08 жовтня 2020 р. Справа № 591/989/20
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Катунова В.В.
суддів: Ральченка І.М. , Чалого І.С.
за участю секретаря судового засідання Патової Д.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Зарічного районного суду м. Суми від 27.03.2020, суддя Шелєхова Г.В., вул. Академічна, 13 ,м. Суми, 40030, повний текст складено 27.03.20 по справі № 591/989/20
за позовом ОСОБА_1
до Інспектора роти № 2 батальйону № 1 Управління патрульної поліції в Сумській області Сентіщева Євгенія Сергійовича третя особа Управління патрульної поліції в Сумській області
про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,
Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Зарічного районного суду м. Суми з адміністративним позовом до інспектора роти №2 батальйону №1 Управління патрульної поліції в Сумській області Сентіщева Євгенія Сергійовича, третя особа - Управління патрульної поліції в Сумській області, в якому просив суд:
- скасувати постанову інспектора роти №2 батальйону №1 Управління патрульної поліції в Сумській області Сентіщева Євгенія Сергійовича серії ЕАК№2030434 від 27 січня 2019 року про адміністративне правопорушення, а справу про адміністративне правопорушення закрити.
В обґрунтування позову зазначає, що жодного правопорушення не вчиняв, тому постанова є незаконною. Крім цього, відповідач позбавив його можливості ознайомитися з доказами та надати пояснення.
Рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 27.03.2020 в задоволенні позову відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу, згідно з якою апелянт просить суд скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог, посилаючись на порушення судом при вирішенні справи норм матеріального та процесуального права.
Зокрема, апелянт посилався на те, що судом першої інстанції не було враховано всі обставини справи, оскільки до адміністративного позову не додано жодних доказів вчинення ним порушення п. 12.4 ПДР України. Крім того зазначив, що відповідач позбавив його можливості надати пояснення під час розгляду справи про адміністративне правопорушення.
Управлінням патрульної поліції в Сумській області подано відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить суд апеляційної інстанції залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
У судове засідання учасники справи не з'явилися, своїх представників не направили, про дату, час і місце судового засідання повідомлені своєчасно та належним чином.
Відповідно до ч. 4 ст. 229, ч. 2 ст. 313 Кодексу адміністративного судочинства України, у зв'язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового засідання за допомогою технічного запису не здійснювалося.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що відносно ОСОБА_1 винесено постанову ЕАК№2030434 від 27 січня 2020 року про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративного правопорушення за ч. 1 ст. 122 КУпАП та накладено штраф у розмірі 255,00 гривень.
Відповідно до змісту вказаної постанови, 27 січня 2019 року близько 16-38 год в м. Суми по вул. Харківська поблизу будинку №152, водій транспортного засобу Форд Фокус, н.з. НОМЕР_1 , керуючи транспортним засобом перевищив встановлені обмеження руху в населеному пункті позначеному дорожнім знаком 5.45 «Початок населеного пункту» на 26 км/год, а саме рухався зі швидкістю 76 км/год., що зафіксовано на прилад LTI 20-20 Tru Cam, чим порушив п. 12.4 ПДР України (а.с.15).
Не погодившись із винесеною постановою, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем надано належні та допустимі докази на обґрунтування правомірності притягнення позивача до адміністративної відповідальності.
Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.
Частиною 1 статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
За загальними правилами ст.33 КУпАП стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України.
При накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксованому в автоматичному режимі.
Відповідно до ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
За визначенням, наведеним у ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до ст.252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
В даному випадку оскаржуваною постановою позивача притягнуто до відповідальності у вигляді штрафу на підставі ч.1 ст.122 КУпАП за перевищення допустимої швидкості у населеному пункті.
Згідно з ч.1 ст.122 КУпАП перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі п'ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або 50 штрафних балів.
Згідно п. 12.4 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306(далі - ПДР України), у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється зі швидкістю не більше 50 км./год.
На підтвердження вини позивача у вчиненні адміністративного правопорушення, відповідачем долучено диск із відеозаписом.
Дослідивши даний відеозапис колегія суддів зазначає, що із відеозапису не можливо встановити ні марку автомобіля, ні державний номерний знак автомобіля, який порушив вимоги п. 12.4 ПДР України. Пояснень свідків (пішоходів чи інших учасників дорожнього руху) чи будь-яких інших доказів порушення позивачем вимог п. 12.4 ПДР України відповідачем не надано.
Таким чином, даний відеозапис не може слугувати належним і допустимими доказом для доведення вини ОСОБА_1 у порушенні Правил дорожнього руху та правомірності винесення поліцейським спірної постанови.
Враховуючи викладене, відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, жодного доказу в обґрунтування законності винесеної ним постанови та застосування до позивача адміністративного стягнення у вигляді штрафу, передбаченого санкцією ч.1 ст.122 КУпАП, не долучено до матеріалів справи.
Посилання суду першої інстанції на наявність в матеріалах справи диску з відеозаписом є необґрунтованим, оскільки з відеозапису не можливо ідентифікувати номерний знак автомобіля, водій якого допустив порушення п. 12.4 ПДР України.
Відповідно до статті 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
В силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному прав, всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості. Всі факти встановлені судом у сукупності викликають сумніви щодо факту самого правопорушення та законності його фіксації. Рішення суб'єкта владних повноважень повинно бути законним і обґрунтованим і не може базуватись на припущеннях та неперевірених фактах.
Як вбачається з ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 77 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
В даному випадку відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірність прийнятої ним постанови серії ЕАК№2030434 від 27 січня 2019 року про притягнення ОСОБА_1 адміністративне правопорушення до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 КУпАП.
З огляду на вищевикладене, а також враховуючи, що висновки суду першої інстанції не відповідають дійсним обставинам справи та нормам законодавства, що регулюють спірні правовідносини, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції відповідно до ст. 317 КАС України підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про задоволення позову.
Стосовно розподілу витрат зі сплати судового збору, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ч. 6 ст. 139 КАС України якщо суд апеляційної інстанції ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Згідно з ч. 7 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Судом встановлено, що позивачем понесені витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги - 630,60 грн., що підтверджується квитанцією від 06.08.2020 № 0.0.1792626863.1.
Враховуючи, що за наслідками судового розгляду позов задоволено у повному обсязі на користь позивача підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судовий збір у розмірі 630,60 грн.
Керуючись ст. ст. 245, 246, 250, 315, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Рішення Зарічного районного суду м. Суми від 27.03.2020 по справі № 591/989/20 скасувати.
Прийняти нове рішення, яким адміністративний позов ОСОБА_1 до інспектора роти №2 батальйону №1 Управління патрульної поліції в Сумській області Сентіщева Євгенія Сергійовича, третя особа - Управління патрульної поліції в Сумській області, про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення в справі про адміністративне правопорушення задовольнити.
Скасувати постанову інспектора роти №2 батальйону №1 Управління патрульної поліції в Сумській області Сентіщева Євгенія Сергійовича серії ЕАК№2030434 від 27 січня 2019 року про адміністративне правопорушення
Провадження у справі про адміністративне правопорушення у відношенні ОСОБА_1 за правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122 КУпАП згідно постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, ЕАК№2030434 від 27 січня 2019 року - закрити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань за зобов'язаннями Управління патрульної поліції в Сумській на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору у розмірі 630,60 (шістсот тридцять) грн. 60 коп.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та відповідно до ч. 3 ст. 272 КАС України оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя В.В. Катунов
Судді І.М. Ральченко І.С. Чалий