08 жовтня 2020 року Справа № 160/9135/20
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Голобутовського Р.З. розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області про визнання протиправним та скасування наказу та зобов'язання вчинити певні дії,
06.08.2020 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області (далі - відповідач), в якій просить:
- визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Харківській області від 02.06.2020 року №10418-СГ «Про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою», яким ОСОБА_1 відмовлено у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність;
- зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Харківській області надати ОСОБА_1 дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, орієнтовною площею 2,0 га, для ведення особистого селянського господарства (код цільового призначення згідно з КВЦПЗ-01.03), яка знаходиться на території Власівської сільської ради Кегичівського району Харківської області за межами населених пунктів.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 05.09.2019 року позивач звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області із заявою про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою для відведення земельної ділянки у власність площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства з земель, які знаходяться на території Парасковіївської сільської ради Кегичівського району Харківської області за межами населених пунктів за рахунок земельної ділянки з кадастровим №6323184000:02:000:0299. Листом № В-12277/0-6126/0/95-19 від 02.10.2019 року відповідач відмовив у наданні дозволу, оскільки земельна ділянка, з приводу якої звернувся позивач, зарезервована для надання земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства учасникам антитерористичної операції. Позивач оскаржив відмову до суду. На виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.03.2020 року №160/1004/20 відповідач повторно розглянув клопотання позивача та видав наказ від 02.06.2020 року №10418-СГ «Про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою». Позивач не погоджується з наказом відповідача, оскільки вважає неправомірною відмову відповідача надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з підстав інших, ніж передбачено законом, а саме частиною 7 статті 118 Земельного кодексу України. Вказане було зазначено у рішенні суду, проте, відповідач неналежно виконав вказівки суду, чим порушив права позивача.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.08.2020 року відкрито провадження у адміністративній справі; справу №160/9135/20 призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Сторони належним чином повідомлені про розгляд справи Дніпропетровським окружним адміністративним судом, що підтверджується матеріалами справи.
15.09.2020 року відповідач надав відзив на позовну заяву, в якому позовні вимоги не визнає, просить у задоволенні позову відмовити. В обґрунтування своєї позиції вказує на те, що земельна ділянка, яку гр. ОСОБА_1 бажає отримати у власність, знаходиться за межами населених пунктів на території Кегичівської селищної ради Кегичівського району Харківської області. У рамках Меморандуму про співробітництво узгоджено надання земельних ділянок у вказаному земельному масиві для учасників бойових дій, проживання яких зареєстровано на території Кегичівського району Харківської області. Таким чином, для недопущення порушення меморандуму про співробітництво Головним управлінням Держгеокадастру у Харківській області відмолено у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність.
Згідно з ч. ч. 5, 8 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. При розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 05.09.2019 року звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області із заявою про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою для відведення земельної ділянки у власність площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства з земель, які знаходяться на території Парасковіївської сільської ради Кегичівського району Харківської області за межами населених пунктів за рахунок земельної ділянки з кадастровим №6323184000:03:000:0299.
До заяви позивачем додано: копію паспорта, копію довідки про присвоєння ідентифікаційного коду, графічний матеріал, на якому зазначено бажане місце розташування земельної ділянки та викопіювання, копія посвідчення учасника бойових дій та довідки про безпосередню участь особи в антитерористичній операції, забезпечення її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, документи на підтвердження повноважень представника за довіреністю ОСОБА_2 .
Головне управління Держгеокадастру у Харківській області листом від 02.10.2019 року за № В-12277/0-6126/0/95-19 відмовило позивачу у задоволенні його заяви, повідомивши, що ця земельна ділянка включена до земельних ділянок, які були зарезервовані для надання земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства учасникам антитерористичної операції.
Не погодившись з наданою відповіддю, оформленою листом від 02.10.2019 року за № В-12277/0-6126/0/95-19 позивач звернувся до суду.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.03.2020 року у справі №160/1004/20 позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені частково, а саме:
- визнано протиправною бездіяльність Головного управління Держгеокадастру у Харківській області щодо не прийняття рішення про надання або відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2 га для ведення особистого селянського господарства (код цільового призначення згідно КВЦПЗ-01.03.), яка знаходиться на території Парасковїївської сільської ради Кегичівського району Харківської області за межами населених пунктів за рахунок земельної ділянки з кадастровим номером № 6323184000:02:000:0299;
- зобов'язано Головне управління Держгеокадастру у Харківській області повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, орієнтовною площею 2,0 га, для ведення особистого селянського господарства (код цільового призначення згідно КВЦПЗ-01.03.), яка знаходиться на території Парасковїївської сільської ради Кегичівського району Харківської області за межами населених пунктів за рахунок земельної ділянки з кадастровим номером № 6323184000:02:000:0299;
- в іншій частині позовних вимог - відмовлено.
На виконання рішення суду відповідач повторно розглянув клопотання позивача та видав наказ від 02.06.2020 року №10418-СГ «Про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою», яким ОСОБА_1 відмовлено у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність. Наказ обґрунтований тим, що бажана земельна ділянка включена до земельних ділянок, які були зарезервовані для надання земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства учасникам антитерористичної операції.
Не погоджуючись з прийнятим наказом, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правовідносини у сфері забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель регулюються, зокрема, Земельним кодексом України та Законом України «Про землеустрій».
Стаття 118 Земельного кодексу України встановлює порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами.
Згідно з частиною першою статті 118 Земельного кодексу України громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим.
Частиною шостою статті 118 Земельного кодексу України визначено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
Приписами абзацу першого частини сьомої статті 118 Земельного кодексу України визначено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Отже, Земельним кодексом визначено перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за результатами розгляду належним чином оформлених клопотання та додатків до нього, який є вичерпним, а саме:
- невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів;
- невідповідність місця розташування об'єкта вимогам прийнятих відповідно до цих законів нормативно-правових актів;
- невідповідність місця розташування об'єкта вимогам генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
З огляду на положення статті 123 Земельного кодексу України суд зазначає, що неправомірною є відмова відповідача надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з підстав інших, ніж передбачено законом.
Водночас, зі змісту статті 118 Земельного кодексу України випливає обов'язок суб'єкта владних повноважень розглянути клопотання у місячний строк і прийняти одне з відповідних рішень, або дати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надати мотивовану відмову у його наданні.
З аналізу наведених правових норм, суд робить висновок, що Земельним кодексом України визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, зокрема: невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. При цьому, чинним законодавством не передбачено право суб'єкта владних повноважень відступати від положень статті 118 Земельного кодексу України.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 17.04.2018 у справі №819/1430/17, від 27.02.2018 у справі № 545/808/17.
Відповідно до частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Таким чином, оскільки вказані відповідачем підстави для відмови надання дозволу на розробку проекту землеустрою, є необґрунтованими та такими, що суперечать положенням ст. 118 Земельного кодексу України, суд робить висновок, що позовні вимоги про визнання протиправним та скасування наказу Головного управління Держгеокадастру у Харківській області від 02.06.2020 року №10418-СГ «Про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою» є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Щодо позовних вимог про зобов'язання Головного управління Держгеокадастру у Харківській області надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, орієнтовною площею 2,0 га, для ведення особистого селянського господарства, яка знаходиться на території Власівської сільської ради Кегичівського району Харківської області за межами населених пунктів, суд зазначає наступне.
По-перше, суд зазначає, що представником позивача допущено описку при складанні прохальної частини позовної заяви, оскільки з матеріалів, доданих до позовної заяви та з тексту позовної заяви видно, що позивач має бажання отримати дозвіл на розроблення документації із землеустрою земельної ділянки на території Парасковіївської сільської ради.
По-друге, згідно з Рекомендацією № R (80) 2 комітету Міністрів державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів Ради Європи 11 травня 1980 року на 316-й нараді заступників міністрів, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Дискреційні повноваження - це законодавчо встановлена компетенція владних суб'єктів, яка визначає ступінь самостійності її реалізації з урахуванням принципу верховенства права; ці повноваження полягають у застосуванні суб'єктами адміністративного розсуду при здійсненні дій і прийнятті рішень. У більш звуженому розумінні дискреційні повноваження - це можливість діяти за власним розсудом, в межах закону, можливість застосувати норми закону та вчиняти конкретні дії (або дію) серед інших, кожні з яких окремо є відносно правильними (законними).
Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду України від 21.05.2013 року № 21-87а13.
Суд зазначає, що питання надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства на території Парасковіївської сільської ради Кегичівського району Харківської області є дискреційними повноваженнями ГУ Держгеокадастру у Харківській області.
Адміністративний суд у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, виконуючи завдання адміністративного судочинства щодо перевірки відповідності їх прийняття (вчинення), передбаченим ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, критеріям, не може втручатися у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.
Враховуючи викладене, у задоволенні позовних вимог в частині зобов'язання відповідача розглянути заяву позивача шляхом надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,0 га, що розташована на території Парасковіївської сільської ради Кегичівського району Харківської області за межами населеного пункту з цільовим призначенням земельної ділянки "для ведення особистого селянського господарства", належить відмовити.
Проте, враховуючи той факт, що наведені відповідачем підстави відмови позивачу у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства на території Парасковіївської сільської ради Кегичівського району Харківської області, суперечать приписам Земельного кодексу України, суд робить висновок про те, що з метою ефективного захисту прав позивача, необхідно вийти за межі позовних вимог на підставі ч. 2 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України та зобов'язати відповідача розглянути повторно заяву позивача про надання дозволу на розробку проекту землеустрою стосовно відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства на території Парасковіївської сільської ради Кегичівського району Харківської області, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Такий висновок суду узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 14.08.2019 року у справі № 480/4298/18, від 14.08.2018 року у справі № 815/1666/17, від 26.06.2018 року у справі № 814/1755/17, від 11.09.2018 року у справі № 816/318/18.
Стосовно неналежного виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.03.2020 року у справі №160/1004/20, суд зазначає, що порядок виконання рішення регулюється розділом ІV «Процесуальні питання, пов'язані з виконанням судових рішень в адміністративних справах» Кодексу адміністративного судочинства України.
Предметом спору у цій справі, зокрема, є визнання протиправним та скасування наказу Головного управління Держгеокадастру у Харківській області від 02.06.2020 року №10418-СГ «Про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою».
Суд у межах розгляду цієї справи не наділений повноваженнями щодо надання правової оцінки попередньому рішенню суду щодо інших рішень суб'єкта владних повноважень.
Частинами 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За сукупності викладених обставин, суд робить висновок, що позовна заява є обґрунтованою та підлягає частковому задоволенню.
Питання щодо розподілу судових витрат судом не вирішуються, з огляду на те, що вони не здійснювались учасниками справи.
Керуючись ст.ст. 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України,
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області (61145, м. Харків, вул. Космічна, буд. 21, 8-9 поверх, код ЄДРПОУ 39792822) про визнання протиправним та скасування наказу та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Харківській області від 02.06.2020 року №10418-СГ «Про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою», яким ОСОБА_1 відмовлено у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність.
Зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Харківській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 05.09.2019 року про надання дозволу на розробку проекту землеустрою стосовно відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства на території Парасковіївської сільської ради Кегичівського району Харківської області, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Р.З. Голобутовський