08 жовтня 2020 року Справа № 160/3884/20
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бондар М.В., розглянувши у спрощеному (письмовому) провадженні у місті Дніпрі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Нікопольської районної державної адміністрації про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку, -
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Управління соціального захисту населення Нікопольської районної державної адміністрації (далі - Управління, відповідач), в якій, з урахуванням уточненої позовної заяви, просить:
- визнати протиправним та скасувати наказ Управління соціального захисту населення Нікопольської районної державної адміністрації від 08.01.2020 року №02-01 про звільнення ОСОБА_1 з посади головного спеціаліста з питань охорони праці відділу з питань праці та соціально-трудових відносин Управління соціального захисту населення Нікопольської райдержадміністрації;
- зобов'язати Управління соціального захисту населення Нікопольської районної державної адміністрації поновити ОСОБА_1 на посаді головного спеціаліста з питань охорони праці відділу з питань праці та соціально-трудових відносин Управління соціального захисту населення Нікопольської райдержадміністрації;
- стягнути з Управління соціального захисту населення Нікопольської районної державної адміністрації на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 09.01.2020 року до дня поновлення, ОСОБА_1 на посаді головного спеціаліста з питань охорони праці відділу з питань праці та соціально-трудових відносин Управління соціального захисту населення Нікопольської райдержадміністрації у розмірі 55957,62 грн.
В обґрунтування позову зазначено, що з 07.02.2001 року позивач працювала у Нікопольській районній державній адміністрації на посаді державного експерта умов та охорони праці відділу з питань праці та соціально - трудових відносин. У 2007 року переведена на посаду головного спеціаліста з питань охорони праці відділу праці та соціально - трудових відносин. Наказом №02-01 від 08.01.2020 року ОСОБА_1 звільнено із займаної посади відповідно до п.1 ч.1 ст. 87 Закону України “Про державну службу”, п.1 ст. 40 Кодексу законів про працю України. В позовній заяві позивач зазначає, що на посаді безперервно працювала 18 років 11 місяців; до неї за час роботи не було зауважень; до пенсії державного службовця залишилося 2 роки. Проте відповідач при прийнятті рішення не врахував цих обставин. Жодного належного повідомлення про звільнення з займаної посади не отримувала та дізналася про своє звільнення після вручення наказу №02-01 від 08.01.2020 року. Позивач наголошує на тому, що ні акту, ні повідомлення про вивільнення нею не отримувалось. Таким чином, не погодившись з протиправними діями та рішенням відповідача позивач звернулась до суду за захистом своїх справ.
Ухвалою суду 04.08.2020 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито спрощене позовне провадження без виклику учасників справи в порядку статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідач надав до суду відзив на позовну заяву, в якому просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог та зазначив, що в зв'язку з прийняттям постанови Кабінету Міністрів України від 12 червня 2019 року № 746 «Про внесення змін у додатку до постанови Кабінету Міністрів України від 25 березня 2014 року №91», якою передбачалося скорочення граничної чисельності працівників районних державних адміністрацій на 50 % та враховуючи вимоги статті 49 Кодексу законів про працю України, відповідачем 30.09.2019 року було направлено лист за №2046 до міськрайонної профспілки працівників державних установ про очікуване масове вивільнення працівників Управління. 18.10.2019 року Комісія провела засідання, на якому розглянула питання, пов'язані з процедурою скорочення. Враховуючи рекомендації комісії, начальником Управління було прийнято наказ від 18.10.2019 року №02-139 «Про наступне вивільнення». 21.10.2019 року відповідач направив лист за №2201 до Нікопольського міськрайонного центру зайнятості, яким повідомив про заплановане масове вивільнення працівників управління у зв'язку зі змінами в структурі Управління. В зв'язку з тим, що на момент початку процедури скорочення позивач перебувала в основній оплачуваній відпустці терміном 30 календарних днів (з 23 вересня по 23 жовтня 2019 року), головний спеціаліст з питань персоналу Управління, в телефонному режимі та в присутності свідків, зачитала позивачу повідомлення про наступне звільнення і запропонувала прийти позивачу та підписати повідомлення, на що позивач відмовилася. Після виходу з відпустки позивач повторно була ознайомлена із повідомленням про наступне вивільнення у зв'язку зі скороченням чисельності працівників. Виходячи з вищевикладеного, позивач була своєчасно повідомлена про наступне вивільнення. Також, у своєму відзиві відповідачем зазначено, що відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” позивачу призначена пенсія за віком з вересня 2015 року і на момент початку процедури скорочення чисельності працівників ОСОБА_1 вже 5 років одержувала пенсію за віком і досягла пенсійного віку: мала повних 62 роки і 6 місяців та стаж державної служби 18 років, що надавало позивачу право на пенсію державного службовця.
Виходячи з положень статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд адміністративної справи здійснено у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у ній матеріалами.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) наказом Нікопольської районної державної адміністрації №45 від 07.02.2001 року прийнята на посаду державного експерта умов та охорони праці.
07.02.2001 року позивач прийняла Присягу державного службовця.
Наказом Нікопольської районної державної адміністрації №24 від 28.03.2007 року позивача переведено на посаду головного спеціаліста з питань охорони праці відділу з питань праці та соціально-трудових відносин.
Розпорядженням голови районної державної адміністрації від 14.02.2013 року № 85-к-13 “Про затвердження положення про управління соціального захисту населення Нікопольської районної державної адміністрації” затверджено положення про управління соціального захисту населення Нікопольської районної державної адміністрації, відповідно до якого:
- управління соціального захисту населення Нікопольської районної державної адміністрації (далі - Управління) утворюється головою районної державної адміністрації, входить до її складу і в межах району забезпечує виконання покладених на нього завдань (пункт 1 Положення);
- граничну чисельність, фонд оплати праці працівників визначає голова районної державної адміністрації у межах відповідних бюджетних призначень (пункт 12 Положення);
- штатний розпис та кошторис управління затверджує голова районної державної адміністрації за пропозиціями начальника управління в межах чинного законодавства, встановленого на відповідний бюджетний період (пункт 13 Положення).
Листом Управляння №2046 від 30.09.2019 року повідомлено Голову міськрайонної профспілки працівників державних установ ОСОБА_2 про те, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 12 червня 2019 року №746 «Про внесення змін у додатку до постанови Кабінету Міністрів України від 25 березня 2014 року № 91», гранична чисельності працівників районних державних адміністрацій буде скорочено на 50 %.
Розпорядженням голови Нікопольської районної державної адміністрації від 16.10.2019 року №К81/0/322-19 «Про затвердження структури Нікопольської районної державної адміністрації», затверджено граничну чисельність працівників Управління на 2020 рік - 22 штатні одиниці, що на 13 штатних одиниць менше, ніж у 2019 році.
Наказом начальника Управління від 16.10.2019 року № 02-134 затверджено склад комісії з визначення осіб, які мають переважне право на залишення на роботі або щодо яких встановлено обмеження на звільнення.
Наказом начальника Управління від 18.10.2019 року №02-136 «Про упорядкування структури, граничної чисельності працюючих та внесення змін до штатного розпису управління соціального захисту населення Нікопольської райдержадміністрації» затверджено з 01.01.2020 року структуру, граничну чисельність працюючих та штатний розпис Управління відповідно до розпорядження, в зв'язку з ліквідацією окремих підрозділів управління. Згідно з пунктом 2 наказу вирішено скоротити штатну чисельність працівників ліквідованих відділів та секторів, та чисельність фінансово-господарського відділу управління. З додатку №1 до наказу вбачається, що відділ з питань праці та соціально-трудових відносин має складатись з: начальника відділу, головного спеціаліста з питань праці та головного спеціаліста.
Відповідно до Протоколу №1 від 18.10.2019 року “Про засідання комісії з визначення осіб, які мають переважне право на залишення на роботі або щодо яких встановлено обмеження на звільнення за п. 1 ст.40 КЗпПУ”, на засіданні комісії було опрацьовано порівняльну таблицю та розглянуто особові справи працівників, за яким визначено кандидатури працівників за ліквідованими посадами, у яких відсутній або менший у порівнянні з іншими кандидатами досвід відповідної роботи за посадами новостворених структурних підрозділах та за посадами, які не увійшли до новоутворення відділів і секторів: ОСОБА_3 ; ОСОБА_4 ; ОСОБА_5 ; ОСОБА_6 ; ОСОБА_7 ; ОСОБА_1 ; ОСОБА_8 .
Наказом Управління від 18.10.2019 року № 02-139 «Про наступне вивільнення» наказано попередити про звільнення ОСОБА_1
21.10.2019 року відповідач направив лист №2201 до Нікопольського міськрайонного центру зайнятості, яким повідомив про заплановане масове вивільнення працівників управління у зв'язку зі змінами в структурі Управління та надав звіт за формою №4-ПН «Інформація про заплановане масове вивільнення працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці».
Актом від 21.10.2019 року №1 зафіксовано, що 18.10.2019 року о 16 год. 06 хв. ОСОБА_1 в телефонному режимі в присутності свідків було зачитано зміст Повідомлення про наступне вивільнення у зв'язку зі скороченням чисельності працівників; запропоновано прийти та розписатися в отриманні повідомлення, але ОСОБА_1 відмовилась.
Актом від 24.10.2019 року №2 зафіксовано, що 24.10.2019 року о 11 год. 20 хв. ОСОБА_1 повторно прочитано в присутності свідків зміст Повідомлення про наступне вивільнення у зв'язку зі скороченням чисельності працівників; запропоновано розписатись в отриманні повідомлення, але ОСОБА_1 відмовилась.
24.10.2019 року ОСОБА_1 звернулась до в.о. голови райдержадміністрації ОСОБА_9 з заявою про порушення діючого законодавства стосовно її звільнення та про надання їй еквівалентної посади.
05.12.2019 року позивач у письмовій формі звернулась до відповідача з питання подальшого звільнення у зв'язку зі скороченням.
05.12.2019 року позивач звернулася на «Гарячу лінію голови Дніпропетровської обласної державної адміністрації» зі скаргою з приводу звільнення з посади в якій зазначила, що її попередили про звільнення з 24.10.2019 року за скороченням штату з чим позивач не погоджується.
Відповідно до запрошення Голови профспілкового комітету управління соціального захисту населення Нікопольської районної державної адміністрації Панової О.В. 10.12.2019 року в письмовій формі та під особистий підпис ОСОБА_1 було запрошено прийняти участь у засіданні профспілкового комітету управління соціального захисту населення Нікопольської районної державної адміністрації з питань надання попередньої згоди на вивільнення працівників в зв'язку із скороченням штату.
Протоколом засідання профспілкового комітету від 11.12.2019 року №5 постановлено на підставі статті 43 КЗпП України надати згоду на розірвання трудового договору за пунктом 1 частини 1 статті 40 КЗпП у зв'язку із скороченням штату та чисельності працівників управління соціального захисту населення Нікопольської райдержадміністрації з: ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_1
11.12.2019 року позивач письмово звернулася до Профспілкового комітету управління соціального захисту населення Нікопольської районної державної адміністрації зі скаргою.
На виконання розпорядження Нікопольської районної державної адміністрації від 16.10.2019 року №К-81/0/322-19 "Про затвердження структури Нікопольської районної державної адміністрації" у зв'язку зі зміною структури управління соціального захисту населення Нікопольської райдержадміністрації та скороченням штатної чисельності працівників на підставі наказу №02-01 від 08.01.2020 року ОСОБА_1 звільнено з займаної посади.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частина шоста статті 43 Конституції України гарантує громадянам захист від незаконного звільнення.
Принципи, правові та організаційні засади забезпечення державної служби, порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях, урегульовані Законом України «Про державну службу» від 10 грудня 2015 року № 889-VIII (далі - Закон № 889-VIII).
Судом застосовуються норми Закону № 889-VIII в редакції, чинній на час існування спірних правовідносин.
Відповідно до частин 2 та 3 статті 5 Закону № 889-VIII відносини, що виникають у зв'язку із вступом, проходженням та припиненням державної служби, регулюються цим Законом, якщо інше не передбачено законом; дія норм законодавства про працю поширюється на державних службовців у частині відносин, не врегульованих цим Законом.
Отже, процедура вивільнення державних службовців регулюється нормами Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) у частині відносин, не врегульованих Законом № 889-VIII.
Судом застосовуються норми КЗпП України в редакції, чинній на час існування спірних правовідносин.
Пункт 4 частини 1 статті 83 Закону №889-VIII серед підстав для припинення державної служби виділяє її припинення за ініціативою суб'єкта призначення.
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 87 Закон № 889-VIII підставою для припинення державної служби за ініціативою суб'єкта призначення є: скорочення чисельності або штату державних службовців, скорочення посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців, реорганізація державного органу.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.
Положеннями частини першої статті 42 КЗпП України передбачено, що при скороченні чисельності чи штату працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.
За правилами частини 2 статті 42 КЗпП України при рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації перевага в залишенні на роботі надається: 1) сімейним - при наявності двох і більше утриманців; 2) особам, в сім'ї яких немає інших працівників з самостійним заробітком; 3) працівникам з тривалим безперервним стажем роботи на даному підприємстві, в установі, організації; 4) працівникам, які навчаються у вищих і середніх спеціальних учбових закладах без відриву від виробництва; 5) учасникам бойових дій, особам з інвалідністю внаслідок війни та особам, на яких поширюється чинність Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»; 6)авторам винаходів, корисних моделей, промислових зразків і раціоналізаторських пропозицій; 7) працівникам, які дістали на цьому підприємстві, в установі, організації трудове каліцтво або професійне захворювання; 8) особам з числа депортованих з України, протягом п'яти років з часу повернення на постійне місце проживання до України; 9) працівникам з числа колишніх військовослужбовців строкової служби, військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, військової служби за призовом осіб офіцерського складу та осіб, які проходили альтернативну (невійськову) службу, - протягом двох років з дня звільнення їх зі служби; 10) працівникам, яким залишилося менше трьох років до настання пенсійного віку, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат.
Частиною 1 статті 43 КЗпП України визначено, що розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктами 1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), 2-5, 7 статті 40 і пунктами 2 і 3 статті 41 цього Кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації, членом якої є працівник, крім випадків, коли розірвання трудового договору із зазначених підстав здійснюється з прокурором, поліцейським і працівником Національної поліції, Служби безпеки України, Державного бюро розслідувань України, Національного антикорупційного бюро України чи органу, що здійснює контроль за додержанням податкового законодавства.
Статтею 49-2 КЗпП України унормовано порядок вивільнення працівників.
Про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці.
При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством.
Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації працівник, на власний розсуд, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно. У разі якщо вивільнення є масовим відповідно до статті 48 Закону України "Про зайнятість населення", власник або уповноважений ним орган доводить до відома державної служби зайнятості про заплановане вивільнення працівників.
Державна служба зайнятості інформує працівників про роботу в тій самій чи іншій місцевості за їх професіями, спеціальностями, кваліфікаціями, а у разі їх відсутності - здійснює підбір іншої роботи з урахуванням індивідуальних побажань і суспільних потреб. У разі потреби особу може бути направлено, за її згодою, на професійну перепідготовку або підвищення кваліфікації відповідно до законодавства.
Долучені до матеріалів справи докази засвідчили, що в Управлінні були правові підстави для проведення процедури скорочення штатної чисельності працівників внаслідок зміни структури у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України від 19 червня 2019 року №746 та розпорядження Нікопольської районної державної адміністрації від 16 жовтня 2019 року.
Управлінням була створена відповідна комісія з визначення осіб, які мають переважне право на залишення на роботі або щодо яких встановлено обмеження на звільнення, під час роботи якої детально проаналізовано інформацію щодо 23 працівників Управління (підтверджується долученою до справи порівняльною таблицею) та визначено осіб, які мають перевагу в залишенні на роботі відповідно до вимог статті 42 КЗпП України.
Позивача повідомлено про майбутнє вивільнення у визначений КЗпП України строк, що підтверджується актами №1 від 21.10.2019 року та №2 від 24.10.2019 року. Про обізнаність позивача про майбутнє вивільнення 24.10.2019 року свідчать і доводи ОСОБА_1 в первинній позовній заяві, і копії листів і скарг позивача від 24.10.2019 року, від 05.12.2019 року, від 11.12.2019 року. Не бажання позивача ставити підпис на ознайомленні з повідомленням не свідчить про те, що остання не була належним чином попереджена про вивільнення.
Згоду на звільнення позивача з займаної посади надано і профспілковим органом.
Управлянням належним чином проінформовано центр зайнятості про заплановане масове вивільнення працівників.
Таким чином, суд приходить до висновку, що Управлінням звільнення позивача проведено на підставі та у спосіб, що визначені чинним законодавством України.
Доводи позивача, викладені в позовній заяві не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи.
Позивачем не заперечено доводи Управління, що відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» ОСОБА_1 призначена пенсія за віком з вересня 2015 року і на момент початку процедури скорочення чисельності працівників в Управлінні позивач вже 5 років одержувала пенсію за віком і досягла пенсійного віку: мала повних 62 роки і 6 місяців та стаж державної служби 18 років 11 місяців, що надавало позивачу право на пенсію державного службовця.
Відповідно до статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Оцінюючи усі докази, які були досліджені судом у їх сукупності, суд не вбачає протиправності спірного наказу та наявності підстав для його скасування із поновленням позивача на роботі.
Отже, позивач була звільнена з дотриманням вимог чинного законодавства, а тому позов задоволенню не підлягає.
На підставі викладеного, керуючись статтями 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні позову ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) до Управління соціального захисту населення Нікопольської районної державної адміністрації (адреса: 53211, Дніпропетровська область, м. Нікополь, вул. Гетьманська, буд.23; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 25842378) про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку - відмовити повністю.
Розподіл судових витрат не здійснювати.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно - телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя М.В. Бондар