08 жовтня 2020 року Справа № 280/4127/20 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі судді Бойченко Ю.П., розглянувши в порядку письмового, за правилами спрощеного провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )
до Міністерства оборони України (03168, м. Київ, пр. Повітрофлотський, 6)
про визнання рішення протиправним та зобов'язання вчинити певні дії,
23.06.2020 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Міністерства оборони України (далі - відповідач), в якій позивач просить суд:
визнати протиправним та скасувати рішення Міністерства оборони України про відмову ОСОБА_1 у призначенні одноразової грошової допомоги як інваліду III групи з 04.03.2019 внаслідок захворювання, пов'язаного з перебуванням у країнах, де велись бойові дії, оформлене протоколом засідання Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 15.01.2020 № 4 (п. 48);
зобов'язати Міністерство оборони України призначити та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу як інваліду III групи внаслідок захворювання, пов'язаного з перебуванням у країнах, де велись бойові дії, у розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року;
зобов'язати Міністерство оборони України у строк, встановлений судом, подати до Запорізького окружного адміністративного суду звіт про виконання ухваленого судом рішення.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 є особою з інвалідністю ІІІ групи внаслідок наявності захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велися бойові дії, що підтверджується відповідними документами. Пунктом 48 рішення Міністерства оборони України, оформленого протоколом від 15.01.2020 № 4, позивачу відмовлено у призначенні одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням інвалідності пізніше, ніж через три місяці після звільнення з військової служби. Вважає таке рішення протиправним, із посиланням на норми Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» просить задовольнити позовні вимоги.
Ухвалою суду від 25.06.2020 відкрито провадження у справі №280/4127/20; ухвалено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
Відповідач відзиву на позов не направив; ухвалу суду про відкриття провадження у справі отримано уповноваженим представником відповідача, що підтверджується підписом на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення.
Частиною другою статті 175 КАС України встановлено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Позивачем пред'явлено вимогу, яка згідно пункту 3 частини шостої статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) належить до справ незначної складності та підлягає розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.
Частиною п'ятою статті 262 КАС України встановлено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Враховуючи приписи ч. 5 ст. 262 КАС України справа розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд звертає увагу на наступне.
ОСОБА_1 у період з 21.11.1985 по 09.11.1987 проходив військову службу, при цьому у період з 27.04.1986 по 09.11.1987 брав участь в бойових діях на території Республіки Афганістан, що підтверджується відповідними довідками Оріхівського районного військового комісаріату від 02.07.2019 №1312 та №1313.
Позивач має статус учасника бойових дій, що підтверджується копією посвідчення від 20.06.2014 серії НОМЕР_1 .
Відповідно до Витягу з протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв від 23.11.2018 №3311 встановлено, що позивач має захворювання, так, пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії.
07.03.2019 позивач отримав посвідчення інваліда ІІІ групи серії НОМЕР_2 , яке підтверджує право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни-інвалідів війни.
Позивач звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_1 з заявою від 02.07.2019 про направлення до Міністерства оборони України його особистих документів для прийняття рішення щодо нарахування та виплату одноразової грошової допомоги згідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 № 975, проте документи листом від 10.07.2019 №902/С повернуто без реалізації з підстав відсутності підстав для призначення одноразової грошової допомоги.
Позивач звернувся із заявою від 28.08.2019 про призначення одноразової грошової допомоги безпосередньо до Міністерства оборони України, яке листом від 09.09.2019 №0290/П-1339/1183 скерувало заяву та додані до неї документи до Запорізького обласного військового комісаріату, для їх належного оформлення.
Листом від 16.10.2019 №1337/С Запорізьким обласним військовим комісаріатом документи позивача повернуто без реалізації.
Не погоджуючись із бездіяльністю ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо не направлення його документів на розгляд постійно діючої комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби, ОСОБА_1 звернувся із позовною заявою до суду. Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 09.12.2019 у справі № 280/5971/19 відкрито провадження в адміністративній справі № 280/5971/19.
На виконання ухвали Запорізького окружного адміністративного суду від 09.12.2019 у справі № 280/5971/19 ІНФОРМАЦІЯ_2 листом від 18.12.2019 №1707/С направлено до Департаменту фінансів Міністерства оборони України документи ОСОБА_1 .
Відповідачем прийнято рішення, оформлене протоколом засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 15.01.2020 №4, пунктом 48 якого ОСОБА_1 відмовлено у призначенні одноразової грошової допомоги з підстав встановлення інвалідності пізніше, ніж через три місяці після звільнення з військової служби.
Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 07.02.2020 у справі № 280/5971/19 провадження у адміністративній справі закрито.
Відповідач супровідним листом від 06.05.2020 №0290/П-636/1/466 направив позивачу витяг з протоколу від 15.01.2020 №4.
Не погоджуючись з даним рішенням, ОСОБА_1 звернувся до суду з даною позовною заявою.
Розглядаючи спір по суті, суд керується наступними мотивами.
Так, відповідно до статті 41 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 №2232-ХІІ (тут і далі в редакції, чинній на момент встановлення позивачу ІІІ групи інвалідності) виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Згідно п. 1 ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-XII (в редакції, чинній на момент встановлення позивачу ІІІ групи інвалідності; Закон № 2011-XII) одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.
Відповідно до пп. 6 п. 2 ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі: встановлення військовослужбовцю строкової військової служби, військовозобов'язаному або резервісту, якого призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовослужбовцю строкової військової служби, військовозобов'язаному або резервісту при виконанні обов'язків військової служби або служби у військовому резерві, або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби, закінчення зборів, проходження служби у військовому резерві, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження строкової військової служби, цих зборів, служби у військовому резерві.
Розмір одноразової грошової допомоги визначає стаття 16-2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», відповідно до пп. б) п. 1 якої одноразова грошова допомога призначається і виплачується, зокрема, у розмірі: 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності III групи.
Пункт другий статті 16-2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» передбачає, що одноразова грошова допомога у випадках, зазначених у підпунктах 5-9 пункту 2 статті 16 цього Закону, призначається і виплачується залежно від встановленої військовослужбовцю, військовозобов'язаному або резервісту інвалідності та ступеня втрати ним працездатності у розмірі, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Призначення і виплату одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, урегульовано Порядком призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 №975 (далі - Порядок №975).
Пунктом 3 Порядку № 975 (тут і далі в редакції, чинній на момент встановлення позивачу ІІІ групи інвалідності) передбачено, що днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є: у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності - дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.
Третю групу інвалідності позивачу встановлено 04.03.2019.
Пунктом 2 частини 1 статті 3 Закону України «Про соціальний і правовий статус військовослужбовців» від 20.12.1991 №2011-ХІІ передбачено, що дія цього Закону поширюється і на військовослужбовців, які стали інвалідами внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби, чи внаслідок захворювання після звільнення їх з військової служби, пов'язаного з проходженням військової служби, та членів їх сімей, а також членів сімей військовослужбовців, які загинули, померли чи пропали безвісти.
До моменту набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06.12.2016 №1774-VIII право на одноразову грошову допомогу мали всі військовослужбовці, незалежно від виду проходження військової служби.
Проте з 01.01.2017, після набрання чинності Законом №1774-VIII, для військовослужбовців строкової військової служби встановлено окремий порядок та умови виплати одноразової грошової допомоги, відповідно до яких обмежено проміжок часу у який, у разі настання інвалідності, виникає право військовослужбовців строкової військової служби на отримання одноразової грошової допомоги і такий проміжок часу визначений періодом проходження військової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби.
У разі встановлення інвалідності в період дії зазначеної редакції статті 16 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» після спливу трьох місяців від дня звільнення зі служби, права на отримання вказаної одноразової грошової допомоги у військовослужбовця строкової військової служби не виникає (пункт 6 частини 2 статті 16 Закону №2011-ХІІ).
Вказаним Законом від 06.12.2016 №1774-VIII також внесені зміни до пунктів 4 та 5 частини 2 статті 16 Закону №2011-ХІІ, відповідно до яких зазначені положення починаючи з 01.01.2017 на військовослужбовців строкової служби не поширюються.
Судом встановлено, що позивач проходив строкову військову службу, інвалідність ІІІ групи йому встановлено 04.03.2019, тобто після набуття чинності Законом №1774-VIII та під час дії внесених законодавчих змін, а тому передбачені законом підстави для виплати позивачу одноразової грошової допомоги відсутні.
Питання застосування норм матеріального права у подібних правовідносинах вирішувалось Верховним Судом у постановах Верховного Суду від 23.06.2020 у справі № 825/1545/18, від 31.01.2019 у справі №820/4526/18, від 20.11.2018 у справах №820/1670/18, №820/1028/18 та №820/1389/18, і суд, на підставі ч. 5 ст. 242 КАС України враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Частиною другою статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частиною 1 статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частиною 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
З урахуванням вищевикладеного, підстави для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 відсутні.
Розподіл судових витрат судом не здійснюється.
Керуючись статтями 241, 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання рішення протиправним та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення виготовлено та підписано 08.10.2020.
Суддя Ю.П. Бойченко