07 жовтня 2020 року Справа № 190/679/20
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Турової О.М.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи в порядку письмового провадження у місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії, -
10.06.2020 року до П'ятихатського районного суду Дніпропетровської області надійшли матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області, в якій позивач, з урахуванням уточнених позовних вимог, просить:
- визнати неправомірними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області щодо відмови у зарахуванні трудового стажу в період відбування ОСОБА_1 покарання у вигляді виправних робіт без позбавлення волі в колгоспі «Прогресс» П'ятихатського району Дніпропетровської області з 01.01.1985р. по 31.01.1987р., як такого, що дає право на пенсію на пільгових умовах, а також зарахувати до пенсійного стажу, що надає право на пенсію на пільгових умовах, пенсійний стаж з червня 1984 року по березень 2000 року, як такий, що був набутий зайнятим у технологічному процесі важких і шкідливих виробництв, громадянином ОСОБА_1 ;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області зарахувати трудовий стаж в період відбування ОСОБА_1 покарання у вигляді виправних робіт без позбавлення волі в колгоспі «Прогресс» П'ятихатського району Дніпропетровської області з 01.01.1985р. по 31.01.1987р., як такого, що дає право на пенсію на пільгових умовах, а також зарахувати до пенсійного стажу, що надає право на пенсію на пільгових умовах, пенсійний стаж з червня 1984 року по березень 2000 року, як такий, що був набутий зайнятим у технологічному процесі важких і шкідливих виробництв, громадянином ОСОБА_1 .
В обґрунтування позовної заяви зазначається, що ОСОБА_1 працював водієм у колгоспі «Прогресс» П'ятихатського району Дніпропетровської області, який згодом було реорганізовано у КСП «Прогресс», з червня 1984 року по 13.05.2000 року, при цьому, протягом періоду з 01.01.1985р. по 31.01.1987р. позивач в цьому ж колгоспі відбував виправні роботи відповідно до вироку П'ятихатського районного суду Дніпропетровської області від 22.01.1985 року, яким ОСОБА_1 було визнано винним за ч.1 ст.215 УК УРСР та застосовано до нього виправні роботи без позбавлення волі з утриманням 20% заробітної плати в дохід держави з передачею на виправлення та перевиховання колгоспу «Прогресс» П'ятихатського району, терміном на 2 роки. Наведене підтверджується записами у трудовій книжці позивача, в якій також зазначено, що він працював на посаді водія 1-го класу. На думку позивача, період його роботи з червня 1984 року по березень 2000 року в колгоспі «Прогресс» П'ятихатського району Дніпропетровської області, в тому числі і період відбування в цьому колгоспі виправних робіт з 01.01.1985р. по 31.01.1987р., має бути зарахований пенсійним органом до пенсійного стажу, що дає право на пенсію на пільгових умовах, відповідно до п.8 ст.114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», оскільки ОСОБА_1 працював водієм великовагових автомобілів, зайнятих у технологічному процесі важких і шкідливих виробництв, що може бути підтверджено показами свідків. Однак, відповідач на звернення позивача від 30.07.2019р. та від 28.12.2019р., як майбутнього пенсіонера, із наданням комплекту відповідних документів для обчислення загального страхового та пільгового стажу, надав відповіді, в яких зазначив про відсутність у позивача документів, що підтверджують його зайнятість у технологічному процесі важких та шкідливих виробництв, та про те, що сама по собі професія водія не надає йому права на зниження пенсійного віку, тому йому необхідно надати рішення суду про зарахування спірного періоду до пільгового стажу, у зв'язку із чим останній звернувся до суду з цією позовною заявою.
Ухвалою П'ятихатського районного суду Дніпропетровської області від 12 червня 2020 року адміністративну справу №190/679/20 за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії передано за підсудністю до Дніпропетровського окружного адміністративного суду.
Адміністративна справа №190/679/20 (провадження №2а/190/10/20) надійшла до Дніпропетровського окружного адміністративного суду 06.07.2020 року.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.07.2020 року зазначена вище справа розподілена судді ОСОБА_2 .
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 липня 2020 року вказана позовна заява залишена без руху та позивачеві надано строк - десять днів з дня отримання копії цієї ухвали, для усунення недоліків позову шляхом подання до суду: уточненої позовної заяви, виклавши в ній позовні вимоги відповідно до ч.1 ст.5 КАС України, а також копій цієї уточненої позовної заяви відповідно до кількості осіб, що беруть участь у справі; належним чином завірених копій документів, що додані до позовної заяви, для суду та для відповідача; відомостей про вжиття заходів досудового врегулювання спору - у випадку, якщо законом встановлений обов'язковий досудовий порядок урегулювання спору; відомостей про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися; власного письмового підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.
На виконання ухвали суду від 13 липня 2020 року позивачем 10.08.2020р. усунуті вищевказані недоліки позовної заяви.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.09.2020р. позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №190/679/20 за цією позовною заявою, призначено цю справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) з 23.09.2020 року за наявними у справі матеріалами.
Також вищезазначеною ухвалою суду від 07 вересня 2020 року витребувано у Головного управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області завірену належним чином копію пенсійної справи ОСОБА_1 (р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 ).
Також ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.09.2020р. у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про виклик свідків у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії відмовлено у повному обсязі.
06 жовтня 2020 року до канцелярії суду надійшов відзив ГУ ПФУ в Дніпропетровській області на позовну заяву ОСОБА_1 , в якому відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог та просить відмовити у задоволенні позову у повному обсязі, посилаючись на те, що 30.07.2019 року та 28.12.2019 року позивач звернувся до відповідача з заявами про розрахунок стажу і надав пакет документів для огляду як майбутній пенсіонер. Відповідно до наданих документів, його загальний страховий стаж станом на 30.11.2019 року складав 26 років 6 місяців 6 днів, пільговий стаж - відсутній. Відповідно до пункту 8 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на пільгових умовах пенсія за віком призначається водіям міського пасажирського транспорту (автобусів, тролейбусів, трамваїв) і великовагових автомобілів, зайнятим у технологічному процесі важких і шкідливих виробництв, після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу для чоловіків не менше 30 років, у тому числі на зазначеній роботі на менше 12 років 6 місяців. Отже, враховуючи вимоги вищевказаної норми, для призначення пенсії позивачеві згідно з пунктом 8 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» необхідними є досягнення віку 55 років, загальний стаж роботи має складати не менше 30 років та має бути наявним стаж роботи водієм міського пасажирського транспорту (автобусів, тролейбусів, трамваїв) і великовагових автомобілів, зайнятим у технологічному процесі важких і шкідливих виробництв, не менше 12 років 6 місяців. Відповідно до трудової книжки позивач працював у колгоспі «Прогрес» на посаді водія, проте документи, що підтверджують зайнятість у технологічному процесі важких і шкідливих виробництв, позивач не надав, а професія водія не дає право на зниження пенсійного віку. Таким чином, відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» позивач набуде право на пенсію у віці 60 років, а саме: з 20.08.2023 року, за наявності страхового стажу не менше 30 років. Також, відповідач зазначив, що позивач звернувся до суду в червні 2020 року, а відповіді про зарахування стажу отримав в серпні 2019 року та в грудні 2019 року, тобто останнім пропущено строк звернення до адміністративного суду, передбачений ст.122 КАС України, проте підстави пропущення строку позовної давності ОСОБА_1 в свої заяві не зазначає взагалі.
Крім того, на виконання вимог ухвали суду від 07 вересня 2020 року відповідачем до відзиву долучена копія пенсійної справи ОСОБА_1 (відмовна).
Відповідно до ч.1 ст.257 КАС України, за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.
Згідно з п.2 ч.1 ст.263 КАС України суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.
Відповідно до ч.2 ст.263 КАС України справи, визначені частиною першою цієї статті, суд розглядає у строк не більше тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Частиною 4 статті 243 КАС України встановлено, що судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.
Згідно з ч.5 ст.250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Зважаючи на наведене та відповідно до вимог ст.ст. 243, 250, 257, 258, 263 КАС України, справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.
Дослідивши матеріали справи та надані сторонами докази, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, проаналізувавши зміст норм матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини, суд доходить висновку про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, з огляду на таке.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 30.07.2019р. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернувся до відділу з призначення та перерахунку пенсій №17 управління застосування пенсійного законодавства Головного управління Пенсійного фонду України з заявою, в якій просив розглянути пакет документів, як майбутнього пенсіонера, з підтвердженням пільгового стажу водія великовантажних автомобілів для призначення пільгової пенсії та для прорахунку загального стажу.
За результатами розгляду заяви ОСОБА_1 від 30.07.2019р. відділ з призначення та перерахунку пенсій №17 управління застосування пенсійного законодавства Головного управління Пенсійного фонду України листом «Про право на призначення пенсії» №812/03.21/29 від 03.09.2019р. повідомив позивача, що згідно з наданими документами його загальний страховий стаж роботи, врахований по 30.06.2019р., складає 20 років 10 місяців 1 день. Згідно з записами трудової книжки колгоспника позивач працював у колгоспі «Прогрес» на посаді водія, проте, оскільки останнім не надано документів, що підтверджують зайнятість у технологічному процесі важких та шкідливих виробництв, професія водія не надає йому права на зниження пенсійного віку. Крім того, додатково повідомлено, що йому необхідно надати рішення суду щодо зарахування періоду виправних робіт у колгоспі «Прогрес» з 01.01.1985р. по 31.01.1987р. та надати уточнюючу довідку про періоди отримання допомоги по безробіттю з 2005р. по 2008р., у зв'язку з відсутністю записів у трудовій книжці, після чого страховий стаж позивача буде переглянуто.
28.12.2019р. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , повторно звернувся до відділу з призначення та перерахунку пенсій №17 управління застосування пенсійного законодавства Головного управління Пенсійного фонду України з заявою, в якій просив розглянути пакет документів, як майбутнього пенсіонера, з підтвердженням пільгового стажу водія великовантажних автомобілів, з урахуванням наступних наново наданих документів: копія трудової книжки №4768613 від 16.09.1980р., довідка №2401-19 від 23.12.19р. та копія військового квитка.
За результатами розгляду повторної заяви ОСОБА_1 від 28.12.2019р. відділ з призначення та перерахунку пенсій №17 управління застосування пенсійного законодавства Головного управління Пенсійного фонду України листом «Про право на призначення пенсії» №2473/03.22/29 від 28.12.2019р. повідомив позивача, що згідно з наданими документами його загальний страховий стаж роботи, врахований по 30.11.2019р., складає 26 років 6 місяців 6 днів. Згідно з записами трудової книжки колгоспника позивач працював у колгоспі «Прогрес» на посаді водія, проте оскільки останнім не надано документів, що підтверджують зайнятість у технологічному процесі важких та шкідливих виробництв, професія водія не надає йому права на зниження пенсійного віку. Відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» позивач набуде право на пенсію у віці 60 років, а саме: з 20.08.2023 року, за наявності страхового стажу не менше 30 років. Крім того, додатково повідомлено, що йому необхідно надати рішення суду щодо зарахування періоду виправних робіт у колгоспі «Прогрес» з 01.01.1985р. по 31.01.1987р., після чого страховий стаж позивача буде переглянуто.
Незгода позивача з діями відповідача щодо відмови у зарахуванні трудового стажу в період відбування позивачем покарання у вигляді виправних робіт без позбавлення волі в колгоспі «Прогресс» з 01.01.1985р. по 31.01.1987р., як такого, що дає право на пенсію на пільгових умовах, а також щодо відмови у зарахуванні до пенсійного стажу, що дає право на пенсію на пільгових умовах, пенсійного стажу з червня 1984 року по березень 2000 року, як такого, що був набутий позивачем, зайнятим у технологічному процесі важких і шкідливих виробництв, зумовила звернення ОСОБА_1 до суду з цим позовом.
При цьому, щодо твердження відповідача про пропущення позивачем строку звернення до суду, суд зазначає наступне.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи згідно ч.2 ст.122 КАС України встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відтак Кодекс адміністративного судочинства України є загальним законом, яким врегульовані строки звернення до адміністративного суду за захистом прав.
Частиною 1 статті 6 Конвенції "Про захист прав людини і основоположних свобод" передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.
У справі Bellet v. France Європейський суд з прав людини зазначив, що "стаття 6 параграфу 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданих національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права".
У рішенні по справі "Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії" від 13 січня 2000 року та у рішенні по справі "Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії" від 28 жовтня 1998 року Європейський Суд з прав людини вказав, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступу до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнане порушенням пункту 1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Відповідно рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Іліан проти Туреччини" правило встановлення обмежень доступу до суду в зв'язку з пропуском строку звернення до суду повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання, слід звертати увагу на обставини справи.
Відтак, беручи до уваги вищевикладене а також те, що позивачеві остаточно відмовлено у зарахуванні спірного періоду до пільгового стажу, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах, рішенням відповідача саме від 28.12.2019р., при цьому ОСОБА_1 первинно звернувся з цією позовною заявою до П'ятихатського районного суду Дніпропетровської області 10.06.2020 року, суд дійшов висновку що позивач не пропустив строк звернення до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зважає на таке.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Згідно із преамбулою Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” від 09.07.2003р. № 1058-IV (далі - Закон №1058-IV) цей Закон, розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.
Відповідно до частини 1 статті 8 Закону №1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
Абзацом 1 частини 1 статті 26 Закону №1058-IV передбачено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу починаючи з 01 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року за наявністю страхового стажу не менше 26 років.
При цьому, згідно з абз.1 та 2 п.8 ч.2 ст.114 Закону №1058-IV на пільгових умовах пенсія за віком призначається: водіям міського пасажирського транспорту (автобусів, тролейбусів, трамваїв) і великовагових автомобілів, зайнятим у технологічному процесі важких і шкідливих виробництв, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу: для чоловіків - не менше 30 років, у тому числі на зазначеній роботі не менше 12 років 6 місяців.
Абз.4 п.8 ч.2 ст.114 Закону №1058-IV визначено, що за відсутності страхового стажу, встановленого абзацами другим - третім цього пункту, у період до 1 квітня 2024 року пенсія за віком на пільгових умовах призначається за наявності на дату досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту і абзацами третім - тринадцятим пункту 2 частини другої цієї статті, страхового стажу, встановленого абзацами п'ятнадцятим - двадцять третім пункту 2 частини другої цієї статті.
Відповідно до частин 1, 2, 4 статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Згідно із пунктом "а" статті 3 Закону України “Про пенсійне забезпечення” від 05.11.1991р. №1788-XII (надалі - Закон №1788-XII) вказаного Закону, право на трудову пенсію мають особи, зайняті суспільно корисною працею, при додержанні інших умов, передбачених цим Законом, зокрема: особи, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях, кооперативах (у тому числі за угодами цивільно-правового характеру), незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, або є членами колгоспів та інших кооперативів, - за умови сплати підприємствами та організаціями страхових внесків до Пенсійного фонду України.
Згідно з ч.1 ст.56 Закону №1788-XII до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
Згідно з приписами статті 62 Закон України “Про пенсійне забезпечення” від 05.11.1991р. №1788-XII (далі - Закон №1788) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Також, відповідно до статті 48 Кодексу законів про працю України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року № 637 (далі - Порядок №637).
Відповідно до п.1, п.2 Порядку №637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.
Згідно з абз.1 п.3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Відповідно до пункту 18 Порядку № 637 за відсутності документів про наявний стаж роботи і неможливості одержання їх внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації або відсутності архівних даних з інших причин, ніж ті, що зазначені в пункті 17 цього Порядку, трудовий стаж установлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника.
При цьому, пунктами 20-22 Порядку №637 визначено особливості підтвердження трудового стажу окремих категорій працівників.
Так, пунктом 20 Порядку №637 передбачено, що у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток №5). У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.
Зі змісту зазначених норм слідує, що підтвердження пільгового стажу для призначення пільгової пенсії здійснюється на підставі даних трудової книжки, а за їх відсутності, на підставі даних уточнюючої довідки, виданої підприємством, на якому працювала особа.
Водночас, підтвердження пільгового стажу для призначення пільгової пенсії показаннями свідків Порядком №637 не передбачено.
Таким чином, аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Необхідність підтверджувати періоди роботи для визначення стажу роботи виникає у разі відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній. Так, у разі якщо у трудовій книжці не зазначені відомості про умови праці та характер виконуваної роботи, то для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 22 травня 2018 року у справі №439/1148/17.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивачем при зверненні до відповідача подано трудову книжку серії НОМЕР_2 , в якій наявні записи №№7-10 про те, що ОСОБА_1 :
- 28.05.1984р. прийнятий на роботу в колгосп «Прогресс» П'ятихатського району Дніпропетровської області у якості водія 2 класу (наказ №3 від 09.06.1984р.);
- 25.06.1988р. присвоєно кваліфікацію водія першого класу;
- 13.05.2000р. звільнений з членів КСП за власним бажанням у зв'язку із реорганізацією КСП (наказ №5 від 13.05.2000р.);
- 13.05.2000р. стаж роботи водієм в КСП «Прогресс» склав 15 років 11 місяців.
Водночас, відповідно до записів №№1-3 трудової книжки колгоспника серії НОМЕР_3 , дата заповнення 01 липня 1987 року, копія якої міститься в матеріалах справи, ОСОБА_1 :
- 17.05.1984р. прийнятий на роботу в колгосп «Прогресс» П'ятихатського району Дніпропетровської області у якості водія 1 класу (наказ №3 від 09.06.1984р.);
- 01.07.1987р. на підставі ст.44 Основ виправно-трудового законодавства СРСР та союзних республік гр. ОСОБА_1 відбував покарання у вигляді виправних робіт без позбавлення волі з 16.01.1985р. по 01.02.1987р.;
- 13.05.2000р. звільнений з членів КСП за власним бажанням у зв'язку із реорганізацією КСП (наказ №5 від 13.05.2000р.).
Відповідно до архівного витягу від 19.02.2019р. №21 протоколу №7 засідання правління колгоспу «Прогрес» від 08 червня 1984 року, копія якого наявна в матеріалах справи та була надана позивачем при зверненні до відповідача, «…Правління колгоспу вирішило рекомендувати загальним зборам колгоспу прийняти ОСОБА_1 в члени колгоспу на посаду шофера».
Також, ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області були надані наступні документи: архівні довідки №210 та №211 від 22.03.2019р., які підтверджують відпрацьовані позивачем людино-дні в колгоспі «Прогрес» (в тому числі «автоп.») за період 1989-2000р.р.; архівні довідки №212, №213, №214 від 22.03.2019р., які підтверджують заробітну плату позивача за період 1984-2000р.р., отриману останнім в колгоспі «Прогрес».
Отже, з наданих до суду доказів (трудової книжки, архівних довідок тощо) видно, що ОСОБА_1 дійсно працював шофером (водієм) в колгоспі «Прогрес», проте зазначені документи не містять жодних відомостей відносно того, чи дійсно позивач був водієм саме великовагових автомобілів, зайнятим у технологічному процесі важких і шкідливих виробництв.
Уточнюючих довідок, передбачених пунктом 20 Порядку №637 (додаток №5), позивачем не надано ані до пенсійного органу, ані до суду.
При цьому, як зазначалося вище, з урахуванням приписів Порядку №637, підтвердження пільгового стажу для призначення пільгової пенсії здійснюється саме на підставі даних трудової книжки, а за їх відсутності, на підставі даних уточнюючої довідки, виданої підприємством, на якому працювала особа, водночас, підтвердження пільгового стажу для призначення пільгової пенсії показаннями свідків Порядком №637 не передбачено, тому посилання позивача на те, що його зайнятість у технологічному процесі важких і шкідливих виробництв може бути підтверджена показами свідків, є безпідставними, тим більше, що в силу приписів ч.2 ст.74 КАС України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Таким чином, підстави стверджувати про наявність у позивача права на зарахування періоду його роботи з червня 1984 року по березень 2000 року в колгоспі «Прогресс» П'ятихатського району Дніпропетровської області, в тому числі і періоду відбування в цьому колгоспі виправних робіт з 01.01.1985р. по 31.01.1987р., до пільгового стажу, що дає право на пенсію на пільгових умовах, відповідно до п.8 ст.114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», відсутні.
Судом встановлено, що згідно з ІКІС: Підсистема «Призначення та Виплати Пенсії», витяг з якої наявний в матеріалах справи, відповідачем зараховано до загального стажу позивача наступні періоди його роботи в колгоспі «Прогресс»: 17.05.1984р. -31.12.1984р. у кількості 7 місяців 15 днів; 01.02.1987р. - 31.12.1987р. у кількості 10 місяців 8 днів; 01.01.1988 р. по 31.12.1988 р. у кількості 1 рік; 01.01.1989 р. по 31.12.1989р. у кількості 1 рік; 01.01.1990 р. по 31.12.1990 р. у кількості 1 рік; 01.01.1991 р. по 31.12.1991 р. у кількості 1 рік; 01.01.1992 р. по 31.12.1992 р. у кількості 1 рік; 01.01.1993 р. по 31.12.1993 р. у кількості 1 рік; 01.01.1994 р. по 31.12.1994 р. у кількості 1 рік; 01.01.1995 р. по 31.12.1995 р. у кількості 1 рік; 01.01.1996 р. по 31.12.1996 р. у кількості 9 місяців 9 днів; 01.01.1997 р. по 31.12.1997 р. у кількості 1 рік; 01.01.1998 р. по 31.12.1998р. у кількості 1 рік; 01.01.1999 р. по 31.12.1999 р. у кількості 1 рік; 01.01.2000р. по 13.05.2000р. у кількості 4 місяці 13 днів; до пільгового стажу позивача, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах, жодних періодів його роботи не зараховано.
Таким чином, відповідно до ІКІС: Підсистема «Призначення та Виплати Пенсії» (час розрахунку 28.12.2019р.) ОСОБА_1 має страховий стаж 26 років 6 місяців 6 днів, з яких 19 років 2 місяці 24 дні - страховий стаж до 01.01.2004 р. та 7 років 3 місяці 12 днів - страховий стаж після 01.01.2004р., пільговий стаж - 0 років.
Зважаючи на встановлені обставини, суд доходить висновку про правомірність позиції відповідача щодо не зарахування до пільгового стажу, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах, періоду роботи позивача з червня 1984 року по березень 2000 року в колгоспі «Прогресс» П'ятихатського району Дніпропетровської області, в тому числі і періоду відбування в цьому колгоспі виправних робіт з 01.01.1985р. по 31.01.1987р., а, отже, про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.
При цьому, суд зауважує, що позивачем у позовних вимогах не заявлялися вимоги щодо зобов'язання відповідача зарахувати період відбування ОСОБА_1 в колгоспі «Прогресс» П'ятихатського району Дніпропетровської області виправних робіт з 01.01.1985р. по 31.01.1987р. саме до страхового стажу, а, отже, такі вимоги судом не розглядалися, оскільки у заявлених позовних вимогах йдеться лише про зарахування періоду роботи позивача у колгоспі «Прогресс» П'ятихатського району Дніпропетровської області, в тому числі і періоду відбування там покарання у вигляді виправних робіт без позбавлення волі з 01.01.1985р. по 31.01.1987р. саме до пільгового стажу, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах, а відповідно до ч.2 ст.9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
З огляду на наведене, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Зважаючи на відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, судові витрати зі сплати судового збору, понесені позивачем, відповідно до ст.139 КАС України не відшкодовуються.
Керуючись ст. ст. 241-246, 257-263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 (р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427, вул. Набережна Перемоги, 26, м. Дніпро, 49094) про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити у повному обсязі.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Третього апеляційного адміністративного суду в порядку та у строки, передбачені ст. ст. 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст рішення суду складено 07.10.2020 року.
Суддя О.М. Турова