07 жовтня 2020 року м. Дніпросправа № 160/2852/20
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Панченко О.М. (доповідач),
суддів: Іванова С.М., Чередниченка В.Є.,
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області
на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08 травня 2020 року (суддя Ніколайчук С.В., м. Дніпро) у справі № 160/2852/20
за позовом Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області
до Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області
про визнання протиправним та скасування рішення,-
встановив:
У березні 2020 року Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області звернулось до суду із позовом, у якому просило визнати протиправним та скасувати припис головного державного інспектора відділу з питань додержання законодавства про працю застрахованих осіб, зайнятість, працевлаштування інвалідів та з питань дитячої праці у Дніпровському регіоні ГУ Держпраці у Дніпропетровській області Попко Г.А. щодо порушення вимог чинного законодавства з боку управління в частині не нарахування середнього заробітку за кожний день затримки остаточного розрахунку.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08.05.2020 позовні вимоги задоволено.
Вказане рішення суду першої інстанції мотивовано відсутністю вини позивача в затримці розрахунку з працівником у день звільнення, оскільки останнім своєчасно у день звільнення було подано до Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області платіжні доручення щодо остаточного розрахунку ОСОБА_1 .
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції ГУ Держпраці у Дніпропетровській області оскаржило його в апеляційному порядку.
В обґрунтування апеляційної скарги скаржник зазначив про правомірність та обґрунтованість оскарженого припису, посилаючись на факт порушення позивачем норм ч. 1 ст. 116 КЗпП України, яке полягає у не проведенні ним у день звільнення 12.01.2018 остаточного розрахунку з працівником ОСОБА_2 , який був здійснений позивачем лише 15.01.2018. Також скаржник вказав на безпідставність посилання позивача на рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 17.10.2018 та постанову Дніпровського апеляційного суду від 15.07.2019, оскільки питання строків виплати заробітної плати при звільненні та середнього заробітку за кожен день затримки остаточного розрахунку не було предметом розгляду вказаних судів. З огляду на це, скаржник просить рішення суду першої інстанції скасувати та винести нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Позивач з вимогами апеляційної скарги не погодився, зазначив про виконання ним норм ч. 1 ст. 116 КЗпП України, оскільки управлінням своєчасно у день звільнення було подано до державної казначейської служби України у Дніпропетровській області платіжні доручення щодо остаточного розрахунку з працівником. Просив у задоволенні апеляційної скарги відмовити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги дотримання судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції вірно встановлено та матеріалами справи підтверджено, що на підставі направлення на проведення інспекційного відвідування від 30.10.2019 №482-Н, наказу від 30.10.2019 №818-і, у період з 31.10.2019 по 13.11.2019 інспектором праці ГУ Держпраці у Дніпропетровській області було проведено інспекційне відвідування Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області за місцезнаходженням: 49020, м. Дніпро, пр. Дмитра Яворницького, буд.93, код ЄДРПОУ 41323862, за результатами якого складено акт від 13.11.2019 №ДН3470/1857/АВ (а.с. 6-14).
Актом інспекційного відвідування встановлено порушення позивачем ч.1 ст. 116 та ч.1 ст. 117 КЗпП України, яке полягає у тому, що наказом від 12.01.2018 №18-к ОСОБА_2 звільнено з посади страхового експерта з охорони праці відділу страхових експертів з охорони праці Дніпровського відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області. Остаточний розрахунок звільненому працівнику виплачено 15.01.2018 згідно платіжного доручення №2, остаточний розрахунок в день звільнення не проведено, що порушує вимоги ч. 1 ст. 116 КЗпП України, середній заробіток за кожен день затримки остаточного розрахунку підприємством не нараховано, що порушує вимоги ч. 1 ст. 117 КЗпП України.
18.11.2019 за вих. №08-06/8530 позивачем було надано інспектору ГУ Держпраці у Дніпропетровській області зауваження на акт перевірки з додатковими документами (а.с. 15-16).
22.11.2019 ГУ Держпраці у Дніпропетровській області винесено припис про усунення виявлених порушень №ДН3470/1857/АВ/П, згідно з яким зобов'язано Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області у строк до 05.12.2019 письмово проінформувати управління з питань праці ГУ Держпраці у Дніпропетровській області про усунення порушень ч. 1 ст. 116 КЗпП України та ч. 1 ст. 117 КЗпП України, та надалі постійно дотримуватись вимог чинного законодавства (а.с. 34-36).
Не погоджуючись з приписом від 22.11.2019 №ДН3470/1857/АВ/П, позивач звернувся до начальника головного управління Держпраці у Дніпропетровській області зі скаргою, яка була зареєстрована 04.12.2019 за вх. №06-29/9030 (а.с. 37-38).
Рішенням відповідача від 03.01.2020 скаргу позивача залишено без задоволення (а.с. 42-43).
Правомірність винесення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області припису №ДН3470/1857/АВ/П від 22.11.2019 є предметом розгляду у межах цієї адміністративної справи.
При вирішенні справи колегія суддів виходить з наступного.
Наявність підстав та додержання скаржником порядку проведення інспекційного відвідування позивачем не заперечується.
Що стосується суті встановлених за результатами проведення такого відвідування порушень колегія суддів зазначає, що правові засади і гарантії здійснення громадянами України права розпоряджатися своїми здібностями до продуктивної і творчої праці визначені КЗпП України.
Відповідно до ч. 1 ст. 47 КЗпП України, власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу.
Згідно з ч. 1 ст. 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
Відповідно до ч. 1 ст. 117 КЗпП України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
ОСОБА_2 на підставі особистої заяви від 27.07.2017 та наказу №240-к від 28.07.2017 з 01.08.2017 за безстроковим трудовим договором працював на посаді страхового експерта з охорони праці відділу профілактики виробничого травматизму Лівобережного відділення м. Дніпро за переведенням з відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків та професійних захворювань України м. Дніпро Дніпропетровської області.
Згідно заяви від 22.12.2017, позивачем 29.12.2017 було видано наказ №872-к про переведення ОСОБА_2 з 01.01.2018 з посади страхового експерта з охорони праці відділу профілактики виробничого травматизму Лівобережного відділення м. Дніпро Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області на посаду страхового експерта з охорони праці відділу страхових експертів з охорони праці Дніпровського відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області за строковим трудовим договором, на період відпустки по догляду за дитиною основного працівника ОСОБА_3 (до дня фактичного виходу його з цієї відпустки), з посадовим окладом 6600 грн.
12.01.2018 позивачем було видано наказ №18-к про звільнення ОСОБА_2 з посади 12.01.2018 на підставі п.2 ст.36 КЗпП України, в зв'язку із закінченням строку трудового договору. Підставою зазначено наказ №872-к від 29.12.2017.
В цей же день - п'ятницю 12.01.2018, платіжні доручення щодо остаточного розрахунку були подані до органу Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області. З урахуванням вихідних днів фінансової установи, згідно банківської виписки сума остаточного розрахунку зарахована на картковий рахунок ОСОБА_2 у понеділок 15.01.2018.
Матеріали справи містять копії платіжних доручень №2, №3, №4 та №5 про нарахування ОСОБА_2 остаточного розрахунку із сумами утриманого податку, датовані 12.01.2018 року, тобто у день звільнення (а.с. 100-101).
Також до суду першої інстанції позивачем було надано копію повідомлення про нараховані суми звільнення ОСОБА_2 , датованого 12.01.2018, та квитанції ПАТ «Укрпошта» про надіслання вказаного повідомлення на адресу звільненого працівника 12.01.2018.
Відповідно до ст. 117 КЗпП України, відповідальність за затримку розрахунку при звільненні настає в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу.
Отже, підставою настання відповідальності за ст. 117 КЗпП України є вина власника або уповноваженого ним органу.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність вини управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області в затримці розрахунку з працівником у день звільнення, оскільки позивачем своєчасно у день звільнення було подано до Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області платіжні доручення щодо проведення остаточного розрахунку з ОСОБА_2 .
Вказаний висновок доводами апеляційної скарги не спростований.
Відсутність вини в діях управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області також підтверджується актом ревізії фінансово-господарської діяльності Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області з 01.01.017 по 31.03.2019, складеним Східним офісом Держаудитслужби від 29.07.2019 №04.04-20/6 (а.с. 47-51).
Вказаною перевіркою досліджувалась своєчасність проведення виплат з оплати праці працівників та нарахувань заробітної плати, якою, зокрема, було встановлено відсутність фактів несвоєчасних виплат належних сум працівникам.
Колегія суддів зазначає, що акт перевірки від 29.07.2019 №04.04-20/6 був вірно врахований судом першої інстанції як належний доказ у справі, оскільки вказаний акт складений уповноваженим органом на перевірку досліджуваних питань.
Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність порушень з боку позивача щодо несвоєчасного проведення остаточного розрахунку з працівником ОСОБА_2 , у зв'язку з чим твердження скаржника про необхідність проведення виплат за несвоєчасно проведений остаточний розрахунок є протиправними.
Середній заробіток працівника визначається відповідно до ст. 27 Закону України «Про оплату праці» за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100.
Пунктом 5 розділу IV Порядку передбачено, що нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.
Згідно абз. 1 п. 8 розділу IV Порядку нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні 2 місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.
Середньоденна (середньогодинна) заробітна визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - календарних днів за цей період.
При обчисленні розміру середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку слід використовувати формулу, за якою обрахуванню підлягає період затримки за робочі дні виходячи із середньоденного заробітку, обчисленого відповідно до положень Порядку.
Відповідний правовий висновок Верховного Суду викладений у постанові від 01.03.2017 по справі № 6-2807цс16.
Відтак, оскільки виплата відбулась у перший робочий день після вихідних днів (субота та неділя), вихідні дні не враховуються у період затримки та не вважаються затримкою.
Окрім цього, судом першої інстанції було вірно враховано, що не погоджуючись з прийнятим наказом про звільнення, ОСОБА_2 оскаржив його до суду.
Рішенням Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 17.10.2018 у справі №203/485/18 позов ОСОБА_2 до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області про визнання наказу про звільнення незаконним, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - задоволено частково, а саме:
- визнано незаконним та скасовано наказ №18-к від 12.01.2018 про звільнення ОСОБА_2 з посади страхового експерта з охорони праці відділу страхових експертів з охорони праці Дніпровського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області;
- поновлено ОСОБА_2 на посаді страхового експерта з охорони праці відділу страхових експертів з охорони праці Дніпровського відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області з 13.01.2018;
- стягнуто з управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 13.01.2018 по 18.09.2018 в сумі 106549 грн. 20 коп., з утриманням з цієї суми податків і інших обов'язкових платежів, моральну шкоду в сумі 5000 грн., витрати за проведення судової почеркознавчої експертизи в сумі 6177 грн. 60 коп., а всього стягнуто 117726 грн.80 коп.;
- в іншій частині в задоволенні позову відмовлено (а.с. 17-).
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 15.07.2019 апеляційну скаргу Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області залишено без задоволення, а рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 17.10.2018 - без змін (а.с. 22-27).
Отже, ОСОБА_2 за рішенням суду було поновлено на посаді з 13.01.2018 та визначено до стягнення суму виплати за час вимушеного прогулу.
Враховуючи поновлення ОСОБА_2 на посаді, з якої було звільнено, проведення остаточного розрахунку, виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 13.01.2018 по 18.09.2018 в сумі 106549 грн. 20 коп., виплата компенсації за несвоєчасно проведений остаточний розрахунок при звільненні не є обґрунтованою, оскільки фактичне звільнення ОСОБА_2 не відбулось через поновлення його на посаді за результатами судового розгляду.
У випадку виконання оскаржуваного припису від 22.11.2019 №ДН3470/1857/АВ/П відбудеться подвійне нарахування двох сум виплат: компенсації за несвоєчасно проведений остаточний розрахунок при звільненні та виплати середнього заробітку за час вимушеного прогулу, за один і той самий період, що є неприпустимим.
Таким чином, висновки ГУ Держпраці у Дніпропетровській області про порушення позивачем вимог трудового законодавства є протиправними, а тому прийнятий на підставі цих висновків припис від 22.11.2019 №ДН3470/1857/АВ/П є необґрунтованим і підлягає скасуванню.
Статтею 316 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права
За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції об'єктивно, повно, всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, та ухвалив судове рішення без порушення норм матеріального і процесуального права. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.
Керуючись статтями 241-245, 250, 315, 316, 321, 322, 327, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
постановив:
Апеляційну скаргу Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області - залишити без задоволення.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08 травня 2020 року у справі № 160/2852/20 - залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду за наявності підстав, передбачених частиною 5 статті 291, пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст постанови складений 07.10.2020 р.
Головуючий суддя О.М. Панченко
суддя С.М. Іванов
суддя В.Є. Чередниченко