18 вересня 2020 року Справа № 160/8123/20
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Захарчук-Борисенко Н. В.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами у місті Дніпрі адміністративну справу за позовною ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,-
16.07.2020 ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якому просить:
- визнати дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо не зарахування періоду роботи позивача з 16.10.2000 - 29.05.2001 роки на посаді прохідника з повним робочим днем під землею до пільгового стажу - протиправними;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до пільгового стажу, який дає право на пенсію на пільгових умовах, період роботи позивача з 16.10.2000 - 29.05.2001 рік на посаді прохідника з повним робочим днем під землею;
- визнати дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо не зарахування періоду роботи позивача на посаді начальника зміни з 23.02.2012 року по 02.08.2016 року як працівнику зайнятому повний робочий день під землею обслуговуванням осіб на яких розповсюджується дія Закону України «Про престижність шахтарської праці» в умовах, передбачених Списком № 1, та виконання роботи під землею не менше 80 відсотків робочого часу, установленого для працівників даного виробництва, професії чи посади, з урахуванням підготовчих, допоміжних, поточних ремонтних робіт;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до пільгового стажу період роботи позивача на посаді начальника зміни з 23.02.2012 року по 02.08.2016 року, який дає право на пенсію на пільгових умовах з застосуванням ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» як працівнику зайнятому повний робочий день під землею обслуговуванням осіб на яких розповсюджується дія Закону України «Про престижність шахтарської праці»;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити перерахунок та виплату пенсії позивачу відповідно до ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» як працівнику зайнятому повний робочий день під землею обслуговуванням осіб на яких поширюється дія закону України «Про престижність шахтарської праці» з часу призначення пенсії, а саме з 21.03.2020 року.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що позивач звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії за Списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах. Однак у призначенні пільгової пенсії йому відмовлено, що підтверджується оскаржуваним рішенням відповідача, оскільки пільговий стаж з повним робочим днем під землею по видобутку вугілля складає менше 15 років. Позивач вважає відмову відповідача у зарахуванні йому до загального трудового стажу, пільгового стажу та призначенні пенсії за віком на пільгових умовах по Списку №1 неправомірною. Стверджує, що посада, на якій працював позивач, була атестована в установленому законом порядку за Списком №1. З огляду на зазначене, позивач вважає, що відповідачем протиправно не зараховано до стажу його роботи в шкідливих умовах за Списком №1, що дає йому право на призначення та виплату пенсії за Списком №1.
Ухвалою суду від 20.07.2020 відкрито провадження у даній адміністративній справі, призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами у відповідності до вимог ч.5 ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України та зобов'язано відповідача, зокрема, надати відзив на позов та докази в обґрунтування відзиву з дотриманням вимог ст.ст. 162, 261 Кодексу адміністративного судочинства України (а.с.19).
17.08.2020р. на виконання вимог вищевказаної ухвали суду від відповідача надійшов письмовий відзив на позов, у якому останній просив відмовити позивачеві у задоволенні позову посилаючись на те, що у період роботи з 16.10.2000 по 29.05.2001 відсутня атестація робочого місця, а період з 23.05.2012 по 02.08.2016 зараховано до стажу відповідно до Списку №1, але не може бути враховано до стажу роботи, що дає право на перерахунок пенсії відповідно до ст. 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці», оскільки посада позивача не відноситься до працівників, які видобувають вугілля та які зайняті на підземних роботах повний робочий денб Тому вищезазначений період зараховано позивачу тільки до загального стажу.
Згідно ч.5 ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
У відповідності до вимог ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Отже, рішення у даній адміністративній справі приймається 18.09.2020р. у межах строку, встановленого ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до ст.229 Кодексу адміністративного судочинства України у разі розгляду адміністративної справи за відсутності учасників справи, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Із наявних в матеріалах справи документів судом встановлені наступні обставини у даній справі.
18.07.2019 позивач звернувся до відповідача із заявою про надання роз'яснень та перегляд призначеної пенсії.
Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області листом про надання інформації від 09.06.2020 №10267-10303/3-03/8-0400/20 повідомило, що пенсія позивачу призначена при загальному стажі роботи 43 роки 1 місяць 26 днів (по 29.02.2020), в тому числі стаж по списку №1- 16 років, 10 місяців 25 днів, що не дає права для розрахунку пенсії відповідно до Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці».
У даному рішенні зокрема зазначено, що відсутні підстави для зарахування до стажу періоду роботи з 16.10.2000 по 29.05.2001, оскільки відсутня атестація робочого місця.
Також зазначено, що відповідно до довідки № 164 від 20.03.2020 року, яка підтверджує пільговий характер роботи, позивач працював на ВСП “Шахтоуправління Тернівське” ПАТ ДТЕК “Павлоградвугілля” шахта “Західно-Донбаська” з 23.02.2012 року по 02.08.2016 рік в якості “начальника зміни, зайнятого на підземних роботах 50% і більше робочого часу на рік”. Ця професія відносяться до Списку №1, розділу 1, підрозділ 1, позиція 1.1г (постанова КМУ №36 від 16.01.2003р.) - „працівники, зайняті на підземних роботах 50 та більше відсотків робочого часу на рік (в обліковому періоді).
Дія Закону України “Про підвищення престижності шахтарської праці” від 02 вересня 2008 року N 345-УІ (надалі - Закон №345) поширюється на працівників, які видобувають вугілля, залізну руду, руди кольорових і рідкісних металів, марганцеві та уранові руди, працівників шахтобудівних підприємств, які зайняті на підземних роботах повний робочий день, та працівників державних воєнізованих аварійно-рятувальних служб (формувань) у вугільній промисловості - за Списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженим Кабінетом Міністрів України (далі - шахтарі), та членів їх сімей.
Виходячи з вищевикладеного, врахувати періоди роботи позивача в якості "начальника зміни, зайнятого на підземних роботах 50% і більше робочого часу на рік” до стажу роботи по Списку №1 (шахтарі) немає законних підстав.
Пенсія позивачу призначена при загальному стажі роботи 43 роки 1 місяць 26 днів (по 29.02.2020 року), в тому числі стаж по списку № 1 - 16 років 10 місяців 25 днів, що не дає права для розрахунку пенсії відповідно Закону України “Про підвищення престижності шахтарської праці”.
Вважаючи неправомірними дії відповідача щодо не зарахування періоду роботи позивача з 16.10.2000 - 29.05.2001 роки на посаді прохідника з повним робочим днем під землею до пільгового стажу та щодо не зарахування періоду роботи позивача на посаді начальника зміни з 23.02.2012 року по 02.08.2016 року як працівнику, зайнятому повний робочий день під землею обслуговуванням осіб на яких розповсюджується дія Закону України «Про престижність шахтарської праці» в умовах, передбачених Списком № 1, та виконання роботи під землею не менше 80 відсотків робочого часу, установленого для працівників даного виробництва, професії чи посади, з урахуванням підготовчих, допоміжних, поточних ремонтних робіт, - позивач звернувся до суду з позовною заявою.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає таке.
Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій визначені Законом України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування № 1058-IV.
Громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж мають право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи (стаття 8 Закону № 1058).
Частиною 1 статті 114 Закону № 1058 передбачено, що право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно достатті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.
Згідно пункту 1 частини 2 статті 114 Закону№ 1058 на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці засписком № 1виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
Відповідно до зазначених статті 38 Закону України "Про професійно-технічну освіту" час навчання у професійно-технічному навчальному закладі зараховується до трудового стажу учня, слухача, у тому числі в безперервний і в стаж роботи за спеціальністю, що дає право на пільги, встановлені для відповідної категорії працівників, якщо перерва між днем закінчення навчання і днем зарахування на роботу за набутою професією не перевищує трьох місяців.
За приписами п. д ч. 3 ст. 56 Закону України "Про пенсійне забезпечення" до стажу роботи зараховується також навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.
Частинами 1, 3 статті 44 Закону № 1058 передбачено, що заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.
Органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.
Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування"затвердженийПостановою правління Пенсійного фонду України 25 листопада 2005 року N 22-1, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за N 1566/11846.
Перелік документів, що додаються до заяви про призначення, перерахунку та поновленняпенсії визначений Розділом 2 цього Порядку.
Підпунктом 2 пунктом 2.1 Порядку № 22-1 передбачено, що до заяви додаються документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок підтвердження наявного трудового стажу).
Згідно пункту 4.1 Порядку орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою.
Не пізніше 10 днів після надходження заяви та за наявності документів, необхідних для призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення виплати пенсії (у тому числі документів, одержаних відповідно до абзацу другого підпункту 3 пункту 4.2 цього розділу), орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України (пункт 4.3 Порядку).
Пунктом 4.2 цього Порядку також передбачено право органу, що призначає пенсію, вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.
Пунктом 4.7 Порядку передбачено, що право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.
Статтею 62 Закону України Про пенсійне забезпечення передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
В пункті 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (надалі за текстом Порядок № 637), також закріплено положення, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
За п. 20 цього Порядку у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток 5).
У разі коли підприємства, установи, організації або їх правонаступники розміщуються на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях, Автономній Республіці Крим і м. Севастополі, спеціальний трудовий стаж може підтверджуватися за даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Порядком проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 1 серпня 1992 року №442 (далі - Порядок проведення атестації робочих місць, постанова № 442 відповідно), та розробленими на виконання постанови № 442 Методичними рекомендаціями для проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженими постановою Міністерства праці України (далі - Мінпраці) від 1 вересня 1992 року № 41 (далі - Методичні рекомендації) визначено порядок проведення атестації робочих місць на підприємствах, в організаціях та установах незалежно від форм власності та господарювання.
Відповідно до зазначених нормативних актів основна мета атестації полягає у регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у галузі реалізації права на здорові й безпечні умови праці, пільгове забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах.
Згідно з пунктом 4 Порядку проведення атестації та підпунктом 1.5 пункту 1 Методичних рекомендацій періодичність проведення атестації робочих місць визначається безпосередньо колективним договором підприємства і проводиться не рідше одного разу на 5 років. Відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства чи організації.
Атестація робочих місць відповідно до Порядку проведення атестації та Методичних рекомендацій передбачає: установлення факторів і причин виникнення несприятливих умов праці; санітарно-гігієнічне дослідження факторів виробничого середовища, важкості й напруженості трудового процесу на робочому місці; комплексну оцінку факторів виробничого середовища і характеру праці на відповідність їхніх характеристик стандартам безпеки праці, будівельним та санітарним нормам і правилам; установлення ступеня шкідливості й небезпечності праці та її характеру за гігієнічною класифікацією; обґрунтування віднесення робочого місця до категорії зі шкідливими (особливо шкідливими), важкими (особливо важкими) умовами праці; визначення (підтвердження) права працівників на пільгове пенсійне забезпечення за роботу у несприятливих умовах; складання переліку робочих місць, виробництв, професій та посад із пільговим пенсійним забезпеченням працівників; аналіз реалізації технічних і організаційних заходів, спрямованих на оптимізацію рівня гігієни, характеру і безпеки праці.
Відповідно до положень Порядку проведення атестації відомості про результати атестації робочих місць заносяться до карти умов праці, форма якої затверджується Мінпраці разом з Міністерством охорони здоров'я України. Перелік робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників, який складається за результатами проведеної атестації робочих місць, після погодження з профспілковим комітетом затверджується наказом по підприємству, організації і зберігається протягом 50років. Витяги з наказу додаються до трудової книжки працівників, професії та посади яких внесено до переліку.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 29 Кодексу законів про працю України(далі -КЗпП України) до початку роботи за укладеним трудовим договором власник або уповноважений ним орган зобов'язаний роз'яснити працівникові його права і обов'язки та проінформувати під розписку про умови праці, наявність на робочому місці, де він буде працювати, небезпечних і шкідливих виробничих факторів, які ще не усунуто, та можливі наслідки їх впливу на здоров'я, його права на пільги і компенсації за роботу в таких умовах відповідно до чинного законодавства і колективного договору.
Частинами першою та другою статті 153 КЗпП України установлено, що на всіх підприємствах, в установах, організаціях створюються безпечні і нешкідливі умови праці. Забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.
Відповідно до частини першоїстатті 7 Закону України від 14 жовтня 1992 року № 2694-XII «Про охорону праці» працівники, зайняті на роботах з важкими та шкідливими умовами праці, безоплатно забезпечуються лікувально-профілактичним харчуванням, молоком або рівноцінними харчовими продуктами, газованою солоною водою, мають право на оплачувані перерви санітарно-оздоровчого призначення, скорочення тривалості робочого часу, додаткову оплачувану відпустку, пільгову пенсію, оплату праці у підвищеному розмірі та інші пільги і компенсації, що надаються в порядку, визначеному законодавством.
Як вбачається з наявних в матеріалах справи документів спір, що виник між сторонами, стосується правомірності зарахування до стажу роботи п Списку №1 періоду роботи позивача з 16.10.2000 - 29.05.2001 роки.
Відповідач стверджує, що цей період не підлягає зарахуванню, оскільки не проведена атестація робочих місць на шахті «Павлоградська».
З цього приводу суд зазначає, що статтею 62 Закону України Про пенсійне забезпечення передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Положеннями Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого Постановою КМУ № 637 передбачено, що трудовий стаж встановлюється на підставі інших, ніж трудова книжка, документів, лише у разі відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.
Відповідно до довідки №159 від 12.03.2020, яка підтверджує пільговий характер роботи, позивач працював повний робочий день на шахті «Павлоградська», в тому числі у період з 16.10.2000 по 28.12.2004 прохідником. Атестація робочих місць на шахті підтверджується наказом №289 від 28.12.1994 та наказом №467 від 29.05.2001. Перерва в атестації робочих місць в період з 16.10.2000 по 29.05.2001.
Необхідними умовами для виникнення в особи права на пенсійне забезпечення на пільгових умовах є встановлення факту перебування особи на посаді або виконання нею робіт, що містяться у списках № 1 та № 2, а також документальне підтвердження зайнятості працівника за відповідною професією за результатами атестації умов праці, яке полягає у наявності результатів атестації відповідного робочого місця за умовами праці.
При цьому, аналіз Порядку № 442, Методичних рекомендацій, статті 29, 153 КЗпП України та статті 7 Закону України «Про охорону праці'дає підстави для висновку, що своєчасно проведена атестація робочих місць за умовами праці є одним із заходів соціального захисту працівників, який має сприяти реалізації прав на здорові й безпечні умови праці, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах, пільгове пенсійне забезпечення тощо.
Особа, яка працює на посаді, віднесеній, зокрема, до Списку № 1, робоче місце по якій підлягає атестації, відповідно до Порядку № 442, не наділена жодними правами (повноваженнями, обов'язками), які б могли вплинути на своєчасність проведення атестації робочих місць.
Роботодавець, який використовує найману оплачувану працю, зобов'язаний створювати безпечні та здорові умови праці, а за неможливості цього - поінформувати працівника під розписку про такі умови праці, а саме про наявність на робочому місці, де він буде працювати, небезпечних і шкідливих виробничих факторів, які ще не усунуто, та можливі наслідки їх впливу на здоров'я. Окрім того, роботодавець зобов'язаний поінформувати працівника про пільги і компенсації за роботу в таких умовах відповідно до чинного законодавства і колективного договору, в тому числі право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років.
Так, атестація робочого місця є важливим запобіжником порушень у забезпеченні належних умов праці на підприємствах, в організаціях та установах.
Проте, розуміючи положення «за результатами атестації робочих місць» як обмежувальний захід при призначенні пільгової пенсії, держава покладає відповідальність за непроведення атестації, та відповідно, надмірний тягар, на пенсіонера (позивача у цій справі).
Європейський суд з прав людини у пунктах 52, 56 рішення від 14 жовтня 2010 року у справі «Щокін проти України» зазначив, що тлумачення й застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Однак суд зобов'язаний переконатися в тому, що спосіб, у який тлумачиться й застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних із принципами Конвенції з погляду тлумачення їх у практиці Європейського суду з прав людини. На думку Європейського суду з прав людини, відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості й точності, які передбачали можливість різного тлумачення, порушує вимогу «якостізакону», передбачену Конвенцією, і не забезпечує адекватного захисту від свавільного втручання публічних органів державної влади в майнові права заявника.
Отже, в разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.
На працівника, зайнятого на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, не можна покладати відповідальність за непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць за умовами праці. Непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємств або уповноваженим ним органом не може позбавляти громадян їх конституційного права на соціальний захист, у тому числі щодо надання пенсій за віком на пільгових умовах. Відповідальність за непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць покладається на власника підприємства, а не працівника. При цьому контролюючу функцію у відносинах щодо проведення атестації робочих місць на підприємстві виконує держава в особі відповідних контролюючих органів, а не працівник.
Таким чином, суд дійшов висновку, що особи, які зайняті на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 1, але з вини власника на таких підприємствах не було проведено атестацію робочого місця або проведено несвоєчасно, мають право на зарахування стажу роботи на таких посадах до спеціального стажу, необхідного для призначення пенсії за віком на пільгових умовах Списком № 1.
Аналогічного висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 520/15025/16-а.
Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Таким чином, суд вважає безпідставними посилання відповідача про відсутність інформації про проведення атестації робочих місць на підприємствах, де працював позивача, а також, зокрема, відсутність у індивідуальних відомостях про застраховану особу відомостей стосовно реквізитів наказів про проведення атестації робочих місць як на підставу для не зарахування до пільгового стажу періодів роботи позивача на цих підприємствах.
Крім того, суд враховує, що позивач займав одну й ту ж посаду з 16.10.2000 по 28.12.2004, а тому вибіркове врахування періодів роботи до стажу за Списком №1 є неприйнятним.
Втім відповідачем в свою чергу не використав надане йому ч. 3 ст. 44 Закону № 1058 та п. 4.2 Порядком № 22-1 право витребувати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.
Згідно з абз. 1 ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
При цьому, відповідно до абз. 2 ч. 2 цієї статті Кодексу у таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Відповідачем не доведено під час розгляду справи факт неможливості зарахувати пільговий стаж роботи позивача на посаді прохідника з 16.10.2000 по 29.05.2001.
Наведене вище свідчить про безпідставність не зарахування до пільгового стажу позивача роботи з 16.10.2000 по 29.05.2001, а відтак позовні вимоги про зобов'язання відповідача зарахувати його до пільгового стажу підлягають задоволенню.
Отже, суд приходить до висновку про протиправність дій Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо не зарахування періоду роботи позивача з 16.10.2000 - 29.05.2001 роки на посаді прохідника з повним робочим днем під землею до пільгового стажу, а тому слід зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до пільгового стажу, який дає право на пенсію на пільгових умовах, період роботи позивача з 16.10.2000 - 29.05.2001 рік на посаді прохідника з повним робочим днем під землею.
Таким чином, позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.
Щодо позовних вимог, які стосуються періоду з 23.02.2012 року по 02.08.2016 року, суд зазначає наступне.
Вирішуючи заявлений спір по суті, суд зазначає наступне.
Правовідносини, що виникли між сторонами, регулюються положеннями Закону України «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон №1788-ХІІ), Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058-IV) та Закону України "Про підвищення престижності шахтарської праці" (далі - Закон №345-VІ).
Відповідно до пункту 2 Розділу ХV Прикінцевих положень Закону №1058-ІV пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовам праці за списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та трудового стажу, передбаченого Законом №1788-XII.
Пунктом 16 Розділу ХV Прикінцевих положень Закону №1058-ІV передбачено, що положення Закону №1788-XII застосовуються в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах і за вислугу років.
Статтею 1 Закону України "Про підвищення престижності шахтарської праці" визначено, що дія цього Закону поширюється на працівників, які видобувають вугілля, залізну руду, руди кольорових і рідкісних металів, марганцеві, уранові, магнієві (солі калієво-магнієві та солі магнієві) та озокеритні руди, працівників шахтобудівних підприємств, які зайняті на підземних роботах повний робочий день, та працівників державних воєнізованих аварійно-рятувальних служб (формувань) у вугільній промисловості - за Списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженим Кабінетом Міністрів України (далі - шахтарі), та членів їх сімей
Згідно ст. 8 Закону України "Про підвищення престижності шахтарської праці" мінімальний розмір пенсії шахтарям, які відпрацювали на підземних роботах не менш як 15 років для чоловіків та 7,5 років для жінок за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, встановлюється незалежно від місця останньої роботи, у розмірі 80 відсотків його заробітної плати (доходу), визначеної відповідно до статті 40 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", з якої обчислюється пенсія, але не менш як три розміри прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність. Для обчислення розміру пенсій за віком за кожний повний рік стажу роботи на підземних роботах до страхового стажу додатково зараховується по одному року.
Статтею 10 Закон України "Про підвищення престижності шахтарської праці" встановлено, що дія частини першої статті 7 і статті 8цього Закону поширюється також на пенсіонерів, пенсія яким була призначена до набрання чинності цим Законом.
Фінансування додаткових витрат на виплату підвищеного розміру пенсії відповідно до статті 8 цього Закону здійснюється за рахунок коштів державного бюджету.
Аналізуючи вищезазначені положення законодавства, суд дійшов висновку, що основною умовою для виплати мінімального розміру пенсії шахтарям, які відпрацювали на підземних роботах 15 років для чоловіків за Списком №1, встановлюється незалежно від місця останньої роботи у розмірі 80% середньої заробітної плати шахтаря, але не менш, як три розміри прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність. Тобто статтею 8 цього Закону наявність права на мінімальну пенсію, не поставлено в залежність від часу роботи на підземних роботах.
Виплата такої пенсії відповідно до даної статі передбачає та встановлює лише сам факт відношення до Списку №1.
Аналогічну правову позицію викладено Вищим адміністративним судом України в ухвалі від 23.01.2014 року у справі №К/9991/83388/11.
Згідно довідки про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії з пенсійної справи форми РС-розр, долученої відповідачем до матеріалів справи, судом встановлено, що період роботи з 23.02.2012 року по 02.08.2016 року зараховано до стажу роботи за Списком №1, позивач дійсно у спірний період часу працював в якості “начальника зміни, зайнятого на підземних роботах 50% і більше робочого часу на рік”, що передбачено Списком 1 розділом 1 пунктом 1.1г (Постанова Кабінету Міністрів України №36 від 16 січня 2003 року), що не оспорюється й відповідачем.
Також, суд зазначає, що згідно з статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення», основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Дана норма Закону кореспондується також з положенням пунктів 1, 2 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року №637, де, зокрема, передбачено, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Із аналізу наведених положень вбачається, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Натомість необхідність підтвердження трудового стажу іншими документами виникає лише у випадку відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.
Відповідно до записів трудової книжки позивач у період з 1987р. по 2015р. працював на підземних роботах, що відноситься до пільгового стажу.
Станом на дату звернення до управління Пенсійного фонду із заявою від 16.10.2018 року у позивача наявний пільговий стаж роботи, який підтверджується записами у трудовій книжці.
При цьому, суд критично оцінює твердження відповідача про відсутність підстав для зарахування до пільгового стажу позивача спірного періоду його роботи за професією «електрослюсар підземний», оскільки відповідно до записів в трудовій книжці, що є основним документом, стаж роботи підтверджується. У свою чергу, суд зазначає, що необхідність підтвердження трудового стажу іншими документами виникає лише у випадку відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.
У даному ж випадку, усі зазначені періоди роботи позивача відображені у його трудовій книжці із зазначенням посади, а тому необхідність підтвердження цих періодів іншими довідками, за наявності усіх необхідних записів у трудовій книжці, на переконання суду, не є обов'язковим.
Відповідно до роз'яснення Міністерства праці та соціальної політики України в листі від 18.02.2009 № 1757/0/1409/010 та Пенсійного фонду України в листі від 20.02.2009 №2927/0/0220, дія ст.ст.1, 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці'поширюється на працівників, професії і посади яких передбачені пунктами «а», «б» і «в» підрозділу 1 «Підземні роботи в шахтах, рудниках і копальнях на видобуванні корисних копалин, в геологорозвідці, на дренажних шахтах, на будівництві шахт, рудників, копалень» розділу 1 «Гірничі роботи» Списку № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.01. 2013 № 36 за умови зайнятості повний робочий день.
При цьому, відповідно до п.1.1 г розділу І Списку № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.01.2003 № 36, його дія поширюється на всіх робітників, зайнятих повний робочий день на підземних роботах.
Суд вважає, що і посада начальника змін, яку обіймав позивач, є такою, що підпадає під вимоги п. 1.1г Списку №1.
Отже, з урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що стаж роботи позивача на підземних роботах, що складає понад 15 років та посада начальника зміни, зайнятого на підземних роботах 50% і більше робочого часу на рік, є достатніми та такими, що породжують у позивача право на перерахунок пенсії відповідно до приписів ст. 8 «Про підвищення престижності шахтарської праці».
Таким чином, доводи відповідача щодо неможливості зарахування до пільгового стажу роботи період роботи позивача на посаді «начальника зміни, зайнятого на підземних роботах 50% і більше робочого часу на рік» на шахті «Павлоградська» ВСП «Шахтоуправління «Тернівське» ПрАТ «ДТЕК «Павлоградвугілля» спростовуються відомостями, які містяться в матеріалах справи.
Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідач безпідставно відмовив позивачу в задоволенні його заяви щодо застосування при розрахунку розміру пенсії позивача гарантій, встановлених ст.8 Закону України від 02.09.2008 року за №345-УІ «Про підвищення престижності шахтарської праці».
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про необхідність задоволення позову в цій частині.
В силу вимог частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Крім того, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
У своєму рішенні від 16 вересня 2015 року у справі № 21-1465а15 Верховний Суд України вказав, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
Згідно ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Україною Законом №475/97-ВР від 17.07.1997 кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб правового захисту у відповідному національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, що діяли як офіційні особи.
Засіб правового захисту, що передбачений зазначеною статтею повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави.
Будь-яка інша позиція була б рівнозначною санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам.
Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків.
Суд зауважує, що ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Отже, ефективний засіб правого захисту у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.
Для відновлення порушеного права суд вважає за необхідне зобов'язати суб'єкта владних повноважень здійснити перерахунок пенсії позивачу відповідно до ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» як працівнику зайнятому повний робочий день під землею обслуговуванням осіб на яких поширюється дія закону України «Про престижність шахтарської праці» з часу призначення пенсії, а саме з 21.03.2020 року з урахуванням раніше виплачених сум пенсії.
Приймаючи до уваги викладене, суд приходить до висновку про наявність обґрунтованих правових підстав для задоволення позовних вимог повністю.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд керується ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, та присуджує їх сплату на користь позивача, оскільки позивачем понесені судові витрати в розмірі 840,80 грн., що підтверджується квитанцією №27471646 від 15.07.2020 року.
Керуючись ст.ст. 2-10, 11, 12, 47, 72-77, 94, 122, 132, 139, 193, 241-246, 250, 251, 257-262, 291 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26, ЄДРПОУ 21910427) про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити повністю.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо не зарахування періоду роботи ОСОБА_1 з 16.10.2000 - 29.05.2001 роки на посаді прохідника з повним робочим днем під землею до пільгового стажу за Списком №1.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до пільгового стажу, який дає право на пенсію на пільгових умовах, період роботи ОСОБА_1 з 16.10.2000 - 29.05.2001 рік на посаді прохідника з повним робочим днем під землею.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо не зарахування періоду роботи ОСОБА_1 на посаді начальника зміни з 23.02.2012 року по 02.08.2016 року як працівнику зайнятому повний робочий день під землею обслуговуванням, на яких розповсюджується дія Закону України «Про престижність шахтарської праці» в умовах, передбачених Списком № 1, та виконання роботи під землею не менше 80 відсотків робочого часу, установленого для працівників даного виробництва, професії чи посади, з урахуванням підготовчих, допоміжних, поточних ремонтних робіт.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до пільгового стажу період роботи ОСОБА_1 на посаді начальника зміни з 23.02.2012 року по 02.08.2016 року, який дає право на пенсію на пільгових умовах з застосуванням ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» як працівнику зайнятому повний робочий день під землею обслуговуванням осіб, на яких розповсюджується дія Закону України «Про престижність шахтарської праці».
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 відповідно до ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» як працівнику зайнятому повний робочий день під землею обслуговуванням осіб, на яких поширюється дія Закону України «Про престижність шахтарської праці» з часу призначення пенсії, а саме з 21.03.2020 року.
Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26, ЄДРПОУ 21910427) понесені позивачем судові витрати в розмірі 840 (вісімсот сорок) гривень 80 (вісімдесят) копійок.
Рішення суду може бути оскаржено до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги до суду першої інстанції протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення відповідно до вимог статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України та у порядку, встановленому п.п.15.1 п.15 Розділу VІІ Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення суду набирає законної сили у строки, визначені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Н.В. Захарчук-Борисенко