07 жовтня 2020 року м. Житомир справа № 240/8894/20
категорія 111060000
Житомирський окружний адміністративний суд у складі:
судді Майстренко Н.М.,
розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Житомирській області про визнання протиправною та скасування вимоги,
встановив:
До Житомирського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 , в якій вона просить визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДФС у Житомирській області про сплату боргу (недоїмки) від 13.11.2019 №Ф-15692-52у; стягнути з Головного управління ДПС у Житомирській області на користь позивача 4438,00 грн. безпідставно стягнутих грошових коштів та судовий збір.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що згідно з інформацією із реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування Пенсійного фонду України за період з 01.10.2015 по квітень 2020 року за позивача страхові внески сплачувалися у повному розмірі, передбаченому законодавством.
Ухвалою суду від 17.06.2020 задоволено заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову. Вжито заходи забезпечення позову шляхом зупинення стягнення на підставі вимоги Головного управління ДФС у Житомирській області від 13.11.2019 за №Ф-15692-52у про сплату боргу у сумі 26509,49 грн. у межах виконавчого провадження №61779141 - до набрання законної сили судовим рішенням у адміністративній справі №240/8894/20.
Ухвалою судді Житомирського окружного адміністративного суду від 09.07.2020 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
До відділу документального забезпечення суду надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до змісту якого Головне управління ДПС у Житомирській області позовні вимоги не визнає та просить відмовити у їх задоволенні за безпідставністю. Зазначає, що в Єдиному реєстрі юридичних осіб, фізичних-осіб підприємців та громадських об'єднань запис про припинення державної реєстрації позивача як фізичної особи-підприємця датований 15.05.2020, позивачу ніщо не заважало займатися підприємницькою діяльністю з 01.06.2004 до 15.05.2020, поєднуючи її з іншим місцем роботи.
Згідно з ч. 4 ст. 243 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.
Відповідно до положень ч. 5 ст. 262, ч. 1 ст. 263 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.
Згідно з ч. 5 ст. 250 Кодексу адміністративного судочинства України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає таке.
Судом встановлено, що згідно реєстраційних даних картки особового рахунку автоматизованих інформаційних систем, позивач на момент винесення оскаржуваної вимоги та у період з 01.06.2004 до 15.05.2020 була зареєстрована фізичною особою-підприємцем.
Згідно з обліковими даними інформаційної системи АОС "Податковий блок" за позивачем рахується борг з ЄСВ у сумі 26509,26 грн. Заборгованість станом на 09.02.2018 складає 8448 грн., на 31.12.2018 - 15819,54 грн., на 31.10.2019 - 26509,26 грн.
ГУ ДПС у Житомирській області було сформовано в автоматичному режимі вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-15692-52у від 13.11.2019 на суму 26509,49 грн., яка і оскаржується позивачем.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує таке.
Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 67 Конституції України визначено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначає Закон України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 №2464-VI (далі Закон №2464-VI).
До вказаного Закону Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 06.12.2016 №1774-VIII, який набрав чинності з 01.01.2017, були внесені зміни, які запровадили, серед іншого, сплату єдиного внеску для фізичних осіб підприємців (крім тих, які обрали спрощену систему оподаткування) та осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, у сумі, що не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску, незалежно від отримання доходу (прибутку) у місяці нарахування єдиного внеску.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 1 Закону №2464-VI єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Згідно зі ст. 2 Закону №2464-VI передбачено, що дія цього Закону поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов'язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються: принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску.
Відповідно до пунктів 3, 10 частини першої статті 1 Закону №2464-VI застрахована особа - фізична особа, яка відповідно до законодавства підлягає загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачується чи сплачувався у встановленому законом порядку єдиний внесок; страхувальники - це роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону зобов'язані сплачувати єдиний внесок.
Абзацом другим пункту 1 частини першої статті 4 Закону №2464-VI передбачено, що платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.
Як визначено пунктом 4 частини першої статті 4 Закону, платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.
Відповідно до абзацу першого пункту 1 та пунктів 2, 3 частини першої статті 7 Закону (в редакції, чинній з 01.01.2017) єдиний внесок нараховується:
для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України "Про оплату праці", та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами;
для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб-підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць. У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов'язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску;
для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.
У той же час відносини щодо адміністрування єдиного внеску при одночасному перебуванні фізичної особи в трудових відносинах та наявності у неї права на здійснення підприємницької діяльності, яку особа фактично не здійснює, Законом не врегульовано.
Отже, платниками єдиного соціального внеску є, зокрема, фізичні особи-підприємці. Необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою господарської діяльності та отримання доходу від такої діяльності, який і є базою для нарахування ЄСВ, тобто, саме дохід особи від господарської діяльності є базою для нарахування, проте за будь-яких умов розмір ЄСВ не може бути меншим за розмір мінімального страхового внеску за місяць. При цьому, за відсутності бази для нарахування ЄСВ у відповідному звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, законодавство встановлює обов'язок особи самостійно визначити цю базу, але її розмір не може бути меншим за розмір мінімальної заробітної плати.
Таким чином, метою встановлення розміру мінімального страхового внеску та обов'язку сплачувати його незалежно від наявності бази для нарахування є забезпечення у передбачених законодавством випадках мінімального рівня соціального захисту осіб шляхом отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Як встановлено судом, у період з 01.10.2015 по даний час ОСОБА_1 працює у дошкільному навчальному закладі №587, що підтверджується довідкою, виданою Дошкільним навчальним закладом №587. Отже, нараховуючи позивачу заробітну плату, Дошкільний навчальний заклад №587 сплачував за позивача як страхувальник єдиний соціальний внесок.
Факт утримання єдиного соціального внеску підтверджується індивідуальними відомостями з Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування щодо ОСОБА_1 щодо сплаченого єдиного соціального внеску за період з січня 2011 року по грудень 2013 рік, за період з січня 2017 року по квітень 2020.
Крім того, факт перебування особи на обліку в органах фіскальної служби не змінює наведених висновків, оскільки взяття на облік осіб, в тому числі юридичних або самозайнятих, здійснюється органом доходів і зборів незалежно від наявності обов'язку щодо сплати того чи іншого податку або збору.
Таким чином, оскільки єдиною метою збору єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування є забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством саме прав фізичних осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування, у розумінні Закону позивач є застрахованою особою, а нарахування та сплата єдиного внеску роботодавцем в розмірі не менше мінімального виключає обов'язок по сплаті у цей же період єдиного внеску позивачем ще і як фізичною особою-підприємцем, яка мала право провадити господарську діяльність, проте не отримувала доходу від неї.
Крім цього, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, яка сформувалась з питань імперативності правила про прийняття рішення на користь платників податків, у разі існування неоднозначності у тлумаченні прав та/чи обов'язків платника податків, слід віддавати перевагу найбільш сприятливому тлумаченню національного законодавства та приймати рішення на користь платника податків (справи "Серков проти України" (заява №39766/05), "Щокін проти України" (заяви №23759/03 та №37943/06), які відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" підлягають застосуванню судами як джерела права.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 27.11.2019 у справі № 160/3114/19, від 04.12.2019 у справі № 440/2149/19, від 23.01.2020 у справі №480/4656/18.
Отже, оскаржувана вимога від 13.11.2019 №Ф-15692-52у на суму 26509,49 грн. є такою, що не відповідає цілям Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування".
Щодо позовної вимоги про стягнення з Головного управління ДПС у Житомирській області на користь позивача 4438,00 грн. безпідставно стягнутих грошових коштів, суд зазначає, що відповідно до ч. 3 ст. 26 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" суми коштів, безпідставно стягнені податковими органами з юридичних і фізичних осіб, підлягають поверненню з рахунків податкового органу в триденний строк з дня прийняття рішення податковими органами або судом про безпідставність їх стягнення з одночасною сплатою нарахованої на ці суми пені, що визначається виходячи з розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України.
Оскільки суд дійшов висновку про незаконність оскаржуваної вимоги, кошти у сумі 1651,18 грн., сплачені позивачем через відділ ДВС відповідно до платіжного доручення від 27.05.2020 №99 на виконання цієї вимоги, підлягають поверненню позивачу.
Відтак, позовні вимоги про стягнення з Головного управління ДФС у Житомирській області на користь ОСОБА_1 1651,18 грн. безпідставно стягнутих грошових коштів слід задовольнити.
У задоволенні вимог щодо стягнення з відповідача витрат по виконавчому провадження у сумі 135,87 грн. та виконавчого збору у сумі 2650,95 грн. слід відмовити, оскільки відповідно до норм Закону України "Про виконавче провадження" ці витрати відносяться до виконавчого провадження, а тому дана вимога позивача не може бути звернена до податкового органу.
Згідно з частинами першою та другою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Беручи до уваги часткове задоволення позову та приписи ст. 139 КАС України, на користь позивача належить стягнути понесені ним судові витрати в сумі 420,40 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача
Керуючись статтями 2, 9, 72-77, 139, 243-246, 255, 262, 295 КАС України,
вирішив:
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДФС у Житомирській області (вул. Юрка Тютюнника, 7, м. Житомир, 10003, ЄДРПОУ 43142501) про визнання протиправною та скасування вимоги задовольнити частково.
Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДПС у Житомирській області про сплату боргу (недоїмки) від 13.11.2019 №Ф-15692-52у на суму 26509,49 грн.
Стягнути з Головного управління ДФС у Житомирській області на користь ОСОБА_1 1651,18 грн. безпідставно стягнутих грошових коштів.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Житомирській області 420,40 грн. сплаченого судового збору.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду складено у повному обсязі: 07.10.2020.
Суддя Н.М. Майстренко