ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
07 жовтня 2020 року м. Київ № 640/23498/19
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Добрянської Я.І., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Головне управління Державної казначейської служби України в м. Києві,
про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити дії,
у листопаді 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, в якому відповідно до заяви про уточнення позовних вимог просить:
-визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо не повернення ОСОБА_1 , помилково сплаченої суми збору на обов'язкове державне пенсійне страхування;
-обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покласти на відповідача;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві сформувати та подати до Головного управління Державної казначейської служби України в м. Києві подання про повернення збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна, за договором купівлі-продажу квартири від 04.06.2019 року між позивачем та ОСОБА_2 у розмірі 64080,00 грн ., на рахунок НОМЕР_1 в АТ КБ «Приватбанк».
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що відповідачем протиправно відмовлено йому в поверненні надміру сплаченого збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомості, оскільки позивач звільнений від сплати збору згідно з п. 9 ст. 1 Закону України від 26.06.1997 р. №400/97-ВР "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон №400/97), як особа, що придбала житло вперше, у зв'язку із чим позивач просить зобов'язати відповідача вчинити дії щодо повернення вказаних коштів в судовому порядку.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 10.12.2019р. відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
Відповідачем подано відзив на адміністративний позов в якому зазначає, що відповідач відмовляючи позивачу діяв правомірно, в порядку, у спосіб та у межах визначених законодавством, оскільки позивачем не було надано доказів придбання житла вперше.
Третя особа- Головне управління Державної казначейської служби України в м. Києві у письмових пояснення на адміністративний позов зазначило, що обов'язок щодо формування та надання до органів Державної казначейської служби подання про повернення коштів, помилково або надміру сплачених до бюджету в даному випадку покладено на Пенсійний фонд.
Розглянувши адміністративний позов та додані до нього матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає таке.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 , на підставі договору купівлі-продажу від 04.06.2019 року зареєстрованого в реєстрі за № 2991, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Осипенком Д.О., придбав Ѕ квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 45,5 кв.м.
Право власності позивача зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 04.06.2019 р.; реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 31851944, що підтверджується копією витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності.
При укладенні договору, згідно з вимогами пункту 15-3 постанови Кабінету Міністрів України від 03.11.1998 №1740 "Про затвердження порядку сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій", позивачем 03.06.2019р. сплачено 64080,00 грн. пенсійного збору з операцій купівлі-продажу нерухомого майна.
Проте, згідно зі статтею 4 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування", збір сплачується фізичними особами, які придбавають нерухоме майно, у розмірі 1% від вартості нерухомого майна, зазначеної в договорі купівлі-продажу такого майна, за винятком громадян, які придбавають житло і перебувають на черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.
Як зазначає позивач, житло, згідно з договором купівлі-продажу квартири від 04.06.2019 року, придбавалося позивачем вперше, тому він не є суб'єктом сплати збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування. Тобто, збір сплачений позивачем помилково.
Листом Головного управління Пенсійного Фонду України в м. Києві від 07.11.2019р. № 272120/08 позивача повідомлено про те, що органи пенсійного фонду не володіють інформацією відносно права власності на нерухоме майно та інформацією про те, що майно особою придбавалося вперше. Таким чином, відсутні правові підстави для повернення такого збору.
Позивач вважаючи, що відповідачем порушені його права, оскільки він не є суб'єктом сплати збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, адже житло ним було придбано вперше, звернувся до суду.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.
Частиною 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що орган державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Порядок справляння та використання збору на обов'язкове державне пенсійне страхування визначає Закон України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" від 26.06.1997 №400/97-ВР (далі - Закон №400/97-ВР, у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Згідно положень п. 9 ч. 1 ст.1 Закону №400/97-ВР платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та фізичні особи, які придбавають нерухоме майно, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.
За змістом пункту 15-1 Порядку сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 03.11.1998 № 1740 (далі - Порядок №1740), збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна сплачується підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності та фізичними особами, які придбавають нерухоме майно, у розмірі 1 відсотка від вартості нерухомого майна, зазначеної в договорі купівлі-продажу такого майна, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.
Нерухомим майном визнається жилий будинок або його частина, квартира, садовий будинок, дача, гараж, інша постійно розташована будівля, а також інший об'єкт, що підпадає під визначення групи 3 основних засобів та інших необоротних активів згідно з Податковим кодексом України.
Тобто, вказаними нормами визначено, що із загального правила про обов'язковість сплати збору при придбанні нерухомого майна законодавцем встановлено два винятки:
1) громадяни, які придбавають житло і перебувають на черзі на одержання житла;
2) громадяни, які придбавають житло вперше.
Пунктом 15-3 Порядку №1740 передбачено, що нотаріальне посвідчення або реєстрація на біржі договорів купівлі-продажу нерухомого майна здійснюється за наявності документального підтвердження сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна. При цьому, слід звернути увагу, що в Україні відсутній механізм перевірки інформації про те, чи вперше особа придбала нерухомість, не існує єдиної бази, за допомогою якої можна визначити первинне придбання нерухомого майна особою, а також не існує органу, компетентного видавати довідки на підтвердження обставин первинного придбання житла. Питання стосовно механізму перевірки інформації про те, чи вперше особа придбала нерухомість, - було предметом звернення Пенсійного фонду України до Конституційного Суду України з проханням дати тлумачення терміна "придбавають житло вперше", що міститься у пункті 9 частини першої статті 1 Закону України "Про збір на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", визначивши коло осіб, яких необхідно вважати такими, що придбавають житло вперше, однак, ухвалою Конституційного Суду України від 23.03.00 № 29-у/2000 відмовлено у відкритті конституційного провадження у справі через відсутність у Пенсійного фонду України права на конституційне подання та непідвідомчість Конституційному Суду України питання, порушеного у поданні. Таким чином, відсутність в Україні єдиної системи реєстрації прав на нерухоме майно та позбавлення можливості Пенсійного фонду України та його територіальних відділень можливості встановити придбання житла конкретною особою вперше, не може ставитись в провину особі, оскільки невизначення порядку виконання законодавчо закріплених норм - не може впливати на порушення прав громадян, які наділені такими правами, а тому саме органи Пенсійного фонду України зобов'язані довести, що конкретні особи - придбавають житло не вперше.
В матеріалах справи наявна ксерокопія квитанції від 03.06.19 р. про сплату позивачем збору 1% за договором купівлі продажу нерухомого майна у сумі 64 080,00 грн. Однак, судом неможливо встановити за яким саме договором здійснена проплата, оскільки ні номеру договору, ні адреси знаходження придбаного нерухомого майна в даній квитанції не зазначено.
Також у договорі купівлі продажу від 04.06.19 р. (копія якого наявна в матеріалах справи) квартири АДРЕСА_1 , посвідченого нотаріусом вказано, що незалежна оцінка майна № 4756, яка проведена 03.06.19 р.ТОВ "ЛЕКС СТАТУС", саме 1/2 частки придбаної квартири (26.2 метра квадратного) становить 6 408 000,00 грн.(шість мілліонів чотириста вісім тисяч) грн., що еквівалентно 240 000,00 ( двісті сорок тисяч) доларів США. Загальна площа вказаної квартири становить 45,5 метрів квадратних.
Також матеріалах справи наявна копія договору купівлі продажу від 20.09.19 р. квартири АДРЕСА_1 загальною площею квартири 45,5 метрів квадратних, де продавцями є ОСОБА_1 та ОСОБА_3 . В цьому договорі вказано ринкову ціну квартири площею 45,5 метрів квадратних 866 900,00 ( вісімсот шістдесять шість тисяч дев"ятсот ) грн. згідно висновку про вартість майна суб"єктом оціночної діяльності ПП "Європроспект" від 17.09.19 р. Отже, як вбачається з матеріалів справи, зазначена квартира була продана через три з половиною місяці з суттєвою різницею її оціночної вартості.
У позовній заяві позивач стверджує, що житло придбав вперше, однак доказів даних обставин суду не надав. Наявний в матеріалах справи витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 04.06.2019р., підтверджує лише, що позивач 04.06.2019 року придбав Ѕ квартири АДРЕСА_1 , однак не підтверджує, придбання ним житла вперше.
Крім цього, позивач надав суду ксерокопію Договору купівлі продажу квартири від 20 вересня 2019 року, укладеного між ОСОБА_3 , ОСОБА_1 (продавці) та ОСОБА_4 (покупець) про відчуження позивачем квартири АДРЕСА_1 . Між договором придбання та відчуження квартири малий проміжок часу, однак велика різниця оціночної вартості квартири.
Саме виходячи з оціночної вартості житла покупець має право на повернення суми сплаченого 1% пенсійного збору з проплаченої суми при здійсненні операцій купівлі-продажу нерухомого майна як помилково сплаченого.
Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Частиною 2 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Зважаючи на викладене у сукупності, суд вважає, що позивачем не доведено обставини, на яких ґрунтуються його позовні вимоги, а відповідачем доведено правомірність прийнятого рішення у відповідності до вимог ч.2 ст.2 КАС України, суд дійшов висновку, що у задоволенні позову слід відмовити повністю.
Зважаючи, що у задоволенні позову сторони відмовлено, а іншими учасниками справи судові витрати не понесені, - судові витрати не підлягають розподілу відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України.
Керуючись ст. 77, 122, 123, 242, 243, 251, 255 КАС України,
У задоволенні адміністративного позову - відмовити..
Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки встановлені статтею 255 КАС України та може бути оскаржено за правилами встановленими статтями 293, 295-297 КАС України.
Суддя Я.І. Добрянська