ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
07 жовтня 2020 року м. Київ № 826/9466/18
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Добрівської Н.А.,
розглянувши в порядку спрощеного провадження заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення суду в адміністративній справі
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві
про визнання дій неправомірними, зобов'язання вчинити дії, -
ОСОБА_1 (надалі - ОСОБА_1 ) звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві, в якому просив:
- визнати неправомірними дії Головного управління ПФУ в м. Києві перерахунку пенсії ОСОБА_1 без урахування та перерахунку середньомісячної суми додаткових видів грошового забезпечення визначених законодавством із розмірів встановлених для основних видів грошового забезпечення на час виникнення права на перерахунок пенсії;
- зобов'язати Головне управління ПФУ в м. Києві провести перерахунок належної ОСОБА_1 пенсії із врахуванням розміру середньомісячної суми додаткових видів грошового забезпечення у складі надбавок, премії та допомог, а саме: надбавки за службу в умовах режимних обмежень (15% ПО), надбавки за інформаційно-аналітичне забезпечення (50% ПО), надбавки за особливості проходження служби (80% по+овз+нвр), премії (10% по), допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціальнопобутових питань (по 1/12 гз), розрахованим із розмірів основних видів грошового забезпечення встановлених законодавством на час виникнення права на перерахунок, із урахуванням максимального відсоткового її розміру встановленого законодавством на час призначення (90%), проведеного без обмеження її максимального розміру та виплачувати таку без обмеження такого її розміру (обмеження визнано неконституційним згідно з Рішенням Конституційного Суду № 7-рп/2016).
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.12.2019 в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
11.01.2020 від позивача до суду надійшла заява про ухвалення додаткового рішення, в якій ОСОБА_1 просить вирішити його вимогу щодо зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві провести з 01.01.2018 перерахунок пенсії позивача із урахуванням максимального відсоткового її розміру встановленого законодавством на час призначення.
В обґрунтування поданої заяви позивач послався на те, що у рішенні Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.12.2019 судом не вирішено одну з позовних вимог, зокрема, вимога про проведення перерахунку пенсії із урахуванням максимального відсоткового її розміру встановленого законодавством на час призначення (законодавством було встановлено 90%). Також позивач зазначає, що у відповідності до ч. 3, 5 ст. 291 Кодексу адміністративного судочинства України за такою вимогою суд має враховувати правові висновки викладені у рішенні Верховного Суду за результатом розгляду зразкової справи №240/5401/18.
У відповідності до ч.3 ст.252 Кодексу адміністративного судочинства України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може розглянути питання ухвалення додаткового судового рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.
Враховуючи, що адміністративна справа №640/9466/18 була розглянута судом за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, з урахуванням положень ч.3 ст.252 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає за доцільне розглянути вказану заяву позивача в тому самому порядку, що й адміністративну справу.
Дослідивши матеріали справи та врахувавши висновки, наведені у судовому рішенні, при вирішенні питання про наявність підстав для постановлення додаткового рішення суд враховує таке.
Звертаючись до суду позивач просив, крім іншого, «зобов'язати Головне управління ПФУ у м. Києві провести перерахунок належної ОСОБА_1 пенсії …, а також, із урахуванням максимального її розміру встановленого законодавством на час призначення (90%) …».
При цьому, ні у прохальній частині позову, ні у його мотивувальній частині позивачем не визначено дату, з якої має бути проведено такий перерахунок, у зв'язку з чим суд позбавлений можливості оцінювати доводи позивача, що викладені у його заяві з приводу здійснення відповідного перерахунку саме з 01.01.2018, оскільки такі доводи не були предметом розгляду судом при постановленні судового рішення у справі.
З огляду на зазначене, а також враховуючи висновки викладені у рішенні від 23.12.2019 судом вирішується питання про ухвалення додаткового рішення щодо вимоги позивача «зобов'язати Головне управління ПФУ у м. Києві провести перерахунок належної ОСОБА_1 пенсії …, а також, із урахуванням максимального її розміру встановленого законодавством на час призначення (90%) …», з привиду, якої суд вважає за доцільне вказати на таке.
Як було встановлено судом під час розгляду справи, з 17.10.2009 ОСОБА_1 є пенсіонером, перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в місті Києві, пенсія йому призначена за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». Позивачу було призначено та нараховано Головним управлінням ПФУ у м. Києві у розмірі 80% відповідних сум грошового забезпечення.
Також, з матеріалів справи вбачається, що середньомісячні суми додаткових видів грошового забезпечення, які отримував ОСОБА_1 на момент звільнення не були враховані і відповідно не проведено їх перерахунок від встановлених (чинних) розмірів основних, а водночас максимальний розмір пенсії з таких нарахувань (по+овз+нвр) був зменшений до 70%.
При цьому, судом звернуто увагу на те, що у прохальній частині позову заявлено вимогу: «зобов'язати Головне управління ПФУ у м. Києві провести перерахунок належної ОСОБА_1 пенсії …, а також, із урахуванням максимального її розміру встановленого законодавством на час призначення (90%) …».
Однак, у позові ОСОБА_1 не наведено обґрунтувань щодо наявності підстав для перерахунку пенсії з відсотковим обрахуванням 90%.
Згідно матеріалів справи, позивач отримував 80% відповідних сум грошового забезпечення. Доказів призначення йому максимального розміру (90%) пенсії встановленого законодавством на час призначення позивачем суду не надано. Таких відомостей не містить, також, і позовна заява.
Крім того судом враховується, що відповідних заяв до органів Пенсійного фонду України про вирішення питання щодо перерахунку позивачу пенсії з урахуванням максимального її розміру встановленого законодавством на час призначення (90%) ОСОБА_1 не надав, а відповідач такої інформації у відзиві не повідомив.
Доказів, які б вказували на наявність підстав для перерахунку позивачу пенсії з урахуванням максимального її розміру встановленого законодавством на час призначення (90%) позивачем не надано.
Отже, підстави для висновку щодо протиправності дій/бездіяльності Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві у частині щодо проведення перерахунку належної ОСОБА_1 пенсії з урахуванням максимального її розміру встановленого законодавством на час призначення (90%) відсутні.
Суд вважає за доцільне також зазначити, що згідно ч.2 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Обираючи спосіб захисту порушеного права, суд зважує на його ефективність з точки зору ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та враховує положення Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийняті Комітетом Міністрів 11.03.1980, а саме, суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених йому повноважень законодавцем.
Згідно позиції Верховного Суду, яка сформована у постановах від 07.03.2018 у справі № 569/15527/16-а, від 20.03.2018 у справа № 461/2579/17, від 20.03.2018 у справі № 820/4554/17, від 03.04.2018 у справі № 569/16681/16-а та від 12.04.2018 у справі № 826/8803/15, дискреційні повноваження - це можливість діяти за власним розсудом, в межах закону, можливість застосувати норми закону та вчинити конкретні дії (або дію) серед інших, кожні з яких окремо є відносно правильними (законними).
Тобто, дискреційними є право суб'єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною. Прикладом такого права є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слова може.
Суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим у ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.
Суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених йому повноважень законодавцем.
Тобто, у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
З огляду на наведене, зокрема зважаючи на відсутність відповідної заяви ОСОБА_1 до суб'єкта владних повноважень, а також відсутність доказів відмови відповідача у проведенні відповідного перерахунку пенсії з урахуванням максимального її розміру встановленого законодавством на час призначення (90%), вимога позивача «зобов'язати Головне управління ПФУ у м. Києві провести перерахунок належної ОСОБА_1 пенсії …, а також, із урахуванням максимального її розміру встановленого законодавством на час призначення (90%) …» є передчасною і задоволенню не підлягає.
Одночасно, посилання позивача на рішення Великої Палати Верховного Суду від 18.10.2019 у справі №240/5401/18 не приймаються судом до уваги, оскільки за змістом наведеного рішення предметом її дослідження була правомірність дій органу Пенсійного фонду за наявності відповідного звернення позивача щодо перерахунку пенсії та отримання останнім відмови у такому перерахунку (п.14 судового рішення).
Водночас, як наголошувалось судом, доказів звернення ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві з такою заявою і отримання відповідного рішення суб'єкта владних повноважень за результатами її розгляду, матеріали адміністративної справи №640/9466/18 не містять.
У зв'язку з наведеним, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення вимоги позивача про зобов'язання Головного управління ПФУ у м. Києві провести перерахунок належної ОСОБА_1 пенсії із урахуванням максимального її розміру встановленого законодавством на час призначення (90%).
На підставі вищевикладеного, керуючись статтями ст. 72-77, 90, 139, 263, 241-246, 250, 252, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
У задоволенні позову в частині вимог ОСОБА_1 про зобов'язання Головного управління ПФУ у м. Києві провести перерахунок належної ОСОБА_1 пенсії із урахуванням максимального її розміру встановленого законодавством на час призначення (90%) - відмовити.
Додаткове рішення набирає законної сили у порядку, встановленому в статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено протягом 30 днів з моменту складення повного тексту до суду апеляційної інстанції в порядку, визначеному статтями 293, 296, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням підпункту 15.5 пункту 15 частини першої Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції згідно з Законом України від 3 жовтня 2017 року №2147-VIII.
Суддя Н.А. Добрівська