08 жовтня 2020 року справа №320/3224/20
Суддя Київського окружного адміністративного суду Терлецька О.О., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Броварської міської ради Київської області про визнання протиправним та скасування рішення,
До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Броварської міської ради Київської області, в якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Броварської міської ради Київської області від 13.02.2020 р. № 1810-70-07 «Про відмову у наданні дозволів громадянам на розроблення проектів землеустрою, у відведенні земельних ділянок та у наданні земельної ділянки» у частині відмови ОСОБА_1 у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,1000 га для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), яка розташована в АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 ;
- зобов'язати Броварську міську раду Київської області надати ОСОБА_1 дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення у приватну власність у межах норм безоплатної приватизації земельну ділянку орієнтовною площею 0,1000 га для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), яка розташована в АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 .
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Рішенням Броварської міської ради Київської області від 13.02.2020 р. № 1810-70-07 «Про відмову у наданні дозволів громадянам на розроблення проектів землеустрою, у відведенні земельних ділянок та у наданні земельної ділянки» (пункт 6), на виконання рішення Київського окружного адміністративного суду від 29.11.2019 р. у справі № 320/4993/19, повторно розглянувши клопотання громадянина ОСОБА_1 від 28.05.2019 р. №11-16-5/4283, мені відмовлено в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки орієнтовною площею 0,10 га для будівництва і обслуговування жилого будинку, - господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) по АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 , в зв'язку з тим, що згідно з Генеральним планом міста, затвердженим рішенням Броварської міської ради Київської області від 26.08.99 р. №150-11-23, бажане місце розташування земельної ділянки, зазначене на графічному матеріалі, доданому до клопотання, знаходиться на території багатоквартирної житлової забудови та в межах інженерного коридору мережі ЛЕП (ОАкВ), що не відповідає нормі ст.118 Земельного кодексу України.
Позивач вважає, що вказане рішення є незаконним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки спірне рішення не містить належного мотивування відмови, як то передбачено ст. 118 Земельного кодексу України. Вказує, що відсутність плану зонування м. Бровари та детального плану вулиці Чернігівської не є належною підставою для відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою. Зазначені обставини і стали підставою звернення до суду з вказаним позовом.
Ухвалою суду від 17 квітня 2020 року провадження по справі відкрито за правилами загального позовного провадження з викликом учасників у судове засідання.
У відзиві, який надійшов на адресу суду, відповідач просив у задоволенні позову відмовити з тих підстав, що під час прийняття оскаржуваного рішення відповідач діяв у відповідності до вимог діючого законодавства України. Зазначає, що з урахуванням положень Земельного кодексу України та Закону України «Про реагування містобудівної діяльності» відповідач не мав права розпочинати процес передачі (надання) земельної ділянки у власність позивачу, шляхом надання дозволу на розробку проекту землеустрою.
Протокольною ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 10.09.2020 вирішено подальший розгляд справи здійснювати в порядку письмового провадження.
Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі з огляду на таке.
Рішенням Броварської міської ради Київської області від 13.02.2020 р. № 1810-70-07 «Про відмову у наданні дозволів громадянам на розроблення проектів землеустрою, у відведенні земельних ділянок та у наданні земельної ділянки» (пункт 6), на виконання рішення Київського окружного адміністративного суду від 29.11.2019 р. у справі № 320/4993/19, повторно розглянувши клопотання громадянина ОСОБА_1 від 28.05.2019 р. №11-16-5/4283, позивачу відмовлено в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки орієнтовною площею 0,10 га для будівництва і обслуговування жилого будинку, - господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) по АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 , в зв'язку з тим, що згідно з Генеральним планом міста, затвердженим рішенням Броварської міської ради Київської області від 26.08.99 р. №150-11-23, бажане місце розташування земельної ділянки, зазначене на графічному матеріалі, доданому до клопотання, знаходиться на території багатоквартирної житлової забудови та в межах інженерного коридору мережі ЛЕП (ОАкВ), що не відповідає нормі ст.118 Земельного кодексу України.
Вказаним рішенням Київського окружного адміністративного суду від 29.11.2019 р. у справі № 320/4993/19 було визнано протиправним та скасовано попереднє рішення Броварської міської ради Київської області від 22.08.2019 р. за №1543-59-07 від 22.08.2019 р. №1543-59-07 «Про відмову у наданні дозволів громадянам на розроблення проектів землеустрою, у відведенні ділянки та у наданні земельної ділянки» (п.п. 1.3 п.1), яким ОСОБА_1 відмовлено у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, у зв'язку з тим, що бажане місце розташування земельної ділянки згідно з Генеральним планом міста, затвердженим рішенням Броварської міської ради від 26.08.1999 р. № 150-11-23, знаходиться на території житлової забудови та в межах інженерного коридору мережі ЛДЕП (0,4 кВ).
Водночас судовим рішенням Броварську міську раду Київської області було зобов'язано повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у приватну власність у межах норм безоплатної приватизації земельну ділянку, площею 0,1000 га, для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка), яка розташована у по АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 , з урахуванням висновків суду.
Судове рішення було предметом апеляційного оскарження за скаргою Броварської міської ради. Однак постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 05.03.2020 р. апеляційна скарга Броварської міської ради Київської області залишена без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 29.11.2019 р. - без змін. Колегія суддів апеляційного адміністративного суду дійшла висновку, що встановлена підстава для відмови у наданні дозволу позивачу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність (безоплатно) земельної ділянки, що розташована на території Броварської міської ради, здійснювалось відповідачем без належних документальних підтверджень та без застосування будь-яких геодезичних методів визначення місця розташування спірної ділянки.
Однак незважаючи на правові висновки суду, Броварська міська рада Київської області повторно прийняла аналогічне за своїм змістом спірне рішення про відмову позивачу в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки з мотиву її знаходження на території багатоквартирної житлової забудови та в межах інженерного коридору мережі ЛЕП (0.4кВ).
Вважаючи, що рішення Броварської міської ради Київської області від 13.02.2020 р. № 1810-70-07 у частині відмови ОСОБА_1 у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (пункт 6 рішення), є незаконним, порушує права та законні інтереси, оскільки створює перешкоди для подальшого позитивного вирішення питання щодо отримання земельної ділянки у приватну власність, позивач звернувся до суду.
Надаючи оцінку правомірності зазначеного рішення, суд зазначає наступне.
Стаття 81 Земельного кодексу України визначає, що громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі, зокрема, безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності.
Приписами ч. 1 ст. 116 Земельного кодексу України визначено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.
Частинами 2, 3 ст. 116 Земельного кодексу України передбачено, що набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.
У відповідності зі ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймаються на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом.
Згідно зі ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», сільська, селищна, міська рада питання регулювання земельних відносин повинна вирішувати виключно на пленарних засіданнях і відповідно до закону.
Отже, чинним законодавством передбачено, що способом волевиявлення ради, яка здійснює право власності від імені відповідної територіальної громади щодо регулювання земельних відносин, є прийняття рішення сесії.
Повноваження сільської, селищної, міської ради у галузі земельних відносин передбачені, зокрема, статтями 12, 116, 122 Земельного кодексу України.
Статтею 118 Земельного кодексу України передбачено, що громадянин, зацікавлений в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, у межах норм безоплатної приватизації, подає заяву (клопотання) до відповідного органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.
Згідно з частинами 6, 7, 8 ст. 118 Земельного кодексу України, у клопотанні про одержання земельної ділянки зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні та інші матеріали. Відповідний орган місцевого самоврядування розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб'єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін. Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу.
Таким чином, наведеними вище правовими нормами встановлено, що для отримання громадянином у власність земельної ділянки із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, орган місцевого самоврядування зобов'язаний розглянути відповідну заяву (клопотання) громадянина у місячний строк і вирішити питання щодо надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Відмова в наданні такого дозволу повинна бути мотивованою і можлива лише у разі невідповідності місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Як вбачається з оскаржуваного рішення Броварської міської ради, підставою для відмови позивачу у задоволенні заяви, стала невідповідність бажаного місця розташування земельної ділянки для будівництва житлового будинку, господарських будівель і споруд містобудівній документації, оскільки відсутній план зонування міста Бровари та детальний план території на зазначену територію, а також невідповідність схемі інженерного обладнання території енергопостачання.
Суд звертає увагу на те, що правові та організаційні основи діяльності у сфері землеустрою і регулювання відносин, які виникають між органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами із забезпечення сталого розвитку землекористування визначені Законом України «Про землеустрій».
Статтею 50 Закону України «Про землеустрій» визначено, що проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок складаються у разі зміни цільового призначення земельних ділянок або формування нових земельних ділянок. Проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок погоджуються та затверджуються в порядку, встановленому Земельним кодексом України. Проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок включають: завдання на розроблення проекту землеустрою; пояснювальну записку; копію клопотання (заяви) про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (у разі формування та/або зміни цільового призначення земельної ділянки за рахунок земель державної чи комунальної власності); рішення Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (у випадках, передбачених законом); письмову згоду землевласника (землекористувача), засвідчену нотаріально (у разі викупу (вилучення) земельної ділянки в порядку, встановленому законодавством), або рішення суду; довідку з державної статистичної звітності про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачами, угіддями; матеріали геодезичних вишукувань та землевпорядного проектування (у разі формування земельної ділянки); відомості про обчислення площі земельної ділянки (у разі формування земельної ділянки); копії правовстановлюючих документів на об'єкти нерухомого майна для об'єктів будівництва, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об'єктів з середніми та значними наслідками, які розташовані на земельній ділянці; розрахунок розміру втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва (у випадках, передбачених законом); розрахунок розміру збитків власників землі та землекористувачів (у випадках, передбачених законом); акт приймання-передачі межових знаків на зберігання (у разі формування земельної ділянку для індивідуального будівництва житлового будинку.
Порядок погодження проектів землеустрою встановлений ст. 186-1 Земельного кодексу України, відповідно до якої проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок усіх категорій та форм власності (крім земельних ділянок зони відчуження та зони безумовного (обов'язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи) підлягає обов'язковому погодженню з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин. (ч. 1 ст. 186-1 Земельного кодексу України).
Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у межах населеного пункту або земельної ділянки за межами населеного пункту, на якій розташовано об'єкт будівництва або планується розташування такого об'єкта (крім проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки зони відчуження або зони безумовного (обов'язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи), подається також на погодження до структурних підрозділів районних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій у сфері містобудування та архітектури, а якщо місто не входить до території певного району, - до виконавчого органу міської ради у сфері містобудування та архітектури, а в разі, якщо такий орган не утворений, - до органу виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань містобудування та архітектури чи структурного підрозділу обласної державної адміністрації з питань містобудування та архітектури (ч. 2 ст. 186-1 Земельного кодексу України).
Розробник подає на погодження до органу, визначеного в частині першій цієї статті, за місцем розташування земельної ділянки оригінал проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а до органів, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, - завірені ним копії проекту, а щодо земельної ділянки зони відчуження або зони безумовного (обов'язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, розробник подає оригінал проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на погодження до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, а до органів, зазначених у частині третій цієї статті, - завірені ним копії проекту (ч. 4 ст. 186-1 Земельного кодексу України).
Органи, зазначені в частинах першій - третій цієї статті, зобов'язані протягом десяти робочих днів з дня одержання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або копії такого проекту безоплатно надати або надіслати рекомендованим листом з повідомленням розробнику свої висновки про його погодження або про відмову в такому погодженні з обов'язковим посиланням на закони та прийняті відповідно до них нормативно-правові акти, що регулюють відносини у відповідній сфері (ч. 5 ст. 186-1 Земельного кодексу України).
Підставою для відмови у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації. У разі якщо проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки підлягає обов'язковій державній експертизі землевпорядної документації, погоджений проект подається замовником або розробником до центрального органу виконавчої влади, що здійснює реалізацію державної політики у сфері земельних відносин, або його територіального органу для здійснення такої експертизи (ч. 6 ст. 186-1 Земельного кодексу України).
Органам, зазначеним у частинах першій - третій цієї статті, при погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки забороняється вимагати: додаткові матеріали та документи, не включені до проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки відповідно до статті 50 Закону України «Про землеустрій»; надання погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки будь-якими іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями; проведення будь-яких обстежень, експертиз та робіт. Кожен орган здійснює розгляд та погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки самостійно та незалежно від погодження проекту іншими органами, зазначеними у частинах першій - третій цієї статті, у визначений законом строк (ч. 7 ст. 186-1 Земельного кодексу України).
У висновку про відмову погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки органами, зазначеними в частинах першій - третій цієї статті, має бути надано вичерпний перелік недоліків проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та розумний строк для усунення таких недоліків (який за письмовим проханням розробника проекту може бути продовжений). Органами, зазначеними в частинах першій - третій цієї статті, може бути відмовлено у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки лише у разі, якщо не усунено недоліки, на яких було наголошено у попередньому висновку. Не можна відмовити у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з інших причин чи вказати інші недоліки. Повторна відмова не позбавляє права розробника проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки усунути недоліки проекту та подати його на погодження (ч. 8 ст. 186-1 Земельного кодексу України).
Тобто лише у проекті відведення земельної ділянки, який міститиме усі вищеперелічені складові буде чітко відображено наявність або відсутність перешкод для набуття земельної ділянки у власність.
Верховний Суд у постанові від 18.10.2018 р. по справі № 818/1976/17 прийшов до такого висновку: «…Суд зазначає, що надання будь-яким особам дозволів на розроблення відповідних проектів землеустрою є лише первісним етапом процедури відведення земельних ділянок і не означає, що такі проекти землеустрою в наступному будуть затверджені компетентним суб'єктом владних повноважень, а земельні ділянки - передані заявникам (аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 27 лютого 2018 року у справі № 545/808/17)…».
Таким чином, без спеціальних досліджень неможливо чітко встановити місце розташування запитуваної позивачем земельної ділянки, відтак неможливо стверджувати про накладання її на охоронну зону ліній електропередач.
На підставі вище зазначеного, суд приходить висновку, що відмова відповідача з цих підстав, є неправомірною, оскільки встановлення підстав для відмови у наданні дозволу позивачу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність (безоплатно) земельної ділянки, що розташована на території Броварської міської ради, здійснювалось відповідачем без належних документальних підтверджень та без застосування будь-яких геодезичних методів визначення місця розташування спірної ділянки.
Разом з тим, відповідно ч.7 ст. 118 Земельного кодексу України підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Оскаржуване рішення відповідача про відмову у наданні дозволу помилково обґрунтовано знаходженням земельної ділянки на території багатоквартирної житлової забудови та в межах інженерного коридору мережі ЛЕП (0,4кВ). Зазначений висновок є безпідставним, оскільки без спеціальних досліджень, як це вже встановлено постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 05.03.2020 р. у справі № 320/4993/19, неможливо чітко встановити місце розташування земельної ділянки, відтак неможливо стверджувати про накладання її на охоронну зону ліній електропередач. В аналізованому випадку лише у проекті відведення земельної ділянки, який міститиме усі вищеперелічені в статті 118 ЗК України його складові буде чітко відображено наявність або відсутність перешкод для набуття земельної ділянки у власність. Відтак зазначена обставина не може бути підставою для відмови у надані дозволу на розробку проекту землеустрою, позаяк не відповідає вимогам частини 7 статті 118 ЗК України.
Окрім зазначеного суд звертає увагу на те, що обов'язок суб'єкта владних повноважень надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки обмежений лише підставами, визначеними ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України. Разом з тим, такі підстави не пов'язані з обставинами чи подіями, виникнення яких залежить від волевиявлення суб'єкта владних повноважень.
Щодо підстави відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою відповідачем зазначено про відсутність плану зонування та детального плану території населеного пункту в межах якого розташована відповідна земельна ділянка, суд зазначає наступне.
Так, поняття план зонування території та детального плану території наведено у статті 1 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності». Так, план зонування території (зонінг) - містобудівна документація, що визначає умови та обмеження використання території для містобудівних потреб у межах визначених зон; детальний план території - містобудівна документація, що визначає планувальну організацію та розвиток території.
Відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», планування територій на місцевому рівні здійснюється шляхом розроблення та затвердження генеральних планів населених пунктів, планів зонування територій і детальних планів території, їх оновлення та внесення змін до них.
За змістом положень ст.ст. 18,19 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» план зонування території та детальний план у межах населеного пункту розробляється для містобудівних потреб та затверджується органами місцевого самоврядування та виконавчими органами рад відповідно.
Обставина, яку відповідач вказує як підставу для відмови у наданні дозволу - відсутність плану зонування та детального плану території відповідного населеного пункту, не залежить від волевиявлення позивача та не доводить наявність тих обов'язкових умов, з якими законодавець пов'язує можливість відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.
На підстав вище зазначеного, суд приходить до висновку, що відмова відповідача у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не ґрунтується на приписах містобудівного законодавства та порушує права та інтереси позивача та, відповідно оскаржуване рішення підлягає скасуванню.
Водночас, слід звернути увагу, що в оскаржуваному рішенні відповідача відсутні посилання на конкретну вичерпну підставу, визначену статтею 118 ЗК України, для відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою. Іншими словами, спірне рішення відповідача не містить належного мотивування відмови у відповідності з даною нормою, тобто відповідачем не зазначено, яким саме законам України та прийнятим відповідно до них нормативно-правовим актам не відповідає місце розташування земельної ділянки, яку позивач має намір отримати у власність і в чому саме полягає така невідповідність.
Крім того, слід зазначити, що чинним законодавством України не передбачено право суб'єкта владних повноважень відступати від положень норми статті 118 ЗК України. Тобто, орган місцевого самоврядування не вправі визначати інші підстави для відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою, які не передбачені частиною 7 статті 118 ЗК України. Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 27.02.2018 р. у справі №545/808/17, від 22.05.2018 р. у справі №468/1263/17-а.
Важливо зауважити, що надання органом місцевого самоврядування відповідного дозволу на розроблення проекту землеустрою є лише початком тривалої та послідовної земельно-правової процедури безоплатної передачі земельних ділянок у власність громадян. А отримання відповідного дозволу не означає позитивного рішення про надання її у власність. Таким чином, відповідач, відмовляючи позивачу в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, діяв всупереч наданим статтею 118 ЗК України повноваженням.
За таких обставин оскаржуване рішення Броварської міської ради Київської області є протиправним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки відповідачем безпідставно обмежено право позивача на одержання земельної ділянки у приватну власність у межах норм безоплатної приватизації, що є неприпустимим.
Поміж тим, як свідчать додані документи, відповідач уже вп'яте відмовляє позивачу у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою, застосовуючи при цьому необгрунтовані обставини в якості підстав для відмови (рішення від 23.03.3017 р., від 28.09.2017 р., від 16.08.2018 р., від 22.08.2019 р., від 13.02.2020 р.).
Відмови відповідача у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без належного обґрунтування наявності передбачених законодавством України підстав для такої відмови носять систематичний характер.
Статтею 245 КАС України визначено повноваження суду при вирішенні справи. Так, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
Суд звертає увагу, що для надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність позивачем виконано усі умови, визначені законом. Тому на етапі, коли особа у порядку, визначеному статтею 118 ЗК України, звернулась до міської ради із заявою, у якій вказала бажане місце розташування земельної ділянки і додала до заяви відповідні графічні матеріали, єдиним можливим законним варіантом поведінки суб'єкта владних повноважень є прийняття рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою, або ж, у разі наявності вичерпних підстав, встановлених цією ж статтею, - прийняття рішення про відмову у наданні запитуваного дозволу.
Спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення (рішення Верховного Суду України від 16.09.2015 р. у справі № 21-1465а15). У разі відсутності у суб'єкта владних повноважень законодавчо закріпленого права адміністративного розсуду при вчиненні дій/прийнятті рішення, та встановлення у судовому порядку факту протиправної поведінки відповідача, зобов'язання судом суб'єкта прийняти рішення конкретного змісту не можна вважати втручанням у дискреційні повноваження, адже саме такий спосіб захисту порушеного права є найбільш ефективним та направлений на недопущення свавілля в органах влади (постанова Верховного Суду від 26.06.2018 р. у справі № 809/1231/16).
Натомість дискреційні повноваження відповідача, як суб'єкта владних повноважень, що на підставі статті 118 ЗК України здійснює розпорядження землями, є обмеженими. З огляду на імперативний обов'язок відповідача прийняти рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в разі відсутності підстав для відмови, а також беручи до уваги, що відповідач безпідставно та систематично порушує права позивача на одержання відповідного дозволу, що підтверджується рішенням Київського окружного адміністративного суду від 29.11.2019 р. та постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 05.03.2020 р. у справі №320/4993/19, тому повний та ефективний захист порушених права позивача потребує зобов'язання Броварської міської ради Київської області вчинити дії, від виконання яких він ухиляється, а саме: зобов'язати його надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення у приватну власність у межах норм безоплатної приватизації земельну ділянку орієнтовною площею 0,1000 га для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), яка розташована в АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 .
При цьому покладення на Броварську міську раду Київської області зобов'язання видати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, не є перебиранням функції іншого суб'єкта владних повноважень в реалізації відповідних управлінських функцій і вирішенні питань, віднесених до виключної компетенції такого суб'єкта та зобов'язанням його приймати рішення, які входять до його компетенції, зважаючи на обов'язковість ефективного механізму захисту порушеного права та відсутність передбачених законом підстав для відмови в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою.
У даному випадку у відповідача відсутня дискреція як можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, позаяк повторний розгляд відповідачем клопотання позивача про надання дозволу на розробку проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність не має наслідком ефективного відновлення порушених прав позивача з боку суб'єкта владних повноважень - Броварської міської ради Київської області.
Як встановлено частиною другою статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Під час розгляду справи відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав до суду достатньо належних і достатніх доказів, а відтак, не довів правомірність свого рішення.
За таких обставин, враховуючи вищезазначене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Водночас згідно з положеннями частини 1 статті 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Однак суд відмовляє у задоволенні клопотання позивача щодо встановлення судового контролю за виконанням судового рішення, оскільки позивачем не надано належних та допустимих доказів можливого невиконання відповідачем рішення суду саме в цій справі.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Позивачем за подання позовної заяви сплачено судовий збір, таким чином, вказані витрати підлягають присудженню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Броварської міської ради Київської області.
Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Броварської міської ради Київської області (код ЄДРПОУ 26376375) від 13.02.2020 р. № 1810-70-07 «Про відмову у наданні дозволів громадянам на розроблення проектів землеустрою, у відведенні земельних ділянок та у наданні земельної ділянки» у частині відмови ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ) у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,1000 га для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), яка розташована в АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 .
Зобов'язати Броварську міську раду Київської області (код ЄДРПОУ 26376375) надати ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ) дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення у приватну власність у межах норм безоплатної приватизації земельну ділянку орієнтовною площею 0,1000 га для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), яка розташована в АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 .
Стягнути на користь ОСОБА_1 (ІНПП НОМЕР_1 ) судові витрати зі сплати судового збору в сумі 1 681 (одна тисяча шістсот вісімдесят одна) грн. 80 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Броварської міської ради Київської області (код ЄДРПОУ 26376375).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.
Суддя Терлецька О.О.