07 жовтня 2020 року Справа 160/12424/20
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Ількова В.В., перевіривши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до Військові частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити певні дії,-
06.10.2020 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Військові частини НОМЕР_1 , у якому позивач просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.12.2015 року по 21.06.2018 року включно із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) в період з 01.12.2015 року по 28.02.2018 року - січень 2008 року, а в період з 01.03.2018 року по 21.06.2018 року - березень 2018 року з урахуванням абзацу 4 пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078.
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати і виплатити на користь ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 року по 21.06.2018 року включно із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) в період з 01.12.2015 року по 28.02.2018 року - січень 2008 року, а в період з 01.03.2018 року по 21.06.2018 року - березень 2018 року, з урахуванням абзацу 4 пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078.
Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу між суддями від 06.10.2020 року ця справа була розподілена судді Ількову В.В.
Відповідно до пунктів 3, 5 частини 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; чи подано позов у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).
Перевіривши матеріали позовної заяви відповідно до вимог частини 1 статті 171 КАС України, суд вважає за необхідне залишити позовну заяву без руху, зважаючи на таке.
Адміністративний позов подано до суду та підписано представником позивача за довіреністю - Дяченком Олексієм Володимировичем. Як додаток до позовної заяви було надано ксерокопію довіреності, виданою нотаріусом Шолок О.Я., зареєстровану в реєстрі за №1723, засвідчену підписом ОСОБА_2 30.09.2020 року.
За приписами частини 2 статті 160 КАС України позовна заява подається в письмовій формі позивачем або особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
Учасниками справи є сторони, треті особи (частина перша статті 42 КАС України).
Статтею 43 КАС України визначено адміністративну процесуальну правосуб'єктність.
Частиною третьої статті 43 КАС України встановлено, що здатність особисто здійснювати свої адміністративні процесуальні права та обов'язки, у тому числі доручати ведення справи представникові (адміністративна процесуальна дієздатність), належить органам державної влади, іншим державним органам, органам влади Автономної Республіки Крим, органам місцевого самоврядування, їх посадовим і службовим особам, підприємствам, установам, організаціям (юридичним особам).
Відповідно до частини першої статті 46 КАС України сторонами в адміністративному процесі є позивач та відповідач.
Згідно з частиною 1 статті 55 КАС України сторона, третя особа в адміністративній справі, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника
Пунктом 1 частини 1 статті 59 КАС України передбачено, що повноваження представників сторін та інших учасників справи мають бути підтверджені, зокрема довіреністю фізичної або юридичної особи.
Відповідно до частини 2 вказаної статті довіреність фізичної особи повинна бути посвідчена нотаріально або, у визначених законом випадках, іншою особою.
Пунктом 10 частини 1 статті 34 та пунктом 4 частини першої статті 37 Закону України «Про нотаріат» від 02.09.1993 року №3425-XII (далі - Закону №3425-XII) визначено, що засвідчення вірності копій (фотокопій) документів і виписок з них покладається на нотаріусів та посадових осіб органів місцевого самоврядування.
За положеннями статті 75 Закону №3425-XII нотаріуси, посадові особи органів місцевого самоврядування, які вчиняють нотаріальні дії, засвідчують вірність копій документів, виданих підприємствами, установами і організаціями за умови, що ці документи не суперечать законові, мають юридичне значення і засвідчення вірності їх копій не заборонено законом. Вірність копії документа, виданого громадянином, засвідчується у тих випадках, коли справжність підпису громадянина на оригіналі цього документа засвідчена нотаріусом або посадовою особою органу місцевого самоврядування чи підприємством, установою, організацією за місцем роботи, навчання, проживання чи лікування громадянина.
Крім того, відповідність копії документа, що підтверджує повноваження представника, оригіналу може бути засвідчена підписом судді (частина 5 статті 59 КАС України).
Частиною 6 статті 59 КАС України передбачено, що оригінали документів, зазначених у цій статті, копії з них, засвідчені суддею, або копії з них, засвідчені у визначеному законом порядку, приєднуються до матеріалів справи.
Аналізуючи наведені вище норми суд дійшов висновку, що повноваження представника сторони мають бути підтверджені оригіналом довіреності або її копією, засвідченою у визначеному законом порядку, а саме: особою, яка має повноваження на засвідчення копії довіреності.
Представництво за своєю природою - це організаційне правовідношення, змістом якого є повноваження однієї особи (представника) діяти від імені, в інтересах іншої особи, яке виникає з договору, закону, акта органу публічної влади. Крім того, представництвом є діяльність представника, спрямована на реалізацію наданих йому повноважень. Змістом відносин представництва є повноваження, без яких останнє не може існувати. Як повноваження розуміють систему двох суб'єктивних прав представника, одне з яких є абсолютним, інше - відносним. Абсолютне право представника містить у собі можливість вчинення певних дій від імені та в інтересах особи, а відносне право полягає у тому, що представник вправі розраховувати на те, що всі юридичні наслідки, створені його діями, виникнуть лише для особи, яку він представляє, а не для самого представника.
Вимога обов'язкового подання до суду лише оригіналу довіреності на підтвердження повноважень представника і думка про допустимість засвідчення копії такого документа лише суддею не ґрунтується на чинному процесуальному законодавстві України, адже відповідно до наведеної вище частини п'ятої статті 59 КАС відповідність копії документа, що підтверджує повноваження представника, оригіналу може бути засвідчена підписом судді, а наступна частина цієї ж статті визнає правомірним також інший порядок засвідчення «визначений законом».
Слід вважати підтвердженими повноваження представника на підставі завіреної ним копії довіреності, якщо право цього представника засвідчувати своїм підписом копії документів випливає зі змісту виданої йому довіреності та за відсутності у ній відповідного застереження на вчинення певної дії.
Вказана правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду: у справі №760/4546/19 (http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/87422593) від 06 лютого 2020 року, у справі №500/1212/19 (http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/87422485) від 05 лютого 2020 року, у справі №826/5500/18 (http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/86877130) від 04 грудня 2019 року, та в ухвалі Верховного Суду у справі №199/1042/19 (http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/88062076) від 06.03.2020 року.
Відповідно до частини 5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Згідно з довіреністю від 21.09.2020 року, виданої нотаріусом Шолок О.Я., зареєстрованої в реєстрі за №1723, серед преліку дій, на які позивач уповноважив ОСОБА_2 не зазначено право завіряти (посвідчувати) своїм підписом копії документів.
Таким чином посилання ОСОБА_2 на вищенаведену судову практику є необґрунтованими, оскільки згідно довіреності у ОСОБА_2 відсутнє право завіряти (посвідчувати) своїм підписом копії документів.
Враховуючи наведені норми, суд приходить до висновку, що долучена до матеріалів позовної заяви ксерокопія довіреності не засвідчена у визначеному законом порядку, тому не є належними документом, що підтверджує право особи, яка підписала позовну заяву, на вчинення такої дії.
Таким чином, надана суду копія довіреності, яка не засвідчена підписом довірітеля, не може бути належним доказом дійсної волі особи, що її видала, на уповноваження іншої представляти її інтереси. Такі докази повинні виключати будь-які сумніви стосовно справжності та чинності такого уповноваження на момент вчинення певної процесуальної дії (докази повинні бути в оригіналі або у формі копії, засвідченої у визначеному законом порядку), а також стосовно охоплення такої дії дійсним колом повноважень представника, що делеговані йому довірителем. Представник повинен демонструвати повагу до суду, підтверджуючи наявність повноважень на представництво.
Відповідно до частини 8 статті 59 КАС України у разі подання представником до суду заяви, скарги, клопотання він додає довіреність або інший документ, що посвідчує його повноваження, якщо в справі немає підтвердження такого повноваження на момент подання відповідної заяви, скарги, клопотання.
В порушення зазначеної норми, у суду відсутні докази повноважень представника позивача на момент подання адміністративного позову.
Крім того, згідно пунктами 6, 7, 11 ч. 5 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в позовній заяві зазначаються: відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору; відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися; власне письмове підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.
Судом встановлено, що у матеріалах адміністративного позову всупереч вищенаведеної норми відсутні відомостей про вжиття сторонами заходів досудового врегулювання спору, якщо такі здійснювалися, а також відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовна заява не відповідає вимогам статті 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до частин 1, 2 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити.
На підставі викладеного суд залишає подану заяву без руху та пропонує позивачу усунути недоліки викладені у цій ухвалі суду.
Керуючись статтями 160, 161, 169,171, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до Військові частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити певні дії - залишити без руху.
Надати позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали суду.
Недоліки позовної заяви можуть бути усунуті шляхом надання до суду:
- доказів повноважень представника позивача на момент подання адміністративного позову;
- відомостей про вжиття заходів досудового врегулювання спору;
- відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви.
Копію ухвали про залишення позовної заяви без руху невідкладно направити на адресу позивача.
Роз'яснити позивачу, що позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк. Повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Позивач: ОСОБА_1 (поштова адреса: АДРЕСА_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 , код ОКПП НОМЕР_2 ).
Відповідач: Військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ).
Ухвала набирає законної сили відповідно до статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та оскарженню не підлягає.
Суддя В.В Ільков