08 жовтня 2020 року Справа №160/9910/20
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Сліпець Н.Є.
розглянувши в порядку письмового провадження у місті Дніпро заяву представника позивача про винесення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат у адміністративній справі за №160/9910/20 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
В провадженні Дніпропетровського окружного адміністративного суду перебувала адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 вересня 2020 року позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії задоволено, а саме:
- визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з відмови в зарахуванні ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 ) періоду її роботи з 01.08.1980 року по 24.04.1996 року на посаді вихователя в Совхозі ім. Леніна Дніпропетровської області та з 25.04.1996 року по 31.12.1998 року на посаді вихователя в дитячому садку №3 в КСП «Україна»;
- визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про відмову в призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 , яке оформлене у вигляді листа від 17.06.2020 року за вих. № 5101/03-16;
- зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 11.06.2020 року про призначення пенсії за віком, з обов'язковим врахуванням до страхового стажу наступних періодів її роботи:
- з 01.09.1976 року по 01.07.1980 року - період навчання в Дубновському педагогічному училищі;
- з 01.08.1980 року по 24.04.1996 року - період праці ім. Леніна Дніпропетровської області;
- з 25.04.1996 року по 17.04.2002 року - період роботи вихователем дитячого садку №3 в КСП «Україна»;
- з 01.07.2002 року по 28.09.2002 року - період праці в ТОВ «Любимівка» Дніпропетровського району;
- 05.05.2003 року по 11.06.2020 року - період роботи в Комунальному закладі «Спеціалізований Центр медико-соціальної реабілітації дітей» Дніпропетровської обласної ради;
- стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 26, код ЄДРПОУ 21910427) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 840,80 грн.
При цьому, в задоволенні стягнення витрат на правничу допомогу в розмірі 3000,00 грн. відмовлено.
28 вересня 2020 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла заява представника позивача про ухвалення додаткового рішення у справі №160/9910/20, зокрема, щодо компенсації витрат на професійну правничу допомогу в сумі 3 000,00 грн.
В обгрунтування заяви зазначено, що згідно із ч. 7 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). При цьому, такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. Так, на виконання вимог вказаної норми представник позивача ще в позові зазначав, що розрахунок судових витрат у зв'язку з розглядом даної справи складає 3 840,80 грн., з яких позивач вже сплатила 840,80 гри. зі сплати судового збору, що підтверджується доданою до даного позову квитанцією, а інші кошти у розмірі 3 000,00 грн. будуть сплачені позивачем Адвокатському Бюро «Киселиці Івана Юрійовича» за надання правової допомоги найближчим часом. При цьому, в позові було зазначено, що докази вчинення відповідних дій будуть надані суду в строки, передбачені ч. 7 ст. 139 КАС України.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.09.2020 року призначено заяву до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (в порядку письмового провадження) на 08.10.2020 року, про що належним чином повідомлено сторін.
Згідно із п. 3 ч. 1 ст. 252 Кодексу адміністративного судочинства України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Як передбачено ч.2 ст. 252 Кодексу адміністративного судочинства України заяву про ухвалення додаткового судового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання судового рішення.
Відповідно до ч.3 ст. 252 Кодексу адміністративного судочинства України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може розглянути питання ухвалення додаткового судового рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.
Розглянувши заяву про ухвалення додаткового судового рішення, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для її задоволення, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
За змістом ч. 3 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, серед іншого, складає гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, які визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
Розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Згідно із п. п. 6, 7 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України у разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
З аналізу положень ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України вбачається, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню у судовому процесі - сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо неспівмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов'язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною.
Принцип співмірності витрат на оплату послуг адвоката запроваджено у ч. 5 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 5 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України).
При цьому, розмір витрат на правничу допомогу встановлюється судом на підставі оцінки доказів щодо детального опису робіт, здійснених адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Згідно із п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Статтею 19 цього ж Закону визначено такі види адвокатської діяльності, як: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Отже, правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо, а договір про надання правової допомоги укладається на такі види адвокатської діяльності як захист, представництво та інші види адвокатської діяльності.
Представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні (п. 9 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Вирішуючи заяву, суд виходить із того, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інші), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
З рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.09.2020 року вбачається, що судом вже було вирішено питання щодо компенсації витрат на професійну правничу допомогу, а саме даним рішенням в задоволенні стягнення витрат на правничу допомогу в розмірі 3000,00 грн. відмовлено.
При цьому, як дійсно вбачається з тексу позовної заяви, представник позивача в останній зазначав про те, що докази вчинення відповідних дій з професійної правничої допомоги будуть надані суду в строки, передбачені ч. 7 ст. 139 КАС України, на що судом при ухваленні рішення від 21.09.2020 року не було звернуто увагу.
Отже, з метою не допущення порушення процесуальних прав позивача, суд вважає за необхідне переглянути дане питання.
З матеріалів справи вбачається, що представництво інтересів ОСОБА_1 у справі №160/9910/20 здійснював адвокат Киселиця Іван Юрійович, що здійснює адвокатську діяльність на підставі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 112 від 25.02.2019 року та є адвокатом Адвокатського бюро «Киселиці Івана Юрійовича».
Судом встановлено, що між Адвокатським бюро «Киселиці Івана Юрійовича» та ОСОБА_1 укладено договір про надання правової допомоги №29 від 26.06.2020 року.
Відповідно до пункту 3.1 вказаного договору розмір винагороди виконавця (Бюро), статус сторін як платників податків та порядок розрахунків за надані послуги та виконання роботи визначається додатковим договором, який підписується сторонами.
Згідно з додатковою угодою № 1 до договору про надання правової допомоги № 29 від 26.06.2020 року сторони погодили, що орієнтована вартість послуг по договору за надання правової допомоги в суді першої інстанції складає 3 000,00 грн.
Згідно акту приймання-передачі наданих послуг на підставі договору про надання правової допомоги №29 від 26.06.2020 року та додаткової угоди №1, який складений 17.09.2020 року, загальна вартість наданих послуг складає 3 000,00 грн.
У вищевказаному акті зазначено детальний розрахунок наданих послуг, а саме: підготовка (складення) позовної заяви.
Розрахунки за договором про надання правової допомоги № 29 від 26.06.2020 року проведені в повному обсязі, що підтверджується квитанцією №30236 від 17.09.2020 року.
Отже, загальна сума витрат позивача на професійну правничу допомогу адвоката у цій справі склала 3 000,00 грн.
Суд зазначає, що при вирішенні питання про стягнення на користь позивача судових витрат суд зобов'язаний оцінити рівень витрат на правничу допомогу у кожному конкретному випадку за критеріями реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та розумності їх розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
З огляду на викладене, враховуючи складність справи, ціну позову, кількість часу витраченого адвокатом на виконання робіт з надання позивачу у цій справі правничих послуг, суд дійшов висновку, що сума витрат на правову допомогу у розмірі 3 000,00 грн. є співмірною та відповідає принципу розумності, а її розмір - обґрунтованим.
За таких обставин, заява представника позивача щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу підлягає задоволенню.
Відповідно до ч. 4 ст. 243 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.
Згідно із ч. 5 ст. 250 Кодексу адміністративного судочинства України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 132, 134, 139, 143, 243, 250, 252 Кодексу адміністративного судочинства, суд, -
Заяву представника позивача про винесення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат у адміністративній справі за №160/9910/20 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 26, код ЄДРПОУ 21910427) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати у вигляді витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 3 000,00 (три тисячі гривень 00 копійок) грн.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи додаткове рішення суду оскаржується в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до пп.15.5 п.15 ч.1 розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Н.Є. Сліпець