08 жовтня 2020 року м. ПолтаваСправа № 440/4202/20
Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Канигіної Т.С., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справу за позовом Головного управління ДПС у Полтавській області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Техмолпром" про стягнення податкового боргу,
06.08.2020 до Полтавського окружного адміністративного суду надійшов позов Головного управління Державної податкової служби у Полтавській області (далі - ГУ ДПС у Полтавській області, позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Техмолпром" (далі - ТОВ "Техмолпром", відповідач) про стягнення податкового боргу, а саме просить:
- стягнути з рахунків Товариства з обмеженою відповідальністю "Техмолпром" кошти на погашення податкового боргу з орендної плати з юридичних осіб у розмірі 231767,74 грн на р/р UA648999980334129812000016002, отримувач УК у м.Полтаві/м.Полтава/18010600, код отримувача (ЄДРПОУ 38019510, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП).
В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що за ТОВ "Техмолпром" рахується податковий борг з орендної плати за землю з юридичних осіб у розмірі 231767,74 грн, що виник внаслідок несплати відповідачем самостійно визначених грошових зобов'язань.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 11.08.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №440/4202/20; вирішено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), витребувано докази /а.с. 31/.
Відповідач у судове засідання не з'явився, належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи /а.с. 34/. Відповідач не скористався своїм правом надати відзив на позовну заяву.
Суд розглядає дану справу на підставі частини п'ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи за наявними у справі матеріалами, в межах строку, встановленого статтею 258 цього ж Кодексу.
Суд, вивчивши та дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, оцінивши докази у їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступне.
З матеріалів справи вбачається, що ТОВ "Техмолпром" зареєстроване як юридична особа, код ЄДРПОУ 35293993 /а.с. 5/.
Відповідач перебуває на обліку в Головному управлінні ДПС у Полтавській області (Гадяцькому управлінні, Гадяцькій ДПІ (Гадяцький район) як платник податків з 18.10.2007 /а.с. 6/.
За відповідачем обліковується податковий борг зі сплати орендної плати з юридичних осіб у розмірі у розмірі 231767,74 грн, що виник з огляду на наступне /а.с. 10/.
ТОВ "Техмолпром" подано до контролюючого органу податкову декларацію з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності), у якій самостійно визначено суму податкового зобов'язання зі сплати орендної плати на 2019 рік загалом у розмірі 332025,74 грн з щомісячною сплатою за липень - 37945,79 грн, з серпня по грудень 2019 року по 58815,99 грн /а.с. 12/.
Станом на 26.01.2020 у зв'язку з несплатою відповідачем у повному розмірі податкових зобов'язань за липень - грудень 2019 року утворився податковий борг загалом у розмірі 273215,62 грн, на який нарахована пеня /а.с. 11, 15/.
Посилаючись на несплату відповідачем податкового зобов'язання у строки, визначені Податковим кодексом України, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам та відповідним доводам сторін, суд дійшов таких висновків.
Стаття 67 Конституції України передбачає, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Відповідно до статті 14 Податкового кодексу України:
- грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або інше зобов'язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності та пеня (підпункт 14.1.39 пункту 14.1);
- податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк), та/або сума коштів, сформована за рахунок податкових пільг, що були використані платником податків не за цільовим призначенням чи з порушенням порядку їх надання, встановленим цим Кодексом та/або Митним кодексом України (підпункт 14.1.156 пункту 14.1);
- податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом (підпункту 14.1.175 пункту 14.1);
- пеня - сума коштів у вигляді відсотків, нарахована на суми грошових зобов'язань у встановлених цим Кодексом випадках та не сплачена у встановлені законодавством строки (підпункту 14.1.162 пункту 14.1).
Відповідно до статті 16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний, зокрема сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи (підпункт 16.1.4 пункту 16.1 статті 16).
Згідно з пунктом 286.2 статті 286 Податкового кодексу України ( у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.
Відповідно до пункту 287.3 статті 287 Податкового кодексу України податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.
Згідно з підпунктом 266.7.5 пункту 266.7 статті 266 Податкового кодексу України платники податку - юридичні особи самостійно обчислюють суму податку станом на 1 січня звітного року і до 20 лютого цього ж року подають контролюючому органу за місцезнаходженням об'єкта/об'єктів оподаткування декларацію за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками поквартально.
Податок сплачується за місцем розташування об'єкта/об'єктів оподаткування і зараховується до відповідного бюджету згідно з положеннями Бюджетного кодексу України (абзац перший підпункту 266.9.1 пункту 266.9 статті 266 Податкового кодексу України).
Відповідно до підпункту "б" підпункту 266.10.1 пункту 266.10 статті 266 Податкового кодексу України податкове зобов'язання за звітний рік з податку сплачується юридичними особами - авансовими внесками щокварталу до 30 числа місяця, що наступає за звітним кварталом, які відображаються в річній податковій декларації.
При цьому, як визначено пунктом 56.11 статті 56 ПК України, не підлягає оскарженню грошове зобов'язання, самостійно визначене платником податків.
У силу підпункту 129.1.3 пункту 129.1 статті 129 ПК України нарахування пені розпочинається при нарахуванні суми податкового зобов'язання, визначеного платником податків або податковим агентом, у тому числі у разі внесення змін до податкової звітності внаслідок самостійного виявлення платником податків помилок відповідно до статті 50 цього Кодексу, - після спливу 90 календарних днів (270 календарних днів у разі здійснення платником податків самостійного коригування відповідно до підпункту 39.5.4 пункту 39.5 статті 39 цього Кодексу), наступних за останнім днем граничного строку сплати податкового зобов'язання.
Відповідно до пункту 59.1 статті 59 Податкового кодексу України у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Згідно з пунктом 59.3 статті 59 Податкового кодексу України податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання.
Відповідно до пункту 59.5 цієї статті у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення.
На виконання вищезазначених положень 27.01.2020 Головним управлінням ДПС у Полтавській області винесено податкову вимогу форми "Ю" №508-50 на загальну суму податкового боргу за узгодженим податковим зобов'язанням у розмірі 273215,71 грн /а.с.11/.
Податкова вимога отримана платником податків 03.09.2020, що підтверджено копією рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення №3650101433590 /а.с. 11/.
Сторонами у справі доказів оскарження зазначеної податкової вимоги у встановленому законом порядку не надано.
Суд враховує, що статусу податкового боргу набуває лише узгоджена сума грошового (податкового) зобов'язання, не сплачена платником податків у визначений строк.
Податкове зобов'язання, визначене відповідачем у податкових деклараціях, вважається узгодженим з дати подання таких декларацій до контролюючого органу, не може бути оскаржене та мало бути сплачене у строки, визначені Податковим кодексом України. З огляду на несплату податкового зобов'язання у визначені Податковим кодексом України строки, ці зобов'язання набули статусу податкового боргу.
Відповідно до підпункту 20.1.34 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.
Згідно з пункту 95.1 статті 95 Податкового кодексу України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.
Відповідно до пункту 95.3 статті 95 Податкового кодексу України стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.
Враховуючи зазначені вище положення Податкового кодексу України, суд дійшов висновку, що чинним законодавством контролюючому органу надано право звертатись до суду з позовами про стягнення коштів платника податків, який має податковий борг.
Згідно з частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Відповідач відзиву на позовну заяву, будь-яких заперечень чи доказів сплати суми податкового боргу до суду не надав.
Докази повної оплати чи погашення відповідачем у інший спосіб спірної суми боргу в матеріалах справи відсутні.
Водночас, наявність у ТОВ "Техмолпром" податкового боргу за узгодженим податковим зобов'язанням підтверджено зібраними у справі письмовими доказами у їх сукупності.
За таких обставин, суд дійшов висновку про правомірність та обґрунтованість позовних вимог Головного управління ДПС у Полтавській області.
Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги підлягають задоволенню.
Згідно з частиною другою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз.
Позивачем не надані до суду докази, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз.
Отже, підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 2, 9, 77, 139, 243-246, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позовні вимоги Головного управління ДПС у Полтавській області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Техмолпром" про стягнення податкового боргу задовольнити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Техмолпром" (вул. Будька, буд. 47, м. Гадяч, Полтавська область, 37300, код ЄДРПОУ 35293993) податковий борг з орендної плати з юридичних осіб у розмірі 231767 (двісті тридцять одна тисяча сімсот шістдесят сім) грн 74 (сімдесят чотири) коп на розрахунковий рахунок UA648999980334129812000016002, отримувач УК у м.Полтаві/м.Полтава/18010600, код отримувача (ЄДРПОУ) 38019510, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються у відповідності до пункту 15.5 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції Закону України №2147-VIII від 03.10.2017).
Суддя Т.С. Канигіна