18 квітня 2019 року м. Дніпросправа № 160/8125/18
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Сафронової С.В. (доповідач),
суддів: Мельника В.В., Чепурнова Д.В.,
за участю секретаря судового засідання Царьової Н.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03 грудня 2018 року
у адміністративній справі №160/8125/18 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного Фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03 грудня 2018 року частково задоволено адміністративний позов ОСОБА_1 , визнано протиправною відмову Головного управління Пенсійного Фонду України в Дніпропетровській області у призначенні йому та виплаті пенсії за віком на пільгових умовах, визнано протиправним та скасовано прийняте 13.04.2017 року комісією з питань підтвердження стажу роботи на посадах, що дають право для призначення пенсії на пільгових умовах при Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області Рішення № 04 про результати розгляду заяви ОСОБА_1 , а також зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути питання про призначення пенсії на пільгових умовах ОСОБА_1 згідно Списку № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників з шкідливими та важкими умовами праці, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах з 26.03.2010 р. з урахуванням висновків суду, викладених у рішенні.
Одночасно, цим же рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду позивачу відмовлено у задоволені його вимог в частині зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати для призначення пенсії в якості стажу, що дає право пенсії на пільгових умовах згідно Списку №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників з шкідливими та важкими умовами праці, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах періоди його роботи з 27.07.1977 року по 04.05.1978 року та з 21.07.1980 року по 06.05.1988 року, а також періоди служби у Радянської армії з 10.05.1978 року по 25.05.1980 року, як такі, що відносяться до стажу за Списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників.
Позивач не погодився з рішенням суду першої інстанції в частині, яка стосується відмови у задоволені його вимог про зобов'язання відповідача зарахувати до стажу, що дає право призначення пенсії на пільгових умовах згідно Списку №1, періодів його роботи з 27.07.1977 року по 04.05.1978 року та з 21.07.1980 року по 06.05.1988 року, і періоду служби у Радянської армії з 10.05.1978 року по 25.05.1980 року. В апеляційній скарзі позивач посилаючись на помилкове застосування до спірних правовідносин норм матеріального права, зокрема, положень діючих в спірний період (з 27.07.1977 р. по 06.05.1988р.) затверджених Постановою Кабінету Міністрів України №1173 від 22.08.1956 року Списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, що дають право на пільгове пенсійне забезпечення положень, а саме, розділу III «Металургійне виробництво» підрозділу 2 «Виробництво сталі та феросплавів. Підготовка змісів та ремонт металургійних печей» Списку №1, де є професія код 1030200а-1753а «Робочі ремонтних служб, зайняті ремонтом устаткування у містах його установки: слюсарі-ремонтники», які хоча і були затверджені Постановою Кабінету Міністрів України №10 від 26.01.1991 року зі змінами та доповненнями від 09.08.1991року і Постановою Кабінету Міністрів України №162 від 11.03.1994 року в новій редакції, але залишили професію «слюсар - ремонтник», постійно зайнятий на ремонті металургійного устаткування» такою, що відноситься до Списку №1.
Мотивуючи безпідставність відмови суду в задоволені частини його вимог, позивач вказує на те, що факт його роботи монтажником 3 та 4 розряду постійно зайнятим на ремонті металургійного устаткування Нікопольського СУ тресту «Дніпродомнаремоні» (перейменовано в ВАТ «Металургсервіс» з 01 листопада 1995 р., тобто, на умовах, які необхідні для призначення пільгової пенсії, підтверджено записами в трудовій книжці та довідкою, яка уточнює особливий характер праці, а також тим, що професії «слюсар-ремонтник» і «монтажник, постійно зайнятий на ремонті металургійного устаткування» є абсолютно ідентичними, оскільки вимагають однакової кваліфікації, і в повному обсязі збігаються у виконувані роботи, чим саме і було зумовило перейменування професії, що відбулося згідно Наказу № 13-К від 01.07.1994 г. копію якого він надав суду. За наведених обставин просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволені його вимог та прийняти в цій частині іншу постанову про зобов'язання відповідача зарахувати до стажу, що дає право призначення пенсії на пільгових умовах згідно Списку №1, періоди його роботи з 27.07.1977 року по 04.05.1978 року та з 21.07.1980 року по 06.05.1988 року, а також період служби у Радянської армії з 10.05.1978 року по 25.05.1980 року, який також має бути віднесений до стажу за Списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників.
Безпідставним апелянт також вважає відмову суду першої інстанції у задоволені вимог про зобов'язання відповідача призначити і виплачувати ОСОБА_1 пенсію на пільгових умовах згідно «Списку № 1 виробництв , робіт , професій , посад і показників з шкідливими та важкими умовами праці, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах» з 26 березня 2010р. та виплатити заборгованість, що утворилася з 26 березня 2010 року, оскільки вказаним питанням суд не надав необхідної оцінки, що у сукупності з вищенаведеним свідчить про неповноту та не об'єктивність рішення суду.
У відзиві на апеляційну скаргу відповідач заперечує проти задоволення апеляційної скарги позивача вказуючи на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, про що на думку відповідача свідчать фактичні обставини у даних спірних правовідносинах, відповідно яких ОСОБА_1 звернувся до управління 26.03.2010 року з заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 1, але ж згідно записів його трудової книжки законних підстав для призначення йому пенсії за Списком № 1 у 2010 році не було, про що саме позивач був повідомлений листом управління від 07.01.2010 № А-246/05-25. Зокрема, у період роботи ОСОБА_1 в Нікопольському спеціалізованому управлінні тресту «Дніпродомнаремонт», яке було реорга нізовано з листопада 1995 р. у ВАТ «Металургсервіс» (27.07.1977-04.05.1978 - монтажником 3 розряду, постійно зайнятим на ремонті металургійного обладнання; 10.05.1978 по 22.05.1980 - служба в Радянській армії; 21.07.1980-06.05.1988 - монтажником 4 розряду, постійно зайнятим на ремонті металургійного обладнання) - діяли Списки затверджені постановою Ради Міністрів СРСР від 22.08.1956 № 1173, тому до 1992 року слюсарі-монтажники (монтажники) спеціалізованих ремонтних організацій постійно зайняті на ремонті металургійного обладнання в доменному, сталеплавильному, феросплавному, прокатному та трубному виробництвах користувались правом на пільгову пенсію за Списком № 2 (розділ IV «Металургійне виробництво»), затвердженим постановою Ради Міністрів СРСР від 22.08.1956 № 1173.
Стосовно звернення ОСОБА_1 з заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах - вдруге (26.03.2015 року), але вже за Списком № 2, відповідач посилаючись на приписи ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», акцентує увагу на тому, що право на пенсію за віком на пільгових умовах виникає після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 міся ців на зазначених роботах, а за відсутності страхового стажу 30 років, у період до 1 квітня 2024 року пенсія за віком на пільгових умовах призначається за наявності на дату досягне ння віку (55 років) страхового стажу: з 1 квітня 2015 року по 31 березня 2016 року - не менше 25 років 6 міся ців у чоловіків; з 1 квітня 2016 року по 31 березня 2017 року - не менше 26 років; з 1 квітня 2017 року по 31 березня 2018 року - не менше 26 років 6 місяців; з 1 квітня 2018 року по 31 березня 2019 року - не менше 27 років; з 1 квітня 2019 року по 31 березня 2020 року - не менше 27 років 6 місяців; з 1 квітня 2020 року по 31 березня 2021 року - не менше 28 років; з 1квітня 2021 року по 31березня 2022 року - не менше 28 років 6 місяців; з 1квітня 2022 року по 31 березня 2023 року - не менше 29 років; з 1 квітня 2023 року по 31 березня 2024 року - не менше 29 років 6 місяців.
Крім того, відповідач акцентує увагу на відсутності в трудовій книжці ОСОБА_1 відомостей, що підтверджують його право призначення пенсії на пільгових умовах, а саме: не зазначено про характер виконуваної роботи і про те, що заявник працював на роботах передбачених Списками повний робочий день. Також відповідач вказує на те, що період роботи позивача з 27.07.1977 р. по 04.05.1978 р. не може бути зараховано навіть до загального стажу, оскільки у записах трудової книжки відсутні дата наказу прийому на роботу і дата наказу звільнення, що не відповідає вимогам Інструкції «Про порядок ведення трудових книжок працівників» №58. За вказаних обставин, пенсійний орган брав до уваги саме уточнюючі довідки: архівну довідку виконавчого комітету Нікопольської міської ради від 03.03.2017 № 237 в якій зазначено, що згідно особової картки ф. П-2 ОСОБА_2 працював з 21.07.1980 р. (наказ №218 від 21.07.1980) по 06.05.1988 р. (наказ № 117 від 06.05.1988) монтажником 4 розряду, був постійно зайнятим на ремонті металургійного обладнання монтажної дільниці; архівні довідки від 03.03.2017 р. № 238 та № 239 в яких міститься інформація про суми нарахованого заробітку та кількість відпрацьованих днів та годин з січня 1986 року по травень 1988 року, з зазначенням про те, що доплати за шкідливі умови праці, бригадирство та простої не здійснювались. Крім того, пенсійним органом бралося до уваги не підтвердження відомостями нарахування заробітної плати або табелями обліку робочого часу зайнятість позивача протягом повного робочого дня з 21.07.1980 по 31.12.1985 та не збереження в архівному відділі Нікопольської міської ради внаслідок пожару (акт про пожежу від 02.02.1988 № 8 - довідка від 03.03.2017 р. № 240) документів за 1977-1978 та 1980-1985 роки. Саме наведені обставини у сукупності, за твердженням відповідача стали підставою для прийняття комісією рішення, яким було підтверджено період роботи позивача з 01.01.1986 по 06.05.1988, для зарахування до пільгового стажу позивача за Списком №2.
Стосовно третього звернення позивача до пенсійного органу 24.05.2018 р., відповідач вказує на те, що згідно наданих документів загальний стаж позивача складає 24 роки 2 місяці 11 днів (при необхідних 26 років 6 місяців), пільговий стаж - 2 роки 4 місяці 6 днів (при необхідних 5 років), тому позивачу і було відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 із зниженням пенсійного віку відповідно до частини першої статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців роботи за Списком № 2). При цьому, відповідач звертає увагу судової колегії на тому, що навіть при зарахуванні до пільгового стажу за Списком № 2 період роботи з 27.07.1977 по 04.05.1978 загальний стаж Позивача на момент звернення за призначенням пенсії у 2015 році складав би 24 роки 7 місяців 3 дні ( при необхідних 25 років 6 місяців), а пільговий стаж (з урахуванням періоду військової служби) - 10 років 7 місяців 10 днів (при необхідних 12 років 6 місяців).
Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги і відзиву на неї, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити, а рішення суду першої інстанції скасувати з таких підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до пенсійного управління з заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 1 звертався 26.03.2010 року, надавши одночасно поряд з іншими документами і трудову книжку із записів в якій вбачається, що ОСОБА_1 : в період з 01.09.1975 року по 15.07.1977 року - навчався в ДПТУ № 14 м.Запоріжжя та здобув кваліфікацію слюсаря-електрика по ремонту електричного обладнання електровозів, електропоїздів 3 розряду.; з 27.07.1977 року був прийнятий на работу до Нікопольського спеціалізованого управління тресту «Дніпродомнаремонт», реорга нізованого з листопада 1995 р. у ВАТ «Металургсервіс», монтажником 3 розряду з постійним зайняттям на ремонті металургійного обладнання і з цієї посади був звільнений з 04.05.1978 у зв'язку з призовом до Радянської армії; в період з 10.05.1978 року по 25.05.1980 року - проходив службу в лавах Радянської Армії; в період з 21.07.1980 року з 06.05.1988 року - будучи прийнятим монтажником 4 розряду з постійним зайняттям на ремонті металургійного обладнання, працював до звільнений за власним бажанням ст. 38 КзпП РСРС
Суд першої інстанції вирішуючи спір у цій справі правильно встановив предмет спору, яким є відмова Головного управління Пенсійного Фонду України в Дніпропетровській області у призначенні ОСОБА_1 та виплаті пенсії за віком на пільгових умовах, та прийняте 13.04.2017 року комісією з питань підтвердження стажу роботи на посадах, що дають право для призначення пенсії на пільгових умовах при Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області Рішення № 04 про результати розгляду заяви ОСОБА_1 .
Задовольняючи вимоги позивача в частині, суд першої інстанції обґрунтовано послався на протиправність дій відповідача стосовно не зарахування до пільгового стажу позивача періоди його роботи слюсарем-ремонтником, навчання та служби в армії, та правильно звернув увагу на те, що оскаржуване у цій справі рішення пенсійного органу про відмову позивачу у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах згідно Закону України «Про пенсійне забезпечення», прийнято не на підставі Конституції та законів України, а отже підлягає скасуванню із задоволенням вимог позивача в частині захисту його права на отримання пільгової пенсії з дня звернення до пенсійного органу з відповідною заявою 26.03.2010 р., з зарахуванням до його пільгового стажу періоду навчання з 27.07.1977 року по 04.05.1978 року, служби в армії з 10.05.1978 року по 25.05.1980 року та роботи з 21.07.1980 року по 06.05.1988 року.
Оскільки в зазначеній частині судове рішення не обскаржується сторонами по справі, судова колегія не вважає за необхідне детально обговорювати підстави для задоволення вимог позивача наведених в попередньому абзаці.
Разом з тим, обговорюючи доводи апеляційної скарги позивача в частині відмови суду в задоволені його вимог, які стосуються віднесення періоду навчання в ДПТУ № 14 м.Запоріжжя (27.07.1977 по 04.05.1978), служби в армії (10.05.1978 по 25.05.1980 ) та роботи в Нікопольському спеціалізованому управлінні тресту «Дніпродомнаремонт», реорга нізованого з листопада 1995 р. у ВАТ «Металургсервіс» (21.07.1980 по 06.05.1988), а також зобов'язання відповідача по справі призначити і виплачувати пенсію на пільгових умовах згідно «Списку № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників з шкідливими та важкими умовами праці, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах» з 26.03.2010 р., з виплатою заборгованості, що утворилася з 26.03.2010 року - судова колегія насамперед оцінює: правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального права; відповідність висновків суду першої інстанції (стосовно відмови у задоволені частини вимог) фактичним обставинами спірних правовідносин; а також питання можливості отримання позивачем правового захисту і належного поновлення його прав за результатами розгляду справи по суті.
Так, судова колегія погоджується з позицією суду першої інстанції стосовно неможливості втручання адміністративного суду в дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за визначеними ст.2 КАСУ критеріями «правомірності дій та рішень суб'єкта владних повноважень», оскільки завдання адміністративного судочинства полягає не в забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше був би порушений принцип розподілу влади.
Тобто, дійсно, за загальним правилом, адміністративні суди мають утримуватися від перевірки обґрунтованості таких актів, але виходячи із беззаперечно встановленого у цій справі факту грубого порушення відповідачем протягом тривалого часу (пояинаючи з 2010 року) закріплених у ст.46 Конституції України законих прав позивача на належне пенсійне забеспечення, та невиконання відповідачем повноважень по реалізації конституційних прав громадян на соціальний захист та рівноправності застрахованих осіб щодо отримання пенсійних виплат, а також ігнорування пенсійним органом покладеного на нього законодавцем обов'язку врахувувати результати трудової діяльності кожного при визначенні розміру пенсії шляхом встановлення розміру пенсії в залежності від трудового вкладу та страхового стажу - судовою колегією у даній справі до уваги береться право на розгляд справи судом із «повною юрисдикцією», тобто судом, що має достатні та ефективні повноваження щодо повторної (після адміністративного органу) оцінки доказів, встановлення обставин, які були підставою для прийняття оскарженого адміністративного рішення відповідача, а також питання можливості належного поновлення прав особи за результатами розгляду судом справи по суті.
Саме за наведених вище обставин, проаналізувавши оскаржувані позивачем у цій справі дії та рішення на відповідність її критеріям, закріплених у частині другій ст.2 КАС України, зокрема, на відповідність принципу правової визначеності (умовам передбачуваності та врахування обставин, які дадуть змогу передбачити юридичні наслідки своєї поведінки), судова колегія дослідивши дії та рішення відповідача по справі на предмет їх об'єктивності та обґрунтованості, що є ключовим питанням правового спору, визнає, що відповідач у спірних правових відносинах з позивачем допустив протиправність шляхом: бездіяльності, проявленої внаслідок невирішення по суті поданої позивачем 26.03.2010 року заяви про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 1; дій, вчиненних внаслідок помилкового трактування положень Постанови Ради Міністрів СРСР від 22.08.1956 № 1173 і Постанови Кабінету Міністрів України №10 від 26.01.1991 року зі змінами та доповненнями від 09.08.1991року та Постановою Кабінету Міністрів України №162 від 11.03.1994 року, якими було затверджено Списки виробництв, цехів, робіт, професій, посад і показників, що дають право на пенсійне забезпечення на пільгових умовах і в пільговому розмірі, в тому числі і стосовно професії «слюсар - ремонтник, постійно зайнятий на ремонті металургійного устаткування»; а також прийнятого за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 рішення № 04 від 13.04.2017 року про відмову у призначенні та виплаті пенсії за віком на пільгових умовах.
Судова колкгія у даному випадку акцентує увагу на тому, що суд першої інстанції здійснив неналежну оцінку вищеописаних фактів, які стосуються довільних, нераціональних та непідтверджених доказами висновків пенсійних органів щодо обставин у справі, саме томй й визнав за неможливе вирішити по суті заявлені позивачем у цій справі вимоги, які стосуються «зобов'язання відповідача призначити і виплачувати позивачу пенсію за віком на пільгових умовах за списком №1 з первинної дати звернення - 26.03.2010 р.».
Хоча при цьому, суд першої інстанції послався на проведений ним системний аналіз ст.46 Закону України №1058-IV відносно строкових обмежень стосовно виплат пенсії за минулий час і на позицію Конституційного Суду України, що міститься у рішенні від 15.10.2013 № 8-рп/2013 у справі за конституційним зверненням щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України, статей 1, 12 Закону України "Про оплату праці" і у рішенні від 15.10.2013 № 9-рп/2013 у справі за конституційним зверненням щодо офіційного тлумачення положення частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України, яка визначила, що у разі порушення законодавства про пенсійне забезпечення органом, що призначає і виплачує пенсію, адміністративний позов з вимогами, пов'язаними з виплатами сум пенсії за минулий час, у тому числі сум будь-яких її складових, може бути подано без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів незалежно від того, чи були такі суми нараховані цим органом. З урахуванням чого, суд першої інстанції дішов правильного висновку, що адміністративний суд не може застосовувати у спірних правовідносинах шестимісячний строк звернення до адміністративного суду, оскільки ця справа пов'язана з виплатою доходу в цілому до якого належить пенсія.
Звертає на себе увагу також посилання суду першої інстанції по тексту на позицію Європейського Суду з прав людини у рішенні від 13.01.2011 р. (остаточне) по справі «Чуйкіна проти України», який констатував, «…що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов'язків. Таким чином стаття 6 Конвенції втілює право на суд, в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів (див. рішення від 21 лютого 1975 року у справі «Голдер проти Сполученого Королівства» (Golder v. The United Kingdom),п.п.28-36, Series A №18). Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє всіх вимог пункту 1 статті 6 Конвенції. Ціль Конвенції гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати вирішення спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для пункту 1 статті 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені».
Тобто, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про наявність правових підстав для судового захисту пенсійних прав позивача без строкового обмеження стосовно виплати пенсії у визначеному законодавстві розміріза минулий час, яку особа не отримувала у зв'язку з непроведенням перерахунку пенсії з вини відповідного суб'єкта владних повноважень, який не забезпечив реалізацію задекларованих у Конституції гарантій позивача, але по факту, суд першої інстанції так і не здійснив належного захисту пенсійних прав позивача, оскільки хоча і обговорював право позивача на отримання пільгової пенсії за Списком № 1, але з незрозумілих підстав по тексту рішення зазначив про те, що рішення відповідача про відмову позивачу у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах згідно п. «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», прийнято не на підставі Конституції та законів України, а отже підлягає скасуванню, і в резолютивній частині зобов'язав відповідача повторно розглянути питання про призначення пенсії на пільгових умовах ОСОБА_1 згідно Списку № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників з шкідливими та важкими умовами праці, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах з 26.03.2010 р. з урахуванням висновків суду, викладених у рішенні.
За вказаних в попередньому абзаці обставин, обговорюючи по тексту судового рішення позовні вимоги ОСОБА_1 стосовно захисту його прав на отримання пенсії за віком на пільгових умовах за списком №1, судова колегія визнає помилковим застоування судом першої інстанції Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, який чітко та зрозуміло передбачає, що при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, чинні на період роботи особи, і до пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати внесення цієї посади чи професії до Списків.
Судова колегія не може погодитися з рішенням суду першої інстанції в частині відмови позивачу у задоволені його вимог, які стосуються його права на отримання пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 1 починаючи з 26.03.2010 року, виходячи з нижченаведеного.
В спірний період роботи позивача монтажником 3 розряду з постійним зайняттям на ремонті металургійного обладнання (з 27.07.1977 р. по 06.05.1988р.) в Нікопольському спеціалізованому управлінні тресту «Дніпродомнаремонт», реорга нізованого з листопада 1995 р. у ВАТ «Металургсервіс» - діяли Списки виробництв, робіт, професій, посад і показників, що дають право на пільгове пенсійне забезпечення, затверджені Постановою Кабінету Міністрів України №1173 від 22.08.1956 року, що дають право на пільгове пенсійне забезпечення положень розділу III «Металургійне виробництво» підрозділу 2 «Виробництво сталі та феросплавів. Підготовка змісів та ремонт металургійних печей» Списку №1, де є професія код 1030200а-1753а «Робочі ремонтних служб, зайняті ремонтом устаткування у містах його установки: слюсарі-ремонтники», які хоча і були затверджені Постановою Кабінету Міністрів України №10 від 26.01.1991 року зі змінами та доповненнями від 09.08.1991року і Постановою Кабінету Міністрів України №162 від 11.03.1994 року в новій редакції, але залишили професію «слюсар - ремонтник», постійно зайнятий на ремонті металургійного устаткування» такою, що відноситься до Списку №1.
Робота на посадах «слюсар-ремонтник» є роботою зі шкідливими умовами праці та передбачена розділом III «Металургійне виробництво» підрозділом 2 «Виробництво стані та феросплавів. Підготовка змісів та ремонт металургійних печей» код 1030200а-1753а «Робочі ремонтних служб, зайняті ремонтом устаткування у містах його установки: слюсарі- ремонтники» Списку №1 виробництв, цехів, професій та посад, робота на яких дає право на державну пенсію на пільгових умовах і в пільгових розмірах, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України №1173 від 22.08.1956 року.
Як вже зазначалося вище, надалі Списки виробництв, робіт, професій, посад і показників, що дають право на пільгове пенсійне забезпечення, затверджені Постановою Кабінету Міністрів України №10 від 26.01.1991 року зі змінами та доповненнями від 09.08.1991року та Постановою Кабінету Міністрів України №162 від 11.03.1994 року також містять за Списком №1 професію «слюсар - ремонтник», постійно зайнятий на ремонті металургійного устаткування».
Згідно трудової книжки позивача та наданої ним довідки, яка уточнює особливий характер праці але умови праці, які необхідні для призначення пільгової пенсії № 12 від 06.10.2004р., з 27.07.1977 р. по 06.05.1988р., ОСОБА_1 працював на Нікопольському СУ тресту «Дншродомнаремоні» монтажником 3 та 4 розряду і постійно був зайнятим на ремонті металургійного устаткування. Професії «слюсар-ремонтник» і «монтажник, постійно зайнятий на ремонті металургійного устаткування» є абсолютно ідентичними, оскільки вимагають однакової кваліфікації, а також в повному обсязі збігаються виконувані роботи, що саме і зумовило перейменування професії, що відбулося згідно Наказу № 13-К від 01.07.1994 г., що відповідачем по справі не спростовується і підтверджується долученими до матеріалів адміністративної справи письмовими доказами.
Професії «слюсарі-ремонтники» за Списком №1 передбачаються також Постановою КМ СРСР від 26.01.1991р.№10 та Постановою КМ СРСР №162 від 11.03.1994р., на які зокрема посилається і відповідач по справі та суд першої інстанції, а згідно п.3 Наказу Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 року за № 383 «Про затвердження Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах» зрозуміло роз'яснено про те, що до пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати внесення цієї посади чи професії до Списків».
Крім того, вказаним Наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 року за № 383 « Про затвердження Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах» у пунктах 4.1-4.3 та п.5 йдеться про підстави та умови підтвердження результатами атестації періоду робота зі шкідливими і важкими умовами праці і відповідно, права зарахування цього періоду до пільгового стажу при призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, саме тому судова колегія звертає увагу на те, що атестація робочих місць на ВАТ« Металургсервіс» проводилася згідно наказу № 196 від 27 грудня 1994 року (хоча для періоду до 21.08.1992 року проведення атестації не вимагалось законодавцем), і за результатами цієї атестації робоче місце позивача «слюсаря - ремонтника» було атестовано за Списком № 1, що підтверджено долученими до матеріалів адміністраивної справи письмовими доказами і відповідачем по справі не спростовано.
Відповідно до пункту "а" частини першої статті 13 Закону № 1788-ХІІ на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи, працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах; жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
За змістом розділу І підрозділу 1 код 1.1а Списку № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 січня 2003 року N 36 (далі - Список № 1) виконання гірничих робіт гірниками, зайнятими повний робочий день на підземних роботах дає право на отримання пенсії за віком на пільгових умовах зі зниженням пенсійного віку.
Підсумовуючи вищевикладене, судова колегія визнає, що позивачем по справі обгрунтовано заявлено у цій справі вимоги про захист його права на отримання пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 1, а висновки суду першої інстанції про те, що слюсарі - ремонтники спеціалізованих ремонтних організацій постійно зайняті на ремонті металургійного обладнання в доменному, сталеплавильному, феросплавному, прокатному та трубному виробництвах користувалися правом на пільгову пенсію за Списком №2 згідно розділ IV «Металургійне виробництво», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №1173 від 22.08.1956 рок - не відповідають нормам матеріального права, оскільки згідно розділу III «Металургійне виробництво» підрозділу 2 «Виробництво сталі та феросплавів. Підготовка змісів та ремонт металургійних печей» Списку №1 було визначено професію за кодом 1030200а-1753а «Робочі ремонтних служб, зайняті ремонтом устаткування у містах його установки: слюсарі-ремонтники».
Таким чином, виходячи з положень п. «а» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», а також враховуючи, що позивач по справі маючи більше 10 років стажу зі шкідливими умовами праці за Списком № 1 і загальним стаже роботи більше 20 років, при досягненні 50-річного віку - беззаперечно набув право на призначення ему пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 1 починаючи з 26 березня 2010 року, судова колегія ввважає, що апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції в частині відмови позивачу у задоволені його частини вимог - скасуванню, з прийняттям у справі іншої постанови в цій частині про задоволення.
Такі висновки суд мотивував тим, що перелічені періоди роботи позивача слюсарем-ремонтником підлягають зарахуванню до пільгового стажу позивача та тим, що Комісією з питань підтвердження стажу роботи під час прийняття рішення №04 від 13.04.2017 р обговорювалося питання про підтвердження періодів роботи для призначення пенсії на пільгових умовах за списком №2 за період навчання з 27.07.1977 року по 04.05.1978 року, служби в армії з 10.05.1978 року по 25.05.1980 року, та роботи з 21.07.1980 року по 06.05.1988 року, і комісією прийнято рішення підтвердити період роботи з 01.01.1986 р. по 06.05.1988 р., для зарахування до пільгового стажу за Списком №2 право позивача на пільгову пенсію.
Приймаючи до уваги наведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку, що рішення відповідача про відмову позивачу у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах згідно п. «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», прийнято не на підставі Конституції та законів України, а отже підлягає скасуванню. При цьому, перелічені періоди роботи позивача слюсарем-ремонтником підлягають зарахуванню до пільгового стажу позивача.
Згідно ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Встановлено, що позивачем при поданні позовної заяви було сплачено судовий збір у розмір 768,40 грн., що підтверджується квитанцією №1/97 від 14.09.2018 року, при поданні апеляційної скарги було сплачено судовий збір у розмірі 1152,60 грн., що підтверджується квитанцією № 0.0.1257239016.1 від 02.02.2019 року.
Отже, сплачений судовий збір за подачу позову до суду та апеляційної скарги в сумі
1 921 грн. підлягає стягненню на користь позивача.
Керуючись ст. 132, 139, 252, 315, 317, 322, 325, 328 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03 грудня 2018 року скасувати в частині відмови ОСОБА_1 у задоволені вимог, які стосуються зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати для призначення пенсії в якості стажу, що дає право пенсії на пільгових умовах згідно Списку №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників з шкідливими та важкими умовами праці, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах періоди його роботи з 27.07.1977 року по 04.05.1978 року та з 21.07.1980 року по 06.05.1988 року, а також періоди служби у Радянської армії з 10.05.1978 року по 25.05.1980 року, як такі, що відносяться до стажу за Списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, а також в частині зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути питання про призначення пенсії на пільгових умовах ОСОБА_1 згідно Списку № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників з шкідливими та важкими умовами праці, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах з 26.03.2010 р. з урахуванням висновків суду, викладених у рішенні.
Визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного Фонду України в Дніпропетровській області у призначенні та виплаті ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах згідно Списку №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників з шкідливими та важкими умовами праці, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах періоди його роботи з 27.07.1977 року по 04.05.1978 року та з 21.07.1980 року по 06.05.1988 року, а також періоди служби у Радянської армії з 10.05.1978 року по 25.05.1980 року, як такі, що відносяться до стажу за Списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників.
Визнати протиправним та скасувати Рішення комісії з питань підтвердження стажу роботи на посадах, що дають право для призначення пенсії на пільгових умовах при Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області № 04 від 13.04.2017 року «про результати розгляду заяви ОСОБА_1 ».
Зобов'язати Головне управління Пенсійного Фонду України у Дніпропетровської області зарахувати до стажу ОСОБА_1 для призначення пенсії на пільгових умовах згідно «Списку № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників з шкідливими та важкими умовами праці, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах» періоди його роботи з 27.07.1977 року по 04.05.1978 року та з 21.07.1980 року по 06.05.1988 року, та період служби у Радянської армії з 10.05.1978 року по 25.05.1980 року.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного Фонду України у Дніпропетровської області призначити і виплачувати ОСОБА_1 пенсію на пільгових умовах згідно «Списку № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників з шкідливими та важкими умовами праці, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах» з 26.03.2010 р. та виплатити заборгованість, що утворилася з 26.03.2010 року.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427) за рахунок власних бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 1 921 грн. Постанова Третього апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.
Головуючий - суддя С.В. Сафронова
суддя В.В. Мельник
суддя Д.В. Чепурнов