08 жовтня 2020 року Справа № 160/11037/19
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Дєєв М.В., одноособово розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Скайторг» до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення про застосування фінансових санкцій,-
Товариство з обмеженою відповідальністю «Скайторг» (далі - позивач) звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (далі - відповідач), в якому просить: визнати протиправним та скасувати рішення про застосування фінансових санкцій від 23.09.2019 р. №0000017/04-36-05-10/38954216 про накладення фінансових санкцій в розмірі 250000,00 грн.
В обґрунтування позову позивачем зазначено, що оскаржуване рішення є протиправним, оскільки було прийнято всупереч вимогам п.5 Постанови КМУ від 02.06.2003р. №790, а тому підлягає скасуванню.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.11.2019 р. у даній справі відкрито провадження, призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження, судове засідання призначено на 21.11.2019р. та встановлено відповідачу п'ятнадцятиденний строк з дня отримання копії ухвали для подання відзиву на позовну заяву та всіх документів, що підтверджують заперечення проти позову.
20.11.2019р. представником позивача надано до суду клопотання про зупинення провадження у справі до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 160/7977/19.
Відповідно до протоколу судового засідання від 21.11.2019р. розгляд клопотання про зупинення провадження у справі відкладено до наступного судового засідання. Розгляд справи відкладено, у зв'язку із неявкою сторін. Наступне судове засідання призначено на 05.12.2019р.
05.12.2019р. представником позивача надано до суду заяву про доручення до матеріалів справи додаткових документів.
У судовому засіданні 05.12.2019р. відповідачем надано відзив на позовну заяву, в якому просив суд у задоволенні позову відмовити та зазначив, що ГУ ДПС у Дніпропетровській області під час винесення рішення діяло у спосіб та в порядку, визначеному чинним законодавством України, у зв'язку з чим, рішення є обґрунтованим та законним.
Також, у судовому засіданні 05.12.2019р. задоволено клопотання позивача про оголошення перерви. Крім того, відповідно до ухвали Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.12.2019р. у задоволенні клопотання про зупинення провадження у справі відмовлено. Наступне судове засідання призначено на 11.12.2019р.
11.12.2019р. позивач надав до суду відповідь на відзив, в якій позовні вимоги підтримав у повному обсязі та заяву про доручення до матеріалів справи додаткових доказів.
У судовому засіданні від 11.12.2019р. задоволено клопотання позивача про оголошення перерви. Наступне судове засідання призначено на 17.12.2019р.
16.12.2019р. позивач надав до суду клопотання про зупинення провадження у справі до набрання законної сили судовим рішенням у справі 160/12480/19.
У судовому засіданні 17.12.2019р. відповідно до ухвали Дніпропетровського окружного адміністративного суду клопотання про зупинення провадження у справі задоволено та зупинення провадження у справі до набрання законної сили судовим рішенням у справі 160/12480/19.
02.09.2020р. позивач надав до суду заяву про поновлення провадження у справі та заяву про зміну підстав позову.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.09.2020р. поновлено провадження у справі № 160/11037/19, прийнято заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Скайторг» про зміну підстав позову, продовжено строк для вчинення процесуальних дій до 25.09.2020 р. та призначено розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження, без виклику сторін. Також, 09.09.2020р. відповідач надав до суду клопотання про поновлення провадження у справі, в якому також просив замінити відповідача у справі з Головного управління ДФС у Дніпропетровській області на Головне управління ДПС у Дніпропетровській області.
За викладених обставин, у відповідності до вимог ст.ст. 258, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.
Дослідивши матеріали справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступні обставини.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Скайторг» є юридичною особою приватного права, зареєстроване Департаментом адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради за №1 224 102 0000 058665 та перебуває на податковому обліку в органах ДФС. Основним видом діяльності є роздрібна торгівля пальним (код КВЕД 47.30).
13.08.2019 р. ГУ ДФС у Дніпропетровській області прийнято наказ №4825-п «Про проведення фактичної перевірки ТОВ «Скайторг», на підставі вимог п.п. 80.2.5 п.80.2 ст. 80 Податкового кодексу України.
Відповідно до вказаного наказу зобов'язано провести з 14.08.2019 р. тривалістю не більше 10 діб фактичну перевірку ТОВ «Скайторг» (код ЄДРПОУ 38954216) за адресою: м. Камянське, пр. Аношкіна, 65А, з питань дотримання порядку здійснення платником податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій, свідоцтв, у тому числі свідоцтв про державну реєстрацію, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).
На підставі наказу №4825-п від 13.08.2019 р. посадовими особами контролюючого органу було проведено фактичну перевірку ТОВ «Скайторг» , а саме, було здійснено виїзд за адресою АЗС: м. Камянське, пр. Аношкіна, 65А.
15.08.2019р. за результатами перевірки складено акт за результатами фактичної перевірки №0364/04/36/14/РРО/38954216 (далі - Акт перевірки).
Так, перевіркою встановлено порушення ст. 15 Закону України № 481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального», а саме, роздрібна торгівля пального без придбання відповідної ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним.
Доказом здійснення реалізації пального є фіскальний чек № 7394 від 14.08.2019р., копія якого знаходиться в матеріалах справи, відповідно до якого ревізорами було придбано бензин АИ-95 євро об'ємом 15,09 л по 26,50 грн. за літр на суму 399,89 грн.
Перевірка проводилась у присутності керівника АЗС №4 ТОВ «Скайторг» ОСОБА_1 та його представника Кудріна Д.А. Однак, керівник АЗС №4 ТОВ «Скайторг» ОСОБА_1 відмовився від ознайомлення та підписання акту перевірки та направлень на перевірку, про що відповідачем було складено акт №2/001502 від 14.08.2019р.
На підставі Акту перевірки відповідачем прийнято рішення від 23.09.2019р. № 0000017/04-36-0510/38954216, яким застосовано до позивача фінансові санкції в сумі 250000,00 грн. за роздрібну торгівлю пальним без наявності ліцензії.
Позивач вважає вищезазначене рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню, що і стало підставою для звернення позивача з даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Так, основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами, забезпечення їх високої якості та захисту здоров'я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв і тютюнових виробів на території України визначені Законом України від 19.12.1995 № 481/95 «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» (далі - Закон №481/95-ВР).
Частиною четвертою статті 17 Закону України № 481/95 визначено компетенцію органів, уповноважених застосовувати штрафні санкції за порушення норм цього Закону. Рішення про стягнення штрафів, передбачених частиною другою статті 17 Закону, приймаються органами доходів і зборів та/або органом, який видав ліцензію на право виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями і тютюновими виробами, та іншими органами виконавчої влади у межах їх компетенції, визначеної законами України.
Відповідно до п. 61.1 ст. 61 Податкового кодексу України, податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами та координуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
Статтею 62 ПК України передбачено, що податковий контроль здійснюється, в тому числі, шляхом інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючих органів; перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.
Суд зазначає, що ст. 1 Закону №481/95-ВР передбачено, що документом державного зразка, який засвідчує право суб'єкта підприємницької діяльності на провадження реалізації тютюнових та алкогольних виробів протягом визначеного строку є ліцензія (спеціальний дозвіл).
Ліцензія (спеціальний дозвіл) - документ державного зразка, який засвідчує право суб'єкта господарювання на провадження одного із зазначених у цьому Законі видів діяльності протягом визначеного строку.
Відповідно до ст. 15 Закону № 481/95-ВР, роздрібна торгівля алкогольними напоями (крім столових вин) або тютюновими виробами може здійснюватися суб'єктами господарювання всіх форм власності, у тому числі їх виробниками, за наявності у них ліцензій.
Ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним видаються уповноваженими Кабінетом Міністрів України органами виконавчої влади за місцем торгівлі суб'єкта господарювання терміном на п'ять років. Імпорт або експорт пального здійснюється за наявності у суб'єкта господарювання, що імпортує або експортує пальне, ліцензії на право виробництва або зберігання, або оптової чи роздрібної торгівлі пальним.
Суб'єкти господарювання отримують ліцензію на право роздрібної торгівлі пальним на кожне місце роздрібної торгівлі пальним.
За порушення норм цього Закону щодо виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, дистилятом виноградним спиртовим, спиртом-сирцем плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями та тютюновими виробами, пальним та зберігання пального посадові особи і громадяни притягаються до відповідальності згідно з чинним законодавством.
Так, відповідно абзацу 9 частини 2статті 17 Закону №481/95-ВРдо суб'єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів, зокрема, у разі роздрібної торгівлі пальним без наявності ліцензії - 250000 гривень.
Таким чином, законодавець пов'язує діяльність з реалізації пального з отриманням спеціальної ліцензії на такий вид діяльності.
У позовній заяві позивач стверджує про те, що фактична перевірка не проводилась з оглядом на те, що представник - посадова особа позивача не допустив посадову особу відповідача до проведення такої перевірки. В такому випадку недопуск до проведення перевірки приводить лише до єдиного наслідку - складення акту про відмову в допуску до проведення перевірки, що автоматично нівелює можливість для проведення такої перевірки та фіксування її результатів в будь-якому документі.
Проте, суд не погоджується з таким твердженням позивача, оскільки доказом здійснення реалізації пального є фіскальний чек № 7394 від 14.08.2019 р., що підтверджується матеріалами справи.
Також, суд вважає необгрунтованими твердженнями позивача про те, що вказаний чек не є належним доказом у справі, оскільки перевірка була проведена на підставі п.п. 80.2.5 п.80.2 ст. 80 ПК України, а саме у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального, а отже, обіг пального, та в тому числі його реалізація без наявності ліцензії, може бути підтверджена лише розрахунковим документом, яким в даному випадку є чек 7394 від 14.08.2019р.
Суд зазначає, що відповідно до листа Державної фіскальної служби України від 30.05.2019№17014/7/99-99-12-01-01-17 Законом України від 23 листопада 2018 року №2628-VIII"Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо покращення адміністрування та перегляду ставок окремих податків і зборів"внесено зміни доЗакону України від 19 грудня 1995 року №481/95 ВР "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" (далі - Закон № 481/95 ВР), зокрема запроваджено ліцензування видів господарської діяльності з виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним. Зазначені зміни набирали чинності з 1 липня 2019 року.
Згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 18 грудня 2018 року №1200 "Про утворення Державної податкової служби України та Державної митної служби України" утворено Державну податкову службу шляхом реорганізації Державної фіскальної служби.
Відповідно до підпункту 27 пункту 4 Положення про Державну податкову службу України, затвердженогопостановою Кабінету Міністрів України від 06 березня 2019 року № 227, ДПС відповідно до покладених на неї завдань здійснює ліцензування діяльності суб'єктів господарювання з виробництва пального, з оптової, роздрібної торгівлі та зберігання пального і контроль за таким виробництвом. ДПС здійснює повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку її територіальні органи.
Відповідно до Закону № 481/95 ВР (в редакції чинній, на час виникнення спірних правовідносин), ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним видаються уповноваженими Кабінетом Міністрів України органами виконавчої влади за місцем торгівлі суб'єкта господарювання терміном на п'ять років. Плата за ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним справляється щорічно і зараховується до місцевих бюджетів згідно із законодавством. Суб'єкти господарювання отримують ліцензію на право роздрібної торгівлі пальним на кожне місце роздрібної торгівлі пальним.
У заяві про видачу ліцензії на роздрібну торгівлю алкогольними напоями або пальним додатково зазначаються адреса місця торгівлі, перелік реєстраторів розрахункових операцій (книг обліку розрахункових операцій), які знаходяться у місці торгівлі, а також інформація про них: модель, модифікація, заводський номер, виробник, дата виготовлення; реєстраційні номери посвідчень реєстраторів розрахункових операцій (книг обліку розрахункових операцій), які знаходяться у місці торгівлі, та дата початку їх обліку в органах державної фіскальної служби.
Для отримання ліцензії на право оптової або роздрібної торгівлі пальним або на право зберігання пального разом із заявою додатково подаються завірені заявником копії таких документів: документи, що підтверджують право власності або право користування земельною ділянкою, або інше передбачене законодавством право землекористування на земельну ділянку, на якій розташований об'єкт оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального, чинні на дату подання заяви та/або на дату введення такого об'єкта в експлуатацію, будь-якого цільового призначення; акт вводу в експлуатацію об'єкта або акт готовності об'єкта до експлуатації, або сертифікат про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, або інші документи, що підтверджують прийняття об'єктів в експлуатацію відповідно до законодавства, щодо всіх об'єктів у місці оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального, необхідних для оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального; дозвіл на початок виконання робіт підвищеної небезпеки та початок експлуатації (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки.
Копії таких документів не подаються у разі їх наявності у відкритих державних реєстрах, якщо реквізити таких документів та назви відповідних реєстрів зазначено в заяві на видачу ліцензії на право оптової або роздрібної торгівлі пальним або на зберігання пального.
Відповідальність за достовірність даних у документах, поданих разом із заявою, несе заявник.
У разі якщо зазначені документи видані (оформлені) іншій особі, ніж заявник, такий заявник додатково подає документи, що підтверджують його право на використання відповідного об'єкта.
Суб'єкти господарювання, які здійснюють оптову торгівлю пальним, за відсутності місць оптової торгівлі пальним копії таких документів не подають.
Суб'єкт господарювання має право зберігати пальне без отримання ліцензії на право зберігання пального в місцях виробництва пального або місцях оптової торгівлі пальним чи місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримані відповідні ліцензії.
Так, роздрібна торгівля пальним - діяльність із придбання або отримання та подальшого продажу або відпуску пального із зміною або без зміни його фізико-хімічних характеристик з автозаправної станції/автогазозаправної станції/газонаповнювальної станції/газонаповнювального пункту та інших місць роздрібної торгівлі через паливороздавальні колонки та/або оливороздавальні колонки; місце роздрібної торгівлі пальним - місце (територія), на якому розташовані споруди та/або обладнання, та/або ємності, що використовуються для роздрібної торгівлі та/або зберігання пального на праві власності або користування. Місце роздрібної торгівлі пальним - місце (територія), на якому розташовані споруди та/або обладнання, та/або ємності, що використовуються для роздрібної торгівлі та/або зберігання пального на праві власності або користування.
Згідно з ст.16 зазначеного Закону контроль за сплатою річної плати за ліцензії здійснюється органом виконавчої влади, уповноваженим Кабінетом Міністрів України видавати ліцензії на виробництво спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів і пального, оптову торгівлю спиртом, оптову та роздрібну торгівлю алкогольними напоями та тютюновими виробами і пальним, на зберігання пального. Для здійснення контролю суб'єкт господарювання подає зазначеному органу копію платіжного доручення з відміткою банку про сплату.
Відповідно до ст. 17 Закону № 481/95 ВР за порушення норм цього Закону щодо виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, дистилятом виноградним спиртовим, спиртом-сирцем плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями та тютюновими виробами, пальним та зберігання пального посадові особи і громадяни притягаються до відповідальності згідно з чинним законодавством.
Враховуючи вищезазначене, суд вважає необґрунтованим твердження позивача на відсутність ліцензійних умов та процедури отримання ліцензії.
Проте, як вбачається з матеріалів справи, позивачем було подано заяву про зміну підстав позову, в якій позивач зазначив, що наказ №4825-п «Про проведення фактичної перевірки ТОВ «Скайторг» (далі - Наказ) не відповідає вимогам абз. 3 п. 81.1 ст. 81 ПК України, а саме: в Наказі відсутні будь-які посилання на конкретні (фактичні) підстави призначення перевірки, окрім звичайного посилання на норми, що регулюють питання призначення перевірки; Наказ не містить посилань на наявність та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів.
Крім того, позивачем в судовому порядку було оскаржено вищезазначений наказ. Так, рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.02.2020 у справі № 160/12480/19 у задоволенні адміністративного позову ТОВ «Скайторг» до Головного управління ДПС в Дніпропетровській області про визнання протиправним і скасування наказу № 4825-п від 13.08.2019 р. «Про проведення фактичної перевірки ТОВ «Сскайторг» відмовлено.
Проте, вищезазначеним судовим рішенням встановлено, що Наказ № 4825-п не відповідає п. 81.1. ст. 81 ПК України, оскільки не містить зазначення періоду діяльності позивача, який буде перевірятися, а посилання в наказі на ст. 102 ПК України є недостатнім для ідентифікації цього періоду та створення у позивача відчуття правової визначеності при здійсненні відповідачем податкового контролю. Наказ № 4825-п не відповідає пп.80.2.5. п.80.2. ст. 80 ПК України, оскільки не містить інформацію про те, в рамках яких заходів Головним управлінням ДФС у Дніпропетровській області встановлено невідповідність діяльності підприємства вимогам чинного законодавства; на підставі яких відомостей або документів встановлені факти сумнівності; сумнівність яких саме операцій встановлена податковим органом. Також, судом зазначено, що доповідна записка від 12.08.2019 р. №1142/04-36-40-01-24 не може обгрунтовувати правомірність оскаржуваного наказу, оскільки податковим органом не доведено, а судом не встановлено, що саме ця доповідна записка та наявна в ній інформація слугували підставою для прийняття спірного наказу, оскільки в наказі не міститься посилання на таку доповідну записку. Інформація та фактичний контроль не може бути безмежним у часі її призначення та проведення. Належний ефект, що може бути досягнутий від проведення такої перевірки залежить від своєчасного та якісного опрацювання такої інформації.
Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 06.08.2020р. по справі № 160/12480/19, апеляційну скаргу задоволено частково. Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2020 року у справі № 160/12480/19 змінено в частині мотивування висновків суду, а саме, зазначено, що суд першої інстанції помилково вдався до аналізу правомірності спірного наказу та фактично здійснив висновок про його протиправність, що з огляду на правові висновки Верховного Суду не може бути зроблено в межах цієї справи, а повинно досліджуватись при розгляді справи, в якій оскаржується рішення про накладення на позивача фінансових санкцій. В іншій частині рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2020 року у справі № 160/12480/19 залишено без змін.
Так, відповідно до підпункту 75.1.3. пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України, фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).
Порядок проведення фактичної перевірки регламентовано статтею 80 Податкового кодексу України, відповідно до якої фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції, під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з підстав, визначених у пункті 80.2 цього Кодексу.
Як вбачається з Наказу, проведення фактичної перевірки платника податків відповідачем здійснено на підставі підпункти 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України.
Так, підпунктом 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України, передбачено, що фактична перевірка може проводитися у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального.
Допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення фактичної перевірки здійснюється згідно із ст.81 ПК Кодексу (п.80.5 ст.80 ПК України).
За нормами п.81.1 ст.81 ПК України, посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення фактичної перевірки за наявності підстав для її проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів, зокрема, копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу.
Непред'явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред'явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.
Таким чином, аналізуючи наведені норми, у наказі на проведення фактичної перевірки зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим ПК України, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися та такий наказ є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу.
При цьому, оформлення наказу на проведення фактичної перевірки з порушенням вищенаведених вимог є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення фактичної перевірки.
Разом з тим, як вбачається зі змісту наявної у справі копії Наказу, він не містить чітких підстав для проведення перевірки, визначених ПК України, крім посилання на норми пп.80.2.5 п.80.2 ст.80 ПК України, що регулюють питання проведення перевірки, а також і не містить зазначення конкретного періоду діяльності, який буде перевірятися.
Також, суд зазначає, що посилання контролюючого органу у наказі щодо визначення періоду діяльності за який буде проведено перевірку, а саме: «згідно статті 102 ПК України» є недостатнім для ідентифікації такого періоду, а також створення у позивача відчуття правової визначеності при здійсненні відповідачем податкового контролю відносно нього.
Відповідна правова позиція щодо зазначення у наказі ст.102 ПК України без вказівки конкретного періоду перевірки згідно до вимог абз.2 п.81.1 ст.81 ПК України також узгоджується із позицією Верховного Суду, викладеною у його постановах від 18.12.2019р. у справі №820/4895/18, №820/4891/18 та від 11.09.2018р. у справі №826/14478/17, яка є обов'язковою для застосування судом першої інстанції згідно до вимог ч.5 ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України.
Таким чином, аналізуючи вищенаведені положення податкового законодавства та встановлені обставини справи щодо не відповідності оспорюваного наказу вимогам п.81.1 ст.81 ПК України у їх сукупності, суд доходить висновку про відсутність правових підстав для проведення фактичної перевірки позивача саме на підставі наказу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області №4825-п від 13.08.2019р. «Про проведення фактичної перевірки ТОВ «Скайторг», оскільки оспорюваний наказ оформлено з порушенням п.81.1 ст.81 ПК України, у зв'язку з чим, рішення про застосування фінансових санкцій від 23.09.2019 р. №0000017/04-36-05-10/38954216 про накладення фінансових санкцій в розмірі 250000,00 грн., яке прийняте за результатами перевірки є потиправним та таким, що підлягає скасуванню.
Згідно з ч. 2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Таким чином, надавши оцінку з урахуванням усіх доказів у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
Згідно ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору за подання адміністративного позову до суду на загальну суму 3750,00 грн., що документально підтверджується платіжним дорученням № 3413 від 05.11.2019р.
Враховуючи, що адміністративний позов задоволено повністю, сплачений позивачем судовий збір за подачу адміністративного позову до суду в сумі 3750,00 грн. підлягає стягненню з бюджетних асигнувань відповідача .
Керуючись ст.ст. 139, 243-246, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України,суд, -
Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Скайторг» (49000, м.Дніпро, вул.Старокозацька, 40Б, офіс 4, код ЄДРПОУ 38954216) до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (49600, м.Дніпро, вул.Сімферопольська, 17А, код ЄДРПОУ 43145015) про визнання протиправним та скасування рішення про застосування фінансових санкцій- задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення про застосування фінансових санкцій від 23.09.2019 р. №0000017/04-36-05-10/38954216 про накладення фінансових санкцій в розмірі 250000,00 грн.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Скайторг» судовий збір у сумі 3750,00 грн. (три тисячі сімсот п'ятдесят гривень).
Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено в порядку та у строки, встановлені ст. ст.295,297 Кодексу адміністративного судочинства України.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя (підпис) М.В. Дєєв
Виготовлено з автоматизованої системи документообігу суду
Помічник судді І.В.Калита
08.10.2020
Рішення не набрало законної сили 08 жовтня 2020 р.
Помічник судді І.В.Калита