Справа № 420/7362/20
08 жовтня 2020 року м.Одеса
Суддя Одеського окружного адміністративного суду Цховребова М.Г., розглянувши в порядку письмового провадження клопотання про залишення без розгляду позовної заяви ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії, -
встановив:
До Одеського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , в якому позивач просить:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування та невиплати позивачу грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, як учасника бойових дій за період з 2017 року по 2019 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби;
- зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки, як учасника бойових дій, за період з 2017 року по 2019 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби.
Ухвалою суду від 10.08.2020 року: відкрито провадження в адміністративній справі; вирішено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Від представника відповідача до суду поштою разом із відзивом надійшло клопотання про залишення позовної заяви без розгляду, в якому останній, керуючись ст.ст. 44, 47, 122, 123, 240 КАС України, просить залишити позовну заяву ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльність щодо невиплати грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2017-2019 роки без розгляду, через порушення позивачем встановленого законом строку звернення до адміністративного суду, з таких підстав:
- згідно з частинами першою, другої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим КАС України або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Відповідно до частини третьої статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Згідно ч. 5 ст. 122 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк. Таким чином, особи вправі оскаржити рішення, дії чи бездіяльність щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби протягом місячного строку, який обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про прийняття відповідного рішення, вчинення дії чи допущення бездіяльності;
- згідно наказу командира військової частини НОМЕР_1 № 28-РС від 15.03.2019 року матроса ОСОБА_1 , гранатометника відділення взводу роти морської піхоти військової частини НОМЕР_1 , звільнено з військової служби у запас за підпунктом «а» пункту 2 (звільнення у зв'язку із закінченням контракту) частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» вважати такою, що справи та посаду здав. З 15.03.2019 року виключено зі списків особового складу частини. Проведений розрахунок грошового, продовольчого і речового забезпеченням;
- відповідно до позовної заяви ОСОБА_1 , останній вважає, що його права були порушені з 04.05.2020 року, а саме з моменту звернення із заявою до командування військової частини НОМЕР_1 , щодо надання компенсації за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій. Разом з тим, в заяві не йдеться жодного слова про скасування наказу чи незаконного звільнення позивача. А також до подання позову ОСОБА_1 , жодного разу не звертався до військової частини стосовно передчасності та протиправності наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині № 28-РС від 15.03.2019 року про виключення його зі списків особового складу (звільнення) чи неправильності проведеного розрахунку, зокрема при ознайомлені з вказаним наказом претензій і зауважень не мав;
- 15.03.2019 року ОСОБА_1 отримав витяг із вищевказаного наказу та грошовий атестат на руки, а отже дізнався про начебто порушення, які виникли під час його звільнення 15.03.2019 року, таким чином, перебіг позовної давності починається саме з 15.03.2019 року. Слід підкреслити, що лише 04.05.2020 року позивач звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовною заявою до військової частини НОМЕР_1 . Таким чином, з моменту коли позивач дізнався про начебто порушення своїх прав, минуло більше року, а тому позивач без поважних причин пропустив строк звернення до адміністративного суду;
- виключення зі списків особового складу військової частини, розрахунки військовослужбовців відноситься до проходження та звільнення громадянами України військової служби у Збройних Силах України, що і є публічною службою, через що строки звернення до адміністративного суду по даній справі обраховуються за частиною 5 статті 122 КАС України, та не може бути в даному випадку застосована аналогія із КЗпП України, оскільки є спеціальна імперативна норма КАС України;
- неодноразово судові інстанції вищестоящих судів зазначають, що інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними. При цьому строк в один місяць визнано законодавцем достатнім для того, щоб у справах цієї категорії особа, яка вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушено її права, свободи чи інтереси, визначилася, чи звертатиметься вона до суду з позовом за їх захистом.
Дослідивши доводи представника відповідача, матеріали справи в межах розгляду поданого клопотання, суд дійшов висновку, що дане клопотання не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Згідно з абз. 1 ч. 2 ст. 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ч. 3 ст. 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно з ч.ч. 4, 5 ст. 122 КАС України якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, або законом визначена обов'язковість досудового порядку вирішення спору, то для звернення до адміністративного суду встановлюється тримісячний строк, який обчислюється з дня вручення позивачу рішення за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень.
Якщо рішення за результатами розгляду скарги позивача на рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень не було прийнято та (або) вручено суб'єктом владних повноважень позивачу у строки, встановлені законом, то для звернення до адміністративного суду встановлюється шестимісячний строк, який обчислюється з дня звернення позивача до суб'єкта владних повноважень із відповідною скаргою на рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень.
Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 року № 2011-XII (далі - Закон № 2011-XII) соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.
Згідно з п. 1 ст. 9 Закону № 2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.
Відповідно до п. 2 ст. 9 Закону № 2011-XII до складу грошового забезпечення входять:
посадовий оклад, оклад за військовим званням;
щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія);
одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Згідно з ч. 1 ст. 1 Закону України «Про оплату праці» від 24.03.1995 року № 108/95-ВР (далі - Закон № 108/95-ВР) заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону № 108/95-ВР додаткова заробітна плата. Це - винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій.
Згідно з абз. 3 п. 14 ст. 10-1 Закону № 2011-XII у рік звільнення зазначених в абзацах першому та другому цього пункту військовослужбовців зі служби у разі невикористання ними щорічної основної або додаткової відпустки їм виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, у тому числі військовослужбовцям-жінкам, які мають дітей.
Відповідно до ч. 2 ст. 233 Кодексу законів про працю України у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Згідно з ч.ч. 3, 4 ст. 123 КАС України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
При цьому, перебування особи на публічній службі є однією з форм реалізації закріпленого у статті 43 Конституції України права на працю.
Конституційний Суд України в рішенні від 15 жовтня 2013 року № 8-рп/2013 дійшов висновку, що у випадку порушення роботодавцем законодавства про оплату праці не обмежується будь-яким строком звернення працівника до суду з позовом про стягнення заробітної плати, що йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат. У разі пред'явлення вимог про стягнення будь-яких виплат, що входять до структури заробітної плати, і застосування цих положень, не пов'язане з фактом нарахування чи не нарахування роботодавцем спірних виплат.
Оскільки позовна заява ОСОБА_1 містить вимоги про визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування та невиплати позивачу грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, передбаченої абз. 3 п. 14 ст. 10-1 Закону № 2011-XII, в даному випадку слід керуватися, в тому числі, положеннями статті 233 Кодексу законів про працю України.
Норми статті 233 Кодексу законів про працю України, слід тлумачити в більш широкому розумінні, а саме в сенсі відсутності строкових обмежень для звернення до суду з позовом з приводу належної працівникові заробітної плати.
На виконання ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд врахував висновки щодо застосування норм права, викладені, зокрема, в постанові Верховного Суду від 13 березня 2019 року у справі № 807/363/18.
Враховуючи та на підставі наведеного, суд дійшов висновку, що позиція представника відповідача з порушеного у клопотанні питання - є помилковою, клопотання - є необґрунтованим та безпідставним, відповідно у задоволенні клопотання представника відповідача про залишення позовної заяви без розгляду - слід відмовити.
Керуючись ст.ст. 122, 240, 242, 243, 248, 256, 294 та Прикінцевими положеннями КАС України, суд -
ухвалив:
У задоволенні клопотання представника відповідача про залишення позовної заяви без розгляду - відмовити.
Ухвала окремо не оскаржується та набирає законної сили в порядку ст. 256 КАС України.
Суддя М.Г. Цховребова