07 жовтня 2020 року м. Дніпросправа № 160/8881/19
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Панченко О.М. (доповідач),
суддів: Сафронової С.В., Чепурнова Д.В.,
розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за апеляційною скаргою справі за апеляційною скаргою ОСОБА_1
на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.06.2020 р. у справі № 160/8881/19 (м. Дніпро, суддя першої інстанції Сидоренко Д.В.)
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області
про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії, -
встановив:
12 вересня 2019 року ОСОБА_1 звернулася до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якому просила:
- визнати протиправною бездіяльність ГУ ПФУ в Дніпропетровській області щодо не призначення пенсії за віком ОСОБА_1 ;
- зобов'язати ГУ ПФУ в Дніпропетровській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком, як не працюючому пенсіонеру, з врахуванням заробітної плати для обчислення пенсії, всього стажу зазначеного в трудовій книжці, підвищенням розміру пенсії відповідно до ч.1 ст.28, ч.3 ст.29 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, починаючи з дати звернення - 13 травня 2019 року.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09 грудня 2019 року позовні вимоги задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення про повернення без розгляду заяви про призначення пенсії ОСОБА_1 , викладене у формі листа від 31.05.2019 року №1125/02-09/21. Зобов'язано ГУ ПФУ в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 13.05.2019 року про призначення пенсії за віком, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні. В іншій частині позову відмовлено.
Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, позивач подала апеляційну скаргу, яку ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 04.05.2020 року було повернуто ОСОБА_1
27 травня 2020 року представник ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з заявою, щодо прийняття додаткового рішення про судові витрати, в порядку ст.252 Кодексу адміністративного судочинства України. Відповідно до ч.3 ст.139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 червня 2020 року відмовлено у задоволенні заяви представника позивача про ухвалення додаткового рішення.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції ОСОБА_1 оскаржила його в апеляційному порядку, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. В апеляційній скарзі позивач зазначає, що задоволені судом вимоги є похідними від заявлених в позовній заяві, тому судові витрати мають бути повернуті в повному обсязі. Просить задовольнити апеляційну скаргу, оскаржувану ухвалу скасувати, заяву задовольнити в повному обсязі.
Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу зауважив, що позивачу у задоволені позовних вимог, з якими вона звернулась до суду було відмовлено, підстав для ухвалення додаткового судового рішення у справі щодо судових витрат немає. Просить ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 червня 2020 р. р. у справі № 160/8881/20 залишити без змін, апеляційну скаргу ОСОБА_2 - без задоволення.
Вирішуючи заявлений спір по суті, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 звернулася до суду із позовними вимогами про визнання протиправною бездіяльності відповідача та зобов'язання ГУ ПФУ в Дніпропетровській області призначити позивачу пенсію за віком, в яких їй було відмовлено. З метою ефективного захисту прав та інтересів позивача, суд відповідно до ч.2 ст.9 КАС України вийшов за межі позовних вимог, визнав протиправним та скасував рішення ГУ ПФУ в Дніпропетровській області про повернення без розгляду заяви про призначення пенсії ОСОБА_1 , та зобов'язав повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії за віком, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні, у зв'язку із чим позов було задоволено частково.
Надаючи оцінку доводам апеляційної скарги, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ст. 252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення; 3) судом не вирішено питання про судові витрати.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору (ч. 3 ст. 139 КАС України).
З матеріалів справи вбачається, що позивачем було сплачено 768,40 грн. судового збору за подання позову.
Колегія суддів погоджується з доводами позивача, що задоволені судом вимоги є похідними від заявлених в позовній заяві.
Як вбачається з матеріалів справи, за наслідками розгляду адміністративного позову ОСОБА_1 , керуючись положеннями ч. 2 ст. 9 КАС України, суд першої інстанції вийшов за межі позовних вимог та фактично задовольнив вимогу немайнового характеру шляхом зобов'язання ГУ ПФУ в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 13.05.2019 року про призначення пенсії за віком.
Відповідно до п. 23 ч. 1 ст. 4 КАС України, похідна позовна вимога - вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги).
Таким чином, оскільки вимозі про зобов'язання відповідача вчинити певні дії передує вимога про встановлення порушення прав, свобод та інтересів позивача, судовий збір за другу вимогу позивача про зобов'язання ГУ ПФУ в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 13.05.2019 року про призначення пенсії за віком, не стягувався.
Отже, заяву позивача про ухвалення додаткового рішення слід задовольнити та стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судові витрати в сумі 768,40 грн.
Проаналізувавши встановлені обставини справи у сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що прийнята судом першої інстанції ухвала про відмову в задоволенні заяви про розподіл судових витрат є такою, що прийнята з порушенням норм процесуального права.
Колегія суддів зауважує, що частиною третьою статті 252 КАС України передбачено, що суд, який ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.
Системний аналіз наведених норм дає підстави для формулювання правового висновку щодо застосування статті 252 КАС України, відповідно до якого додаткове рішення у справі після його ухвалення стає невід'ємною частиною основного рішення по суті позовних вимог, отже, незалежно від результату вирішення ним передбачених частиною першою статті 252 КАС України вимог або питань, процесуальна форма його викладення та порядок його оскарження є таким, що і для основного рішення у справі. Означені у частині першій статті 252 КАС України питання не можуть вирішуватись по суті шляхом постановлення ухвали про відмову в ухваленні додаткового судового рішення. Така ухвала постановляється виключно у випадку відсутності передбачених законом підстав для ухвалення додаткового судового рішення.
Це узгоджується з правовою позицією Верховного Суду висловлену у постанові по справі № 640/6209/19 від 19 березня 2020 року.
Отже, суд першої інстанції мав прийняти додаткове рішення, навіть якщо вважав, що у задоволенні заяви слід відмовити, а не ухвалу.
Підставами для скасування ухвали суду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.
За таких обставин, колегія суддів доходить висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги у зв'язку із порушенням судом першої інстанції норм процесуального права та скасування ухвали суду першої інстанції з прийняттям нового рішення.
Керуючись статтями 139, 252, 241-245, 308, 311, 312, 321, 322, 325 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.06.2020 р. у справі № 160/8881/19 - скасувати.
Стягнути на користь ОСОБА_1 судові витрати в сумі 768,40 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду за наявності підстав, передбачених ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст постанови складено 07.10.2020 р.
Головуючий суддя О.М. Панченко
суддя С.В. Сафронова
суддя Д.В. Чепурнов