07 жовтня 2020 року м. Житомир справа № 240/10160/20
категорія 113070000
Житомирський окружний адміністративний суд у складі:
судді Липи В.А.,
розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Територіального сервісного центру №1842 (на правах відділу, м.Бердичів) Регіонального сервісного центру МВС в Житомирській області про визнання дій неправомірними, зобов'язання вчинити дії,
встановив:
ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Територіального сервісного центру №1842 (на правах відділу, м.Бердичів) Регіонального сервісного центру МВС в Житомирській області, у якому просить:
- визнати дії Територіального сервісного центру №1842 Регіонального сервісного центру МВС в Житомирській області щодо відмови ОСОБА_1 у перереєстрації автомобіля ВАЗ, моделі 2106, 1993 року випуску, шасі (кузов, рама, коляска) № НОМЕР_1 , тип транспортного засобу-легковий седан та причепу марки ПФ, моделі 01 ФЕРМЕР, 1996 року випуску, шасі (кузов, рама, коляска) № НОМЕР_2 , викладеній у листі-відповіді №К-23 від 12 березня 2020 року, неправомірними;
- зобов'язати Територіальний сервісний центр №1842 Регіонального сервісного центру МВС в Житомирській області зареєструвати автомобіль ВАЗ, моделі 2106, 1993 року випуску, шасі (кузов,рама,коляска) № НОМЕР_1 , тип транспортного засобу - легковий седан та пречеп марки ПФ, моделі 01 ФЕРМЕР, 1996 року випуску,шасі (кузов,рама,коляска) № НОМЕР_2 за ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_3 ).
В обґрунтування позову зазначив, що звернувся до відповідача із заявою щодо проведення перереєстрації транспортного засобу, у зв'язку із отриманням автомобіля та причепу у власність в порядку спадкування, однак отримав відмову з підстав необхідності надання заяви від співвласника вказаного транспортного засобу, яку вважає протиправною, адже, на його думку є єдиним власником та при поданні заяви ним було дотримано всіх вимог Порядку №1388.
Ухвалою суду вказану позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Відповідачем, на виконання вимог ухвали суду про відкриття провадження у справі, до суду надано відзив на позовну заяву, у якому просить у задоволенні позову відмовити. Заперечуючи проти позовних вимог стверджує, що відповідно до норм Закону України "Про дорожній рух", які кореспондуються з нормами Порядку №1388 власники транспортних засобів та особи, які використовують їх на законних підставах зобов'язані зареєструвати транспортні засоби протягом десяти діб після виникнення обставин, що потребують внесення змін до реєстраційних документів, що було порушено позивачем, адже з часу видання свідоцтва про спадщину та звернення до ТСЦ минуло майже чотири роки. Крім того, відмітив, що під час здійснення реєстраційних операцій встановлено, що вказаний ТЗ та причіп, крім спадкодавця ОСОБА_2 , на праві власності належить ОСОБА_3 . У зв'язку з чим, на підставі п.6 Порядку №1388 позивачу було роз'яснено щодо необхідності надання письмової заяви співвласника.
Суд, розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику учасників справи (у письмовому провадженні), з особливостями, визначеними ст.ст. 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, позовну заяву та відзив, повно і всебічно з'ясувавши всі обставини справи в їх сукупності, перевіривши їх наявними в матеріалах справи і дослідженими доказами, дійшов наступних висновків.
Матеріалами справи підтверджено, що відповідно до свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 19 квітня 2016 року ОСОБА_1 отримав у спадщину від ОСОБА_2 :
- легковий автомобіль марки ВАЗ, моделі 2106, 1993 року випуску, шасі (кузов, рама, коляска) № НОМЕР_1 , тип транспортного засобу - легковий сєдан, реєстраційний номер НОМЕР_4 , ідентифікатор - НОМЕР_5 , що зареєстрований МРЕВ-5 ДАІ ГУ УМВС України в місті Києві 18 липня 2003 року, належав спадкодавцю на підставі Свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу КІС' № НОМЕР_6 . виданого МРЕВ-5 ДАІ ГУ УМВС України в місті Києві 18 липня 2003 року;
- причіп марки ПФ, моделі 01 ФЕРМЕР, 1996 року випуску, шасі (кузов, рама, коляска) № НОМЕР_2 , тип транспортного засобу - бортовий, реєстраційний номер НОМЕР_7 , що зареєстрований МРЕВ-5 ДАІ ГУ УМВС України в місті Києві 18 липня 2003 року, належав спадкодавцю па підставі Свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_8 , виданого МРЕВ-5 ДАІ ГУ УМВС України в місті Києві 18 липня 2003 року.
05.03.2020 позивач звернувся до Територіального сервісного центру №1842 із заявою щодо реєстрації транспортного засобу ВАЗ, моделі 2106, 1993 року випуску, шасі № НОМЕР_1 , д.н.з. НОМЕР_4 , ідентифікатор-389031/4404С та причепу марки ПФ, моделі 01 Фермер, 1996 року випуску, шасі № НОМЕР_2 , реєстраційний номер НОМЕР_9 , ідентифікатор-539545/4404С.
Листом від 12.03.2020 за №К-23 позивача було повідомлено про те, що згідно свідоцтва про реєстрацію серії НОМЕР_10 виданого 18.07.2003р. МРЕВ 5 м. Київ на автомобіль ВАЗ 2106, д/н НОМЕР_4 , та свідоцтва про реєстрацію серії НОМЕР_8 виданого 18.07.2003р. МРЕВ 5 м. Київ на причіп ФЕРМЕР, д/н НОМЕР_9 власниками вище зазначених транспортних засобів являються дві фізичні особи, а саме громадянка ОСОБА_2 , та відповідно до запису у графі особливі відмітки свідоцтв про реєстрацію співвласником є ОСОБА_3 та роз'яснено, що відповідно до пункту 6 постанови Кабінету Міністрів України від 07.09.1998 № 1388 "Про затвердження Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів" необхідно надати письмову заяву співвласника, у даному випадку громадянки ОСОБА_3 .
Позивач, вважаючи вказані дії відповідача протиправною відмовою у перереєстрації автомобіля, звернувся до суду з даним позовом за захистом порушеного права.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, судом враховано наступне.
Суспільні відносини у сфері дорожнього руху та його безпеки, права, обов'язки і відповідальність суб'єктів - учасників дорожнього руху, міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, об'єднань, підприємств, установ і організацій незалежно форм власності та господарювання (далі - міністерств, інших центральних органів виконавчої влади та об'єднань) визначає Закон України "Про дорожній рух" від 30.06.1993 № 3353-ХІІ (далі -Закон №3353-ХІІ).
Згідно із ст.34 Закону №3353-ХІІ державна реєстрація транспортного засобу полягає у здійсненні комплексу заходів, пов'язаних із перевіркою документів, які є підставою для здійснення реєстрації, а також відсутності будь-яких обтяжень, у тому числі за даними Державного реєстру обтяжень рухомого майна, звіркою і, за необхідності, дослідженням ідентифікаційних номерів складових частин та оглядом транспортного засобу, оформленням і видачею реєстраційних документів та номерних знаків.
Державна реєстрація та облік автомобілів, автобусів, мотоциклів та мопедів усіх типів, марок і моделей, самохідних машин, причепів та напівпричепів до них, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів здійснюються територіальними органами Міністерства внутрішніх справ України (частина четверта статті 34 Закону України №3353-XII).
Власники транспортних засобів та особи, які використовують їх на законних підставах, зобов'язані зареєструвати (перереєструвати) належні їм транспортні засоби протягом десяти діб після придбання, митного оформлення, одержання транспортних засобів або виникнення обставин, що потребують внесення змін до реєстраційних документів (частина дев'ята статті 34 Закону України №3353-XII).
Постановою Кабінету Міністрів України №1388 від 07.09.1998 було затверджено "Порядок державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів" (далі - Порядок №1388), згідно пункту 1 якого визначено, що цим Порядком встановлюється єдина на території України процедура державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів (далі - транспортні засоби), оформлення та видачі реєстраційних документів і номерних знаків.
Пунктом 8 Порядку №1388 передбачено, що державна реєстрація (перереєстрація) транспортних засобів проводиться на підставі заяв власників, поданих особисто або уповноваженим представником, і документів, що посвідчують їх особу, підтверджують повноваження представника (для фізичних осіб - нотаріально посвідчена довіреність), а також правомірність придбання, отримання, ввезення, митного оформлення (далі - правомірність придбання) транспортних засобів, відповідність конструкції транспортних засобів установленим вимогам безпеки дорожнього руху, а також вимогам, які є підставою для внесення змін до реєстраційних документів. Не допускаються до державної реєстрації транспортні засоби з правим розташуванням керма (за винятком транспортних засобів, які були зареєстровані в підрозділах Державтоінспекції до набрання чинності Законом України "Про дорожній рух").
Документами, що підтверджують правомірність придбання транспортних засобів, їх складових частин, що мають ідентифікаційні номери, є оформлені в установленому порядку: зокрема, свідоцтва про право на спадщину, видані нотаріусом або консульською установою, чи їх дублікати.
Згідно із пунктом 6 Порядку №1388 транспортні засоби реєструються за юридичними та фізичними особами в сервісних центрах МВС або через центри надання адміністративних послуг. Транспортні засоби, що належать декільком фізичним або юридичним особам (співвласникам), за їх письмовою заявою реєструються за однією з таких осіб. У разі відсутності одного із співвласників державна реєстрація транспортних засобів проводиться на підставі його письмової заяви. Справжність підпису такого співвласника засвідчується нотаріально. У графі "Особливі відмітки" свідоцтва про реєстрацію або тимчасового реєстраційного талону транспортних засобів щодо іншого співвласника може бути зроблено запис: "(прізвище, ім'я, по батькові, або найменування юридичної особи) є співвласником".
За приписами пункту 7 Порядку №1388 власники транспортних засобів та особи, що експлуатують такі засоби на законних підставах, або їх представники (далі - власники) зобов'язані зареєструвати (перереєструвати) транспортні засоби протягом десяти діб після придбання (одержання) або митного оформлення, або тимчасового ввезення на територію України, або виникнення обставин, що є підставою для внесення змін до реєстраційних документів. Строк державної реєстрації продовжується у разі подання документів, які підтверджують відсутність можливості своєчасного її проведення власниками транспортних засобів (хвороба, відрядження або інші поважні причини).
Як зазначалося судом вище, ОСОБА_1 відповідно до свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 19 квітня 2016 року отримав у спадщину від ОСОБА_2 легковий автомобіль марки ВАЗ, моделі 2106, 1993 року випуску та причіп марки ПФ, моделі 01 ФЕРМЕР, 1996 року, однак із заявою щодо перереєстрації вказаного автомобіля звернувся до відповідача лише через чотири роки - 05 березня 2020 року, тобто з порушенням, визначеного Законом №3353-ХІІ та Порядком №1388 десятиденного строку.
Крім того, із свідоцтва про спадщину від 19.04.2016 слідує, що позивач є спадкоємцем легкового автомобілю та причіпу, що належали на праві власності ОСОБА_2 .
Однак, як вбачається із матеріалів справи, а саме: із свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_10 виданого 18.07.2003р. МРЕВ 5 м. Київ на автомобіль ВАЗ 2106, д/н НОМЕР_4 , та свідоцтва про реєстрацію серії НОМЕР_8 виданого 18.07.2003р. МРЕВ 5 м. Київ на причіп ФЕРМЕР, д/н НОМЕР_9 власниками вище зазначених транспортних засобів являються дві фізичні особи, а саме громадянка ОСОБА_2 , та відповідно до запису у графі особливі відмітки свідоцтв про реєстрацію співвласником є ОСОБА_3 .
Отже, враховуючи положення пункту 6 Порядку №1388, позивачу при зверненні із заявою щодо перереєстрації автомобіля необхідно було надати належним чином оформлену письмову заяву іншого співвласника- ОСОБА_3 , адже транспортні засоби, що належать декільком фізичним особам (співвласникам), за їх письмовою заявою реєструються за однією з таких осіб, тоді як у разі відсутності одного із співвласників необхідна письмова заява іншого.
Суд критично ставиться до доводів позивача щодо належності йому автомобіля, як єдиному власнику, адже відповідно до свідоцтва про право на спадщину ОСОБА_1 є спадкоємцем майна зазначеного у заповіті ОСОБА_2 , тоді як автомобіль ВАЗ, моделі 2106, 1993 року випуску та причіп марки ПФ, моделі 01 ФЕРМЕР, 1996 року зареєстрований на ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .
Відтак, відмова відповідача у реєстрації за ОСОБА_1 легкового автомобіля марки ВАЗ, моделі 2106, 1993 року випуску та причіпу марки ПФ, є обґрунтованою, оскільки не суперечить вимогам Порядку №1388, в частині необхідності надання письмової заяви співвласника транспортного засобу.
Статтею19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Приписами частини другої 2 статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Аналіз вищенаведених правових норм та встановлених у справі обставин, дає підстави для висновку, що у спірних правовідносинах відповідач діяв з дотриманням процедури, визначеної Порядком № 1388.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно зі ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Таким чином, суд, оцінивши надані докази, дійшов висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Керуючись статтями 2, 9, 77, 90, 139, 242-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
вирішив:
У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до Територіального сервісного центру №1842 (на правах відділу, м.Бердичів) Регіонального сервісного центру МВС в Житомирській області (вул. Шкіряників, 14, м. Бердичів, Житомирська обл., 13300) про визнання дій неправомірними, зобов'язання вчинити дії відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя В.А. Липа