08 жовтня 2020 р.Справа № 520/9388/19
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Кононенко З.О.,
Суддів: Сіренко О.І. , Калиновського В.А. ,
розглянувши в порядку письмового провадження клопотання Офісу великих платників податків Державної податкової служби України про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Харківського окружного адміністративного суду від 15.11.2019 року по справі № 520/9388/19
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВО-ПРОМИСЛОВА КОМПАНІЯ "ОМЕГА-АВТОПОСТАВКА"
до Офісу великих платників податків Державної податкової служби України , Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 15.11.2019 року задоволено адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВО-ПРОМИСЛОВА КОМПАНІЯ "ОМЕГА-АВТОПОСТАВКА" до Офісу великих платників податків Державної податкової служби України, Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення.
Офісом великих платників податків Державної податкової служби України 05.08.2020 року повторно подано до Харківського окружного адміністративного суду апеляційну скаргу на зазначене рішення разом із клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження.
Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 18.09.2020 р. відмовлено у задоволенні клопотання скаржника про поновлення строку на апеляційне оскарження. Причини пропуску скаржником строку апеляційного оскарження визнано неповажними.
Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 18.09.2020 р. апеляційну скаргу Офісу великих платників податків Державної податкової служби України залишено без руху, надано апелянту строк - 10 днів з часу отримання цієї ухвали, для усунення її недоліків: надання до Другого апеляційного адміністративного суду заяву із зазначенням інших поважних причини для поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Харківського окружного адміністративного суду від 15.11.2019 року по справі № 520/9388/19.
Роз'яснено, Офісу великих платників податків Державної податкової служби України, що відповідно до положень ст. 299 КАС України у разі не невиконання цієї ухвали у відкритті апеляційного провадження буде відмовлено.
Згідно поштового повідомлення Офіс великих платників податків Державної податкової служби України отримав копію ухвали про відмову у поновленні строку на апеляційне оскарження та залишення апеляційної скарги без руху 25.09.2020 року.
06.10.2020 року на адресу Другого апеляційного адміністративного суду подано клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції.
Обґрунтовуючи заявлене клопотання, скаржник зазначає, що фактично підставою для повернення первісно поданої апеляційної скарги слугувала несплата судового збору за її подання.
Проте, реалізація заходів щодо сплати судового збору, а саме проведення банківських платежів належним чином, потребує певного проміжку часу, оскільки сплата судового збору суб'єктом владних повноважень, відповідно до Закону України “Про судовий збір”, здійснюється з Державного бюджету виключно через органи Державного казначейства України.
Також зазначає, що оригінал платіжного доручення № 830 від 22.06.2020 року надійшов на адресу скаржника в липні 2020 року, вже після того, як було постановлено ухвалу про повернення первісної апеляційної скарги та, відповідно, строк на апеляційне оскарження судового рішення вже був пропущений з поважних причин та просить визнати поважними причини пропуску строку на апеляційне оскарження рішення Харківського окружного адміністративного суду від 15.11.2019 року у справі № 520/9388/19, та поновити процесуальний строк на апеляційне оскарження.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи клопотання та матеріали справи, колегія суддів вважає, що заявлене клопотання задоволенню не підлягає, з наступних підстав.
Частиною 1 ст. 295 КАС України передбачено, що апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засідання було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного судового рішення (ч. 2 ст. 295 КАС України).
Судом установлено, що у судовому засіданні 15.11.2019 року судом першої інстанції проголошено вступну та резолютивну частини оскаржуваного судового рішення. Повний текст судового рішення складений 21.11.2019 року (том 2, а.с. 32-40).
В межах процесуального строку, визначеного ч. 1 ст. 295 КАС України, означене судове рішення вперше оскаржено відповідачем в апеляційному порядку (том 2, а.с. 45-48).
Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 23.12.2019 року апеляційну скаргу Офісу великих платників податків Державної податкової служби України залишено без руху, з наданням скаржнику 10-денного строку для усунення її недоліків: надання суду апеляційної інстанції оригіналу квитанції про сплату судового збору за подання апеляційної скарги. (том 2, а.с. 50-51).
Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 15.01.2020 року частково задоволено клопотання Офісу великих платників податків Державної податкової служби про продовження строку на усунення недоліків поданої апеляційної скарги, продовжено строк усунення недоліків на 5 днів з моменту отримання копії цієї ухвали. (том 2, а.с. 64-65)
Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 03.02.2020 року відмовлено у задоволенні клопотання Офісу великих платників податків Державної податкової служби про продовження строку на усунення недоліків апеляційної скарги або відстрочення сплати судового збору та повернуто апеляційну скаргу скаржнику (том 2, а.с. 80-82). Зазначена ухвала разом із апеляційною скаргою отримана відповідачем 18.02.2020 року (том 2, а.с. 85).
05.08.2020 року на рішення суду першої інстанції відповідачем повторно подано апеляційну скаргу, до скарги надано оригінал платіжного доручення від 22.06.2020 року №830 про сплату судового збору у розмірі 6083,79 гривень та заявлено клопотання про поновлення процесуального строку на апеляційне оскарження.
Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 18.09.2020 р. відмовлено у задоволенні клопотання скаржника про поновлення строку на апеляційне оскарження. Причини пропуску скаржником строку апеляційного оскарження визнано неповажними.
Приходячи до висновку про відмову у задоволенні заявленого Офісом великих платників податків Державної податкової служби клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку з інших причин на апеляційне оскарження судового рішення, колегія суддів зазначає наступне.
Як убачається із матеріалів справи, єдиною причиною пропуску строку на оскарження відповідачем судового рішення була несплата судового збору за подання апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції з причини тимчасової неспроможності контролюючого органу його сплатити у зв'язку із забороною проведення платежів.
Колегія суддів зазначає, що статтею 129 Конституції України однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Згідно з частиною першою статті 45 КАС України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.
Відповідно до пункту шостого частини п'ятої статті 44 КАС України учасники справи зобов'язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.
Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.
Статтею 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Відповідно до правових висновків Європейського Суду з прав людини, право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення у справі “Перетяка та Шереметьєв проти України” від 21.12.2010 року, заява № 45783/05). Норми, що регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (пункти 22-23 рішення у справі “Мельник проти України” від 28.03.2006 року, заява № 23436/03).
Отже, встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій.
При вирішенні питання про поновлення строку суд надає оцінку обставинам, які слугували перешкодою для своєчасного звернення до суду, у взаємозв'язку інтервалів часу: з моменту закінчення встановленого КАС України строку апеляційного оскарження до дати звернення з апеляційною скаргою вперше; з моменту повернення вперше поданої апеляційної скарги/відмови у відкритті апеляційного провадження за вперше поданою апеляційною скаргою до дати повторного звернення з апеляційною скаргою.
Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Підстави пропуску строку апеляційного оскарження можуть бути визнані поважними, строк поновлено лише у разі, якщо вони пов'язані з непереборними та об'єктивними перешкодами, труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений законом процесуальний строк подання апеляційної скарги.
Отже, тільки наявність об'єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення у апеляційному порядку у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку апеляційного оскарження з поважних причин.
Невиконання вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху не є поважною причиною пропуску строку апеляційного оскарження, оскільки не є такою, що не залежить від волі особи, яка подає апеляційну скаргу, і не надає такій особі права у будь-який необмежений час після сплину строку апеляційного оскарження реалізовувати право на апеляційне оскарження судового рішення.
Відповідно до рішення Європейського Суду з прав людини від 19.06.2001 року справі “Креуз проти Польщі” “право на суд” не є абсолютним, воно може обмежуватися державою різноманітними засобами, в тому числі фінансовими. Вимога сплатити судовий збір не обмежує право заявників на доступ до правосуддя.
Пунктом 1 частини п'ятої статті 296 КАС України передбачено, що однією з вимог апеляційної скарги визначено надання документа про сплату судового збору.
Згідно з положеннями Закону України “Про судовий збір” від 08.07.2011 року № 3674-VІ органам фіскальної служби не надано пільг щодо сплати судового збору.
Органи доходів і зборів є державними органами, що здійснюють адміністрування податків, зборів, платежів, тобто суб'єктами, що реалізують свою владну компетенцію.
Фінансування витрат на оплату судового збору для державних органів із державного бюджету передбачено за кодом економічної класифікації 2800 “Інші поточні платежі”, розмір яких щорічно затверджується відповідним кошторисом.
Таким чином, особа, яка має намір подати апеляційну скаргу, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії для виконання процесуального обов'язку дотримання вимог процесуального закону стосовно форми і змісту апеляційної скарги, в тому числі щодо оплати судового збору.
Крім того, у пункті 74 рішення Європейського Суду з прав людини “Лелас проти Хорватії” суд зверну увагу на те, що “держава, чиї органи влади не дотримувалися своїх власних внутрішніх правил та процедур, не повинна отримувати вигоду від своїх правопорушень та уникати виконання своїх обов'язків. Ризик будь-якої помилки, зробленої органами державної влади, повинна нести держава, а помилки не повинні виправлятися за рахунок зацікавленої особи, особливо якщо при цьому немає жодного іншого приватного інтересу”.
У справі “Рисовський проти України” Європейський Суд з прав людини підкреслює особливу важливість принципу “належного урядування”. Він передбачає, що “…у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб…”.
Тобто, виходячи з принципу “належного урядування”, державні органи загалом, і орган доходів і зборів зокрема, зобов'язані діяти в належний спосіб, а держава не повинна отримувати вигоду у вигляді поновлення судами строку на оскарження судових рішень та виправляти допущені органами державної влади помилки за рахунок приватної особи, яка діяла добросовісно.
А отже, довготривала процедура погодження та сплати судового збору, не може бути визнана поважною причиною пропуску строку апеляційного оскарження та, як наслідок, не є підставою для порушення принципу правової визначеності щодо остаточного рішення.
Також, колегія суддів зазначає, що Офіс великих платників податків Державної податкової служби, діючи як суб'єкт владних повноважень, має однаковий обсяг процесуальних прав та обов'язків поряд з іншими учасниками справи й, до того ж, є бюджетною установою, що фінансується з Державного бюджету України, а тому довготривале погодження сплати судового збору, не повинно впливати на можливість неухильного виконання останнім покладених на нього нормами КАС України процесуальних обов'язків щодо оформлення апеляційної скарги, та не повинно ставитись у залежність від правовідносин, у які податковий орган вступає в інших сферах його діяльності, зокрема, з приводу безспірного списання коштів з його рахунків на підставі виконавчих документів, оскільки ці фактори не є взаємопов'язаними.
Колегія суддів зазначає, що особа, яка утримується за рахунок державного бюджету, в даному випадку Офіс великих платників податків Державної податкової служби, має право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів з метою забезпечення сплати судового збору, а тому обставини, пов'язані з фінансуванням установ чи організацій з державного бюджету, відсутністю в ньому коштів, призначених для сплати судового збору суб'єктами владних повноважень не є об'єктивними та непереборними підставами, які перешкоджають оскаржити судові рішення в межах встановленого законодавством строку апеляційного оскарження та реалізувати своє право щодо оскарження без порушення порядку здійснення такої процесуальної дії.
Обґрунтовуючи висновки про обов'язок сторони належним чином використовувати процесуальні права, у рішенні від 07.07.1989 року у справі “Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain” Європейський Суд з прав людини зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, пов'язаних зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Наведене вище узгоджується із правовими висновками, викладеними, зокрема, Верховним Судом у постановах від 02.11.2018 року по справі № 810/3539/17, та від 13.11.2018 року по справі № 804/958/17.
При цьому, колегія суддів зауважує, що при вирішенні справи суд застосовує верховенство права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини, а при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для визнання поважними інших причин, що наведені скаржником у клопотанні про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, та відмовляє у його задоволенні.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 299 КАС України (в редакції Закону № 2147-VIII) суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.
Керуючись ст. ст. 121, ст. ст. 299, 321 КАС України, суд, -
В задоволенні клопотання Офісу великих платників податків Державної податкової служби України про поновлення строку на апеляційне оскарження з інших причин - відмовити.
Ухвала Другого апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий суддя (підпис)Кононенко З.О.
Судді(підпис) (підпис) Сіренко О.І. Калиновський В.А.