07 жовтня 2020 року м. Житомир справа № 240/9417/20
категорія 106030000
Житомирський окружний адміністративний суд у складі:
судді Нагірняк М.Ф.,
розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України Третя особа: ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправним і скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
встановив:
ОСОБА_1 звернувся з позовом до Міністерства оборони України про визнання протиправним та скасування рішення від 27.03.2020року щодо відмови у призначенні одноразової грошової допомоги та зобов'язання призначити та виплатити таку допомогу.
Позивач зазначає, що під час проходження військової служби з 07.08.2014 року по 10.06.2015 року ним отримано захворювання, яке пов'язано із захистом Батьківщини, що підтверджено витягом з протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень контузій, травм, каліцтв у військовослужбовця №2573 від 09.06.2016 р.
12.07.2016року під час первинного огляду Житомирською обласною медико-соціальною експертною комісією № 2 Позивачу з 05.07.2016року було встановлено третю групу інвалідності внаслідок захворювань, пов'язаних із захистом Батьківщини, що стало підставою для виплати одноразової грошової допомоги в розмірі 217500,00грн.
10.02.2020року Житомирською обласною медико-соціальною експертною комісією № 2 Позивачу з 13.01.2020року було встановлено другу групу інвалідності внаслідок поранення, пов'язаного із захистом Батьківщини, що є підставою, на думку Позивача, для отримання одноразової грошової допомоги в розмірі 300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб станом на 01.01.2020року. На своє звернення до Відповідача отримав протиправну відмову у призначенні та виплаті такої одноразової допомоги.
Ухвалою суду від 26.06.2020року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Ухвалою суду від 27.07.2020року суд ухвалив продовжити розгляд вказаної справи в порядку спрощеного провадження в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Ухвалою суду від 07.09.2020року суд ухвалив залучити Житомирський обласний військовий комісаріат, як третю особу на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору.
Сторони в судове засідання не з'явилися, про час та місце судового засідання повідомлені вчасно та належним чином. Представник Відповідача надіслав на адресу суду клопотання, в якому просить справу розглядати без його участі.
Враховуючи неявку в судове засідання сторін та відсутність в потребі допиту свідків та експерта, суд відповідно до вимог ч.9 ст.205 КАС України розглянув справу в порядку письмового провадження.
Представник Міністерства оборони України, Відповідача по даній справі, 21.07.2020 року направив до суду відзив на позов. У відзиві Відповідача проти позову заперечується і зазначається, що Позивачу ще з 05.07.2016року встановлена третя група інвалідності і виплачена відповідна одноразова грошова допомога в розмірі 217500,00грн. Позивачу з 13.01.2020року, тобто в строк, що перевищує два роки, Житомирською МСЕК-2 була встановлена друга група інвалідності. В зв'язку з цим у відповідності до вимог пункту 4 статті 16-3 Закону України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" Позивачу правомірно було відмовлено у виплаті одноразової грошової допомоги.
Аналогічна правова позиція, на думку Відповідача, викладена в постанові Верховного Суду від 21.08.2019року у справі №806/2187/18.
Представник Житомирського обласного військового комісаріату, Третьої особи, направив до суду письмові пояснення, в яких проти позову заперечив з підстав, аналогічних доводам, наведеним у відзиві Представника Міністерства оборони України.
Дослідивши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення на них, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню за таких підстав.
Розглянувши в порядку письмового провадження подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення на них, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню за таких підстав.
Спірні правовідносини між сторонами по даній справі щодо порядку та підстав призначення та нарахування одноразової грошової допомоги у разі інвалідності військовослужбовців, як складової їх соціального захисту, регулюються правовими нормами Закону України від 20 грудня 1991 року N 2011-XII "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (далі - Закон N 2011-XII) в редакції, що були чинні на день виникнення таких відносин.
Соціальний захист військовослужбовців - це діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом (стаття 1 Закону N 2011-XII).
За змістом статті 16 зазначеного Закону N 2011-XII одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві - це гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.
Як встановлено судом та не заперечується сторонами у справі, що під час проходження військової служби з 07.08.2014 року по 10.06.2015 року Позивачем отримано захворювання, яке пов'язано із захистом Батьківщини, що підтверджено витягом з протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень контузій, травм, каліцтв у військовослужбовця №2573 від 09.06.2016 р. (а.с. 14)
Судом встановлено та не заперечується сторонами, що Житомирською МСЕК-2 Позивачу з 05.07.2016року було встановлено третю групу інвалідності внаслідок захворювань, пов'язаних із захистом Батьківщини, що стало підставою для виплати одноразової грошової допомоги в розмірі 217500,00грн. (а.с.17).
10.02.2020року Житомирською МСЕК-2 Позивачу з 13.01.2020року було встановлено другу групу інвалідності внаслідок захворювань, пов'язаних із захистом Батьківщини (а.с.16).
Судом встановлено та не заперечується сторонами, що за результатами розгляду заяви Позивача від 20.02.2020року оскаржуваним рішенням Відповідача в особі комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсацій (протокол №49 від 27.03.2020року), було відмовлено в призначенні вказаної допомоги. Вказане рішення мотивоване тим, що зміна групи інвалідності (з третьої на другу) мало місце понад 2-х річний термін після первинного встановлення працездатності із встановлення йому третьої групи інвалідності (а.с.47).
Таке рішення Відповідача відповідає обставинам справи та ґрунтується на вимогах чинного законодавства з огляду на таке.
Суть спору між сторонами в даній справі зведена виключно до наявності чи відсутності у Позивача права на отримання одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановлення за результатами огляду МСЕК Позивача другої групи інвалідності з 13.01.2020року внаслідок захворювання, пов'язаного із захистом Батьківщини.
Суд вважає, що Позивач помилково ототожнює встановлення за результатами чергового огляду Позивача другої групи інвалідності з 13.01.2020року внаслідок захворювання, пов'язаного із захистом Батьківщини, із самостійним правом на отримання одноразової грошової допомоги.
Відповідно до положень ст.16 Закону N2011-XII загибель (смерть), поранення (контузії, травми, каліцтва) або захворювання військовослужбовців, в тому числі строкової служби, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві - є підставами для призначення та виплати одноразової грошової допомоги.
Загальновідомо, що залежно від ступеня втрати здоров'я (працездатності) встановлюється група інвалідності та визначається її три групи (I, II та III). В розумінні положень Закону N2011-XII обсяг втрати працездатності вказаними особами, в тому числі із встановленням інвалідності, лише впливає на розмір такої одноразової грошової допомоги.
Відповідно до частини дев'ятої статті 16-3 Закону N 2011-XII (в редакції, що діяла на час первинного встановлення Позивачу інвалідності в листопаді 2019року) порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року N 975, прийнятою відповідно до пункту 2 статті 16-2 та пункту 9 статті 16-3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", затверджено Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - Порядок N 975).
Відповідно до пункту 3 Порядку N 975, днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності - дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.
Суд вважає, що Позивач та його представник помилково ототожнюють та змішують поняття "огляд" (первинний чи повторний) із поняттям "встановлення" (первинного чи повторного) та помилково ототожнюють "огляд" (первинний чи повторний) із підставою для призначення та отримання військовослужбовцем одноразової грошової допомоги.
Відповідно до положень ст.16 Закону N2011-XII лише загибель (смерть), поранення (контузії, травми, каліцтва) або захворювання військовослужбовців, в тому числі строкової служби, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві як страхові випадки - є підставами для призначення та виплати одноразової грошової допомоги.
Тобто, в розумінні вказаних положень ст.16 Закону N2011-XII підставою для призначення Позивачу одноразової грошової допомоги є захворювання, зумовлене перебуванням на військовій службі, (а.с.15).
Загальновідомо, що залежно від ступеня втрати здоров'я (працездатності) встановлюється група інвалідності та визначається її три групи (I, II та III). В розумінні положень Закону N2011-XII обсяг втрати працездатності вказаними особами, в тому числі із встановленням інвалідності, лише впливає на розмір такої одноразової грошової допомоги.
Таким чином, з 12.07.2016року Позивачу було встановлено третю групу інвалідності внаслідок захворювань, пов'язаних із захистом Батьківщини, що стало підставою для виплати одноразової грошової допомоги в розмірі 217500,00грн. (а.с.17).
Приписами частини четвертої ст.16-3 Закону N2011-XII в редакції на день встановлення Позивачу третьої групи інвалідності (12.07.2016року) та на день встановлення другої групи інвалідності внаслідок захворювань, пов'язаних із захистом Батьківщини (10.02.2020року) було передбачено, що якщо протягом двох років військовослужбовцю, військовозобов'язаному або резервісту після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено вищу групу інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає їм право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата провадиться з урахуванням раніше виплаченої суми.
Тобто, законодавець протягом вказаного періоду прямо передбачав право вказаних осіб на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі за наявності під час повторного огляду встановлення вищої групи інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, зумовленими одним і тим же страховим випадком.
Разом з тим, законодавець в даній правовій нормі (ч.4 ст.16-3 Закону N2011-XII) прямо зазначав, що вказане право може бути реалізовано виключно за умови, що таке встановлення вищої групи інвалідності або більший відсоток втрати працездатності мали місце протягом двох років.
Суд враховує доповнення пункту 4 статті 16-3 Закону N2011-XII абзацом другим згідно із Законом України від 06.12.2016 р. N 1774-VIII, яким зазначалося, що у разі зміни групи інвалідності, її причини або ступеня втрати працездатності понад дворічний термін після первинного встановлення інвалідності виплата одноразової грошової допомоги у зв'язку із змінами, що відбулися, не здійснюється.
Разом з тим, на думку суду, таке доповнення правової норми законодавцем не змінює правове регулювання спірних відносин, а лише стилістично уточнює суть правової норми в цілому.
Судом встановлено, що первинне встановлення Позивачу втрати працездатності (третя група інвалідності) мало місце 12.07.2016року, а повторне встановлення втрати працездатності (друга група інвалідності) мало місце 10.02.2020року, були зумовлені однією і тією ж підставою - захворюванням під час перебування на військовій службі. Інші підстави (травми, поранення, тощо під час перебування Позивача на військовій службі) для призначення Позивачу одноразової грошової допомоги у розумінні вимог Закону N2011-XII відсутні, так як Позивач з 10.06.2015року взагалі звільнений з військової служби.
Зазначене свідчить, що період між встановлення Позивачу третьої групи інвалідності (12.07.2016року) та встановлення другої групи інвалідності (10.02.2020року), які були зумовлені однією і тією ж підставою (захворюванням), значно перевищує передбачені законодавцем два роки.
Отже, Позивачем не дотримано умов, передбачених ч.4 ст.16-3 Закону N2011-XII для призначення та виплати одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням третьої групи інвалідності внаслідок поранення, пов'язаного із захистом Батьківщини.
Виходячи з вищевикладеного, суд робить висновок, що позовні вимоги Позивача не ґрунтуються на чинному законодавстві України, є безпідставними, а тому задоволенню не підлягають.
Суд вважає безпідставними доводи Позивача, наведені у позові, щодо необхідності врахування правової позиції Верховного Суду , викладеній в постанові від 10 березня 2015 року у справі № 21-563а14, від 28 лютого 2018 року у справі № 806/694/16, від 15 березня 2018 року у справі № 816/4195/15, від 20 березня 2018 року у справі № 295/3091/17, від 21 червня 2018 року, у справі № 751/4367/17, від 21 серпня 2018 року, у справі № 295/14297/16-а, від 21 червня 2018 року, у справі № 760/11440/17, від 13 грудня 2018 року ,у справі № 623/1711/17, від 05 квітня 2019 року, у справі №820/4143/18., з огляду на таке.
Безспірно, в силу вимог ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Разом з тим, в наведених Позивачем судових рішеннях не містяться висновки Верховного Суду щодо застосування правових норм частини четвертої статті 16-3 Закону N 2011-XII.
Саме в постанові Верховного Суду від 21.08.2019року у справі №806/2187/18 міститься висновок щодо застосування правових норм частини четвертої статті 16-3 Закону N 2011-XII. В п.33 цієї постанови Верховного Суду прямо зазначено, що встановлення другої групи інвалідності в строк понад два роки з дня первинного встановлення інвалідності не надає особі права на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі.
Підстави, передбачені ст.ст.139-143 КАС України, для відшкодування або стягнення судових витрат по даній справі відсутні.
Керуючись статтями 2, 90, 139-143, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
вирішив:
В задоволенні позову ОСОБА_1 до Міністерства оборони України відмовити в повному обсязі.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя М.Ф. Нагірняк