05 жовтня 2020 року Справа 160/12081/20
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Озерянської С.І., перевіривши матеріали адміністративної справи за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання незаконною відмову та зобов'язання вчинити певні дії,-
30.09.2020 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 , в якій позивач просить визнати незаконною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області їй у призначенні пенсії за втратою годувальника; зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити ОСОБА_1 та сплачувати пенсію по втраті годувальника в розмірі 100 % пенсії за віком померлого годувальника, при цьому допустивши, що у разі, коли щомісячний розмір пенсійних виплат, призначених у зв'язку з втратою годувальника, не буде досягати прожиткового мінімуму, встановленого законом для осіб, які втратили працездатність, зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити ОСОБА_1 та сплачувати пенсію по втраті годувальника в розмірі 150 % прожиткового мінімуму, встановленого законом для осіб, які втратили працездатність.
Згідно пункту 3 частини 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу.
Відповідно до пунктів 6, 7, 8 частини 5 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, в позовній заяві зазначаються відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору - у випадку, якщо законом встановлений обов'язковий досудовий порядок урегулювання спору; відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися; перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності), зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви.
Як встановлено судом, у позовній заяві не зазначено відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви та відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору, а також не зазначено інформацію щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових доказів, копії яких додано до заяви.
Крім того, згідно пункту 4 частини 5 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, в позовній заяві зазначається: зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів.
Так, позивачем заявлено дві позовні вимоги:
- визнати незаконною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області їй у призначенні пенсії за втратою годувальника;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити ОСОБА_1 та сплачувати пенсію по втраті годувальника в розмірі 100 % пенсії за віком померлого годувальника, при цьому допустивши, що у разі, коли щомісячний розмір пенсійних виплат, призначених у зв'язку з втратою годувальника, не буде досягати прожиткового мінімуму, встановленого законом для осіб, які втратили працездатність, зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити ОСОБА_1 та сплачувати пенсію по втраті годувальника в розмірі 150 % прожиткового мінімуму, встановленого законом для осіб, які втратили працездатності.
Відповідно частини другої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно частини 1 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.
Згідно частини 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини, та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю; 7) тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності об'єднання громадян; 8) примусовий розпуск (ліквідацію) об'єднання громадян; 9) примусове видворення іноземця чи особи без громадянства за межі України.
Проаналізувавши означені вище норми, суд зазначає, що вимоги даної позовної заяви суперечать положенням Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки викладені не у відповідності до норм цього Кодексу.
Так, позивачем заявлено вимогу про зобов'язання відповідача призначити і виплачувати пенсію у розмірі 100% з застереженням "допустивши, що у разі, коли щомісячний розмір пенсійних виплат не буде досягати прожиткового мінімуму, зобов'язати відповідача призначити та сплачувати пенсію у розмірі 150% прожиткового мінімуму".
Отже, заявлена позивачем позовна вимога № 2 викладена нечітко, не конкретно та допускає множинного трактування.
Оскільки, позивачем не зазначено, яким чітким способом мають бути відновлені порушені права позивача, відповідно вимог статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України, позовну вимогу № 2 необхідно уточнити в цій частині.
Відповідно до частини 3 статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України, до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Позивачем у позовній заяві заявлено клопотання про розстрочення сплати судового збору, у зв'язку із складним матеріальним станом багатодітної матері.
Проте, в підтвердження зазначеної обставини позивачем до суду не надано жодних доказів, а отже, суд вважає дане клопотання необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню.
Згідно частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою справляється судовий збір у сумі 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Абзацом четвертим статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" передбачено, що прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць з 1 січня 2020 року становить 2102 гривні.
Таким чином, позивач повинен був сплатити судовий збір у розмірі 840,80 грн., за наступними реквізитами: отримувач коштів: УК у Чечел.р.м.Дніпра/Чечел.р/22030101; код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37989253; банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); код банку отримувача (МФО): 899998; рахунок отримувача: UA238999980313131206084004008; код класифікації доходів бюджету: 22030101; призначення платежу: *;101; РНОКПП; Судовий збір, за позовом (ПІБ), Дніпропетровський окружний адміністративний суд.
Частиною 1 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Оскільки позовна заява подана без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає за необхідне залишити позовну заяву без руху.
На підставі викладеного, керуючись статтями 160-161, 169 Кодексу адміністративного судочинства України, суд-
В задоволенні клопотання ОСОБА_1 про розстрочення сплати судового збору - відмовити.
Позовну заяву ОСОБА_1 - залишити без руху.
Надати позивачу строк для усунення виявлених недоліків позовної заяви протягом 10 днів з дня вручення (отримання) цієї ухвали, шляхом надання доказів сплати суми судового збору у розмірі 840,80 грн., за наступними реквізитами: отримувач коштів: УК у Чечел.р.м.Дніпра/Чечел.р/22030101; код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37989253; банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); код банку отримувача (МФО): 899998; рахунок отримувача: UA238999980313131206084004008; код класифікації доходів бюджету: 22030101; призначення платежу: *;101; РНОКПП; Судовий збір, за позовом (ПІБ), Дніпропетровський окружний адміністративний суд; зазначити відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви та відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору; надати інформацію щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових доказів, копії яких додано до заяви; надати суду уточнений позов, у якому уточнити пункт 2 позовних вимог, шляхом чіткого викладення його змісту.
Роз'яснити позивачу, що відповідно до пункту 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України, в редакції Закону України від 18.06.2020 року № 731-IХ, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином.
Роз'яснити позивачу, що відповідно до пункту 1 частини 4 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України, позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Копію ухвали направити особі, що звернулася із адміністративним позовом.
Ухвала набирає законної сили в порядку статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та оскарженню не підлягає.
Суддя С.І. Озерянська