючий в 1 інстанції: Бутенко А.В.
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
судді - доповідача - Стас Л.В.
суддів - Турецької І.О., Шеметенко Л.П.,
розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 15 червня 2020 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправними дії, зобов'язання вчинити певні дії,-
Позивач, ОСОБА_1 , звернувся з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (далі - відповідач, ГУПФУ в Одеській області), в якому просив визнати протиправними дії ГУПФУ в Одеській області щодо відмови у перерахунку ОСОБА_1 , як судді у відставці, щомісячного грошового утримання, яка викладена у рішенні № 2317 від 10.03.2020 року. Також позивач просив зобов'язати відповідача здійснити перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання, ОСОБА_1 , як судді у відставці, з 01 січня 2020 року, виходячи з винагороди працюючого судді в розмірі 178670 грн. згідно довідки №239 від 05.03.2020 року, без обмежень.
В обґрунтування позову зазначив, що Рішенням Конституційного Суду України від 18 лютого 2020 року по справі №1-15/2018 (4086/16) визнано неконституційними положення п.25 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 року №1402-VIII, якою було передбачено, що право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу. Втім, позивач зазначає про неправомірність відмови відповідача у здійснені перерахунку довічного грошового утриманні судді у відставці, із посиланням на відсутність порядку проведення перерахунку довічного грошового утримання суддів у відставці, відповідно до прийнятого рішення Конституційного Суду України. Отже, позивач вважає, що рішення № 2317 від 10.03.2020 року ГУПФУ в Одеській області є незаконним та таким, що порушує його право на отримання грошового утримання судді у відставці у відповідному розмірі.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 15 червня 2020 року позов ОСОБА_1 - задоволено частково.
Визнано протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області № 2317 від 10.03.2020 року щодо відмови у перерахунку ОСОБА_1 , як судді у відставці, щомісячного грошового утримання.
Зобов'язано Головне Управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання ОСОБА_1 , як судді у відставці, виходячи з суддівської винагороди у розмірі 178670 грн. відповідно до довідки № 239 від 05.03.2020 року, без обмежень, починаючи з 19 лютого 2020 року.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на користь ОСОБА_1 суму сплаченого судового збору в розмірі 840, 80 грн.
В апеляційній скарзі, ГУПФУ в Одеській області, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права та невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати рішення Одеського окружного адміністративного суду від 15 червня 2020 року та прийняти нове - про відмову у задоволенні позову в повному обсязі.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначив, що згідно Рішення Конституційного Суду України від 18.02.2020 року, на його думку, підвищення суддівської винагороди не відбулося, а тому правові підстави для перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, на підставі довідки № 239 від 05.03.2020 про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, відсутні.
Позивач, ОСОБА_1 , надав до суду апеляційної інстанції додаткові пояснення, в яких просить суд звернути увагу на висновки Верховного Суду, які викладені у рішенні від 16.06.2020 року у зразкові справі № 620/1116/20 та відповідно врахувати їх під час прийняття рішення апеляційним судом.
Колегія суддів, заслухавши доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з таких підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що з 22 грудня 2016 року ОСОБА_1 нараховане та виплачується довічне грошове утримання судді у відставці.
Також судом першої інстанції встановлено, що 05 березня 2020 року П'ятим апеляційним адміністративним судом позивачу видано довідку №239 від 05.03.2020 року про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, згідно якої станом на 18.02.2020 року суддівська винагорода, яка враховується при призначенні/перерахунку щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці складає 178670,00 грн., в тому числі: посадовий оклад - 105100,00 грн., доплата за вислугу років - 73570,00 грн. (а.с.13).
10 березня 2020 року позивач надав до ГУПФУ в Одеській області вищевказану довідку №239 від 05.03.2020 року для здійснення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді.
Рішенням ГУПФУ в Одеській області № 2317 від 20.03.2020 року відповідач відмовив ОСОБА_1 у перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці із посиланням на ту обставину, що на даний час відсутній порядок проведення перерахунку довічного грошового утримання судді у відставці з урахуванням прийнятого рішення Конституційного Суду України від 18.02.2020 р. № 1-15\2018(4086\ 16) (а.с.6).
Вважаючи протиправною відмову у перерахунку довічного грошового утримання судді у відставці, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Задовольняючи частково позовні вимоги суд першої інстанції, з урахуванням рішення Конституційного Суду України №2-р/2020 від 18 лютого 2020 року, виходив з того, що щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці має бути співмірним із суддівською винагородою, яку отримує повноважний суддя, у зв'язку з чим дійшов висновку, що оскаржуване рішення ГУПФУ в Одеській області є протиправним та підлягає скасуванню, а позовні вимоги мають бути задоволенні з 19.02.2020 року ( з дня ухвалення рішення Конституційного Суду України), а не з 01.01.2020 року, як просив позивач.
Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів погоджується з наведеними висновками суду, з таких мотивів.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 1 статті 126 Конституції України визначено, що незалежність і недоторканість суддів гарантується Конституцією і законами України.
Статтею 130 Конституції України встановлено, що держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя. Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.
Визначені Конституцією України та спеціальним законодавчим актом гарантії незалежності суддів є невід'ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом.
Серед таких гарантій виділено, зокрема, право судді на відставку, а також окремий порядок фінансування та організаційного забезпечення діяльності судів.
30 вересня 2016 року набрав чинності Закон України «Про судоустрій і статус суддів» № 1402-VIII від 02.06.2020 року, до цього часу діяв Закон України «Про судоустрій і статус суддів» № 2453-VI від 07.07.2010 року, в іншій редакції.
Так, вказаними Законами були запровадженні різні підходи до порядку обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів, які виходять у відставку, зокрема Законом України «Про судоустрій і статус суддів» № 1402-VIII (чинним на момент виходу у відставку позивача), а саме п. 25 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» № 1402-VIII, встановлено, що право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначений на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом, та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу.
В інших випадках, коли суддя виходить у відставку після набрання чинності цим Законом, розмір щомісячного довічного грошового утримання становить 80 % суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (Відомості Верховної Ради України, 2010 р., №№ 41-45, ст. 529; 2015 р., №№ 18-20, ст. 132 із наступними змінами). За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді, але не може бути більшим ніж 90 % суддівської винагороди судді, обчисленої відповідно до зазначеного Закону.
Тобто, розмір щомісячного довічного грошового утримання суддів, які не проходили оцінювання за критеріями компетентності, професійної етики або доброчесності та вийшли у відставку, фактично відрізнявся від розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів, які вийдуть у відставку після успішного проходження такого оцінювання.
Згідно п. 4 ч. 6 ст. 126 Конституції України право судді на відставку є конституційною гарантією незалежності суддів.
Відставка судді є особливою формою звільнення його з посади за власним бажанням та обумовлена наявністю в особи відповідного стажу роботи на посаді судді; наслідком відставки є, зокрема, припинення суддею своїх повноважень з одночасним збереженням за ним звання судді і гарантій недоторканності, а також набуттям прав на виплату вихідної допомоги та отримання пенсії або щомісячного довічного грошового утримання .
Конституційний Суд України неодноразово висловлював аналогічні правові позиції у відношенні гарантій незалежності суддів, їх матеріального та соціального забезпечення у рішеннях, а саме: від 24 червня 1999 року №6-рп/99, від 20 березня 2002 року №5-рп/2002 (справа про пільги, компенсації та гарантії), від 01 грудня 2004 року №19-рп/2004 (справа про припинення дій чи обмеження пільг, компенсацій та гарантій), від 11 жовтня 2005 року №8-рп/2005 (справа про пенсії та щомісячне довічне грошове утримання), від 18 червня 2007 року №4-рп/2007 (справа про гарантії незалежності суддів); рішення №10-рп/2008 від 22 травня 2008 року, а також у рішенні №2-р/2020 від 18 лютого 2020 року.
18 лютого 2020 року рішенням Конституційного Суду України за № 2-р/2020 від 18 лютого 2020 року визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення пункту 25 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 року № 1402-VIII зі змінами.
Конституційним Судом України у вказаному рішенні зазначено, що розмір щомісячного довічного грошового утримання суддів, які не проходили оцінювання за критеріями компетентності, професійної етики або доброчесності та вийшли у відставку, відрізняється від розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів, які вийдуть у відставку після успішного проходження такого оцінювання. Отже, судді, які вже перебувають у відставці та досягли шістдесятип'ятирічного віку, з об'єктивних причин не мають можливості пройти кваліфікаційне оцінювання на відповідність займаній посаді і пропрацювати після цього три роки, що є обов'язковою умовою для отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному Законом №1402.
Також Конституційний Суд України у вказаному рішенні зазначив, що щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці має бути співмірним із суддівською винагородою, яку отримує повноважний суддя. У разі збільшення розміру такої винагороди перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці має здійснюватися автоматично.
Встановлення різних підходів до порядку обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів порушує статус суддів та гарантії їх незалежності. Запровадження згідно із положеннями п. 25 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1402 різних підходів до порядку обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів, які виходять у відставку, суперечить положенням частини першої статті 126 Основного Закону України що до гарантування незалежності суддів Конституцією і законами України.
У зв'язку з викладеним, п.25 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 року №1402-VIII, яким було передбачено, що право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу, визнано неконституційними.
Отже, з 18 лютого 2020 року розмір щомісячного довічного грошового утримання обчислюється у порядку, встановленому ст. 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» № 1402-VIII.
Частиною 2 ст. 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначено, що суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.
Відповідно до ч. 3 ст. 135 Закону №1402-VIII базовий розмір посадового окладу судді становить:
1) судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року;
2) судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року;
3) судді Верховного Суду - 75 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.
Таким чином, з 18 лютого 2020 року змінився розмір складових суддівської винагороди судді внаслідок збільшення розміру базового розміру посадового окладу.
Разом з тим, колегія суддів звертає увагу, що абз. 5, 6 пп. 2.2 п. 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 03.06.2013р. № 3-рп/2013 зазначено, що визначені Конституцією та законами України гарантії незалежності суддів є невід'ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом; такими гарантіями є надання їм за рахунок держави матеріального забезпечення (суддівська винагорода, пенсія, щомісячне довічне грошове утримання тощо) та надання їм у майбутньому статусу судді у відставці; право судді у відставці на пенсійне або щомісячне довічне грошове утримання є гарантією належного здійснення правосуддя і незалежності працюючих суддів та дає підстави висувати до суддів високі вимоги, зберігати довіру до їх компетентності і неупередженості; щомісячне довічне грошове утримання судді спрямоване на забезпечення гідного його статусу життєвого рівня, оскільки суддя обмежений у праві заробляти додаткові матеріальні блага, зокрема обіймати будь-які інші оплачувані посади, виконувати іншу оплачувану роботу; конституційний принцип незалежності суддів означає, в тому числі, конституційно обумовлений імператив охорони матеріального забезпечення суддів від його скасування чи зниження досягнутого рівня без відповідної компенсації як гарантію недопущення впливу або втручання у здійснення правосуддя; конституційний статус судді передбачає достатнє матеріальне забезпечення судді як під час здійснення ним своїх повноважень (суддівська винагорода), так і в майбутньому у зв'язку з досягненням пенсійного віку (пенсія) чи внаслідок припинення повноважень і набуття статусу судді у відставці (щомісячне довічне грошове утримання); статус судді та його елементи, зокрема матеріальне забезпечення судді після припинення його повноважень, є не особистим привілеєм, а засобом забезпечення незалежності працюючих суддів і надається для гарантування верховенства права та в інтересах осіб, які звертаються до суду та очікують неупередженого правосуддя.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про протиправність дій ГУПФУ в Одеській області щодо відмови позивачу у перерахунку довічного грошового утримання з 19.02.2020 року згідно довідки № 239 від 05.03.2020 року про розмір суддівської винагороди, у зв'язку з чим рішення ГУПФУ в Одеській області № 2317 від 10.03.2020 року підлягає скасуванню, оскільки щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці має бути співмірним із суддівською винагородою, яку отримує повноважний суддя. У разі збільшення розміру такої винагороди перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці має здійснюватися автоматично.
Доводи апеляційної скарги із посиланням на відсутність підстав для проведення перерахунку грошового утримання судді у відставці на підставі довідки № 239 від 05.03.2020 року про розмір суддівської винагороди, колегія суддів вважає необґрунтованими та безпідставними з огляду на Порядок подання документів для призначення (перерахунку) і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці органами Пенсійного фонду України, яким встановлено, що перерахунок щомісячного довічного утримання проводиться з дня виникнення права на відповідний перерахунок, а також на ч. 4 ст. 142 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» № 1402-VIII, відповідно до якої у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.
При цьому, набрання чинності рішенням Конституційного Суду України, яким визнаються неконституційними відповідні норми законодавства, тягне за собою виникнення, зміну чи припинення прав та обов'язків суб'єктів правовідносин до яких застосовуються (застосовувалися) положення законодавства, яке згодом було визнано неконституційним. Таким чином, перерахунок обумовлений відновленням раніше порушених прав позивача з дати ухвалення Конституційним Судом України рішення від 18.02.2020 у справі № 2-р/2020.
Отже, саме з 19.02.2020 року, наступного дня з дати ухвалення Конституційним Судом України рішення від 18.02.2020 року у справі № 2-р/2020, у позивача виникло право на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді, згідно Закону № 1402-VIII.
Відповідно до ст. 242 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
У відповідності до ст.ст. 315, 316 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги, якщо суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Оскільки, суд першої інстанції не допустив неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення, тому апеляційна скарга залишається без задоволення, а рішення суду - без змін.
Керуючись ст. ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області - залишити без задоволення.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 15 червня 2020 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправними дії, зобов'язання вчинити певні дії - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Дата складення повного тексту судового рішення 08.10.2020р.
Головуючий суддя Стас Л.В.
Судді Турецька І.О. Шеметенко Л.П.