08 жовтня 2020 р.Справа № 953/3809/20
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Подобайло З.Г.,
Суддів: Григорова А.М. , Бартош Н.С. ,
за участю секретаря судового засідання Ткаченко А.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на рішення Київського районного суду м. Харкова від 10.07.2020 року, головуючий суддя І інстанції: Лях М.Ю., м. Харків, повний текст складено 10.07.20 року по справі № 953/3809/20
за позовом ОСОБА_1
до Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого округу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) , Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)
про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення та закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до головного інспектора з паркування відділу інспекції з паркування Шевченківського району управління (інспекції) з паркування Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Лапшина Сергія Івановича про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення та визнання дій протиправними.
Рішенням Київського районного суду м.Харкова від 10.07.2020р. позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково. Скасовано постанову серії АВ № 0000004874 від 24.02.2020, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 122 КУпАП з накладенням на нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 255,00 грн. та закрито справу про адміністративне правопорушення. Стягнуто з Київської міської державної адміністрації на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу адвоката відповідно до договору № 78 про надання правової допомоги від 04.03.2020 року у сумі 6000 грн. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Виконавчий орган Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), не погодившись з рішенням суду першої інстанції , подав апеляційну скаргу , вважає, що оскаржуване рішення прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, тому просить суд апеляційної інстанції рішення Київського районного суду м.Харкова від 10.07.2020р. скасувати , прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін , перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що згідно повідомлення про притягнення до адміністративної відповідальності до постанови серії АВ №0000004874, 21.02.2020 року о 21:10 год. по вул. Тичини, їв в м. Києві ОСОБА_2 в режимі фото/відеозйомки було зафіксовано порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортного засобу VOLKSWAGEN GOLF номерний знак НОМЕР_1 , відповідальність за яке передбачено ч. 3 ст. 122 КУпАП, п.15.9.ґ ПДР України. У відношенні власника (належного користувача) буде винесено постанову про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 255 грн.
Задовольняючи частково позов , суд першої інстанції виходив з неподання відповідачем належних і допустимих доказів на спростування позову та зазначених обставин щодо притягнення позивача до адміністративної відповідальності.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо часткового задоволення позову , виходячи з наступного.
Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з розділом 7 Положенням про Департамент транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), затвердженого розпорядженням Виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) від 19.11.2018 року №2089 у структурі Департаменту утворюється управління (інспекція) з паркування, положення про яке затверджується наказом Департаменту. У складі управління (інспекції) з паркування Департаменту діють інспектори з паркування. Інспектори з паркування управління (інспекції) з паркування. Департаменту для виконання покладених на них завдань мають право: здійснювати фіксацію порушень правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів у режимі фотозйомки, відеозапису (п. 7.1); розглядати справи про адміністративні правопорушення, на розгляд яких їх уповноважено (п. 7.2); складати протоколи про адміністративні правопорушення, виносити постанови про накладання адміністративних стягнень (п. 7.3.); накладати адміністративні стягнення за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксованих у режимі фотозйомки (відеозапису (п. 7.4.); розміщувати на лобовому склі транспортного засобу копію постанови про накладання адміністративних стягнень або повідомлення про притягнення до адміністративної відповідальності (п. 7.5.).
Притягнення до адміністративної відповідальності, зокрема складення та винесення постанови про накладення адміністративного стягнення, за порушення законодавства у сфері паркування міста Києва є складовою частиною виконання посадовою особою Інспекції з паркування своїх обов'язків, передбачених Положенням про Департамент транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), затвердженого розпорядженням Виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) від 19.11.2018 № 2089.
Частиною 3 статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) передбачено адміністративну відповідальність, зокрема за порушення правил зупинки, стоянки, що створюють перешкоди дорожньому руху або загрозу безпеці руху.
Відповідно до п. 15.9. «ґ» ПДР забороняється зупинка на перехрестях та ближче 10 м від краю перехрещуваної проїзної частини за відсутності на них пішохідного переходу, за винятком зупинки для надання переваги в русі та зупинки проти бокового проїзду на Т-подібних перехрестях, де є суцільна лінія розмітки або розділювальна смуга.
Відповідно до пункту 1.10 ПДР України перехрестя - це місце перехрещення, прилягання або розгалуження доріг на одному рівні, межею якого є уявні лінії між початком заокруглень країв проїзної частини кожної з доріг. Не вважається перехрестям місце прилягання до дороги виїзду з прилеглої території.
Режим фотозйомки (відеозапису) передбачає здійснення уповноваженою посадовою особою фото/відеофіксації обставин порушення правил зупинки, стоянки або паркування транспортних засобів, а саме: дати, часу (моменту), місця розташування транспортного засобу по відношенню до нерухомих об'єктів та/або географічних координат, інших ознак наявності складу адміністративного правопорушення, передбаченого відповідною статтею Особливої частини цього Кодексу. При здійсненні фотозйомки обов'язковою є наявність не менше двох зображень транспортного засобу, отриманих з різних або протилежних ракурсів, а в разі фіксації порушення, що полягає у неоплаті вартості послуг з користування майданчиком для платного паркування в межах населеного пункту, в якому не впроваджена автоматизована система контролю оплати паркування, обов'язковою є наявність додаткового зображення (зображень), що фіксує відсутність документа про оплату послуг з користування майданчиком для платного паркування під лобовим склом транспортного засобу (примітка до ст. 14-2 КУпАП).
Згідно з ст. 279-1 КУпАП у разі якщо адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху зафіксовано в автоматичному режимі або якщо порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів зафіксовано в режимі фотозйомки (відеозапису), посадова особа уповноваженого підрозділу Національної поліції або інспектор з паркування за даними Єдиного державного реєстру транспортних засобів, а також у разі необхідності - за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, встановлює відповідальну особу, зазначену у частині першій статті 142 цього Кодексу. Якщо адміністративне правопорушення, передбачене частинами першою, третьою статті 122 (в частині порушення правил зупинки, стоянки), частинами першою, другою статті 152-1 цього Кодексу, зафіксовано в режимі фотозйомки (відеозапису), посадова особа уповноваженого підрозділу Національної поліції або інспектор з паркування зобов'язані розмістити на лобовому склі транспортного засобу копію постанови про притягнення до адміністративної відповідальності (якщо технічні можливості дозволяють встановити відповідальну особу, зазначену у частині першій статті 142 цього Кодексу, на місці вчинення правопорушення) або повідомлення про притягнення до адміністративної відповідальності (якщо технічні можливості не дозволяють встановити відповідальну особу, зазначену у частині першій статті 142 цього Кодексу, на місці вчинення правопорушення).
У відповідності до статті 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
За положенням ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно зі ст.ст. 73, 74 КАС України належними та допустимими є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановлено законом. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування.
Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Головним інспектором з паркування Шевченківського району управління (інспекції) з паркування Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київського міської ради (Київської міської державної адміністрації) Лапшиним С.І. винесено постанову про накладення адміністративного стягнення від 24.02.2020 серії АВ № 0000004874 до якої було додано матеріали фотофіксації.
Як вбачається з постанови про притягнення до адміністративної відповідальності о 21:10 год. по просп. Тичини, 1В у м. Києві ОСОБА_2 в режимі фото/відеозйомки було зафіксовано порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортного засобу VOLKSWAGEN GOLF номерний знак НОМЕР_1 , відповідальність за яке передбачено ч. 3 ст. 122 КУпАП, п.15.9.ґ ПДР України. У відношенні власника (належного користувача) буде винесено постанову про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 255 грн.
Відповідно до Акту огляду та тимчасового затримання транспортного засобу від №76 21.02.2020 р. головним інспектором з паркування управління (інспекції) з паркування ДТІ виконавчого округу КМР (КМДА) Лапшиним С.І. у присутності двох понятих було здійснено огляд та тимчасове затримання транспортного засобу VOLKSWAGEN GOLF номерний знак НОМЕР_1 , у зв'язку з порушенням п. 15.9.ґ. ПДР України, ч. 3 ст. 122 КУпАП, в результаті чого транспортний засіб було доставлено на спеціальний майданчик.
Однак , в порушення вищенаведених норм чинного законодавства відповідачем не надано до суду жодного доказу, який би свідчив про недотримання ОСОБА_1 п.15.9 «ґ» ПДР України щодо зупинки ближче 10 м від краю перехрещуваної проїзної частини, оскільки відсутні дані про здійснення певних замірів дійсної відстані від місця зупинки автомобіля, на що звернув увагу позивач у поданому позові.
Належним доказом доведення даного правопорушення, виходячи з його природи, є замір відстані на місці вчинення правопорушення під час його вчинення, що і підтверджувало б факт зупинки автомобіля менш ніж за 10 метрів від краю перехрещуваної проїзної частини.
Як свідчать матеріали справи, відповідачем не були проведені фактичні заміри відстані між автомобілем і перехрестям.
З наданих відповідачем фотознімків неможливо визначити відстань до зупиненого автомобіля від краю перехрещуваної проїзної частини, відтак не можливо й з'ясувати чи є ця відстань меншою ніж 10 метрів.
Між тим, суд апеляційної інстанції зазначає, що відстань може вимірюватись спеціальними, передбаченими для цього технічними засобами, а не засобами фотофіксації.
Судом апеляційної інстанції в судовому засіданні з'ясовувалось питання яким чином інспектор дійшов висновку , що автомобіль позивача здійснив зупинку ближче 10 м від краю перехрещуваної проїзної частини.
Проте , відповідач не зміг пояснити де початок та закінчення перехрестя.
Лише посилався на фотознімки, з яких достеменно не можливо встановити факт порушення позивачем п.15.9 «ґ» ПДР України .
Саме перехрестя на даних фотознімках в повному обсязі та чітко не відображено.
За вказаних обставин відповідачем не доведено належними та допустимими доказами вчинення позивачем інкримінованого правопорушення, тому інші пояснення сторін не впливають на вирішення справи.
Враховуючи встановлені обставини справи, оцінивши докази у справі в їх сукупності та норми чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позову.
На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та ухвалено рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.
При цьому , колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо стягнення з Київської міської державної адміністрації на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу адвоката відповідно до договору № 78 про надання правової допомоги від 04.03.2020 року у сумі 6000 грн., виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Пунктом 1 ч. 3 ст. 132 КАС України встановлено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Статтею 134 КАС України передбачено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави (ч. 1).
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката (ч. 2).
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (ч. 3).
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 4).
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 5).
У разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6).
Обов'язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 7).
Згідно ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до ч. 7 ст. 139 КАС України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
При цьому, колегія суддів зазначає, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об'єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 04.02.2020 у справі №280/1765/19.
Оскільки дана справа незначної складності, враховуючи обсяг та якість виконаних адвокатом робіт, витрачений час, значення цієї справи для особи, яка є іншою стороною у справі, колегія суддів дійшла висновку про обґрунтованість та співмірність понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу в сумі 3000,0 грн., яка підтверджується належними доказами а тому, такі витрати на професійну правничу допомогу у вказаному розмірі підлягають стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань саме Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).
Отже, постанова суду першої інстанції підлягає частковому скасуванню в частині стягнення з Київської міської державної адміністрації на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу адвоката відповідно до договору № 78 про надання правової допомоги від 04.03.2020 року у сумі 6000 грн. В іншій частині постанова суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.
Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316,317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу залишити без задоволення.
Рішення Київського районного суду м. Харкова від 10.07.2020 року по справі № 953/3809/20 скасувати в частині стягнення з Київської міської державної адміністрації на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу адвоката відповідно до договору № 78 про надання правової допомоги від 04.03.2020 року у сумі 6000 грн.
Стягнути на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у вказаному розмірі 3000,0 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).
В іншій частині рішення Київського районного суду м. Харкова від 10.07.2020 по справі № 953/3809/20 залишити без змін.
.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню.
Головуючий суддя (підпис)З.Г. Подобайло
Судді(підпис) (підпис) А.М. Григоров Н.С. Бартош