06 жовтня 2020 року Справа № 160/10441/20
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Турлакова Н.В., перевіривши матеріали адміністративного позову Військової частини НОМЕР_1 до ОСОБА_1 про стягнення коштів, -
Військова частина НОМЕР_1 звернулася до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до ОСОБА_1 , в якій просить:
- стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , паспорт серії НОМЕР_2 , грошові кошти в розмірі 44 994 ,15 грн. на користь військової частини НОМЕР_1 .
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.09.2020 року позовну заяву залишено без руху, надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом 10 днів, з дня отримання копії даної ухвали, а саме зобов'язано надати заяву про поновлення пропущеного строку із зазначенням поважності пропуску таких строків із наданням підтверджуючих доказів..
Вказана ухвала суду не оскаржувалася та відповідно набрала законної сили 07.09.2020р. з моменту її підписання суддею відповідно до ч.2 ст.256 КАС України.
На виконання вимог вказаної ухвали суду позивач надав до суду клопотання про поновлення пропущення строку в обґрунтування якої зазначено, що після звільнення ОСОБА_2 з військової служби та виключення зі списків частини - 17.05.2019р. у командира військової частини виникло право на звернення до суду з метою стягнення суми шкоди завданої державі. При цьому, в період з 04 вересня 2019 року по 22 березня 2020 року особовий склад Військової частини НОМЕР_1 виконував завдання із здійснення заходів забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях. По прибуттю Військової частини НОМЕР_1 до пункту постійної дислокації у Військовій частині НОМЕР_1 було поновлено роботу щодо стягнення з ОСОБА_2 сум шкоди завданої державі в судовому порядку. З цією метою 01 квітня 2020 року в забезпечувальному органі було замовлено кошти для сплати судового збору. Кошти для сплати судового збору на рахунки Військової частини НОМЕР_1 надійшли 27 липня 2020 року та було здійснено сплату судового збору і направлено позовну заяву від 06 серпня 2020 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду, яка ухвалою суду (суддя B.C. Віхрова) по справі 160/9304/20 була повернута позивачу у зв'язку з неналежним оформленням. Крім того, позивач посилається на введений на території України карантин, у зв'язку з поширенням коронавірусу COVID-19.
Розглянувши клопотання позивача про поновлення строку звернення до суду із даним позовом, суд зазначає наступне.
Згідно ч.ч.1, 2 ст.122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк (ч.5 ст. 122 КАС України).
Відповідно до ч.1 ст.123 КАС України, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
У постанові Верховного Суду від 17.09.2020р. по справі №160/10857/19 касаційна інстанція дійшла висновку, що спори щодо проходження публічної служби охоплюють спори, які виникають з моменту прийняття особи на посаду і до її звільнення, зокрема й питання відповідальності за невиконання договору підготовки фахівця, що зумовлює відшкодування фактичних витрат, пов'язаних з утриманням у навчальному закладі, навіть якщо подання відповідного позову про відшкодування витрат відбувається після її звільнення з публічної служби, а тому до таких спорів підлягають застосуванню приписи частини п'ятої статті 122 КАС України. Тобто, у цьому випадку підлягає застосуванню місячний строк звернення до суду. Вказана правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі №804/285/16, у постановах Верховного Суду від 10 жовтня 2019 року у справі №140/721/19 та від 30 вересня 2019 року у справі № 340/685/19.
При цьому, суд звертає увагу, що проходження служби в Національній поліції України та військової служби є проходження публічної служби, визначення якої надано п.17 ч.1 ст.4 КАС України, а саме публічною службою є діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військово служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади АРК, органах місцевого самоврядування.
З матеріалів адміністративного позову вбачається, що відповідач являючись матеріально відповідальною особою під час проходження військової служби у військовій частині НОМЕР_1 допустив нестачу військового майна (радіостанцій) на загальну суму14879,90грн., яка була виявлена у квітні 2019р., тобто про порушення своїх прав позивачу стало відомо під час проведення службового розслідування з 23.04.2019р. по 02.05.2019р. При цьому, як зазначає позивач, після звільнення ОСОБА_2 з військової служби та виключення зі списків частини - 17.05.2019р. у командира військової частини виникло право на звернення до суду з метою стягнення суми шкоди завданої державі.
Разом з тим, суд звертає увагу, що позивач звернувся до суду з первісним позовом (суддя B.C. Віхрова справа 160/9304/20) - 13.08.2020 року (майже через півтора року з моменту виникнення обставин), тобто з пропуском встановленого, як спеціального місячного строку, так і загального шестимісячного строку звернення до адміністративного суду передбаченого КАС України.
Щодо посилання позивача на відсутність та очікування коштів з квітня по липень 2020р. суд зазначає, що обмежене фінансування бюджетної установи, відсутність (недостатність) у останнього коштів на сплату судового збору не є поважною підставою пропуску строку звернення до суду із даним позовом.
Беручи до уваги, що особа, яка утримується за рахунок державного бюджету, має право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів з метою забезпечення сплати судового збору, суд вважає, що обставини, пов'язані з фінансуванням установ чи організацій з державного бюджету, відсутністю в ньому коштів, призначених для сплати судового збору, особливостями проведення бюджетних розрахунків тощо, не можуть бути підставою для реалізації суб'єктом владних повноважень права на звернення до суду у будь-який необмежений час.
Крім того, позивач не позбавлений був права звернутися до суду із заявою про звільнення чи відстрочення від сплати судового збору.
Також, суд не приймає до уваги посилання позивача на введений на території України карантин, у зв'язку з поширенням коронавірусу COVID-19, оскільки такий карантин було запроваджено з 12.03.2020р., право на звернення до суду у позивача виникло 02.05.2019 про що останній зазначає у клопотанні, таким чином шестимісячний строк звернення сплинув 02.11.2019р., тобто до початку запровадження карантину.
Крім того, згідно п.3 розділу VI «Прикінцеві положення» Кодексу адміністративного судочинства України, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.
Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином.
Разом з тим, доказів неможливості звернення до суду із даним позовом у визначений строк саме через обмеження, впроваджені у зв'язку з карантином позивачем не надано. Крім того, дана позовна заява подана до суду засобами поштового зв'язку, що в свою чергу не позбавляло можливості звернутися до суду таким же чином під час дії карантину.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, у тому числі і встановленням строків на звернення до суду (справа «Стаббігс та інші проти Великобританії», справа «Девеер проти Бельгії»).
Аналогічна позиція з даного приводу неодноразово була висловлена Верховним Судом у постановах від 20.03.2018 справа № 573/1759/17, від 03.05.2018 справа № 805/402/18.
Суд вважає за необхідне зазначити про те, що встановлення процесуальних строків законом та судом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства України певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Тому, якщо звичайний строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності.
В силу закону, поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звертається до суду, та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджується належними доказами. Розглянувши матеріали позову та доданих до нього документів суддя вважає, що наявності поважних причин пропуску строку звернення до суду позивачем не доведено та судом з матеріалів позовної заяви не встановлено.
Враховуючи означені вище приписи, суд зазначає, що чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів, що обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Практика Європейського суду з прав людини також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа “Стаббігс на інші проти Великобританії”, справа “Девеер проти Бельгії”).
Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на розгляд його справи судом.
Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Процесуальні строки (строки позовної давності) є обов'язковими для дотримання; правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності; зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 45 рішення від 28.10.1998 року у справі "Перез де Рада Каванілес проти Іспанії"; пункт 51 рішення від 22.10.1996 року у справі "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства"; пункт 570 рішення від 20.09.2011 року у справі "ВАТ "Нафтова компанія "Юкос" проти Росії").
Водночас, слід звернути увагу, що прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких не допустити судовий процес у безладний рух.
Наведені позивачем підстави пропуску строку звернення до суду мають суб'єктивний характер та не позбавляли останнього можливості звернутись до суду з даним позовом у встановлені КАС України строки.
За таких обставин, обґрунтування причин поважності пропуску строку звернення до адміністративного суду, вказані в клопотанні позивача про поновлення строків, не приймаються судом в якості поважності причин пропущеного строку, оскільки не зазначено поважних обставин із наданням відповідних доказів неможливості звернення до суду із даним позовом у період з 02.05.2019р. по 11.08.2020р.
Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду передбачені статтею 123 КАС України.
Відповідно до ч.2 ст.123 КАС України якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
За приписами п.9 ч.4 ст.169 КАС України позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.
Відповідно до ч.8 ст.169 КАС України повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Враховуючи не визнання судом поважними підстави пропуску строку звернення позивача з даним позовом до адміністративного суду, позовна заява підлягає поверненню.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 122, 123, 169, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, -
У задоволенні клопотання позивача про поновлення пропущеного строку звернення до суду - відмовити.
Адміністративний позов Військової частини НОМЕР_1 до ОСОБА_1 про стягнення коштів - повернути позивачу.
Копію ухвали про повернення позовної заяви направити позивачу, разом із позовною заявою й усіма доданими до неї матеріалами, у тому числі оригіналом квитанції.
Роз'яснити позивачу, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 256 Кодексу адміністративного судочинства України і може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 292-297 Кодексу адміністративного судочинства України, із урахуванням положень пункту 15.5 Перехідних положень (Розділу VII) Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Н.В. Турлакова