28 вересня 2020 р.Справа № 520/3244/2020
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Любчич Л.В.,
Суддів: Спаскіна О.А. , П'янової Я.В. ,
за участю секретаря судового засідання Медяник А.О.
представник відповідача - Красников В.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Державної податкової служби у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 14.04.2020, головуючий суддя І інстанції: Зінченко А.В., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, повний текст складено 14.04.2020 по справі № 520/3244/2020
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Державної податкової служби у Харківській області
про скасування податкових повідомлень-рішень,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Харківській області (далі - відповідач, ГУ ДПС у Харківській обл.), в якому просила скасувати податкові повідомлення рішення ГУ ДФС у Харківській області № б.н. від 23.05.2016 року, № 1655 від 08.06.2016 року, № 196 - 2034 - тр від 27.03.2017 року.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 14.04.2020 позовні вимоги в частині скасування податкового повідомлення рішення № 4270-13 від 23.05.2016 залишено без розгляду.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 14.04.2020 адміністративний позов задоволено.
Скасовано в повному обсязі податкове повідомлення - рішення ГУ ДПС в Харківській обл. №1655 від 08.06.2016 та податкове повідомлення - рішення № 196 - 2034 - тр від 27.03.2017.
Не погодившись з рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 14.04.2020, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні адміністративного позову в повному обсязі.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач зазначив, що відповідно до Переліку легкових автомобілів, які підлягають оподаткуванню транспортним податком автомобіль позивача є об'єктом оподаткування транспортним податком. Також відповідач зазначив, що відповідно до практики Верховного Суду по справі № 820/4876/17, обов'язок щодо визначення середньоринкової вартості транспортних засобів покладений на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику економічного розвиту, а межі повноважень податкового органу полягають виключно у прийнятті податкового повідомлення-рішення на підставі розміщеної на офіційному веб-сайті Мінекономрозвитку інформації про автомобілі, які є об'єктом оподаткування транспортним податком.
Згідно з положеннями ч. 3 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, представника відповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які відповідач посилається в апеляційній скарзі, прийшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судовим розглядом встановлено, що ОСОБА_1 з 26.10.2015 року є власником легкового автомобіля Lexus LX 570, 2012 року випуску, тип двигуна - бензин, з об'ємом 5663 куб.см., реєстраційний номер НОМЕР_1 .
ГУ ДФС у Харківській обл. сформовані податкові повідомлення-рішення, якими визначено грошові зобов'язання за платежем «транспортний податок з фізичних осіб» № 1655 від 08.06.2016 року на суму 4166,66 грн. (вручено позивачу 18.03.2017) та № 196-2034-тр від 27.03.2017 на суму 25000,0 грн. (повернуто за закінченням терміну зберігання 22.05.2017).
Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з обґрунтованості позовних вимог.
Суд апеляційної інстанції з даним висновком суду погоджується, з огляду на наступне.
Згідно з підпунктом 14.1.157 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України) податкове повідомлення-рішення - письмове повідомлення контролюючого органу (рішення) про обов'язок платника податків сплатити суму грошового зобов'язання, визначену контролюючим органом у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законодавчими актами, контроль за виконанням яких покладено на контролюючі органи, або внести відповідні зміни до податкової звітності.
Згідно пп. 267.6.2. п. 267.6 ст. 267 ПК України податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку та відповідні платіжні реквізити надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його реєстрації до 1 липня року базового податкового (звітного) періоду (року).
У відповідності до статті 58 ПК України, податкове повідомлення-рішення містить підставу для такого нарахування (зменшення) податкового зобов'язання та/або зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість; посилання на норму цього Кодексу та/або іншого закону, контроль за виконанням якого покладено на контролюючі органи, відповідно до якої був зроблений розрахунок або перерахунок грошових зобов'язань платника податків; суму грошового зобов'язання, що повинен сплатити платник податку; суму зменшеного (збільшеного) бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення результатів господарської діяльності або від'ємного значення суми податку на додану вартість; граничні строки сплати грошового зобов'язання та/або строки виправлення платником податків показників податкової звітності; попередження про наслідки несплати грошового зобов'язання або внесення виправлень до показників податкової звітності в установлений строк; граничні строки, передбачені цим Кодексом для оскарження податкового повідомлення-рішення. До податкового повідомлення-рішення додається розрахунок податкового зобов'язання та штрафних (фінансових) санкцій.
З матеріалів справи вбачається, що фактичною підставою для визначення позивачу спірними податковими повідомленнями-рішеннями сум грошових зобов'язань слугували висновки податкового органу про наявність у позивача у 2016 році обов'язку сплачувати транспортний податок з фізичних осіб за автомобіль, який є об'єктом оподаткування.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
01 січня 2015 року набрав чинності Закон України №71-VIII від 28.12.2014 "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи", яким згідно зі статтею 267 ПК України введено новий транспортний податок.
Згідно з п. 267.2.1 п. 267.2 ст. 267 ПК України (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин), об'єктом оподаткування є легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.
Така вартість визначається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику економічного розвитку, за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, виходячи з марки, моделі, року випуску, типу двигуна, об'єму циліндрів двигуна, типу коробки переключення передач, пробігу легкового автомобіля, та розміщується на його офіційному веб-сайті.
Базою оподаткування у відповідності до п.п. 267.3.1 п. 267.1 ст. 267 ПК України є легковий автомобіль, що є об'єктом оподаткування відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті.
При цьому згідно п. 267.4 ст. 267 ПК України, ставка податку встановлюється з розрахунку на календарний рік у розмірі 25000 гривень за кожен легковий автомобіль, що є об'єктом оподаткування відповідно до п. п. 267.2.1 п. 267.2 цієї статті.
Відповідно до п. п. 267.5.1 п. 267.1 ст. 267 ПК України, базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.
Підпунктом 267.6.1 пункту 267.6 статті 267 ПК України закріплено, що обчислення суми податку з об'єкта/об'єктів оподаткування фізичних осіб здійснюється контролюючим органом за місцем реєстрації платника податку.
Згідно п.п. 267.6.2 п. 267.6 ст. 267 ПК України, податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку та відповідні платіжні реквізити надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його реєстрації до 1 липня року базового податкового (звітного) періоду (року).
Щодо об'єктів оподаткування, придбаних протягом року, податок сплачується фізичною особою-платником починаючи з місяця, в якому виникло право власності на такий об'єкт. Контролюючий орган надсилає податкове повідомлення-рішення новому власнику після отримання інформації про перехід права власності.
Згідно з Законом України «Про Державний бюджет України на 2016 рік», з 01.01.2016 мінімальна заробітна плата становить 1378,0 грн.
З урахуванням наведеного, для того, щоб транспортний засіб підпадав під визначення об'єкта оподаткування, встановленого підпунктом 267.2.1 пункту 267.1 статті 267 ПК України, його середньоринкова вартість за податковий 2016 період має перевищувати 1033500,0 грн.
Постановою Кабінету Міністрів України від 18.02.2016 № 66, на підставі п.п. 267.2.1 п. 267.2 ст. 267 ПК України, затверджена Методика визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів (в подальшому - Методика), яка встановлює механізм визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів (далі - автомобілі) для цілей віднесення таких автомобілів до об'єктів оподаткування транспортним податком (п. 1 Методика).
Згідно п. 13 Методики (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин), Мінекономрозвитку відповідно до цієї Методики розраховує середньоринкову вартість автомобіля та щороку до 1 лютого базового податкового (звітного) періоду подає ДФС інформацію про автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.
Згідно з пунктом 14 Методики, Мінекономрозвитку забезпечує роботу офіційного веб-сайту в режимі, який дає змогу отримати інформацію про середньоринкову вартість автомобіля шляхом введення даних про їх марку, модель, рік випуску, тип двигуна, об'єм циліндрів двигуна, тип коробки переключення передач та пробіг.
Судом встановлено, що Міністерством економічного розвитку та торгівлі України листом від 22.02.2016 року Державній фіскальній службі України доведено інформацію щодо автомобілів, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньо ринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, станом на 1 січня 2016 року, тобто які підлягають оподаткуванню транспортним податком у 2016 році (Перелік).
З матеріалів справи вбачається, що автомобіль Lexus LX 570, 2012 року випуску, тип двигуна - бензин, з об'ємом 5663 куб.см.
Отже, належний позивачеві автомобіль не співпадає по технічним характеристикам автомобілям, наведеним у переліку в частині об'єму двигуна.
Також колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що положення статті 4 ПК України закріплюють низку принципів, які повинні застосовуватися як на стадії встановлення податків, їх основних елементів, при внесенні змін до окремих елементів податку, так і на стадії застосування норм, якими визначений обов'язок сплати податку. Серед принципів, проголошених у вказаній нормі, є, зокрема, презумпція правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу (п.п. 4.1.4. п. 4.1. ст. 4 ПК України).
Приймаючи оскаржувані податкові повідомлення-рішення, контролюючий орган, як суб'єкт владних повноважень, повинен був вказати на наявність норми закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, з якого б вбачалася можливість застосування приблизного (заокругленого) показника об'єму циліндрів двигунів автомобілів, які визначені в переліку, затвердженому Мінекономрозвитку.
З урахуванням наведеного, вирішення спору у цій справі на користь платника податків обумовлено як прогалиною у нормативному регулюванні вказаних правовідносин, так і положеннями податкового принципу презумпції правомірності платника податків.
Аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 05.11.2018 по справі № 822/2687/17.
Таким чином, податковим органом не доведено правомірність нарахування позивачу спірними податковими повідомленнями-рішеннями грошових зобов'язань.
Крім того, колегія суддів зазначає, що фактично контролюючим органом у відношенні позивача винесено два податкові повідомлення-рішення № 1655 від 08.06.2016 у на суму 4166,66 грн. та № 196-2034-тр від 27.03.2017 на суму 25000,0 грн., якими покладено на позивача обов'язок сплати сум грошових зобов'язань, які виникли з приводу одного й того самого виду податку та за один і той самий звітний період - 2019 рік.
Отже, колегія суддів вказує на те, що податкове повідомлення-рішення № 196-2034-тр від 27.03.2017 було винесено податковим органом незважаючи на чинність податкового повідомлення-рішення № 1655 від 08.06.2016, що не передбачено положеннями ПК України.
Колегія суддів відхиляє доводи відповідача, що податковим повідомленням-рішенням № 1655 від 08.06.2016 нараховані грошові зобов'язання за 2015 рік в розмірі 25 000 грн./ 12*2 = 4166,66 грн. (за формулою: Ставка/12*n (де n - кількість місяців володіння транспортним засобом у році, тобто листопад-грудень 2015 року) з огляду на наступне:
Корінець податкового повідомлення-рішення № 1655 від 08.06.2016 не містить інформації про податковий період, за який позивачу нараховані грошові зобов'язання.
При цьому, згідно акту камеральної перевірки з питання своєчасності сплати сум узгоджених грошових зобов'язань по транспортному податку від 23.01.2020 № 240/20-40-57-06/ НОМЕР_2 нарахування податковим повідомленням-рішенням № 1655 від 08.06.2016 транспортного податку у розмірі 4166,66 грн. здійснено за 2016 рік.
Щодо посилання в апеляційній скарзі на позицію Верховного Суду по справі № 820/4876/17, колегія суддів зазначає наступне.
Так, згідно правової позиції, висловленої у вищезазначеному судовому рішенні судом касаційної інстанції, обов'язок щодо визначення середньоринкової вартості транспортного засобу законодавець покладає на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику економічного розвитку. Межі повноважень податкового органу полягають виключно у прийнятті податкового повідомлення-рішення на підставі отриманої від Мінекономрозвитку інформації про автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 375 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.
Відтак, підставою для прийняття відповідачем податкового повідомлення-рішення є отримана від Мінекономрозвитку інформація про вартість автомобіля позивача, яка розрахована виходячи з марки, моделі, року випуску, типу двигуна, об'єму циліндрів двигуна, типу коробки переключення передач, пробігу легкового автомобіля.
При цьому, колегія суддів вказує на відсутність такої інформації в матеріалах справи, відтак, відповідачем не доведено правомірність нарахування позивачу податкових зобов'язань зі сплати транспортного податку у 2016 році згідно оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи вищезазначене, а також відсутність належних та допустимих доказів правомірності нарахування контролюючим органом податкових зобов'язань позивачу зі сплати транспортного податку за вказаний автомобіль, колегія суддів прийшла до висновку про те, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення не відповідають вимогам ч. 2 ст. 2 КАС України та погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для їх скасування.
Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Харківській області залишити без задоволення.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 14 квітня 2020 року по справі № 520/3244/2020 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя Л.В. Любчич
Судді О.А. Спаскін Я.В. П'янова
Повний текст постанови складено 08.10.2020