Справа № 420/7527/20
30 вересня 2020 року Одеський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Завальнюка І.В.,
за участю секретаря - Салюк О.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Табакко Інвест» до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправними дій, визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
Позивач звернувся до Одеського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом, в якому, з урахуванням уточнення позовних вимог, просить суд визнати протиправними дії відповідача, які полягають у вимогах щодо порушень правил карантину шляхом проведення інвентаризації основних засобів та ТМЦ позивача; визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 09.06.2020 № 0000880402; зобов'язати відповідача внести в Реєстр заяв про повернення сум бюджетного відшкодування дані щодо узгодження суми бюджетного відшкодування ТОВ «Табакко Інвест» в розмірі 79 664 005 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що ТОВ «Табакко Інвест» було отримано лист ГУ ДПС в Одеській області від 04.05.2020 № 56/15-32-10-03-37, яким товариство повідомлено про те, що у зв'язку із проведенням позапланової виїзної документальної перевірки та на підставі пп.16.1.13 п. 16.1 ст. 16 ПКУ контролюючий орган вимагає станом на 06.05.2020 призначити інвентаризацію основних засобів, товарно-матеріальних цінностей та залучити головного державного ревізора - інспектора відділу організації стягнення боргу та роботи з безхазяйним майном управління по роботі з податковим боргом ГУ ДПС в Одеській області ОСОБА_1 та головного державного ревізора-інспектора сектору погашення боргу з фізичних осіб та заборгованості з ЄСВ управління по роботі з податковим боргом ГУ ДПС в Одеській області ОСОБА_2 до складу комісії по проведенню інвентаризації в якості спостерігачів та ознайомити з графіком проведення інвентаризації, а також ознайомити представників ГУ ДПС в Одеській області головного державного ревізора - інспектора відділу організації стягнення боргу та роботи з безхазяйним майном управління по роботі з податковим боргом ОСОБА_1 та головного державного ревізора-інспектора сектору погашення боргу з фізичних осіб та заборгованості з ЄСВ управління по роботі з податковим боргом ОСОБА_2 , з наказом про призначення інвентаризації у ході перевірки не пізніше 06.05.2020. Позивач зазначає, що присутність співробітників контролюючого органу, зокрема ГУ ДПС в Одеській області при проведенні інвентаризації не є обов'язковою та може бути проведена без участі останнього, а тому вказані вимоги контролюючого органу, викладені у листі від 04.05.2020 № 56/15-32-10-03-37 є протиправними. Крім того, позивач зазначає, що в періоді з 04.05.2020 по 09.05.2020 контролюючим органом проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Табакко Інвест» з питань законності декларування від'ємного значення з ПДВ, яке становить більше 100 тис гривень та визначеного у додатку 3 до декларації з ПДВ за лютий 2020 р., за результатом якої було прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення. Позивач зазначає, що на виконання вимог п. 44.5 ст. 44 ПК України ТОВ «Табакко Інвест» 14.04.2020 звернулося до ГУ ДПС в Одеській області із повідомленням про втрату документів, додавши відповідне повідомлення Приморського ВП у м. Одесі ГУ НП в Одеській області, якою підтверджується факт втрати підприємством документів за період з 01.11.2018, що мало б слугувати підставою для зупинення проведення перевірки до відновлення втрачених документів на термін до 90 календарних днів. Однак всупереч вимогам ПКУ відповідачем безпідставно позбавлено Товариство права на бюджетне відшкодування ПДВ за декларацію, поданою за лютий 2020 р. Товариством вживалися усі необхідні заходи задля відновлення втрачених документів, про що додатково в усному порядку повідомлялось службових осіб контролюючого органу, проте це не було взято до уваги службовими особами, які здійснювали перевірку, що виразилось у порушенні права позивача на відновлення втрачених документів та, як наслідок, прийняття протиправних податкових повідомлень-рішень. В той же час позивач наголошує, що ним правомірно було сформовано податковий кредит, а висновки відповідача не відповідають фактичним обставинам. Під час документальної позапланової виїзної перевірки Товариства службовими особами ГУ ДПС в Одеській області допущено низку грубих порушень законодавства, в результаті чого прийнято спірне податкове повідомлення-рішення від 09.06.2020 № 0000880402. При цьому, обов'язок внести до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування дані щодо узгодженої суми бюджетного відшкодування платника кореспондується та прямо пов'язаний з моментом узгодження суми, а саме з дня визнання протиправним та/або скасування податкового повідомлення-рішення, у зв'язку з чим позивач просить внести в Реєстр заяв про повернення сум бюджетного відшкодування дані щодо узгодження суми бюджетного відшкодування ТОВ «Табакко Інвест» у розмірі 79 664 005 грн.
Ухвалою судді від 26.08.2020 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі; ухвалено справу розглядати за правилами загального позовного провадження.
10.09.2020 до суду засобами електронного зв'язку від ГУ ДПС в Одеській області надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач позовні вимоги не визнав у повному обсязі, в задоволенні позову просив відмовити, зазначивши, що контролюючий орган вправі вимагати включити посадову особи органу до складу комісії по проведенню інвентаризації в якості спостерігача. Крім того, відповідач зазначає, що в ході проведення перевірки оригінали первинних документів, які є підставою для нарахування від'ємного значення з ПДВ, яке у подальшому було заявлено до бюджетного відшкодування ПДВ на розрахунковий рахунок підприємства по декларації з ПДВ за лютий 2020 року посадовими особами ТОВ «Табакко Інвест» не надано, у зв'язку з чим посадовими особами ГУ ДПС в Одеській області були складені відповідні акти, а тому, на думку відповідача,висновки акту перевірки є правомірними, а винесене податкове повідомлення-рішення таким, що відповідає нормам чинного законодавства, тому підстави для його скасування відсутні. Крім того, ГУ ДПС в Одеській області не є адміністратором Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, формування якого здійснюється автоматично на підставі баз даних ДПС та Казначейства.
Ухвалою від 23.09.2020 закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги із викладених у позові підстав підтримав та просив задовольнити адміністративний позов у повному обсязі.
Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти задоволення адміністративного позову у повному обсязі з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.
Вислухавши пояснення представників сторін та дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість адміністративного позову та наявність підстав для його часткового задоволення.
Судом встановлено, що відповідно до наказу ГУ ДПС в Одеській області від 21.04.2020 № 1459, на підставі пп. 78.1.8 п. 78.1 ст. 78 ПКУ співробітниками податкового управління проведено документальну позапланову перевірку ТОВ «Табакко Інвест» з питання законності декларування від'ємного значення з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тисяч грн та визначеного в додатку 3 до декларації з ПДВ за лютий 2020 року, за результатами якої складено акт від 18.05.2020 № 419/15-32-04-02/42153596.
Перевіркою встановлено порушення ТОВ «Табакко Інвест» пп. 14.1.18 п. 14.1 ст. 14, п. 44.1, п. 44.6 ст. 44, пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, п. 189.1 ст. 189, п. 198.5 ст. 198, п. 200.1, абз. «б» п. 200.4 ст. 200,, п. 201.14 ст. 201 ПКУ, в результаті чого Товариством завищено суму бюджетного відшкодування заявленого на рахунок платника у банку (відображеного у р.20.2.1 декларації з ПДВ за лютий 2020 року) у розмірі 79 664 005 грн; в порушення пп. 14.1.191 п. 14.1 ст. 14, п. 44.1 ст. 44, пп. «а» п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188, п. 201.1, п. 201.10 ст. 201 ПКУ, п. 2 ст. 3, п. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п.п. 5, 8, 12, 14 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 31.12.2015 № 1307 «Про затвердження форми податкової накладної та Порядку заповнення податкової накладної», Товариство не виписало та не зареєструвало податкові накладні на суму ПДВ 476 113 грн.
На підставі вищевказаного акту перевірки ГУ ДПС в Одеській області прийнято податкове повідомлення-рішення від 09.06.2020 № 0000880402, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, задекларовану на рахунок платника у банку в розмірі 79 664 005 грн.
Не погодившись із діями при проведенні перевірки та вищезазначеним податковим повідомленням-рішенням, Товариство звернулось за судовим захистом із даним позовом.
Оцінивши належність, допустимість, достовірність наданих сторонами доказів, а також достатність та взаємний зв'язок у їх сукупності, суд вважає зазначене податкове повідомлення-рішення необґрунтованим, а позовні вимоги підлягаючими частковому задоволенню у зв'язку з наступним.
З огляду на матеріали справи, листом від 04.05.2020 № 56/15-32-10-03-37 ГУ ДПС в Одеській області просило ТОВ «Табакко Інвест» призначити інвентаризацію основних засобів, товарно-матеріальних цінностей та залучити головного державного ревізора - інспектора відділу організації стягнення боргу та роботи з безхазяйним майном управління по роботі з податковим боргом ГУ ДПС в Одеській області ОСОБА_1 , головного державного ревізора-інспектора сектору погашення боргу з фізичних осіб та заборгованості з ЄСВ управління по роботі з податковим боргом ГУ ДПС в Одеській області ОСОБА_2 до складу комісії по проведенню інвентаризації в якості спостерігачів та ознайомити з графіком проведення інвентаризації, а також ознайомити представників ГУ ДПС в Одеській області головного державного ревізора - інспектора відділу організації стягнення боргу та роботи з безхазяйним майном управління по роботі з податковим боргом ОСОБА_1 , головного державного ревізора-інспектора сектору погашення боргу з фізичних осіб та заборгованості з ЄСВ управління по роботі з податковим боргом ОСОБА_2 , з наказом про призначення інвентаризації у ході перевірки не пізніше 06.05.2020.
У відповідь ТОВ «Табакко Інвест» листом від 07.05.2020 № 07/05-01 повідомило ГУ, що присутність співробітника контролюючого органу при проведенні інвентаризації не є обов'язковою, а сама інвентаризація може бути проведена без участі останнього. При цьому відповідно до постанови КМУ № 211 від 11.03.2020 з 12.03.2020 по 03.04.2020 на усій території України установлено карантин, а фахівці МОЗ України рекомендують на період карантину максимально обмежити проведення зібрань, які передбачають присутність людей та по змозі відкладати такі. Зазначено, що відповідно до ст. 29 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» карантин встановлюється на період, необхідний для ліквідації епідемії чи спалаху особливо небезпечної інфекційної хвороби. Також зазначено, що на цей період можуть змінюватися режими роботи підприємств, організацій, вносяться інші необхідні зміни щодо умов їх виробничої та іншої діяльності. Додаткового Товариство звернулось з проханням перенести строк проведення обстеження складського приміщення, а саме після прийняття рішення про скасування карантину.
Відповідно до пп.20.1.4 п.20.1 ст.21 ПК України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім НБУ), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.
Згідно з п.75.1 ст.75 ПК України документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з підстав, визначених цим Кодексом.
Порядок призначення та проведення документальної позапланової перевірки визначений ст.78 ПК України.
Відповідно до п. 16.1 ст. 16 ПК України платник податків, серед іншого, зобов'язаний: виконувати законні вимоги контролюючих органів щодо усунення виявлених порушень законів з питань оподаткування та митної справи і підписувати акти (довідки) про проведення перевірки; не перешкоджати законній діяльності посадової особи контролюючого органу під час виконання нею службових обов'язків та виконувати законні вимоги такої посадової особи; допускати посадових осіб контролюючого органу під час проведення ними перевірок до обстеження приміщень, територій (крім житла громадян), що використовуються для одержання доходів чи пов'язані з утриманням об'єктів оподаткування, а також для проведення перевірок з питань обчислення і сплати податків та зборів у випадках, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до п.п.20.1.9 п. 20.1 ст. 20 ПК України контролюючий орган має право вимагати під час проведення перевірок від платників податків, що перевіряються, проведення інвентаризації основних засобів, товарно-матеріальних цінностей, коштів, зняття залишків товарно-матеріальних цінностей, готівки.
Згідно з п. 4 розділу І Положення про інвентаризацію активів та зобов'язань, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України 02.09.2014 за № 879, проведення інвентаризації забезпечується власником (власниками) або уповноваженим органом (посадовою особою), який здійснює керівництво підприємством відповідно до законодавства та установчих документів (далі - керівник підприємства), який створює необхідні умови для її проведення, визначає об'єкти, періодичність та строки проведення інвентаризації, крім випадків, коли проведення інвентаризації є обов'язковим. У цих випадках визначені на підприємстві строки проведення інвентаризації не можуть перевищувати строків, визначених цим Положенням.
Відповідно до п. 1 розділу ІІ Положення про інвентаризацію активів та зобов'язань, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України 02.09.2014 за № 879 для проведення інвентаризації на підприємстві розпорядчим документом керівника підприємства створюється інвентаризаційна комісія з представників апарату управління підприємства, бухгалтерської служби (представників аудиторської фірми, централізованої бухгалтерії, суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи, яка здійснює ведення бухгалтерського обліку на підприємстві на договірних засадах) та досвідчених працівників підприємства, які знають об'єкт інвентаризації, ціни та первинний облік (інженери, технологи, механіки, виконавці робіт, товарознавці, економісти, бухгалтери). Інвентаризаційну комісію очолює керівник підприємства (його заступник) або керівник структурного підрозділу підприємства, уповноважений керівником підприємства.
У тих випадках, коли бухгалтерський облік ведеться безпосередньо керівником підприємства, інвентаризаційну комісію очолює керівник підприємства самостійно.
У разі проведення інвентаризації за судовим рішенням або на підставі належним чином оформленого документа органу, який відповідно до закону має право вимагати проведення такої інвентаризації, посадові особи відповідного органу (за їх згодою) можуть бути присутні при проведенні інвентаризації.
Таким чином, за приписами чинного нормативного врегулювання спірних правовідносин присутність посадових осіб відповідного органу при проведенні інвентаризації не є обов'язковою; інвентаризація може бути проведена і за відсутності посадових осіб контролюючого органу, проте така вимога не суперечить вищенаведеним положенням чинного законодавства.
Крім того, не заслуговують на увагу посилання представника позивача на протиправність дій податкового органу щодо висування вимог з проведення інвентаризації основних фондів та ТМЦ під час дії обмежувальних протиепідемічних заходів, введених постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 р. № 211 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19».
Так, згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 р. № 211 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19», з подальшими змінами було установлено з 12 березня на усій території України карантин шляхом заборони відвідування закладів освіти її здобувачами; проведення всіх масових заходів, у яких бере участь понад 200 осіб, крім заходів, необхідних для забезпечення роботи органів державної влади та органів місцевого самоврядування.
Вищезазначеною постановою жодних застережень щодо виконання податковими органами владних управлінських функцій не введено, а проведення інвентаризації не має характеру масових заходів, чим не утворювало об'єктивних перешкод в її проведенні під час дії обмежувальних протиепідемічних заходів.
Відтак, дії службових осіб Головного управління ДПС в Одеській області щодо викладення у листі від 04.05.2020 № 56/15-32-10-03-37 прохання залучити головного державного ревізора - інспектора відділу організації стягнення боргу та роботи з безхазяйним майном управління по роботі з податковим боргом ГУ ДПС в Одеській області ОСОБА_1 , головного державного ревізора-інспектора сектору погашення боргу з фізичних осіб та заборгованості з ЄСВ управління по роботі з податковим боргом ГУ ДПС в Одеській області ОСОБА_2 до складу комісії по проведенню інвентаризації в якості спостерігачів та ознайомлення їх із графіком проведення інвентаризації не суперечать положенням чинного законодавства, а тому адміністративний позов в цій частині є безпідставним та задоволенню не підлягає.
Згідно з поданою ТОВ «Табакко Інвест» до ГУ ДПС в Одеській області декларацією з ПДВ за лютий 2020 року від 20.03.2020 № 9058715927, розрахунком суми бюджетного відшкодування ПДВ (додаток № 3 до декларації з ПДВ), сума що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку, відображена у р. 20.2.1 декларації, яку сформовано з урахуванням залишку від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту, нарахованої за попередні звітні (податкові) періоди, у загальні сумі 79 664 005 грн.
Згідно з п. 3.14.5 акту перевірки керівництву ТОВ «Табакко Інвест» вручено запит про надання документів від 05.05.2020 № 8568/10/15-32-32-05-08, проте станом на останній день перевірки документи не було надано.
Крім того, згідно з актом перевірки ТОВ «Табакко Інвест» вручено запити про надання оригіналів документів від 04.05.2020 № 56/15-32-10-03-37 та від 07.05.2020 № 65/15-32-10-03-37 про надання в ході перевірки переліку документів, проведення в присутності представників контролюючого органу та представника Товариства обстеження складського приміщення, що знаходиться за адресою: 428 км траси Київ - Одеса, на землях Усатівської сільради, проведення інвентаризації основних засобів та ТМЦ.
У зв'язку з ненаданням Товариством під час проведення перевірки у повному обсязі документів, які були зазначені в листах, в ході позапланової документальної перевірки були складені та вручені керівнику особисто акти про ненадання документів від 05.04.2020 № 240/15-32-10-03 та від 08.05.2020 № 260/15-32-10-03.
Однак з матеріалів справи вбачається, що листом від 14.04.2020 № 223/4 директор Товариства повідомив ГУ ДПС в Одеській області про те, що 09.04.2020 ТОВ «Табакко Інвест» було втрачено документи бухгалтерського та податкового обліку, зокрема податкові накладні, видаткові накладні, прибуткові накладні, договори, виписки з банку, реєстри складського обліку та інші документи фінансово-господарської діяльності за період з 01.11.2018 по теперішній час, що підтверджується листом Приморського ВП в м. Одесі ГУ НП в Одеській області від 09.04.2020 № 33/ЕО-15922.
У відповідь ГУ ДПС в Одеській області листом від 04.05.2020 № 8385/10/15-32-04-10 відмовлено Товариству в надання 90-денного терміну для відновлення документів з огляду на те, що втрата документів повинна бути підтверджена судовим рішенням або довідкою з поліції.
В судовому засіданні представник відповідача отримання податковим органом вищезазначеного повідомлення Товариства, до якого було додано лист Приморського відділу поліції в місті Одесі ГУ НП в Одеській області від 09.04.2020 № 33/ЕО-15922 не заперечував. Однак, зі слів представника відповідача, в ході перевірки зазначена обставина не була взята до уваги через те, що всупереч вимогам пункту 6.10 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України 24.05.1995 № 88, до повідомлення не було додано наказу керівництва Товариства про призначення комісії для встановлення переліку відсутніх документів та розслідування причин їх пропажі або знищення.
Однак суд оцінює критично вказані представником відповідача підстави для неврахування та фактичного ігнорування повідомлення платника податків про втрату документів згідно з п. 44.5 ст. 44 ПКУ.
Так, зазначене Положення № 88 встановлює порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської та іншої звітності, що ґрунтується на даних бухгалтерського обліку, підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності, установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету.
Останнім не зобов'язано платників податків доводити до відома контролюючого (податкового органу) наказ керівництва про призначення комісії для встановлення переліку відсутніх документів та розслідування причин їх пропажі або знищення.
На відміну від п. 44.5 ст. 44 ПК України, яким платнику податків встановлено обов'язок письмово повідомити (із наданням оформлених відповідно до законодавства документів, підтверджуючих настання події, що призвела до такої втрати, пошкодження або дострокового знищення документів) контролюючий орган за місцем обліку, що й було зроблено позивачем за встановлених судом обставин.
Згідно листа Приморського відділу поліції в м. Одесі ГУ НП в Одеській області від 09.04.2020 № 33/ЕО-15922, розгляд заяви ТОВ «Табакко Інвест» щодо втрати документів від 09.04.2020, яка зареєстрована в Журналі єдиного обліку заяв і повідомлень про вчинені кримінальні правопорушення та інші події Приморського ВП у місті Одесі ГУ НП в Одеській області за № 15922 було проведено працівниками Приморського відділу поліції. В ході проведення перевірки за вказаними матеріалами було проведено низку заходів, які були спрямовані на встановлення місця знаходження втрачених документів, зокрема: вантажно-митних декларацій, міжнародних контрактів, договорів, договорів постачання, інвойсів, документів ведення складського опису, установчих документів, податкових накладних, прибуткових касових накладних, банківських виписок та інших документів фінансово-господарської діяльності ТОВ «Табакко Інвест» за період з 01.11.2018, однак встановити місцезнаходження зазначених документів не надалось можливим.
Таким чином, матеріалами справи підтверджується як об'єктивна неможливість ТОВ «Табакко Інвест» надати всі необхідні для проведення перевірки документи через їх втрату, так і виконання ТОВ «Табакко Інвест» вимог п. 44.5 ст. 44 ПК України щодо письмового повідомлення контролюючого органу про подію (із наданням оформлених відповідно до законодавства документів, підтверджуючих настання події, що призвела до такої втрати, пошкодження або дострокового знищення документів).
Відповідно до п. 1.2.6 Методичних рекомендацій щодо порядку взаємодії між підрозділами органів державної фіскальної служби при організації, проведення та реалізації матеріалів перевірок платників податків, затверджених наказом ДФС України від 31.07.2014 року № 22, за рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) органу ДФС, який здійснює (очолює) перевірку, терміни проведення документальної планової або позапланової перевірки платника податків можуть бути перенесені у випадках та на строк, які визначені пунктом 44.5 статті 44 та пунктом 85.9 статті 85 Кодексу. Про перенесення термінів проведення перевірки видається відповідний наказ із зазначенням строку та обставин, що спричинили таке перенесення, копія якого вручається платнику податків (посадовим особам платника податків або його законним (уповноваженим) представникам) під підпис або надсилається у порядку, передбаченому статтею 42 Кодексу.
Такий наказ видається на підставі складеного посадовими особами податкового органу акта довільної форми, в якому зафіксовано документально підтверджені факти, що призвели до неможливості проведення перевірки у терміни, вказані у направленні та наказі.
При цьому, податковий орган, який здійснює (очолює) перевірку, забезпечує оформлення документів та вжиття заходів у порядку, передбаченому підпунктом 1.4.7 пункту 1.4 розділу I Методичних рекомендацій.
Однак всупереч вищезазначених Методичних рекомендацій перевіряючими не було складено Акт про неможливість проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Табакко Інвест» та, не зважаючи на втрату позивачем документів та неможливість їх надання до перевірки з відповідним обґрунтуванням, оформлено результат перевірки шляхом складання акту від 18.05.2020 № 419/15-32-04-02/42153596 про результати документальної позапланової перевірки ТОВ «Табакко Інвест» з питань законності декларування від'ємного значення з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис грн та визначеного в додатку 3 до декларації з ПДВ за лютий 2020 року, на підставі якого винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення.
Згідно з п. 185.1 ст. 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.
Відповідно до п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку. За операціями з виконання підрядних будівельних робіт суб'єкти підприємницької діяльності можуть застосовувати касовий метод податкового обліку відповідно до підпункту 14.1.266 пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу.
Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України, до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Пунктом 198.2 ст.198 Податкового кодексу України передбачено, що датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.
Згідно з п. 198.3 ст.198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.
Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Пунктом 198.6 ст.198 цього Кодексу передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Згідно з п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
Відповідно до п. 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.
Згідно з п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума: а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу - б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету; в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.
Згідно з ч. 2 ст. 3 Закону України « Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
Відповідно до ч.1 ст.9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Частиною 2 цієї статті визначено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Згідно з п. 2.1, 2.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.
Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.
При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи (далі - первинні документи).
Таким чином, іншим визначеним законодавством обов'язковим критерієм щодо підтвердження показників податкової звітності платника податків є забезпечення належного бухгалтерського обліку відповідних господарських операцій, в тому числі дотримання вимог щодо підстав для здійснення такого обліку, якими можуть бути первинні документи, оформлені згідно з вимогами чинного законодавства. З урахуванням зазначеного, право платника на формування валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість є також залежним від забезпечення ведення ним належного бухгалтерського обліку відповідних господарських операцій.
Поряд з цим, у бухгалтерському та податковому обліку підприємства враховуються лише ті первинні документи, що складені за наслідками фактично проведеної господарської операції, тобто, зміст господарської операції превалює над її формою. За таких умов наявність належним чином оформлених первинних документів з приводу проведення певної господарської операції не може розглядатись як безумовне підтвердження наявності у платника податку права на формування витрат, які враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток, та податкового кредиту з податку на додану вартість по відповідних господарських операціях.
Отже, правомірність формування платником відповідних показників бухгалтерського та податкового обліку має оцінюватись з урахуванням сукупності умов, визначених законодавством України як підстави для їх формування.
Відповідно до п.44.5 ст.44 Податкового кодексу України, у разі втрати, пошкодження або дострокового знищення документів, зазначених в пунктах 44.1 і 44.3 цієї статті, платник податків зобов'язаний у п'ятиденний строк з дня такої події письмово повідомити контролюючий орган за місцем обліку в порядку, встановленому цим Кодексом для подання податкової звітності, та контролюючий орган, яким було здійснено митне оформлення відповідної митної декларації.
Платник податків зобов'язаний відновити втрачені документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження повідомлення до контролюючого органу.
У разі неможливості проведення перевірки платника податків у випадках, передбачених цим підпунктом, терміни проведення таких перевірок переносяться до дати відновлення та надання документів до перевірки в межах визначених цим підпунктом строків.
З огляду на зазначене суд не погоджується з доводами відповідача про те, що документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ «Тобакко Інвест» була проведена відповідно до чинного законодавства України, оскільки існували законодавчо встановлені підстави для перенесення термінів її проведення.
Відповідно до пп.16.1.12 п.16.1 ст.16 ПК України платник податків зобов'язаний забезпечувати збереження документів, пов'язаних з виконанням податкового обов'язку, протягом строків, установлених цим Кодексом.
Статтею 2 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” визначено, що сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.
Виходячи з вимог п.2 ст.3 вказаного Закону бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена також п.1.2 ст.1, п.2.1 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.1995 , та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за №168/704 (зі змінами та доповненнями), відповідно до якого первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.
Зокрема, ст.9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Згідно з п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України№88 від 24.05.1995 , первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.
Відмова в отриманні податкової вигоди за наявності у документах платника недостовірних та суперечливих відомостей є податковим ризиком. У цілях підтвердження обґрунтованості заявлених податкових вигод має бути встановлений їх об'єктивний предметний зв'язок з фактами та результатами реальної підприємницької або іншої економічної діяльності, що слугує підставою для висновку про достовірність первинних документів, у тому числі й відносно учасників та умов господарських операцій.
Слід також зазначити, що обов'язок підтвердити правомірність та обґрунтованість витрат (у тому числі і по сплаті ПДВ) первинними документами покладається на платника, позаяк саме він виступає суб'єктом, що використовує включену постачальником до ціни товару суму ПДВ при обчисленні суми податку, яка підлягає перерахуванню до бюджету, а також зменшує об'єкт оподаткування податку на прибуток за фактом понесення витрат.
У постанові від 8 вересня 2009 року (додаток до інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 22.04.2010 № 568/11/13-10) Верховний Суд України зазначив, що надання податковому органу належним чином всіх оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.
Сутність доктрини ділової мети полягає в тому, що передбачені податковим законодавством податкові вигоди поширюються лише на операції, які мають розумну економічну причину. При вирішенні податкових спорів презюмується добросовісність платника податку і, відповідно, обґрунтованість отриманої ним податкової вигоди (тобто зменшення податкового зобов'язання).
Однак, податковий орган може довести, що отримана платником податку податкова вигода є необґрунтованою. Так, податкова вигода може бути необґрунтованою, зокрема, якщо для цілей оподаткування враховані операції не у відповідності з їх дійсною економічною метою чи враховані операції не обумовлені розумними економічними чи іншими причинами (метою ділового характеру). При цьому діловою метою діяльності платника податку може бути отримання економічного ефекту, однак податкова вигода не є самостійною діловою метою.
Для встановлення правильності відображення у податковому обліку господарських операцій платника податку судам слід: з'ясувати реальність задекларованих господарських операцій; встановити наявність ділової мети у операціях, що досліджуються; визначити об'єктивний зміст вчинених операцій у порівнянні із задекларованим; підтвердити або спростувати добросовісність позивача, у зв'язку з тим, що його контрагенти мають дефекти правового статусу; оцінити дотримання учасниками господарської операції норм податкового законодавства щодо змісту та наслідків для податкового обліку відповідної операції.
Згідно п.44.1 ст.44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами (пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України).
Пунктом 44.3 ст. 44 ПК України передбачено, що платники податків зобов'язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.
Статтею 1 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” № 996-ХІV від 16.07.1999 визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.
З урахуванням викладеного, суд зазначає, що для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.
Так, на підтвердження господарської діяльності ТОВ «Тобакко Інвест» надано до суду відновлену первинну документацію по взаємовідносинам із контрагентом ТОВ «Експансія» на виконання договору купівлі-продажу від 07.09.2018 № 40058791 (видаткові накладні, податкові накладні;).
Таким чином, за вказаним договором купівлі-продажу ТОВ «Тобакко Інвест» було отримано товар, за який проведено оплату на загальну суму 79 664 005 грн, а тому, скориставшись своїм правом, визначеним ст. 200 ПК України, Товариство подало заяву на відшкодування сплаченого ПДВ.
Крім того, матеріалами справи підтверджується наявність ТМЦ на складі ТОВ «Тобакко Інвест», зокрема відповідно до Положення про інвентаризацію активів і зобов'язань, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 02.09.2014 № 879, наказом директора Товариства № 1 від 30.01.2020 «Про призначення інвентаризаційної комісії» на підприємстві створено інвентаризаційну комісію на яку покладено функції з проведення інвентаризація майна, ТМЦ, які знаходяться у наявних місцях зберігання, та оформлення відповідної документації за її результатами.
Наказом директора ТОВ «Тобакко Інвест» від 30.01.2020 № 2 на виконання ст. 10 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п. 7 р. І Положення про інвентаризацію активів та зобов'язань, затвердженою наказом Мінфіну від 02.09.2014 № 879, п. 12 Порядку подання фінансової звітності, затвердженого постановою КМУ від 28.02.2000 № 419, наказано провести щорічну інвентаризацію активів і зобов'язань підприємства станом на 29.02.2020 за групами об'єктів - активів і зобов'язань, а саме: облік та перерахунок ТМЦ, що зберігаються у складських приміщеннях; провести інвентаризацію з 01.02.2020 по 29.02.2020 в присутності матеріально відповідальних осіб.
На виконання вищезазначених наказів інвентаризаційною комісією проведено інвентаризацію, за результатами якої складено акт, в якому відображено виявлені ТМЦ (цагарки) за переліком порядкових номерів 12 561, із відповідним відображенням відомостей щодо правовстановлюючих документів (прибуткові накладні), одиниць виміру (пачка), кількість, ціна та балансова вартість на загальну суму 477 984 030,31 грн (в т.ч. ПДВ 79 664005,05 грн).
Також в матеріалах справи наявна копія договору відповідального зберігання № 31/12-2019 від 31.12.2019, укладеного ТОВ «Тобакко Інвест» із ТОВ «Айсгрін» (Зберігач), відповідно до якого Зберігач зобов'язаний прийняти від Поклажедавця і за плату зберігати майно останнього, повернути його в обумовлений договором строк в схоронності (п.1.1); приміщення, в якому здійснюється зберігання майна, розташовано за адресою: м. Одеса, вул. Тираспольське шосе, 15-А, та / або 8 км + 100 м автошляху Одеса-Київ-Санкт-Петербург, Одеська область, Біляївський район, Усатівська сільрада.
Згідно довідки про внесення місця зберігання до Єдиного державного реєстру Серія АП № 148761, видана ТОВ «Айсгрін» про внесення місця зберігання тютюнових виробів площею (місткістю) 500 кв. м, що знаходиться за адресою: м. Одеса, вул. Тираспольське шосе, 15-А, до Єдиного державного реєстру 28.12.2019 № 15170117686.
Крім того, позивачем надано до суду договір № П-Т/2019 від 01.08.2019, укладений ТОВ «Тобакко Інвест» із ТОВ «Полінікс» щодо зберігання тютюнової продукції на відповідальному зберіганні (п.1.1); адреса місця зберігання: м. Одеса, вул. Головківська, 57/1 (літ. Ж).
Згідно довідки про внесення місця зберігання до Єдиного державного реєстру Серія АП № 148231, видана ТОВ «Полінікс» про внесення місця зберігання тютюнових виробів площею (місткістю) 798,2 кв. м, що знаходиться за адресою: м. Одеса, вул. Головківська, 57/1 (літ. Ж), до Єдиного державного реєстру 25.07.2019 № 15170117363.
Таким чином, доводи відповідача про відсутність ТМЦ на складах підприємства є припущенням, яке не підтверджено належними та допустимими доказами. При цьому, вказані доводи могли б бути підтверджені самим податковим органом, якби останній дотримувався вимог ст. 44 ПКУ щодо його обов'язку надати платнику податків 90-денний строк для відновлення втрачених документів з дня, що настає за днем надходження повідомлення до контролюючого органу про це.
Отже матеріали справи містять всі необхідні первинні документи та докази на підтвердження здійснення фінансово-господарської діяльності позивача, які відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та містять у собі відомості щодо змісту та обсягу господарських операцій, на підставі яких сформовано податкову звітність.
В той же час, жодного акту перевірки контрагента позивача чи акта зустрічної звірки контрагентів ГУ ДПС в Одеській області суду не надало. Також суду не надано доказів, які б свідчили про узгодженість дій ТОВ «Тобакко Інвест» з контрагентом з метою незаконного отримання податкової вигоди або його обізнаності з такими діями контрагентів.
Таким чином, суд критично оцінює доводи відповідача про завищення суми бюджетного відшкодування заявленого на рахунок платника у банку (відображеного у р.20.2.1 декларації з ПДВ за лютий 2020 року) у розмірі 79 664 005 грн; і відсутність первинних документів, оскільки жодних дій під час здійснення перевірки перевіряючими щодо встановлення об'єктивності існування або відсутності первинних документів у позивача, як то направлення запитів до правоохоронних органів з метою одержання достовірної інформації про втрату документів, проведення зустрічної звірки контрагента позивача, тощо, вчинено не було.
В адміністративному судочинстві принцип верховенства права зобов'язує суд надавати законам та іншим нормативно-правовим актам тлумачення у спосіб, який забезпечує пріоритет прав людини при вирішенні справи. Тлумачення законів та нормативно-правових актів не може спричиняти несправедливих обмежень прав людини.
Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст.2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.
Суд зазначає, що доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою, однак відповідачем в ході судового розгляду справи не доведено правомірність спірного податкового повідомлення-рішення.
Отже, всупереч ч. 2 ст. 77 КАС України, згідно з якою на відповідача покладено обов'язок доведення правомірності оскаржуваних дій (рішень), останнім не доведено правомірність своїх дій в частині дотримання визначеного ПКУ порядку проведення податкової перевірки за умови втрачених платником податків документів.
Встановлений частиною 2 статті 19 Конституції Україні спеціально-дозвільний принцип діяльності органів державної влади покликаний забезпечити ефективне та прогнозоване функціонування всіх органів державної влади та органів місцевого самоврядування, оскільки зобов'язує їх діяти виключно у визначених Конституцією та законами України межах і лише у закріплений ними спосіб.
Практичне застосування вказаного принципу є необхідною передумовою забезпечення прав і свобод людини і громадянина, оскільки пов'язує державу та її органи правом, зобов'язуючи їх діяти у правових межах, у правових формах та правовими способами.
На думку суду, суб'єктом владних повноважень також порушено принцип захисту обґрунтованих сподівань (reasonable expectations), який тісно пов'язаний із принципом юридичної визначеності (legal certainty) і є невід'ємним елементом принципу правової держави та верховенства права. Як зазначено у справі Black Clawson Ltd. v. Papierwerke AG, (1975) AC 591 at 638, сприйняття верховенства права як конституційного принципу вимагає того, аби будь-який громадянин, перед тим, як вдатися до певних дій, мав змогу знати заздалегідь, які правові наслідки настануть.
Сутність принципу правової визначеності Європейський суд визначив як забезпечення передбачуваності ситуації та правовідносин у сферах, що регулюються, цей принцип не дозволяє державі посилатись на відсутність певного правового акта, який визначає механізм реалізації прав і свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах.
Як зазначив Європейський суд у справі Yvone van Duyn v. Home Office, принцип правової визначеності означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатись на зобов'язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов'язання містяться в законодавчому акті, якій загалом не має автоматичної прямої дії.
Така дія названого принципу пов'язана із іншим принципом - відповідальності держави, який полягає в тому, що держава не може посилатись на власне порушення зобов'язань для запобігання відповідальності.
На державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок ("Лелас проти Хорватії", заява N 55555/08, п. 74, від 20 травня 2010 року, і "Тошкуце та інші проти Румунії", заява N 36900/03, п. 37, від 25 листопада 2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах ("Онер'їлдіз проти Туреччини", п. 128, та "Беєлер проти Італії", п. 119).
Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків ("Лелас проти Хорватії", п. 74).
Вирішуючи спір, суд також враховує, що орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі “Суомінен проти Фінляндії” (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданнями адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Зважаючи на встановлені у справі обставини та з огляду на приписи норм чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог та наявність підстав для задоволення позову в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 09.06.2020 № 0000880402.
В той же час, суд не вбачає підстав для задоволення позовної вимоги про зобов'язання Головного управління ДПС в Одеській області внести в Реєстр заяв про повернення сум бюджетного відшкодування дані щодо узгодження суми бюджетного відшкодування ТОВ «Тобакко Інвест» у розмірі 79 664 005 грн, з огляду на наступне.
Так, відповідно до п. 200.15 ст. 200 Податкового кодексу України у разі коли за результатами перевірки сум податку, заявлених до відшкодування, платник податку розпочинає процедуру адміністративного або судового оскарження, контролюючий орган не пізніше наступного робочого дня після отримання відповідного повідомлення від платника або ухвали суду про порушення провадження у справі зобов'язаний внести відповідні дані до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування. Після закінчення процедури адміністративного оскарження або набрання законної сили рішенням суду контролюючий орган на наступний робочий день після отримання відповідного рішення зобов'язаний внести до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування дані щодо узгодженої суми бюджетного відшкодування платника. У разі неузгодження контролюючим органом суми податку, заявленої до відшкодування, або її частини зобов'язання з бюджетного відшкодування податку в частині неузгодженої суми виникає з дня закінчення процедури адміністративного або судового оскарження, за результатами якої прийнято рішення на користь платника податків.
Порядком ведення Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25.01.2017 року № 26, встановлено, що орган ДФС здійснює формування реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, шляхом внесення даних щодо, зокрема: найменування платника податку на додану вартість та його індивідуальний податковий номер; дату подання заяви про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника податку у банку, поданої у складі податкової декларації з податку на додану вартість або уточнюючого розрахунку з податку на додану вартість (в разі їх подання); дату надсилання платнику податку органом ДФС повідомлення про відмову у прийнятті податкової декларації або уточнюючого розрахунку (в разі їх подання); суму податку, заявленого до бюджетного відшкодування, зазначену в кожній заяві, поданій у складі податкової декларації або уточнюючого розрахунку (в разі їх подання), у тому числі окремо, яка підлягає перерахуванню на рахунок платника податку у банку та/або в рахунок сплати грошових зобов'язань, та/або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету; суму податку, заявленого до бюджетного відшкодування, зменшену на суму податкового боргу тощо.
На підставі викладеного, в даному випадку рішення суду про скасування податкового повідомлення-рішення від 09.06.2020 № 0000880402, що набрало законної сили, буде самостійною підставою для внесення до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування даних щодо узгодженої суми бюджетного відшкодування платника, у зв'язку із чим застосування судом додаткових засобів захисту на даному етапі спірних правовідносин не вимагається.
Обов'язковою умовою задоволення позову є доведеність позивачем порушених саме його прав та охоронюваних законом інтересів з боку відповідача, зокрема наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або законного інтересу, на захист якого подано позов.
З огляду на зазначене, вирішуючи спір, суд повинен пересвідчитись у належності особи, яка звернулась за судовим захистом, відповідного права або охоронюваного законом інтересу (чи є така особа належним позивачем у справі - наявність права на позов у матеріальному розумінні), встановити, чи є відповідне право або інтерес порушеним (встановити факт порушення), а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.
Відсутність порушеного права та неправильний спосіб захисту встановлюються при розгляді справи по суті і є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 09.09.2020 по справі № 820/1913/17 (№ в ЄДРСР 91414940), яка в силу ч. 5 ст. 242 КАС України підлягає врахуванню при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.
Правова позиція щодо обов'язкової умови надання правового захисту судом, як то наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду, висловлена Верховним Судом України у постановах від 15 грудня 2015 року у справі № 21-5361а15 і від 1 грудня 2015 року у справі № 21-3222а15.
Отже, обов'язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених права чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.
З урахуванням викладеного, за результатами з'ясування обставини у справі та їх правової оцінки суд дійшов висновку про необґрунтованість адміністративного позову та відсутність підстав для його задоволення в частині вимог про визнання протиправними дій ГУ ДПС в Одеській області, які полягали у вимогах в проведенні обстеження приміщень ТОВ «Тобакко Інвест», а також зобов'язання ГУ ДПС в Одеській області внести в Реєстр заяв про повернення сум бюджетного відшкодування дані щодо узгодження суми бюджетного відшкодування ТОВ «Тобакко Інвест» у розмірі 79 664 005 грн.
Зважаючи на встановлені у справі обставини та з огляду на приписи норм чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість заявлених позовних вимог.
Судові витрати розподілити відповідно до ст. 139 КАС України пропорційно до задоволеної та відхиленої частин позовних вимог.
При цьому, перевіряючи правильність сплати позивачем судового збору та визначаючи кількість вимог немайнового характеру, звернених до суду, необхідно враховувати, що вимога про визнання протиправними акта, дії чи бездіяльності як передумови для застосування інших способів захисту порушеного права (скасувати або визнати нечинним рішення чи окремі його положення, зобов'язати прийняти рішення, вчинити дії чи утриматися від їх вчинення тощо) як наслідків протиправності акта, дій чи бездіяльності є однією вимогою.
Позивачем заявлено дві вимоги немайнового характеру (одна з яких є похідною від вимоги щодо визнання протиправним та скасування ППР від 09.06.2020 № 0000880402), за які сплачено 4204 грн (2102 + 2102) та одну вимогу майнового характеру, за яку з урахуванням максимального обмеження підлягала сплаті сума в розмірі 21020 грн. У зв'язку із цим, з урахуванням розсуду спору, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума судового збору в розмірі 21 020 грн - пропорційно до задоволеної та відхиленої частин позовних вимог. Решта суми надмірно сплаченого позивачем судового збору в розмірі 2102 грн підлягає поверненню з Державного бюджету України.
Керуючись ст.ст. 139, 242-246 КАС України, суд
Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Табакко Інвест» (65039, м. Одеса, Грецька площа, 1; ЄДРПОУ 42153596) до Головного управління ДПС в Одеській області (65044, м. Одеса, вул. Семінарська, 5; ЄДРПОУ 43142370) про визнання протиправними дій, визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Одеській області від 09.06.2020 № 0000880402.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Стягнути з бюджетних асигнувань Головного управління ДПС в Одеській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Табакко Інвест» судові витрати в розмірі 21 020 (двадцять одну тисячу двадцять) грн.
Повернути з Державного бюджету України через Управління Державної казначейської служби України у м. Одесі на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Табакко Інвест» судовий збір в розмірі 2102 (дві тисячі сто дві грн) грн.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст.255 КАС України.
Рішення може бути оскаржене до П'ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повний текст рішення складено 08.10.2020.
Суддя І.В. Завальнюк