Іменем України
08 жовтня 2020 рокуСєвєродонецькСправа № 360/2984/20
Суддя Луганського окружного адміністративного суду Басова Н.М., розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Рубіжанського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області про визнання протиправним та скасування рішення,
До Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) до Рубіжанського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області (далі - відповідач), в якому позивач просив:
-визнати протиправним та скасувати рішення Рубіжанського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області від 24.06.2020 № 51 про відмову в переході з пенсії за віком на пенсію по Закону України «Про державну службу»;
-зобов'язати Рубіжанське об'єднане управління Пенсійного фонду України Луганської області здійснити призначення, перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 відповідно до Закону України «Про державну службу» №889-VIII, починаючи з 18.06.2020 (а.с.1-6).
В обґрунтування позовних вимог зазначив наступне.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває на обліку в Рубіжанському об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України Луганської області. З 20.02.2006 позивачу була призначена пенсія по інвалідності 3 група, загальне захворювання. Після досягнення віку 60 років, на підставі заяви позивача від 28.03.2018, останній був переведений з пенсії по інвалідності на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». 18.06.2020 позивач звернувся до відповідача із заявою, зареєстрованою форми 10 під № 172 та пакетом документів для переходу з пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове держане пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058 на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889. Рішенням відповідача від 24.06.2020 № 51 позивачу відмовлено в переході з пенсії за віком відповідно до Закону № 1058 на пенсію за віком по Закону № 889. Відповідно до вказаного рішення, підставою для відмови зазначене те, що періоди роботи посадових осіб контролюючих органів на посадах, в період перебування на яких були присвоєні персональні чи спеціальні звання - не зараховуються до стажу роботи на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців. Періоди роботи працівників контролюючих органів на посадах, в період перебування на яких були встановлені ранги державних службовців, підлягають зарахуванню до стажу роботи на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців. Розглянувши надані ОСОБА_1 документи, управлінням встановлено, що станом на 18.06.2020 (дата подання заяви про перехід з пенсії за віком згідно з Законом № 1058 на пенсію за віком по Закону № 889) зарахувати до стажу держслужби можливо період з 01.12.1995 по 03.02.2000, що складає 04 р. 02міс. 02 дн., а період роботи з 04.02.2000 по теперішній час зарахувати до стажу держслужби в управління не має підстав, оскільки ОСОБА_1 має спеціальне звання «радника податкової служби». На підставі вищезазначеного право на пенсію за віком відповідно до пунктів 10, 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889 ОСОБА_1 не має.
При цьому позивач зазначає, що відповідачем не зараховано до державної служби період його роботи з 04.02.2000, тобто з часу присвоєння йому спеціального звання радника податкової служби III рангу. Позивач вважає протиправним рішення відповідача, оскільки на час звернення із заявою 18.06.2020 у нього були в сукупності всі умови, необхідні для призначення пенсії відповідно до п.10, 12 розділу IX Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-ІІІ, а тому за захистом своїх прав звернувся до суду.
Відповідач позовні вимоги не визнав, до канцелярії суду надав відзив від 28.08.2020 №1241-07-8/3505, в якому заперечував щодо вказаного позову (а.с.47-52). В обґрунтування відзиву зазначив, що позивач з 28.03.2018 є пенсіонером за віком. Пенсію призначено відповідно до Закону № 1058-ІV. Переведення з одного виду пенсії на інший проведено на підставі заяви позивача від 28.03.2018. 18.06.2020 позивач звернувся до відповідача із заявою про призначення/перерахунок пенсії, зареєстрованою в формі № 10 під № 1721/266. Відповідно до цієї заяви позивач просив відповідача здійснити переведення з пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону № 1058-ІV, на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 899, зазначивши при цьому, що пенсія призначалась та на момент звернення із заявою він працює. Разом із заявою про переведення на інший вид пенсії від 18.06.2020 позивач надав відповідачу відповідні документи. Розглянувши надані позивачем документи, відповідачем встановлено, що станом на 18.06.2020 - дату звернення з заявою про перехід на інший вид пенсії - до стажу державної служби можливо зарахувати період роботи позивача з 01.12.1995 по 03.02.2000, що складає 04 роки 02 місяці 02 дні. Підстав зарахувати період роботи позивача з 04.02.2000 по теперішній час до стажу державної служби не має оскільки позивач має спеціальне звання «радник податкової служби», а саме в періоди: з 04.02.2000 по 20.10.2004 - позивачу присвоєно звання радника податкової служби ІП рангу, з 20.10.2004 по 21.11.2007 - присвоєно спеціальне звання радника податкової служби II рангу; з 21.11.2007 по 31.12.2013 - присвоєно спеціальне звання радника податкової служби І рангу; з 31.12.2013 по теперішній час - присвоєно спеціальне звання радника податкової та митної справи І рангу. Відповідач зазначив, що працівники податкової служби жодним нормативним актом не віднесені до відповідних категорій посад державних службовців. В період роботи вони отримують надбавку за спеціальне звання, а не за ранг державного службовця. Однак довідка Головного управління ДПС Державної податкової служби України від 20.02.2020 № М-2405/14/12-32-13-02-23 містить інформацію про надбавку за ранг (державний службовець 4 рангу), у той час, коли трудова книжка позивача видана 14.10.1998, містить запис про присвоєння позивачу 02.07.2013 10 рангу державного службовця, відповідно до наказу Міндоходів і зборів України від 02.07.2013 № 1636. Відомостей про встановлення позивачу 4 рангу державного службовця трудова книжка позивача та вкладиш до неї не містять. На підставі викладеного, відповідач просив відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 12.08.2020 справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) (а.с.26-27).
Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст. 72-77, 90 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд дійшов наступного.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, паспорт серії НОМЕР_1 , виданий 17.04.1996 Рубіжанським МВ УМВС України в Луганській області, ідентифікаційний код НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання АДРЕСА_1 (а.с.8-9).
Позивач є пенсіонером по інвалідності ІІІ групи захворювання, що підтверджується пенсійним посвідченням Серії НОМЕР_3 від 27.07.2010 (а.с.10).
З 01.07.2016 відповідно до довідки МСЕК Серії 12ААА №441179 позивачу встановлено ІІ групу інвалідності загального захворювання (а.с.11).
З 28.03.2018 за заявою позивача розпорядженням відповідача від 16.04.2018 переведений з одного виду пенсії на інший та є пенсіонером за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове держане пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058 (а.с.53-56).
18.06.2020 позивач звернувся до відповідача з заявою, в якій просив перерахувати та перевести з пенсії за віком на пенсію відповідно до Закону України «Про державну службу», яка зареєстрована за №1721/266 та надав відповідні документи (а.с.81).
Рішенням Рубіжанського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області від 24.06.2020 №51 відмовлено ОСОБА_1 в переході з пенсії за віком відповідно до Закону №1058 на пенсію за віком по Закону №889 (а.с.34-35).
З вищевказаного рішення вбачається, що станом на 18.06.2020 зарахувати до стажу держслужби можливо період 01.12.1995 по 03.02.2000, що складає 04р.02міс.02 дні, а період роботи з 04.02.2000 по теперішній час зарахувати до стажу держслужби в управління не має підстав, оскільки ОСОБА_1 має спеціальне звання «радника податкової служби». На підставі вищезазначеного право на пенсію за віком відповідно до пунктів 10, 1 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889 ОСОБА_1 не має.
З наданого відповідачем витягу підсистеми призначення та виплати пенсії вбачається, що зарахований страховий стаж позивача складає 44 роки 3 місяці 22 дні (а.с.77).
На виконання ухвали суду від 12.08.2020 відповідачем надано письмову інформацію від 25.08.2020 №1241-31-7/3459, в якій зазначив, що пенсії відповідно до Закону № 889 у порядку, визначеному для осіб, які на день набрання чинності цим Законом: мають не менш як 20 років роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців (стаття 25 Закону № 3723); займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону № 3723 та актами Кабінету Міністрів України призначаються особам, які: досягли пенсійного віку; мають страховий стаж: чоловіки - 35 років; не призначали пенсію відповідно до Закону № 3723. З огляду на положення пунктів 10, 12 розділу XI Закону № 889 право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723 мають особи, які на день набрання чинності Законом № 889 (на 01.05.2016 року) мали відповідний стаж на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону № 3723 та актами Кабінету Міністрів України. Статтею 25 Закону № 3723 визначено сім категорій посад державних службовців, які вони могли обіймати у відповідних державних органах, та передбачено, що віднесення існуючих на той час посад державних службовців, не перелічені у цій статті, а також віднесення до відповідної категорії нових посад державних службовців провадиться Кабінетом Міністрів України за погодженням з відповідним державним органом. Згідно з п.2 ст.343 Податкового Кодексу України положення про спеціальні звання та порядок їх присвоєння, співвідношення з рангами державних службовців, розмір надбавок за спеціальне звання затверджуються Кабінетом Міністрів України. У разі присвоєння посадовій особі спеціального звання відповідно до пункту 343.1 цієї статті надбавка за ранг державного службовця не виплачується. Відтак, періоди роботи посадових осіб контролюючих органів на посадах, в період перебування на яких були присвоєні персональні чи спеціальні звання - не зараховуються до стажу роботи на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців. Періоди роботи працівників контролюючих органів на посадах, в період перебування на яких були встановлені ранги державних службовців, підлягають зарахуванню до стажу роботи на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців. Розглянувши надані ОСОБА_1 документи, управлінням встановлено, що станом на 18.06.2020 зарахувати до стажу державної служби можливо період з 01.12.1995 по 03.02.2000, що складає 04 р. 02 міс. 02 дні, а період роботи з 04.02.2000 по теперішній час зарахувати до стажу державної служби в управління не має підстав, оскільки ОСОБА_1 має спеціальне звання «радника податкової служби» (а.с.89-90).
Позивач не погодився з рішенням Рубіжанського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області від 24.06.2020 №51, а тому за захистом своїх прав звернувся до Луганського окружного адміністративного суду.
Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги, відзив та пояснення учасників справи, суд виходить з такого.
01 травня 2016 року набув чинності Закон України від 10 грудня 2015 року № 889-VIII «Про державну службу» (далі - Закон № 889-VIII), підпунктом 1 пункту 2 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» якого визнано таким, що втратив чинність, Закон України «Про державну службу» (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами), крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 цього розділу.
Згідно з частиною першою статті 37 Закону України від 16 грудня 1993 року № 3723-XII «Про державну службу» (далі - Закон № 3723-XII) на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Аналіз цієї норми дає підстави вважати, що необхідною умовою для наявності у державних службовців, які на день набрання чинності Законом 889-VIII займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, та осіб, які на день набрання чинності Законом 889-VIII мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, права на пенсію відповідно до згаданої статті є досягнення такими особами певного віку та наявність страхового стажу, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Судом встановлено, що станом на дату звернення із заявою про переведення на пенсію держслужбовця позивач досяг віку 62 роки.
Абзацом першим частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» встановлено, що мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 35 років, а у жінок 30 років страхового стажу встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. У разі виплати застрахованій особі довічної пенсії, передбаченої цим Законом, пенсії або аналогічної виплати, встановленої в інших державах, мінімальний розмір пенсії за віком у солідарній системі встановлюється з урахуванням зазначених сум.
Тобто, до 01 травня 2016 року (дата набрання чинності Законом № 889-VIII) право на пенсію державного службовця мали особи, які:
а) досягли певного віку та мають передбачений законодавством страховий стаж;
б) мали стаж державної служби не менш як 10 років, та на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців; а також особи, які мали не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.
Після 01 травня 2016 року відповідно до статті 90 Закону № 889-VIII пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
При цьому законодавець визначив певні умови, за дотримання яких у осіб зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ.
Пунктом 10 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 889-VIII передбачено, що державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Пунктом 12 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 889-VIII передбачено, що для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Тобто, розділом XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 889-VIII передбачено, що за наявності у особи станом на 01 травня 2016 року певного стажу державної служби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років стажу державної служби незалежно від того, чи працювала особа станом на 01 травня 2016 року на державній службі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ, але за певної додаткової умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Водночас, для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, стаття 37 Закону № 3723-ХІІ передбачає додаткові умови для наявності права на призначення пенсії державного службовця: певний вік і страховий стаж.
Аналізуючи зазначені норми чинного законодавства, суд дійшов висновку, що обов'язковою умовою для збереження у особи права на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ після 01 травня 2016 року є дотримання сукупності вимог, визначених частиною першою статті 37 Закону № 3723-ХІІ і пунктами 10, 12 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 889-VIII, а саме щодо віку, страхового стажу, стажу державної служби.
Отже, після 01 травня 2016 року (дата набрання чинності Законом № 889-VIII) зберігають право на призначення пенсії державного службовця відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ лише ті особи, які мають стаж державної служби, визначений пунктами 10, 12 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України № 889-VIII, та мають передбачені частиною першою статті 37 Закону № 3723-ХІІ вік і страховий стаж.
Аналогічна правова позиція щодо застосування вищезазначених норм матеріального права висловлена у постановах Верховного Суду від 03 липня 2018 року у справі № 569/350/17 (№ рішення в ЄДРСР 75082026), від 03 липня 2018 року у справі № 586/965/16-а (№ рішення в ЄДРСР 75082148) та від 10 липня 2018 року у справі № 591/6970/16-а (№ рішення в ЄДРСР 75227579).
З рішення відповідача від 24.06.2020 № 51 про відмову в переході з пенсії за віком на пенсію по Закону України «Про державну службу» встановлено, що єдиною підставою відмови позивачу у переведенні з пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на пенсію державного службовця відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» є не зарахування відповідачем періоду роботи ОСОБА_1 з 04.02.2000 по теперішній час, оскільки останній має спеціальне звання «радник податкової служби», що унеможливлює зарахувати цей період до державної служби.
Між тим, з такими висновками відповідача суд погодитись не може, з наступних підстав.
З трудової книжки позивача НОМЕР_4 судом встановлено, що ОСОБА_1 зокрема, працював:
-з 01.12.1995 на посаді головним податковим ревізором-інспектором Державної податкової інспекції в м.Рубіжне;
-03.06.1996 прийняв присягу державного службовця;
-01.07.1996 призначений заступником начальника інспекції;
-23.11.1996 у зв'язку з ліквідацією ДПІ звільнений за переводом до ДПА в м.Рубіжне;
-23.11.1996 призначений першим заступником голови ДПА в м.Рубіжне;
-05.02.1996 ДПА в м.Рубіжне перейменована в Державну податкову інспекцію м.Рубіжне;
-04.06.1996 призначений виконуючим обов'язки начальника Державної податкової інспекції м.Рубіжне;
-30.06.1998 звільнений в порядку переведення до новоствореної Рубіжанської ОДПІ;
-01.07.1998 призначений заступником начальника - начальника управління оподаткування фізичних осіб за переводом з ДПІ м.Рубіжне;
-04.02.2000 присвоєно звання радника податкової служби ІІІ рангу;
-22.02.2002 призначено на посаду першого заступника начальника ОДПІ, як такого, що зарахований до кадрового резерву;
-20.10.2004 присвоєно спеціальне звання радника податкової служби ІІ рангу;
-21.11.2007 присвоєно спеціальне звання радника податкової служби І рангу;
-14.12.2010 призначений на посаду заступника начальника ДПІ-начальника управління оподаткування фізичних осіб;
-14.03.2012 призначений на посаду заступника начальника ОДПІ в порядку переведення з Рубіжанської ОДПІ;
-02.07.2013 призначений на посаду заступника начальника Рубіжанської ОДПІ ГУ Міндоходів у Луганській області;
-02.07.2013 присвоєно 10 ранг державного службовця;
-31.12.2013 присвоєно спеціальне звання радника податкової та митної справи І рангу;
-03.02.2016 призначений на посаду заступника начальника Рубіжанської ОДПІ ГУ ДФС у Луганській області;
-28.12.2018 звільнено з займаної посади в порядку переведення до ГУ ДФС у Луганській області;
-29.12.2018 призначений на посаду заступника начальника управління-начальника відділу адміністрування податків і зборів з фізичних осіб Рубіжанського управління ГУ ДФС у Луганській області;
-22.08.2019 звільнено з займаної посади в порядку переведення до ГУ ДПС у Луганській області;
-23.08.2019 призначений на посаду заступника начальника управління-начальника відділу адміністрування податків і зборів з фізичних осіб Рубіжанського управління ГУ ДПС у Луганській області;
-23.08.2019 присвоєно 4 ранг державного службовця (а.с.14-33).
За наслідками судового розгляду суд дійшов висновку, що позивач на час звернення до відповідача з заявою про переведення на пенсію державного службовця відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» мав достатній стаж державної служби (понад 20 років), з огляду на таке.
Пунктом 8 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 889-VIII регламентовано, що стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством.
Отже, стаж державної служби за періоди роботи до 01 травня 2016 року обчислюється відповідно до законодавства, що діяло раніше, та на тих умовах і в порядку, що були ними передбачені.
Стаж державної служби до набрання чинності Законом № 889-VIII обчислювався відповідно до Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 травня 1994 року № 283 (далі - Порядок № 283), та додатку до нього (діяли до 01 травня 2016 року).
Пунктом 5 постанови Кабінету Міністрів України від 03 травня 1994 року № 283 «Про порядок обчислення стажу державної служби», якою затверджений Порядок обчислення стажу державної служби, регламентовано, що обчислений відповідно до цього Порядку стаж державної служби застосовується для встановлення державним службовцям надбавки за вислугу років, надання додаткових оплачуваних відпусток та призначення пенсії.
Пунктом 1 Порядку № 283 регламентовано, що цим Порядком визначаються посади і органи, час роботи в яких зараховуються до стажу державної служби.
Згідно з пунктом 2 Порядку № 283 до стажу державної служби зараховується робота (служба):
на посадах державних службовців у державних органах, передбачених у статті 25 Закону України «Про державну службу», а також на посадах, віднесених Кабінетом Міністрів України до відповідної категорії посад державних службовців;
на посадах керівних працівників і спеціалістів в апараті органів прокуратури, судів, нотаріату, дипломатичної служби, митного контролю, внутрішніх справ, служби безпеки, розвідувальних органів, інших органів управління військових формувань, Держспецзв'язку, Адміністрації Держспецтрансслужби, державної податкової та контрольно-ревізійної служби, Держфінінспекції, її територіальних органів;
на посадах керівних працівників і спеціалістів державних органів колишніх УРСР та інших республік, а також колишнього СРСР згідно з додатком;
на посадах суддів, слідчих, прокурорів, інших службових осіб, яким присвоєно персональні звання, […].
Пунктом 4 Порядку № 283 закріплено, що документом для визначення стажу державної служби є трудова книжка та інші документи, які відповідно до чинного законодавства підтверджують стаж роботи. […].
У додатку до Порядку № 283 наведений Перелік державних органів колишніх УРСР та інших республік, а також колишнього СРСР, період роботи в яких на посадах керівних працівників і спеціалістів зараховується до стажу державної служби.
Частиною сімнадцятою статті 37 Закону № 3723-ХІІ визначено, що період роботи посадових осіб в органах державної податкової та митної служб на посадах, на яких відповідно до закону присвоювалися спеціальні та/або персональні звання, зараховується до стажу державної служби, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.
Спеціальним законом, що визначав статус державної податкової служби в Україні, її функції та правові основи діяльності у період роботи позивача на відповідних посадах, був Закон України від 04 грудня 1990 року № 509-XII «Про державну податкову службу в Україні» (далі - Закон № 509-XII), а з 12 серпня 2012 року - Податковий кодекс України.
Пунктом 342.4 статті 342 Податкового кодексу України встановлено, що посадові особи контролюючих органів є державними службовцями.
Згідно з абзацами першим, другим пункту 344.1 статті 344 Податкового кодексу України пенсійне забезпечення посадових осіб контролюючих органів, крім діючих у них підрозділів податкової міліції, здійснюється в порядку та на умовах, передбачених Законом України «Про державну службу». При цьому період роботи зазначених осіб (у тому числі тих, яким присвоєні спеціальні звання) у контролюючих органах зараховується до стажу державної служби та стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, що дає право на призначення пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу» незалежно від місця роботи на час досягнення віку, передбаченого зазначеним Законом.
В постанові від 22 жовтня 2013 року у справі № 21-340а13 (№ рішення в ЄДРСР 35667359) Верховний Суд України з посиланням на норми Закону № 509-XII вказав, що посадові особи державної податкової служби, яким за наслідками атестації присвоєно спеціальні звання, займають посади в державних органах щодо практичного виконання завдань і функцій держави (зокрема у сфері податкової політики), одержують заробітну плату за рахунок державного бюджету, а отже, перебувають на державній службі та є державними службовцями.
В зазначеній постанові колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що посадові особи державної податкової служби, яким присвоєно спеціальні звання, є державними службовцями зі спеціальним статусом, а тому період проходження такої служби в податкових органах має зараховуватися до стажу державної служби, який дає право на пенсію державного службовця відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ.
Також колегія суддів в постанові зазначила, що розпорядження Кабінету Міністрів України від 12 вересня 1997 року №503-р «Про віднесення посад працівників місцевих державних податкових адміністрацій до відповідних категорій посад державних службовців» не є підставою для відмови у зарахуванні до стажу державної служби періоду служби у податкових органах посадових осіб, які мають спеціальне звання, оскільки зазначений акт виданий для врегулювання правового статусу працівників цих органів, що не мають спеціальних звань, та не змінює правового статусу посадових осіб податкових органів, які такі звання мають.
Частиною другою статті 46 Закону № 889-VIII та Порядком обчислення стажу державної служби, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 2016 року № 229 (далі - Порядок № 229), які діють з 01 травня 2016 року, закріплено, що до стажу державної служби зараховується, зокрема, час перебування на посадах, на яких присвоюються військові та спеціальні звання.
При цьому, пунктом 5 Порядку 229 визначено, що стаж державної служби обчислюється у днях, місяцях і роках.
Враховуючи викладене, період роботи позивача з 04.02.2000 (дата присвоєння позивачу спеціального звання) по 18.06.2020 (дата звернення до відповідача із заявою про переведення на пенсію державного службовця) зараховуються до стажу державної служби для призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ.
Оскільки станом на 01 травня 2016 року (день набрання чинності Законом № 889-VIII) ОСОБА_1 займав посаду державної служби, на час звернення до відповідача з заявою про переведення на пенсію державного службовця має понад 35 років страхового стажу і досяг 62 років, він набув право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ на підставі пунктів 10, 12 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 889-VIII, а тому відмова відповідача у переведенні позивачу пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ є протиправною.
Згідно з частинами третьою, п'ятою статті 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду. Документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.
Згідно з абзацом першим пункту 1.5 розділу I «Звернення за призначенням (перерахунком) пенсії» Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07 липня 2014 року № 13-1) та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за № 1566/11846 (далі - Порядок № 22-1), заява про переведення з одного виду пенсії на інший, про перерахунок пенсії, […] подається пенсіонером особисто або його законним представником до органу, що призначає пенсію, за місцем перебування на обліку як одержувача пенсії […].
Днем звернення за перерахунком пенсії, переведенням з одного виду пенсії на інший, поновленням виплати пенсії, виплатою недоотриманої пенсії у зв'язку зі смертю вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, заяви з усіма необхідними документами (абзац п'ятий пункту 1.7 розділу I «Звернення за призначенням (перерахунком) пенсії» Порядку № 22-1.
Згідно з абзацами першим, третім пункту 4.1 розділу ІV «Приймання, оформлення і розгляд документів» Порядку № 22-1 орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою (додаток 2). Заяви осіб про призначення, перерахунок, поновлення, переведення з одного виду пенсії на інший реєструються в журналі реєстрації рішень органу, що призначає пенсію. Особі або посадовій особі органом, що призначає пенсію, видається розписка із зазначенням дати прийняття заяви, а також переліку одержаних і відсутніх документів, які необхідно подати у тримісячний строк з дня прийняття заяви. Копія розписки зберігається в пенсійній справі.
Не пізніше 10 днів після надходження заяви та за наявності документів, необхідних для призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення виплати пенсії (у тому числі документів, одержаних відповідно до абзацу другого підпункту 3 пункту 4.2 цього розділу), орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України (абзац перший пункту 4.3 розділу ІV «Приймання, оформлення і розгляд документів» Порядку № 22-1).
Відповідно до абзацу шостого пункту 4.3 розділу ІV «Приймання, оформлення і розгляд документів» Порядку № 22-1 рішення органу про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший візується спеціалістом, який його підготував, та спеціалістом, який його перевірив. Рішення підписується начальником управління (заступником начальника управління відповідно до розподілу обов'язків) та завіряється печаткою управління.
Згідно з абзацом першим пункту 4.7 розділу ІV «Приймання, оформлення і розгляд документів» Порядку № 22-1 право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.
Орган, що призначає пенсію, не пізніше 10 днів після винесення рішення видає або направляє адміністрації підприємства, установи, організації або особі повідомлення про призначення, відмову в призначенні, перерахунку, переведенні з одного виду пенсії на інший із зазначенням причин відмови та порядку його оскарження (абзац першим пункту 4.7 розділу ІV «Приймання, оформлення і розгляд документів» Порядку № 22-1).
З огляду на викладене, у межах спірних правовідносин правові наслідки для позивача несе індивідуальний акт - рішення органу, що призначає пенсію, про відмову в переведенні з одного виду пенсії на інший (рішення Рубіжанського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області від 24.06.2020 № 51 про відмову ОСОБА_1 в переході з пенсії за віком на пенсію по Закону України «Про державну службу»).
Згідно з пунктом 2 частини другої статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.
У разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов'язати суб'єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду (частина третя статті 245 КАС України).
За таких обставин, у спірних правовідносинах належним, достатнім та необхідним (ефективним) способом захисту порушеного права позивача є визнання протиправним та скасування рішення відповідача від 24.06.2020 № 51 про відмову ОСОБА_1 в переході з пенсії за віком на пенсію по Закону України «Про державну службу» та зобов'язання відповідача прийняти рішення про переведення позивача на підставі його заяви від 18.06.2020 з пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на пенсію державного службовця відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу».
Зважаючи на вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, які слід задовольнити з корегуванням способу захисту порушених прав позивача.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з такого.
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Згідно з матеріалами справи позивач при зверненні до суду з позовом сплатив 840,80 грн судового збору (а.с.7).
У зв'язку з задоволенням позовних вимог в повному обсязі суд дійшов висновку, що судові витрати в сумі 840,80 грн, понесені позивачем, належать відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись статтями 2, 9, 72-77, 90, 132, 139, 241-246, 250, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Рубіжанського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області про визнання протиправним та скасування рішення задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Рубіжанського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області від 24 червня 2020 року № 51 про відмову в переході з пенсії за віком на пенсію по Закону України «Про державну службу» ОСОБА_1 .
Зобов'язати Рубіжанське об'єднане управління Пенсійного фонду України Луганської області (93009, Луганська область, м.Рубіжне, вул.Студентська, буд.35А, код ЄДРПОУ 41245565) прийняти рішення про переведення ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , ідентифікаційний код НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ) на підставі заяви від 18 червня 2020 року з пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на пенсію державного службовця відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу».
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Рубіжанського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області (93009, Луганська область, м.Рубіжне, вул.Студентська, буд.35А, код ЄДРПОУ 41245565) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , ідентифікаційний код НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ) судовий збір в сумі 840 (вісімсот сорок) гривень 80 копійок.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Н.М. Басова