08 жовтня 2020 р. Справа № 644/9477/18
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Катунова В.В.
суддів: Чалого І.С. , Ральченка І.М.
за участю секретаря судового засідання Патової Д.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління патрульної поліції в Полтавській області Департаменту патрульної поліції на рішення Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 28.11.2019 (суддя І.К. Ізмайлов, 61007, м. Харків, проспект Архітектора Альошина, 7) по справі № 644/9477/18
за позовом ОСОБА_1
до Інспектора роти № 4 Управління патрульної поліції в Полтавській області Департаменту патрульної поліції Громи Дениса Юрійовича
про визнання дій протиправними, визнання протиправною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,
ОСОБА_1 (далі по тексту позивач, ОСОБА_1 ) звернулася до Орджонікідзевського районного суду м. Харкова з адміністративним позовом до інспектора роти № 4 Управління патрульної поліції в Полтавській області Департаменту патрульної поліції Громи Дениса Юрійовича (далі по тексту - відповідач, інспектор патрульної поліції), в якому з урахуванням уточнень позовних вимог просив суд:
-визнати дії інспекторів Управління патрульної поліції в Полтавській області Департаменту патрульної поліції щодо складання постанови серії НК № 314397 від 19.11.2018 про адміністративне правопорушення про накладання на позивача адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 510 грн. за порушення ч.3 ст. 122 КУпАП незаконними;
Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 28.11.2019 року адміністративний позов задоволено.
Визнано протиправними дії інспектора роти № 4 Управління патрульної поліції в Полтавській області Департаменту патрульної поліції Громи Дениса Юрійовича щодо притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 122 КУпАП.
Скасовано постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серія НК № 314397 від 19 листопада 2018 року за ч. 3 ст. 122 КУпАП відносно ОСОБА_1 .
Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 - закрито.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу в якій, посилаючись на прийняття судового рішення з порушенням норм матеріального і процесуального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 28.11.2019 у та прийняти нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 - відмовити.
Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги відповідач зазначив, що позивачу були роз'яснені права особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, строки та порядок сплати адміністративного штрафу. Також зазначив про помилковість висновків суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог про визнання протиправними дії інспектора роти № 4 Управління патрульної поліції в Полтавській області Департаменту патрульної поліції Громи Д.Ю. щодо притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 122 КУпАП, оскільки відповідач наділений законом повноваженнями щодо розгляду справ про адміністративне правопорушення і накладення адміністративних стягнень від імені органів Національної поліції.
Правом подання відзиву на апеляційну скаргу позивач не скористався, що не перешкоджає апеляційному розгляду справи.
Сторони в судове засідання суду апеляційної інстанції не з'явились, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені у встановленому законом порядку.
Колегія суддів визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності сторін, без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу у відповідності до ч. 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши, в межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 19.11.2018 року інспектором роти № 4 Управління патрульної поліції в Полтавській області Департаменту патрульної поліції Громою Д.Ю винесено постанову серії НК №314397 у справі про адміністративне правопорушення про притягнення гр. ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності та накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 510 грн.
Згідно із постановою, 19 листопада 2018 року об 11 год. 31 хв. водій ОСОБА_1 керуючи авто рухався у сел. Циганське, Полтавського району, Полтавської області зі швидкістю 115 км/год., перевищивши встановлене обмеження швидкості руху в населеному пункті на 65 км/год., чим порушив п. 12.4 ПДР України, за що передбачена відповідальність ч. 3 ст. 122 КУпАП.
Вважаючи вказану постанову незаконною, ОСОБА_1 звернувся із позовом до суду за захистом свого порушеного права.
Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що притягненню до адміністративної відповідальності особи обов'язково повинна передувати належна та вчинена у відповідності до вимог чинного законодавства поведінка поліцейського, а також встановлення останнім факту вчинення особою адміністративного правопорушення, відповідальність за вчинення якого передбачена чинним законодавством.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів виходить з такого.
Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України "Про дорожній рух" від 30.06.1993 № 3353, встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306 (із змінами та доповненнями).
Відповідно до п. 1.9. Правил дорожнього руху, особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Як встановлено пунктом 12.4 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306 (далі по тексту ПДР), у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 50 км/год.
За приписами ч. 3 ст. 122 КУпАП перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на п'ятдесят кілометрів на годину, ненадання переваги в русі транспортним засобам аварійно-рятувальних служб, швидкої медичної допомоги, пожежної охорони, поліції, що рухаються з увімкненими спеціальними світловими або звуковими сигнальними пристроями, ненадання переваги маршрутним транспортним засобам, у тому числі порушення правил руху і зупинки на смузі для маршрутних транспортних засобів, а так само порушення правил зупинки, стоянки, що створюють перешкоди дорожньому руху або загрозу безпеці руху тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Згідно п. 8 частини першої статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.
Пунктом 11 частини першої статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
Відповідно до ст. 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи, зокрема, про порушення правил дорожнього руху (частини перша, друга, третя і п'ята статті 122). Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Згідно з п.1 статті 247 КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Положеннями ст. 251 КУпАП визначено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозаписуючих засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Статтею 252 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Згідно ч. 4 ст. 258 КУпАП, у випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу. Остання, наразі, містить вимоги до змісту постанови про правопорушення.
Постанова у справі про адміністративне правопорушення складається у двох екземплярах, один з яких вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Згідно ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Згідно вимог статті 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно з п. 9-10 розділу ІІІ Інструкції, розгляд справи розпочинається з представлення поліцейського, який розглядає цю справу. Поліцейський, що розглядає справу, оголошує, яка справа підлягає розгляду, хто притягається до адміністративної відповідальності, роз'яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов'язки. Після цього оголошується протокол про адміністративне правопорушення (якщо складення протоколу передбачається КУпАП), заслуховуються особи, які беруть участь у розгляді справи, досліджуються докази і вирішуються клопотання. Під час розгляду справи потерпілого може бути опитано як свідка.
Поліцейський оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до п. 1 розділу IV Інструкції, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, поліцейський виносить постанову по справі про адміністративне правопорушення.
Відповідно до ст. 33 КУпАП при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступень його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.
Отже, особа, яка уповноважена розглядати справу про адміністративне правопорушення зобов'язана по-перше, встановити склад правопорушення, яким згідно статті 9 Кодексу України про адміністративні правопорушення протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність, по-друге, дослідити докази та оцінити їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (стаття 252 КУпАП).
При цьому, виявлене правопорушення має бути зафіксовано у будь-який спосіб передбачений статтею 251 КУпАУ, зокрема відеозаписом. Відсутність відеозапису або будь-якого іншого доказу не дає можливості встановити дотримання відповідачем процедури розгляду справи про адміністративне правопорушення, встановленої КУпАП та Інструкцією № 1395, що передує винесенню постанови у справі про адміністративне правопорушення.
За змістом статті 31 цього Закону поліція може застосовувати превентивні заходи, серед яких: перевірка документів особи; опитування особи; зупинення транспортного засобу; застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, засобів фото - і кінозйомки, відеозапису.
Статтею 40 Закону №580-VIII встановлено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою:
1) попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб;
2) забезпечення дотримання правил дорожнього руху.
У відповідності до ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідачем запису з нагрудної відеокамери інспектора чи будь-яких інших доказів на підтвердження відповідності дій посадової особи вимогам чинного законодавства щодо процедури розгляду справи, роз'яснення особам, які беруть участь у розгляді справи їх прав та обов'язків та забезпечення можливості скористатися своїми правами під час розгляду справи надано не було.
Одночасно позивачем зазначено, що інспектором патрульної поліції порушено вимоги щодо процедури розгляду справи, а саме: не роз'яснено йому права та не надано можливості, як особі з інвалідністю першої групи «А», яка має певні фізичні вади та потребує постійного догляду та супроводу, скористатися визначеними законом правами під час розгляду справи про адміністративне правопорушення.
Колегія суддів вважає, що не забезпечення належної реалізації позивачем прав, встановлених ст. 268 КУпАП, до моменту прийняття постанови у справі про адміністративне правопорушення, могло вплинути на прийняте інспектором поліції рішення у даній справі.
Наведене свідчить, що під час винесення постанови відповідачем були порушені норми чинного законодавства, які гарантують особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, право на об'єктивний та справедливий розгляд справи.
Таким чином, колегія суддів вважає, що встановлені обставини є свідченням того, що оскаржуване рішення відповідача не відповідає критеріям, встановленим п.п. 1, 3 ч. 3 ст. 2 КАС України, оскільки обов'язок доказування в даних справах покладається на відповідача, яким не надано суду безспірних та допустимих доказів, які б свідчили про те, що під час провадження у справі про адміністративне правопорушення по відношенню до позивача ним виконані вимоги ст.ст. 268, 280 КУпАП, у зв'язку з чим приходить до висновку, що оскаржувана постанова відповідачем прийнята не в спосіб, який передбачений нормами КУпАП, без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, що є підставою для скасування її сксаування.
Колегія суддів не бере до уваги доводи відповідача щодо ненадання позивачем жодних доказів, які б свідчили про обґрунтованість заявлених позовних вимог, оскільки у відповідності до положень частини другої статті 71 КАС України обов'язок (тягар) доказування у спорі покладається на відповідача як суб'єкта владних повноважень, який повинен надати докази, котрі свідчили б про правомірність його дій чи законність прийнятих рішень.
В свою чергу, колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції про задоволення позовних вимог в частині визнання протиправними дії інспектора роти № 4 Управління патрульної поліції в Полтавській області Департаменту патрульної поліції Громи Д.Ю. щодо притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 122 КУпАП, з огляду на наступне.
У відповідності до приписів ст.19 Кодексу адміністративного судочинства України, предметом розгляду по суті в порядку адміністративного судочинства є не будь-які рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а лише ті, що породжують права та обов'язки учасників спірних правовідносин.
Таким чином, обов'язковою ознакою рішень, дій суб'єкта владних повноважень, які можуть бути оскаржені до суду, є те, що вони безпосередньо породжують певні правові наслідки для суб'єктів відповідних правовідносин і мають обов'язковий характер.
В силу ч.1 ст.283 Кодексу України про адміністративні правопорушення розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.
У свою чергу, особа, що притягнута до адміністративної відповідальності, наділена правом оскарження зазначеної постанови.
У даному випадку відповідач за наслідками розгляду справи про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 , передбаченого ч.3 ст.122 Кодексу України про адміністративні правопорушення, винесено оскаржувану постанову від 19.11.2018 року, якою і притягнуто позивача до адміністративної відповідальності.
Колегія суддів вважає помилковими висновки позивача щодо наявності підстав для задоволення позову в частині визнання протиправними відповідних дій інспектора, оскільки, як зазначено вище, не діями відповідача, а його рішенням (оскаржуваною постановою), позивача притягнуто до адміністративної відповідальності.
Колегія суддів зазначає, що відповідач наділений повноваженнями вчиняти дії та притягувати винних осіб до адміністративної відповідальності.
Оскільки за наслідками вчинення дій відповідачем прийнята постанова про притягнення до адміністративної відповідальності, належним захистом прав позивача є скасування саме постанови про притягнення ОСОБА_1 , до адміністративної відповідальності, оскільки юридичні наслідки для особи у даному випадку має лише рішення у формі постанови, яким останнього притягнуто до адміністративної відповідальності.
Крім того, відповідно до статті 217 КУпАП посадові особи, уповноважені розглядати справи про адміністративні правопорушення, можуть накладати адміністративні стягнення, передбачені цим Кодексом, у межах наданих їм повноважень і лише під час виконання службових обов'язків.
Згідно з частиною другою статті 222 КУпАП від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Таким чином, відповідач законом наділений повноваженнями щодо розгляду справ про адміністративні правопорушення і накладення адміністративних стягнень від імені органів Національної поліції.
Відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
При цьому, належним та достатнім способом захисту прав позивача у даному випадку є скасування постанови про притягнення особи до адміністративної відповідальності, про що і прийнято рішення судом першої інстанції.
Отже, позовні вимоги ОСОБА_1 в частині визнання протиправними дії інспектора роти № 4 Управління патрульної поліції в Полтавській області Департаменту патрульної поліції Громи Д.Ю. щодо притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 122 КУпАП задоволенню не підлягає.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Керуючись ст. ст. 245, 246, 250, 315, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Апеляційну скаргу Управління патрульної поліції в Полтавській області Департаменту патрульної поліції - задовольнити частково.
Рішення Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 28.11.2019 по справі № 644/9477/18 скасувати в частині визнання протиправними дії інспектора роти № 4 Управління патрульної поліції в Полтавській області Департаменту патрульної поліції Громи Д.Ю. щодо притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 122 КУпАП.
В цій частині прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.
В іншій частині рішення Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 28.11.2019 р. залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню.
Головуючий суддя В.В. Катунов
Судді І.С. Чалий І.М. Ральченко