ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
07 жовтня 2020 року м. Київ № 640/18658/20
Окружний адміністративний суд міста Києва, у складі головуючого судді Вовка П.В., розглянув в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Управління Державної казначейської служби України у Голосіївському районі міста Києва, про зобов'язання вчинити певні дії.
До Окружного адміністративного суду міста Києва через «Електронний суд» надійшов позов ОСОБА_1 (далі також - ОСОБА_1 , позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві (далі також - ГУ ПФУ в м. Києві, відповідач), в якому позивач просить суд зобов'язати відповідача сформувати та подати до Управління Державної казначейської служби України у Голосіївському районі міста Києва подання про повернення ОСОБА_1 сплаченого згідно із квитанцією від 02 липня 2020 року збору на обов'язкове державне пенсійне страхування в сумі 11 377, 00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач на підставі договору купівлі-продажу квартири від 02 липня 2020 року набув право власності на квартиру АДРЕСА_1 .
Оскільки, однією з обов'язкових підстав для посвідчення нотаріусом договору купівлі-продажу нерухомого майна є внесення особою, яка звернулась з проханням про вчинення нотаріальної дії, збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, перед укладенням договору купівлі-продажу нерухомого майна, тому позивач сплатив збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна у розмірі 11 377, 50 грн.
Позивач також вказує на те, що житло ним придбавалось вперше, а тому відповідно до положень п. 9 ч. 1 статті 1 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» він не є платником відповідного збору та не повинен був його сплачувати.
Втім, відповідачем було відмовлено у поверненні помилково сплаченого збору, з посиланням на звернення до суду для встановлення для цього правових підстав.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 серпня 2020 року прийнято вказану вище позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі та встановлено, що справа буде розглядатись одноособово суддею Вовком П.В. в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.
Крім того, ухвалою суду від 26 серпня 2020 року, зокрема, запропоновано відповідачу у п'ятнадцятиденний строк з дня вручення йому даної ухвали надати суду відзив на позовну заяву, який повинен відповідати вимогам статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також - КАС України) та залучено Управління Державної казначейської служби України у Голосіївському районі міста Києва (далі також - УДКСУ у Голосіївському районі, третя особа) до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору.
У своєму відзиві відповідач просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог, оскільки у Пенсійного фонду України відсутній механізм перевірки інформації про те, чи вперше особа придбала нерухомість, з огляду на що, управління позбавлене можливості встановлювати факт придбання квартир конкретною особою вперше та, як наслідок, повертати помилково сплачені кошти.
Третя особа у своїх письмових поясненнях зазначила, що повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету, здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень до бюджету, а таким органом в межах спірних правовідносин є Пенсійний фонд України.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд -
Як вбачається з матеріалів справи, 02 липня 2020 року між публічним акціонерним товариством «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Дніпро Актив» (продавець) та ОСОБА_1 (покупець) було укладено договір купівлі-продажу квартири, відповідно до умов якого продавець передає (продає), а покупець приймає (купує) у свою власність квартиру АДРЕСА_1 .
Згідно з п. 2.2 цього договору, ціна продажу складає 1 137 742, 00 грн.
Вказаний договір посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу та зареєстрований в реєстрі за № 305.
02 липня 2020 року позивач сплатив збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна у розмірі 1 відсотка від вартості придбаного житла - 11 377, 50 грн. відповідно до квитанції, наявній в матеріалах справи (т. 1 а.с. 17).
За результатами розгляду звернення позивача до відповідача із заявою від 03 серпня 2020 року вх. № 28710/8 про повернення сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, ГУ ПФУ в м. Києві надав відповідь, якою запропонував для встановлення правових підстав щодо повернення коштів збору з купівлі-продажу нерухомого майна звернутися до суду (т. 1 а.с. 21).
Оцінивши належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд дійшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог виходячи з наступного.
Порядок справляння та використання збору на обов'язкове державне пенсійне страхування визначає Закон України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» (далі також - Закон).
Відповідно до абз. 1 п. 9 статті 1 даного Закону, платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та фізичні особи, які придбавають нерухоме майно, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.
Питання сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій згідно із Законом врегульовані Порядком сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 03 листопада 1998 року № 1740 (далі також - Порядок).
Згідно з п. 15-1 Порядку, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна сплачується підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності та фізичними особами, які придбавають нерухоме майно, у розмірі 1 відсотка від вартості нерухомого майна, зазначеної в договорі купівлі-продажу такого майна, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.
Нерухомим майном визнається жилий будинок або його частина, квартира, садовий будинок, дача, гараж, інша постійно розташована будівля, а також інший об'єкт, що підпадає під визначення групи 3 основних засобів та інших необоротних активів згідно з Податковим кодексом України.
Пункт 15-3 Порядку передбачає, що нотаріальне посвідчення договорів купівлі-продажу нерухомого майна здійснюється за наявності документального підтвердження сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна.
З системного аналізу наведених правових актів суд дійшов до висновку, що із загального правила про обов'язковість сплати збору при придбанні нерухомого майна законодавцем встановлено винятки для громадян, які придбавають житло і перебувають на черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.
Як вбачається з наявної в матеріалах справи Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта (номер інформаційної довідки 218596827) сформованого 31 липня 2020 року, у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно є відомості про реєстрацію права власності на об'єкт нерухомого майна за ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу квартири від 02 липня 2020 року. Відомості щодо придбання іншого нерухомого (житлового) майна позивачем відсутні.
Водночас, суд зазначає, що під час розгляду даної справі відповідачем будь-яких належних та допустимих доказів, які б спростовували твердження позивача про придбання ним житла вперше, чи підтверджували б реєстрацію на праві приватної власності за ним будь-якого іншого нерухомого майна та свідчили б про відсутність у нього права на звільнення від сплати збору, не надано.
У той же час, посилання відповідача на неможливість перевірки інформації щодо придбання квартири конкретною особою вперше, як на підставу для відмови позивачу в поверненні помилково сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна є необґрунтованими.
У постанові від 03 липня 2018 року (справа № 819/33/17) Верховний Суд дійшов правового висновку, що за відсутності відповідного правового механізму перевірки інформації про факт придбання нерухомого майна вперше саме держава в особі Пенсійного фонду України як уповноваженого суб'єкта владних повноважень зобов'язана доводити той факт, що у кожному конкретному випадку особа, що зобов'язана сплачувати збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, придбала житло не вперше. Держава, запроваджуючи певний механізм правового регулювання відносин, зобов'язана забезпечити його реалізацію. В протилежному випадку всі негативні наслідки відсутності належного правового регулювання покладаються саме на державу.
Відсутність в Україні єдиної системи реєстрації прав на нерухоме майно та позбавлення можливості Пенсійного фонду України та його територіальних відділень встановити придбання квартир конкретною особою вперше не може ставитись в провину особі, оскільки невизначення порядку виконання законодавчо закріплених норм не може призводити до порушення чи обмеження прав громадян, які наділені такими правами.
Зазначена правова позиція також викладена у постановах Верховного Суду від 30 січня 2018 року у справі № К/9901/412/17, від 14 лютого 2018 року у справі № К/9901/1783/18 від 20 лютого 2018 року у справі № К/9901/404/17.
Таким чином, суд доходить до висновку, що 02 липня 2020 року позивач вперше придбав житло і при нотаріальному оформленні договору купівлі-продажу квартири безпідставно сплатив збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна в розмірі 1% від його вартості, а саме 11 377, 50 грн.
Враховуючи викладене, суд зазначає, що ч. 2 статті 45 Бюджетного кодексу України передбачено, що казначейство України веде бухгалтерський облік усіх надходжень Державного бюджету України та за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, здійснює повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету, перерахування компенсації частини суми штрафних (фінансових) санкцій покупцям (споживачам) за рахунок сплачених до державного бюджету сум штрафних (фінансових) санкцій, застосованих такими органами за наслідками проведеної перевірки за зверненням або скаргою покупця (споживача) про порушення платником податків установленого порядку проведення розрахункових операцій.
Механізм повернення коштів, помилково зарахованих до державного бюджету визначений у Порядку повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного або місцевого бюджетів, затвердженому наказом Міністерства фінансів України від 03 вересня 2013 року № 787 (далі також - Порядок №787).
Відповідно до п. 5 Порядку № 787, повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджетів здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а при поверненні судового збору (крім помилково зарахованого) - за ухвалою суду, яка набрала законної сили.
Подання на повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету зборів, платежів та інших доходів бюджетів (крім зборів та платежів, контроль за справлянням яких покладено на органи Державної фіскальної служби України (далі - органи ДФС)) подається до відповідного органу Казначейства за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку.
Відповідно до п. 7.2 Порядку ведення органами Пенсійного фонду України обліку надходження сум єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та інших платежів, затвердженого постановою Пенсійного фонду України від 27 вересня 2010 року № 21-2, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 27 жовтня 2010 року за №988/18283, яким установлено механізм здійснення органами Пенсійного фонду України обліку надходження сум збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, суми помилково сплачених платежів зараховуються в рахунок майбутніх платежів або повертаються платникам на підставі заяви.
Отже, законодавством визначено порядок повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджетів, який передбачає наявність подання відповідного органу, що контролює справляння надходжень бюджету, з метою внесення його платником до органу Державної казначейської служби України.
Таким чином, виходячи із встановлених обставин та доказів по справі, суд дійшов висновку про те, що позивач звільнений від сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, як такий, що придбав житло вперше, а тому має право на повернення помилково сплаченого ним збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, під час укладання договору купівлі-продажу квартири від 02 липня 2020 року.
Такі кошти мають бути повернуті на підставі подання відповідача до третьої особи про повернення позивачу суми збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна у розмірі 11 377, 50 грн.
Оскільки ГУ ПФУ у м. Києві було надано відповідь, якою пропонувалося позивачу для встановлення правових підстав щодо повернення коштів збору з купівлі-продажу нерухомого майна звернутися до суду, суд доходить до висновку про невиконання, за наявності на це правових підстав, відповідачем свого обов'язку по зверненню до третьої особи з поданням про повернення ОСОБА_1 помилково сплаченого при нотаріальному посвідченні договору купівлі-продажу квартири збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що в свою чергу свідчить про протиправність таких дій.
Суд зазначає, що зважаючи на відсутність в органів Пенсійного фонду України, в силу незалежних від них обставин, можливості зробити самостійний і беззаперечний висновок про придбання позивачем житла вперше, а також на те, що такі обставини встановлені в ході розгляду адміністративної справи, прийняття судом рішення про зобов'язання сформувати та подати до відповідного органу Державної казначейської служби відповідне подання є єдиним способом відновлення прав позивача, ефективним механізмом захисту таких прав, який відповідатиме принципу верховенства права.
Таким чином, зважаючи на приписи ч. 2 статті 2 КАС України суд вважає, що відповідач діяв поза межами повноважень та у спосіб, що визначених Конституцією та законами України, без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), необґрунтовано, упереджено, недобросовісно, не розсудливо, без дотримання принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації.
За правилами ч. 1 статті 245 КАС України, при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.
У разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії (п. 4 ч. 2 статті 245 КАС України).
Приймаючи до уваги викладене вище, виходячи з вимог, заявлених позивачем у даній справі, суд, з метою належного захисту прав позивача, вважає за необхідне визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не формування та не подання до органів Державної казначейської служби України подання про повернення ОСОБА_1 сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна у сумі 11 377, 50 грн.
Окрім цього, за вказаних обставин суд також доходить до переконання про необхідність задоволення вимоги позивача шляхом зобов'язання відповідача сформувати та подати до третьої особи подання про повернення ОСОБА_1 сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна у сумі 11 377, 50 грн. сплаченого згідно з квитанцією від 02 липня 2020 року.
При цьому, позивач просить суд у своєму позові повернути йому кошти у розмірі 11 377, 00 грн., проте суд на підставі ч. 2 статті 9 КАС України, вважає необхідним задовольнити його вимоги шляхом зобов'язання відповідача сформувати та подати до третьої особи подання про повернення ОСОБА_1 сплаченого збору у розмірі 11 377, 50 грн., що відповідає квитанції від 02 липня 2020 року.
Відповідно до статті 244 КАС України, під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема:
1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;
2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.
Згідно положень статті 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Частинами 1 статті 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, матеріалів справи, суд дійшов до висновку про те, що вимоги позивача підлягають задоволенню.
Згідно з ч. 1 статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
За таких умов, судовий збір, сплачений позивачем у розмірі 840, 80 грн., стягується на його користь за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.
На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 5-11, 19, 72-77, 90, 241-246, 250, 255 КАС України суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві (04053, місто Київ, вулиця Бульварно-Кудрявська, будинок 16; код ЄДРПОУ 42098368), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Управління Державної казначейської служби України у Голосіївському районі міста Києва (01033, місто Київ, вулиця Володимирська, будинок 69-Б; код ЄДРПОУ 38039757), про зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві щодо не сформування та не подачі до Управління Державної казначейської служби України у Голосіївському районі міста Києва подання про повернення ОСОБА_1 збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі - продажу нерухомого майна за договором купівлі - продажу квартири, сплаченого згідно з квитанцією від 02 липня 2020 року.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві сформувати та подати до Управління Державної казначейської служби України у Голосіївському районі міста Києва подання про повернення ОСОБА_1 сплаченого згідно із квитанцією від 02 липня 2020 року збору на обов'язкове державне пенсійне страхування в сумі 11 377, 50 грн. (одинадцять тисяч триста сімдесят сім гривень п'ятдесят копійок).
Стягнути на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 840, 80 грн. (вісімсот сорок гривень вісімдесят копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві.
Рішення суду, відповідно до ч. 1 статті 255 КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів за правилами, встановленими статтями 293-297 КАС України.
Відповідно до п/п. 15.5 п. 15 Розділу VII «Перехідні положення» КАС України в редакції Закону №2147-VIII, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Суддя П.В. Вовк