справа №380/33/20
28 вересня 2020 року м. Львів
Львівський окружний адміністративний суд в складі: головуючого - судді Карп'як О.О., секретар судового засідання Лубоцька Н.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Управління Укртрансбезпеки у Львівській області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною і скасування постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу,-
До суду надійшла позовна заява Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Управління Укртрансбезпеки у Львівській області (79058, м. Львів, просп. В.Чорновола, 57), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Державної служби України з безпеки на транспорті (01135, м. Київ, просп. Перемоги, 14) про визнання протиправною і скасування постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу, в якому просить суд:
- визнати протиправною та скасувати постанову Управління Укртрансбезпеки у Львівській області № 163630 від 24.12.2019 року про застосування адміністративно-господарського штрафу в сумі 17 000 грн.
- судові витрати покласти на відповідача.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що застосована відповідачем під час зважування Методика не розповсюджується на транспортні засоби з рідким вантажем або вантажем, що змінює розподіл навантажень на вісі транспортного засобу в русі. Отже, результати вимірювання, здійсненні при відсутності затвердженої Методики, не можна вважати достовірними, зважаючи на неможливість встановлення точного показника навантаження на кожну з осей транспортного засобу з відповідним вантажем. За таких обставин позивач вважає, що оскаржувана постанова є протиправною і підлягає скасуванню.
Ухвалою суду від 03 січня 2020 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження.
Протокольною ухвалою суду від 02 березня 2020 року залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Державну службу України з безпеки на транспорті.
Ухвалою суду від 04 червня 2020 року клопотання представника відповідача та третьої особи про закриття провадження в частині позовних вимог задоволено - провадження у справі № 380/33/20 в частині позовних вимог про визнання протиправним та скасування розрахунку від 05.11.2019 року № 042547 плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування до акту від 05.11.2019 року на суму 8,10 євро, складений Управлінням Укртрансбезпеки в Полтавській області - закрито.
Ухвалою від 04 червня 2020 року, занесеною до протоколу судового засідання, закрито підготовче засідання у справі та призначено справу до судового розгляду по суті.
Представник відповідача у встановлений судом строк надав відзив на позовну заяву (вх. № 6454 від 06.02.2020 року), де просив у задоволенні позовних вимог відмовити з огляду на наступне. Постанова про застосування адміністративно-господарського штрафу № 163630 від 24.12.2019 року винесена за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 10%, але не більше 20% при перевезенні вантажу без відповідного дозволу, відповідальність за яке передбачена абз. 15 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Відповідно до ч. 4 ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» у разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов'язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше п'яти відсотків. Відповідно до пункту 31 Порядку № 879 при визначенні розміру плати за проїзд транспортних засобів з осьовим сполученням більше трьох береться до рахунку схема, що спричиняє більші руйнування доріг з комбінацій одно-, двох- та трьохосьових сполучень, а найбільша сума навантаження на суміжні осі припадає на максимальну колісну формулу. Для строєних осей з одиночними шинами плата за перевищення допустимих навантажень на вісь (осі) збільшується у два рази. Якщо рух здійснюється без відповідного дозволу або внесення плати за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, така плата визначається за пройдену частину маршруту по території України або за частину, яку перевізник має намір проїхати, у разі перевищення нормативу хоча б одного вагового або габаритного параметру (пункт 311 Порядку № 879). Просив у задоволенні позовних вимог відмовити.
Позивач на адресу суду надіслав відповідь на відзив, де зазначив наступне. Єдиною методикою виконання вимірювань поосьових навантажень на маси вантажних транспортних засобів у русі в Україні є лише Методика виконання вимірювань поосьових навантажень та маси вантажних транспортних засобів у русі, розроблена Харківським національним автомобільно-дорожнім університетом Державної служби автомобільних доріг України, затверджена заступником голови Державної служби автомобільних доріг України (Укравтодор), атестована у відповідності з ГОСТ 8.010-99 Національним науковим центром "Інститут Метрології", свідоцтво про атестацію № 02-84-08. Проте, вказана методика не розповсюджується на транспорті засоби з рідким та сипучим вантажем або вантажем, що змінює розподіл навантажень на вісі транспортного засобу в русі. Вище вказане відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у справі №816/2329/13-а (постанова від 12.04.2018), у справі №826/442/13-а (постанова від 16.01.2018), у справі №821/597/17 (постанова від 12.06.2018).
В судове засідання, призначене на 28 вересня 2020 року представники сторін не прибули, належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи.
В матеріалах справи наявне клопотання позивача про розгляд справи без його участі.
Суд, заслухавши вступне слово учасників справи, з'ясувавши обставини, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, встановив наступне.
Згідно з даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа-підприємець з 10.06.2019, основним видом діяльності: 49.41 є вантажний автомобільний транспорт.
Як вбачається судом з матеріалів справи, 05 листопада 2019 року автомобільним перевізником ФОП ОСОБА_1 за замовленням Товариство з обмеженою відповідальністю «Агрофірма ЧБГ» транспортним засобом марки СКАНІЯ, реєстраційний номер НОМЕР_1 з напівпричепом марки BODEX реєстраційний номер НОМЕР_2 здійснено перевезення вантажу водієм ОСОБА_1 , що підтверджується ТТН від 05.11.2019 №1765.
05 листопада 2019 року працівниками Управління Укртрансбезпеки в Полтавській області проведено габаритно-ваговий контроль транспортного засобу марки СКАНІЯ, реєстраційний номер НОМЕР_1 з напівпричепом марки BODEX реєстраційний номер НОМЕР_2 за результатами якого складено акт № 042547 від 05.11.2019 року про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів та довідку № 0023957 від 05.11.2019 року про результати здійснення габаритно-вагового контролю, в яких зафіксовано порушення: надання послуг з перевезення вантажу із перевищенням встановленого осьового навантаження, а саме: осьове навантаження на першу вісь транспортного засобу становила 6060 т, на другу вісь - 12140 т, на третю вісь - 7380 т, на четверту вісь 7 680, на п'яту вісь - 7480 т, (повна маса транспортного засобу 40 740 )відповідальність за яке передбачена статтею 60 Закону України «Про автомобільний транспорт». Як вказано в акті, нормативно допустима маса 40 т, фактична 40740.
24 грудня 2019 року за результатами розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт ФОП ОСОБА_1 , начальником Управління Укртрансбезпеки у Львівській області прийнято постанову про застосування до позивача адміністративно-господарського штрафу № 163630 на суму 17 000 грн. Як вказано у спірній постанові, позивачем допущено перевищення встановлених законодавством габаритно - вагових норм понад 10%, але не більше 20% при перевезенні вантажу, відповідальність за яке передбачена ч.1 абз.15 ст.60 Закону України «про автомобільний транспорт».
Вважаючи оскаржувану постанову про застосування до позивача адміністративно-господарського штрафу протиправною, позивач звернувся до суду з даним позовом.
При вирішенні даного спору суд виходить з наступного.
За частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Закон України «Про автомобільний транспорт» від 05 квітня 2001 року №2344-III (далі - Закон №2344-III) визначає засади організації та діяльності автомобільного транспорту.
Статтею 6 цього Закону встановлено, що державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України. Державний контроль автомобільних перевізників здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок. Державний контроль за додержанням суб'єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту, вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів законодавчо регульованої сфери, що визначають організацію перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом здійснює урядовий орган державного управління з питань контролю на автомобільному транспорті.
Частиною другою статті 29 Закону України «Про дорожній рух» від 30 червня 1993 року №3353-XII (далі - Закон №3353-XII) передбачено, що з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів. Порядок видачі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, та розмір плати за його отримання встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до статті 48 Закону №2344-III автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.
Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є:
для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством;
для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.
У разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов'язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше семи відсотків.
Абзацом 15 частини першої статті 60 Закону №2344-III передбачено, що за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи: перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 10%, але не більше 20% при перевезенні вантажу без відповідного дозволу - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Пунктом 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10.10.2001 року (далі - Правила дорожнього руху), передбачено, що за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м, за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Державтоінспекцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Державтоінспекцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м.
З аналізу наведених норм слідує, що з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів. За спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли, зокрема, навантаження на строєну вісь перевищує 22т. У разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов'язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше семи відсотків. При цьому, обов'язок отримати дозвіл на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, а також внести плату за проїзд такого великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу автомобільними дорогами загального користування покладається на перевізника. За порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи.
Постановою Кабінету Міністрів України №879 від 27 червня 2007 року "Про заходи щодо збереження автомобільних доріг загального користування" затверджено Порядок здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні (надалі - Порядок №879).
Відповідно до пункту 3 Порядку №879 габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування здійснюється Укртрансбезпекою, її територіальними органами та відповідними підрозділами МВС, що забезпечують безпеку дорожнього руху.
За визначенням, наведеним у підпункті 3 пункту 2 Порядку 879, габаритно-ваговий контроль - контроль за проїздом великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, який включає перевірку відповідності габаритно-вагових параметрів таких транспортних засобів установленим законодавством параметрам і нормам, наявності дозволу на рух за визначеними маршрутами, а також дотримання визначених у дозволі умов та режиму руху транспортних засобів.
Згідно довідки про результати здійснення габаритно-вагового контролю №0023907 від 05.11.2019 року, в пункті 5 «Тип транспортного засобу» якої зроблено позначку в пункті 12; в пункті 6 «Результати вагового контролю транспортного засобу навантаження на осі, тонн»: 1) 6060; 2) 12140; 3) 7380; 4) 7680; 5) 7480: повна маса транспортного засобу 40,740 тонн. При цьому зважування відбулось окремо по напівосям кожної осі, і у подальшому ці показники додавалися.
В акті про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів від 05.11.2019 у пункту 6 вказано: «Найменування та вид вантажу, в тому числі небезпечного» - кукурудза; у пункті 8 даного акту «Повна маса, тонн: нормативно допустима»: 40 т/ фактична 47,040 т, у пункті 10 «Осьові навантаження, тонн» нормативно допустиме: 11т/22 т; фактичне: 1) 6 060; 2) 12 140; 3) 7 380; 4) 7 680; 5) 7 480.
Відповідно до товарно-транспортної накладної від 05.11.2020 № 1765 водій ФОП ОСОБА_1 здійснював перевезення вантажу, масою брутто - 40,280 т.
З талону від 05.11.2019 видно, що зважування проводилось не автомобіля в цілому, а окремо кожної осі і в подальшому сумувалось.
Однак згідно з підпунктом 2 пункту 2 Порядку №879, вимірювання (зважування) - процес визначення за допомогою вимірювального (зважувального) обладнання габаритно-вагових параметрів фактичної маси та навантаження на вісь (осі) транспортного засобу, що проводяться згідно з методикою, затвердженою спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології.
Відповідно до пункту 9 Вимог до облаштування та технічного оснащення пунктів габаритно-вагового контролю на автомобільних дорогах загального користування, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України від № 255 від 28 липня 2016 року, вагове обладнання повинно забезпечувати поосьове зважування у русі і визначати повну масу вантажного транспортного засобу з похибкою не більше ніж 2 % та дискретністю вимірювання в межах технічних характеристик вагового обладнання, визначених виробником.
Тобто зазначеним нормативним положенням чітко визначено, що вагове обладнання повинно забезпечувати саме поосьове зважування у русі транспортного засобу, а не у спосіб, який здійснювався на транспортному засобі позивача посадовими особами відповідача.
Методика, про яку йдеться у пункті 2 Порядку №879 та згідно якої повинен проводитись процес визначення навантаження на вісь (осі) транспортного засобу, спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології (Укрметртсстандартом) не затверджена.
У контексті наведеного потрібно також враховувати, що єдиною методикою виконання вимірювань поосьових навантажень на маси вантажних транспортних засобів у русі в Україні є лише Методика виконання вимірювань поосьових навантажень та маси вантажних транспортних засобів у русі, розроблена Харківським національним автомобільно-дорожнім університетом Державної служби автомобільних доріг України, затверджена заступником голови Державної служби автомобільних доріг України (Укравтодор), атестована у відповідності з ГОСТ 8.010-99 Національним науковим центром "Інститут Метрології", свідоцтво про атестацію № 02-84-08.
Разом із тим, вказана методика не розповсюджується на транспорті засоби з рідким та сипучим вантажем або вантажем, що змінює розподіл навантажень на вісі транспортного засобу в русі.
Такі висновки відповідають правовій позиції Верховного суду у справі №816/2329/13-а (постанова від 12.04.2018), у справі №826/442/13-а (постанова від 16.01.2018), у справі №821/597/17 (постанова від 12.06.2018).
Крім того, суд встановив, що позивачем перевозився подільний вантаж - кукурудза. Чинним законодавством взагалі забороняється перевезення подільних вантажів з перевищенням вагових параметрів автомобільними дорогами (пункт 22.5 Правил дорожнього руху), тому дозвіл на рух такого вантажу не видається, а може лише бути застосована відповідальність у вигляді плати за проїзд, якщо при зважуванні вантажу встановлено порушення вагових параметрів.
Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 9 січня 2020 року у справі №814/1460/16.
При здійсненні габаритно-вагового контролю, посадовими особами Управління Укртрансбезпеки в Полтавській області було встановлено перевищення вагових обмежень навантаження - 40,740 тонн , що перевищує допустиму норму 40 тонн.
Відповідно до абз. 15 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи, зокрема, перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 10%, але не більше 20% при перевезенні вантажу без відповідного дозволу - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
З матеріалів справи вбачається, що під час габаритно-вагового контролю загальна вага становить 40,740 т., при допустимій нормі 40,000 тонн. (чек №01087 від 05.11.2019).
У відсотковому значенні розрахунок перевищення навантаження на строєну ось становить: повна маса - 40 т. - 100%, 4 т - 10%.
Таким чином, у відсотковому значенні перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм навантаження складає 0,740 т, що становить менше 10%. В спірному рішенні не зазначено відсоток перевищення позивачем встановлених законодавством габаритно - вагових норм.
Відтак, відповідачем не доведено правомірності застосування адміністративно - господарського штрафу на підставі абз. 15 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» в розмірі 17000 грн.
Згідно з статтею 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідачем не доведено правомірність оскаржуваної постанови з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов слід задовольнити повністю.
Згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Рішенням ЄСПЛ від 19 квітня 1993 року у справі «Краска проти Швейцарії» визначено, що ефективність справедливого розгляду досягається тоді, коли сторони процесу мають право представити перед судом ті аргументи, які вони вважають важливими для справи. При цьому такі аргументи мають бути почуті, тобто ретельно розглянуті судом. Іншими словами, суд має обов'язок провести ретельний розгляд подань, аргументів та доказів, поданих сторонами.
Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись ст.ст. 19-21, 72-77, 139, 242-246, 255, 293, 295, підп.15.5 п.15 Перехідних положень КАС України, суд, -
Позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Управління Укртрансбезпеки у Львівській області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною і скасування постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу - задоволити повністю.
Визнати протиправною та скасувати постанову Управління Укртрансбезпеки у Львівській області № 163630 від 24.12.2019 року про застосування адміністративно-господарського штрафу в сумі 17 000 грн.
Стягнути з Управління Укртрансбезпеки у Львівській області в особі Державної служби України з безпеки на транспорті (проспект Перемоги, 14, м. Київ, 01135, код ЄДРПОУ 39816845) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) судовий збір у розмірі 1 921 (одна тисяча дев'ятсот двадцять одна) гривня.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 07.10.2020 року.
Суддя Карп'як Оксана Орестівна