Справа № 420/8422/20
07 жовтня 2020 року Одеський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Радчука А.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження без виклику сторін справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (вул. Канатна, 83, м. Одеса, 65107, код ЄДРПОУ 20987385) про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії, -
До Одеського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, за результатом якого позивач просить суд:
визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо припинення з 01 квітня 2020 року нарахування та виплати пенсійного забезпечення;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області поновити нарахування та виплату пенсійного забезпечення відповідно до вимог Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб" з урахуванням виплат у зв'язку з перерахунком пенсії за період з 01.01.2016 р. по 31.12.2017 р., починаючи з 01 квітня 2020 року.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 01.10.2015 позивачу була призначена пенсія за вислугу років на підставі Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», виплата якої здійснюється Головним управлінням ПФУ в Одеській області.
З 01 квітня 2020 року Управління припинило позивачу виплату пенсії.
На запит позивача від 08.04.2020 р. з приводу виплати пенсії ГУ ПФ надало відповідь від 21.04.2020 р. №2969-2863/Т-02/8-1500/20 в якій відповідач, посилаючись на ч. 2 ст. 2 Закону, згідно з якою пенсіонерам з числа військовослужбовців та осіб, які отримують пенсію за цим Законом, у разі повторного прийняття їх на військову службу до Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України та Державної спеціальної служби транспорту, службу до Національної поліції, Служби судової охорони, органів та підрозділів цивільного захисту, податкової міліції та Державної кримінально-виконавчої служби України виплата пенсій на час їх служби припиняється.
Вважаючи такі дії ГУ ПФ щодо припинення виплати пенсії у разі прийняття під час дії особливого періоду на службу цивільного захисту за контрактом в органах цивільного захисту є протиправним, таким, що порушує право позивача на пенсійне забезпечення, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з даним позовом.
Ухвалою судді від 07.09.2020 року відкрито провадження по справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні.
22.09.2020 року від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно якого позовні вимоги позивача вважає необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, з наступних підстав.
В обґрунтування відзиву зазначено, що до Головного управління 08.04.2020 позивач звернулася із заявою та повідомила про те, що відповідно до наказу Державної служби України з надзвичайних ситуацій від 16.07.2019 № 313 “Про прийняття на службу цивільного захисту та продовження строку служби” ОСОБА_1 укладено контракт №1737/19 про проходження служби цивільного захисту та була призначена на посаду Начальника сектору планування, аналітичного та документального забезпечення Головного управління ДСНС України в Одеській області контракт укладено на три роки. Виходячи з вищевикладеного, Позивачу припинено виплату пенсії за вислугу років з 01.04.2020.
Відповідач звертає увагу суду, що стосовно припинення чи продовження виплати пенсії Пенсійним фондом України подано запит до Міністерства соціальної політики України. Міністерство соціальної політики України в відповідь на запит Пенсійного фонду України надіслало лист від 14.01.2020 № 526/0/2-20/54 про відсутність підстав для продовження виплати пенсії, призначеної за нормами Закону № 2262, при укладені контракту про проходження служби в Державній службі України з надзвичайних ситуацій.
У вищезазначеному роз'ясненні вказано, що поширення норми, передбаченої ч. 3 ст. 2 Закону № 2262 на інші періоди служби, крім військової служби, законодавством не передбачено.
В зв'язку з цим Пенсійним фондом України надіслано лист до відома та врахування в роботі до Головних управлінь Пенсійного фонду України. Головне управління є органом виконавчої влади, який відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України має право діяти лише у межах, передбачених діючим законодавством України, а отже, поновлення виплати пенсії на період проходження Позивачем служби цивільного захисту призведе до порушення норм діючого законодавства.
Відповідач вважає, що Головне управління не порушувало прав позивача, а діяло на підставі і у повній відповідності до вимог чинного законодавства України.
25.09.2020 року від позивача надійшла відповідь на відзив, однак суд зазначає, що у відповідності до вимог ч.3 ст.263 КАС України в даній категорії справ заявами по суті справи є позов та відзив.
Дослідивши матеріали адміністративної справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується адміністративний позов, судом встановлено наступне.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , була звільнена у відставку, за п.65 «а» (за віком) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом внутрішніх справ України згідно наказу начальника ГУ МВС України в Одеській області від 30.09.2015 року №763 о/с.
01.10.2015 позивачу була призначена пенсія за вислугу років на підставі Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Згідно наказу Державної служби України з надзвичайних ситуацій від 16.07.2019 р. за №313 «по особовому складу цивільного захисту» позивач перебуває на службі цивільного захисту в званні полковника служби цивільного захисту на посаді начальника сектору планування, аналітичного та документального забезпечення Головного управління ДСНС України в Одеській області.
16 липня 2019 р. між ОСОБА_1 та ДСНС України укладено Контракт № 1737/19 про проходження служби цивільного захисту
З 01 квітня 2020 року Управління припинило позивачу виплату пенсії.
ГУ ПФ було надано, на звернення позивача, відповіді від 24.04.2020 р. №3100-3029/Т-02/8-1500/20 в якій відповідач, посилаючись на ч. 2 ст. 2 Закону, згідно з якою пенсіонерам з числа військовослужбовців та осіб, які отримують пенсію за цим Законом, у разі повторного прийняття їх на військову службу до Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України та Державної спеціальної служби транспорту, службу до Національної поліції, Служби судової охорони, органів та підрозділів цивільного захисту, податкової міліції та Державної кримінально-виконавчої служби України виплата пенсій на час їх служби припиняється.
Не погодившись з таким рішенням позивач оскаржив його до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Статтею 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 16 грудня 2015 № 1052 Про затвердження Положення про Державну службу України з надзвичайних ситуацій визначено, що Державна служба України з надзвичайних ситуацій (ДСНС) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ і який реалізує державну політику у сфері цивільного захисту, захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій та запобігання їх виникненню, ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій, рятувальної справи, гасіння пожеж, пожежної та безпеки, діяльності аварійно-рятувальних служб, гідрометеорологічної діяльності.
Статтею 4 Кодексу Цивільного захисту України визначено, що захист це функція держави, спрямована на захист населення, територій, навколишнього природного середовища та майна від надзвичайних ситуацій шляхом запобігання таким ситуаціям, ліквідації їх наслідків і надання допомоги постраждалим у мирний час та в особливий період.
У відповідності до ст. 22 вказаного кодексу визначено, що до сил цивільного захисту належать: 1) Оперативно-рятувальна служба цивільного захисту; 2) аварійно-рятувальні служби; 3) формування цивільного захисту; 4) спеціалізовані служби цивільного захисту; 5) пожежно-рятувальні підрозділи (частини); 6) добровільні формування цивільного захисту.
Згідно ст. 1 Закону України Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію від 21.10.1993 №3543-ХІІ визначає термін особливий період як період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Указом Президента України від 17 березня 2014 року № 303/2014 Про часткову мобілізацію, затвердженого Законом України від 17 березня 2014 року №1126-VI, постановлено оголосити та провести часткову мобілізацію.
Відповідно до ч. 3 ст. 2 Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб пенсіонерам з числа військовослужбовців та осіб, які отримують пенсію за цим Законом, у разі призову їх на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або прийняття на військову службу за контрактом, у тому числі шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби, до Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, органів та підрозділів цивільного захисту під час дії особливого періоду на строк до його закінчення, або до дня фактичного звільнення виплата пенсій не припиняється. Після звільнення із служби цих осіб виплата їм пенсій здійснюється з урахуванням додаткової вислуги років від часу призову їх на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або повторного прийняття їх на службу за контрактом, у тому числі шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби, до дня фактичного звільнення. Якщо новий розмір пенсії цих осіб буде нижчим за розмір, який вони отримували до призову або повторного прийняття їх на службу, виплата їм пенсій здійснюється у розмірі, який вони отримували до призову або прийняття на службу в особливий період.
Таким чином, оскільки позивач був прийнятий на службу за контрактом до органів і підрозділів цивільного захисту в період знаходження України в особливому періоді, то у відповідності до вимог ч. 3 ст. 2 Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб виплата позивачу пенсії на строк до закінчення особливого періоду або до дня фактичного його звільнення зі служби не повинна припинятись.
Відповідно до ст.1 Першого Протоколу до Конвенції, кожній фізичній або юридичні особі гарантовано право мирно володіти своїм майном. При цьому, зазначено, що ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
У пунктах 21, 24 рішення у справі "Федоренко проти України" від 01.06.2006, Європейський суд з прав людини, здійснюючи прецедентне тлумачення статті 1 Першого Протоколу до Конвенції, сформулював правову позицію, що право власності може бути "існуючим майном" або "виправданими очікуваннями" щодо отримання можливості ефективного використання права власності чи "законними сподіваннями" отримання права власності (cf., Pressos Compania Naviera S.A. v. Belgium, рішення від 20.11.1995 року, серія А, № 332, с. 21, п. 31). Аналогічна правова позиція щодо права власності особи сформульована Європейським судом з прав людини і в справі Стретч проти Сполучного Королівства (Stretch - United Kingdom, №44277/98, рішення від 24.04.2003 року).
Отже, в розумінні статті 1 Першого Протоколу до Конвенції, позивач, отримуючи пенсію відповідно Закону № 2262-ХІІ, мав законні сподівання на своєчасне отримання належно перерахованої пенсії у визначеному законодавством порядку в повному обсязі.
З урахуванням ст. 64 Конституції України, право на пенсійне забезпечення відповідних категорій громадян, встановлене законами України є таким, що не підлягає звуженню та обмеженню.
Зважаючи на наведене вище судом встановлено, що припинення відповідачем виплати позивачу пенсії за вислугу років є протиправним а тому відповідача слід зобов'язати поновити виплату пенсії позивачу.
У контексті оцінки кожного аргументу (доводу), наданого стороною, суд звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах “Проніна проти України” (пункт 23) і “Серявін та інші проти України” (пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів і інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
В пункті 42 рішення Європейського суду з прав людини у справі “Бендерський проти України” від 15 листопада 2007 року, заява № 22750/02, зазначено, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають у достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Межі такого обов'язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися в світлі обставин кожної справи.
Згідно з статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 2 статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на Відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.
Згідно зі ст. 249 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про те, що адміністративний позов слід задовольнити.
Крім того, у відповідності до ч. 1 ст. 139 КАС України, сплачений судовий збір у розмірі 840, 00 грн. підлягає стягненню з Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області за рахунок його бюджетних асигнувань.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 6, 7, 9, 72, 77, 90, 139, 205, 229, 242-246, 255, 293, 295 КАС України, суд -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (вул. Канатна, 83, м. Одеса, 65107, код ЄДРПОУ 20987385) про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії - задовольнити.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо припинення з 01 квітня 2020 року нарахування та виплати пенсійного забезпечення.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області поновити нарахування та виплату пенсійного забезпечення відповідно до вимог Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб" з урахуванням виплат у зв'язку з перерахунком пенсії за період з 01.01.2016 р. по 31.12.2017 р., починаючи з 01 квітня 2020 року.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (65107, м. Одеса, вул. Канатна, 83, код ЄДРПОУ 20987385) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) сплачений судовий збір у розмірі 840 (вісімсот сорок) гривень 00 копійок.
Рішення набирає законної сили в порядку і строки, встановлені ст. 255 КАС України.
Рішення може бути оскаржено в порядку та строки встановлені ст. ст. 293, 295 КАС України.
Суддя А.А. Радчук
.