14 вересня 2020 року Справа № 160/4202/20
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Врони О.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні) у місті Дніпрі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до комунального закладу «Обласний клінічний центр медико-соціальної експертизи» Дніпропетровської обласної ради про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до комунального закладу «Обласний клінічний центр медико-соціальної експертизи» Дніпропетровської обласної ради, в якому, з урахуванням уточнень від 25.05.2020 року, просить:
- визнати не чинним та скасувати рішення медико-соціальної експертної комісії Комунального закладу «Дніпропетровський обласний центр медико-соціальної експертизи Дніпропетровської обласної ради» від 21.11.2012 р., вказаного в довідці серія ДНА-03 на підставі акту № 55 від 21.11.2012р., про не встановлення причинного зв'язку між смертю і профзахворюванням ОСОБА_2 ;
- зобов'язати Комунальний заклад «Дніпропетровський обласний клінічний центр медико-соціальної експертизи Дніпропетровської обласної ради» вчинити дії по розгляду питання встановлення причинного зв'язку між смертю і профзахворюванням ОСОБА_2 відповідно до Інструкції Міністерства охорони здоров'я України №606 від 15.11.2005 року «Про встановлення причинного зв'язку смерті з професійним захворюванням (отруєнням) або трудовим каліцтвом».
В обґрунтування позову зазначено, що з 1991 році проживала однією сім'єю з ОСОБА_2 в її квартирі за адресою: АДРЕСА_1 . ОСОБА_2 працював електромонтером аглоцеху заводу «Криворіжсталь», з лютого 1997 року до березня 2001 року працював у тресті «Кривбасшахтопроходка», машиністом електрообладнання землевсмоктувального снаряду. ОСОБА_2 працював тривалий час у шкідливих умовах, виконував роботи, які характеризувалися запиленістю повітря робочої зони, що перевищувала ГДК, внаслідок недосконалості робочих місць. Вказує, що в 1998 році ОСОБА_2 почав хворіти, у нього з'явилися кашель та задишка, він лікувався та знаходився на диспансерному обліку за місцем мешкання з приводу хронічного бронхіту. Згідно акту розслідування професійного захворювання від 09 квітня 2001 року, проведено розслідування професійного захворювання: пиловий бронхіт І-го ст., емфізема легенів І-го ст., ДН (дихальна недостатність) першого-другого ступеню, повідомлення про яке 29 березня 2001 року надійшло до Інгулецької санепідемстанції м. Кривого Рогу, з Криворізького науково-дослідного інституту промислової медицини Міністерства охорони здоров'я України, де було встановлено діагноз вищезазначеного професійного захворювання ОСОБА_2 виявленого під час медичного огляду. Причиною професійного захворювання згідно акту розслідування є тривалий час роботи у шкідливих умовах. Позивач зазначає, що ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер. 06.02.2009 року у приміщенні судово-медичного моргу Криворізького відділення Обласного Комунального закладу «Бюро судово-медичних експертиз», судово-медичний експерт провів судово-медичне дослідження трупа померлого ОСОБА_2 , про що складено акт судово-медичного дослідження №295. Згідно акту судово-медичного дослідження №295 від 06.02.2009 року його смерть наступила від хронічного пилового бронхіту, який протікав з явищами хронічної легеневої недостатності, і ускладнився бронхопневмонією. Позивач посилається на ті обставини, що незважаючи на наявні документи, які, на її думку, підтверджували причинний зв'язок смерті з професійним захворюванням, нею було отримана від відповідача довідка про висновок розширеної експертної комісії Комунального закладу «Дніпропетровський обласний центр медико-соціальної експертизи Міністерства охорони здоров'я» від 21.11.2012 року про не встановлення причинного зв'язку смерті ОСОБА_2 з професійним захворюванням. Вважає протиправним, та таким, що підлягає скасуванню висновок розширеної експертної комісії Комунального закладу «Дніпропетровський обласний центр медико-соціальної експертизи Міністерства охорони здоров'я» від 21.11.2012 року про не встановлення причинного зв'язку смерті ОСОБА_2 з професійним захворюванням, оскільки останній є таким, що не відповідає матеріалам судово-медичного дослідження, та прийняте без повного та всебічного вивчення медичної документації померлого.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.04.2020 позовну заяву залишено без руху, надано позивачу строк, протягом п'яти днів з дня вручення цієї ухвали для усунення недоліків.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.06.2020 року відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні).
Відповідно до ч.6 ст.12, ч.1, 2 ст.257, ч.1 ст. 260 Кодексу адміністративного судочинства України зазначена справа є справою незначної складності та розглядається за правилами спрощеного позовного провадження. Питання про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження.
На виконання вимог ухвали Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.06.2020 року на адресу суду від відповідача 14.09.2020 року надійшов відзив на позовну заяву.
В наданому до суду відзиві зазначено, що 21.11.2012 року на комісії Дніпропетровського ОКЦ МСЕ було розглянуто питання щодо встановлення причинного зв'язку смерті з професійним захворюванням ОСОБА_2 . Розглянувши всю надану медичну документацію (рентгенограми та оригінали виписних епікризів не представлені), а також з урахуванням п.1 Наказу МОЗ України від 15.11.05 №606, підставою для встановлення причинного зв'язку смерті з професійними пиловими захворюваннями легень є стійкі, значно виражені морфофункціональні порушення в організмі, зумовлені основним професійним захворюванням з урахуванням часу, коли були виявлені його ускладнення, що підтверджені при житті. При приєднанні нових захворювань системи дихання при наявності професійної патології органів дихання необхідне документально підтвердження про діагностику та лікування цих станів в лікувально-профілактичних закладах. Комісія МСЕК (Акт №55) прийшла до висновку - зв'язок смерті з профзахворюванням ОСОБА_2 не встановлено. Вищевикладене свідчить про те, що Обласним центром МСЕ було дотримано порядок прийняття рішення, який регулюється Положенням № 1317 "Про медико-соціальну експертизу», та Наказом МОЗ України № 606 "Про затвердження інструкції про встановлення причинного зв'язку смерті з професійним захворюванням (отруєнням) або трудовим каліцтвом". Відповідач зазначає, що відповідно до наказу МОЗ України № 606 "Про затвердження інструкції про встановлення причинного зв'язку смерті з професійним захворюванням (отруєнням) або трудовим каліцтвом", саме на МСЕК покладаються функції щодо встановлення причинного зв'язку смерті з професійним захворюванням, а отже висновок судово-медичного дослідження не може бути ні достатнім, ні остаточним для встановлення такого зв'язку. На підставі викладеного, просив відмовити в задоволенні позову.
У період з 27.07.2020 року по 26.08.2020 року суддя Врона О.В. перебувала у щорічній відпустці, та на лікарняному.
Лише 14.09.2020 року до суду надійшов відзив відповідача. З метою недопущення порушення процесуальних прав учасників справи, розгляд справи здійснено після надходження відзиву відповідача до суду.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступного висновку.
ОСОБА_1 є громадянкою України, що підтверджується копією паспорту серії НОМЕР_1 .
ОСОБА_1 з 1991 року проживала однією сім'єю, як чоловік та жінка, з ОСОБА_2 .
Вказаний факт встановлено рішенням Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 07 жовтня 2009 року (справа №2-2838), було задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 до Виконкому Дзержинської районної у місті Кривому Розі ради про встановлення факту сумісного проживання. Встановлено факт сумісного проживання однією сім'єю, як чоловіка та жінки, між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 . Рішення не оскаржувалось та набрало законної сили 18 жовтня 2009 року
Згідно акту розслідування професійного захворювання від 09 квітня 2001 року, проведено розслідування професійного захворювання ОСОБА_2 : пиловий бронхіт І-го ст., емфізема легенів І-го ст., ДН (дихальна недостатність) першого-другого ступеню. Причиною професійного захворювання згідно акту розслідування є тривалий час роботи у шкідливих умовах.
ОСОБА_2 перебував на «Д» обліку з приводу хронічного бронхіту з 1998 року. Вперше профзахворювання встановлено ЛЕК інституту ПМ 27 березня 2011 року, діагноз: пиловий бронхіт І-го ст. ДН І-ІІ ст., захворювання професійне. Супутній діагноз: ІХС стенокардія напруження 2ф.кл., СН І-го ст.
Вперше по вказаному діагнозу ОСОБА_2 оглядався профпатологічною МСЕК 11 червня 2001 року, встановлено 20% втрати професійної працездатності, 2001-2003 роки, - 20% втрати професійної працездатності.
22 липня 2004 року ОСОБА_2 було встановлено безстроково 20% втрати професійної працездатності по діагнозу пиловий бронхіт І-го ст. з бронхообструктивним синдромом. емфізема легень ІІ-го ст., ЛН ІІ-го ст. Захворювання професійне.
З 2004 року по 2006 рік ОСОБА_2 неодноразово лікувався амбулаторно та стаціонарно з приводу загострення хронічного пилового бронхіту.
З 2006 року по 2009 рік ОСОБА_2 стаціонарно не оглядався та не лікувався.
ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 у віці 56 років помер, що підтверджується відповідним свідоцтвом про смерть.
Згідно акту судово-медичного дослідження №295 від 06 лютого 2009 року, експерт прийшов до висновку, що смерть ОСОБА_2 настала від хронічного пилового бронхіту, який протікав з явищами хронічної обструктивної легеневої недостатності, і ускладнився бронхопневмонією. Виявлено легенево-сердечну недостатність, алкогольний гепатит.
Актом №55 від 21 листопада 2012 року медико-соціальної експертної комісії КЗ «Обласний клінічний центр медико-соціальної експертизи» ДОР не встановлено причинного зв'язку смерті ОСОБА_2 з професійним захворюванням, про що позивачеві видано було відповідну довідку серії ДНА-03 №000806 про причинний зв'язок смерті з професійним захворюванням (отруєнням) або трудовим каліцтвом.
Не погоджуючись з актом №55 від 21 листопада 2012 року медико-соціальної експертної комісії КЗ «Обласний клінічний центр медико-соціальної експертизи» ДОР, яким не встановлено причинного зв'язку смерті ОСОБА_2 з професійним захворюванням, позивач звернулась до суду з позовом.
Під час попереднього розгляду справи Дзержинським районним судом м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 14.05.2018 року у справі №210/1742/13-ц позов ОСОБА_1 до Комунального закладу «Обласний клінічний центр медико-соціальної експертизи» Дніпропетровської обласної ради, третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - Криворізьке відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області про визнання нечинним та скасування рішення медичко-соціальної експертної комісії, - залишено без задоволення.
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 12.02.2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишено без задоволення, рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 14 травня 2018 року - залишено без змін.
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 02.10.2019 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 14 травня 2018 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 12 лютого 2019 року скасовано, провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Комунального закладу «Обласний клінічний центр медико-соціальної експертизи» Дніпропетровської обласної ради, третя особа - Криворізьке відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області про визнання нечинним та скасування рішення медико-соціальної експертної комісії закрито; повідомлено ОСОБА_1 , що розгляд справи за її позовом віднесено до юрисдикції адміністративних судів.
Постанова Верховного Суду від 02.10.2019 року щодо визначення предметної юрисдикції розгляду відповідної справи стала підставою повторного звернення до суду належної юрисдикції ОСОБА_1 .
В постанові Верховним Судом від 02.10.2019 року зазначено, що спір про оскарження рішень, дій чи бездіяльності, вчинених МСЕК, є публічно-правовим і має розглядатися за правилами адміністративного судочинства. Саме такого висновку дійшла Велика Палата Верховного суду у постанові від 12 грудня 2018 року, за наслідками розгляду справи № 490/9823/16-ц. Аналогічна правова позиція також викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 201/11696/18.
Отже, заявлені позивачем вимоги про визнання нечинним та скасування рішення медико-соціальної експертної комісії КЗ «Обласний клінічний центр медико-соціальної експертизи» ДОР від 21 листопада 2012 року, вказаного в довідці серії ДНА-03 на підставі акту від 21 листопада 2012 року № 55, про невстановлення причинного зв'язку між смертю і профзахворюванням ОСОБА_1 не підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку про дотримання позивачем при зверненні з цим позовом до Дніпропетровського окружного адміністративного суду предметої юрисдикції розгляду відповідної категорії спорів.
Вирішуючи спір по суті позовних вимог, суд виходить з такого.
Судом встановлено, що під час попереднього розгляду справи ухвалою Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у справі № 210/1742/13 призначено комісійну судово-медичну експертизу, на вирішення якої було поставлено питання щодо того, чи можливо виключити з причини смерті ОСОБА_2 професійне захворювання, - хронічний пиловий бронхіт, яке виникло внаслідок його професійної діяльності та зумовлене виключно або переважно тривалим впливом шкідливих факторів.
Висновком експерта №23 від 09 лютого 2015 року встановлено, що згідно аналізу наданої медичної та судово-медичної документації, даних додаткового судово-гістологічного дослідження трупного матеріалу ОСОБА_2 , комісія експертів прийшла висновку, що причиною смерті є хронічний пиловий бронхіт, який ускладнився зливною серозно-гнійною бронхопневмонією й призвело до виникнення легеневої недостатності.
Однак, враховуючи, що за життя тривалий час - з 2006 року по 2009 рік ОСОБА_2 стаціонарно не оглядався та не лікувався з приводу встановленого йому професійного захворювання та наявних супутніх хвороб, рішення медико-соціальної експертної комісії КЗ «Обласний клінічний центр медико-соціальної експертизи» ДОР від 21 листопада 2012 року, прийнято відповідно до норм чинного на вказаний період часу законодавства, згідно «Положення про медико-соціальну експертизу», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03 грудня 2009 року №1317, «Інструкції про встановлення причинного зв'язку смерті з професійним захворюванням (отруєнням) або трудовим каліцтвом», затвердженою наказом Міністерства охорони здоров'я України від 15 листопада 2005 року №606, та зареєстрованою Міністерством юстиції України 02 грудня 2005 року №1455/14795, оскільки при приєднанні нових захворювань системи дихання при наявності професійної патології органів дихання необхідне документальне підтвердження про діагностику та лікування цих станів в лікувально-профілактичних закладах.
Відповідно до Наказу МОЗ України №606 «Про затвердження інструкції про встановлення причинного зв'язку смерті з професійним захворюванням (отруєнням) або трудовим каліцтвом», саме на МСЕК покладаються функції щодо встановлення причинного зв'язку смерті з професійним захворюванням, а отже висновок судово-медичного дослідження не може бути ні достатнім, ні остаточним для встановлення такого зв'язку.
Суд вказує на те, що причинний зв'язок смерті потерпілого з одержаним каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я має бути встановлений медико-соціальною експертною комісією, а не судово-медичною експертизою.
Аналогічна правова позиція міститься в ухвалі колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 лютого 2016 року (справа №215/6248/13-ц, провадження №6-30957св15).
Проте, відповідно до ч.1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно з ч. 2 ст. 72 КАС України ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
На підставі ч. 2 ст. 72 КАС України висновок судово-медичної експертизи №23 від 09 лютого 2015 року, проведений за ухвалою Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 09 січня 2015 року у справі №210/1742/13-ц, оцінюється судом при розгляді справи разом з іншими доказами, наявними в матеріалах справи.
Отже, судом встановлено, що висновок судово-медичної експертизи №23 від 09 лютого 2015 року в повному обсязі підтверджує висновки, викладені в акті №55 від 21 листопада 2012 року медико-соціальної експертної комісії КЗ «Обласний клінічний центр медико-соціальної експертизи» ДОР, яким не встановлено причинного зв'язку смерті ОСОБА_2 з професійним захворюванням.
Згідно п.п.2.4 розділу 2 «Інструкції про встановлення причинного звязку смерті з професійним захворюванням (отруєнням) або трудовим каліцтвом», затвердженою наказом МОЗ України від 15 листопада 2005 року №606, та зареєстрованою Мінюстом України 02 грудня 2005 року №1455/14795, розгляд питання про встановлення причинного звя'зку смерті з професійним захворюванням (отруєнням) або трудовим каліцтвом проводиться на підставі таких документів:
- направлення роботодавця чи профспілкового органу підприємства, на якому потерпілий одержав травму чи професійне захворювання (отруєння), або робочого органу виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України або лікарсько-консультаційної комісії лікувально-профілактичного закладу, суду чи прокуратури;
- свідоцтва про смерть або його копії;
- посмертного епікризу;
- оригіналу медичної карти;
- копії протоколу патолого-анатомічного розтину з гістологічним дослідженням, чи акту судово-медичного та судового гістологічного дослідження (якщо вони були проведені);
- акта про нещасний випадок на виробництві, якщо був нещасний випадок;
- медико-експертної справи померлого.
Згідно п.п.2.7 розділу 2 Інструкції, у разі потреби ЛПЗ зобов'язаний надавати за запитом МСЕК додаткову медичну документацію (медичні карти стаціонарного хворого, рентгенологічні знімки, електрокардіограми та ін.), гістологічні препарати, необхідні для розгляду причинного зв'язку смерті з профзахворюванням (отруєнням) або трудовим каліцтвом.
Відповідно п.п.1.2 розділу 1 (критерії встановлення причинного зв'язку смерті з професійними захворюваннями легень) Критеріїв визначення причинного зв'язку смерті з профзахворюванням (отруєнням) або трудовим каліцтвом, котрі містяться в «Інструкції про встановлення причинного зв'язку смерті з професійним захворюванням (отруєнням) або трудовим каліцтвом», затвердженою наказом МОЗ України від 15 листопада 2005 року №606, та зареєстрованою Мінюстом України 02 грудня 2005 року №1455/14795, підставою для встановлення причинного зв'язку смерті з професійними захворюваннями легень є стійкі, значно виражені морфо-функціональні порушення в організмі, зумовлені основним професійним захворюванням з урахуванням часу, коли були виявлені: його ускладнення, що підтверджені при житті.
Згідно п.п.1.4 розділу 1 критеріїв, при хронічному пиловому бронхіті враховуються хвороби, які можуть ускладнювати перебіг даного професійного захворювання, в тому числі пневмонія.
При цих захворюваннях беруться до уваги ускладнення, що можуть призвести до смерті:
- прогресування хронічної легеневої недостатності;
- декомпенсація хронічного легеневого серця;
- астматичний статус.
При приєднанні нових захворювань системи дихання або ускладнень при наявності професійної патології органів дихання необхідне документальне підтвердження про діагностику та лікування цих станів в лікувально-профілактичних закладах.
Таким чином, враховуючи те, що матеріалами справи та медичної документації судом встановлено, що з 2006 року по 2009 рік ОСОБА_2 стаціонарно не оглядався та не лікувався з приводу встановленого йому професійного захворювання, наявність супутніх хвороб, у експертної комісії КЗ «Обласний клінічний центр медико-соціальної експертизи» ДОР не було беззаперечних підстав для висновку про наявність причинно-наслідкового зв'язку смерті ОСОБА_2 з професійним захворюванням.
Суд критично ставиться до твердження позивача про те, що є припущенням висновок щодо відсутності стаціонарно лікування ОСОБА_2 протягом 2006-2009 років, яке стало підставою для висновку про відсутність причинно-наслідкового зв'язку між смертю та професійним захворюванням.
Суд зазначає, що необхідність документального підтвердження про діагностику та лікування патології органів дихання в лікувально-профілактичних закладах встановлена Інструкцією №606, та без підтвердження належною медичною документацією відповідного стану ОСОБА_2 комісія МСЕК не могла дійти іншого висновку, ніж встановлений в акті №55 від 21.11.2012 року.
Натомість, прийняття іншого висновку, ніж визначений відповідачем, свідчило би про прийняття рішення на підставі саме припущень можливості протікання хвороби позивача без підтвердження належною медичною документацією в умовах стаціонарного лікування.
Відтак, у зв'язку з відсутністю медичних карт стаціонарного хворого, рентгенологічних знімків, електрокардіограм та ін., отриманих в межах стаціонарного лікування протягом 2006-2009 років, передбачених Інструкцією №606, та у зв'язку зі встановленою наявністю супутніх хвороб, рішення медико-соціальної експертної комісії КЗ «Обласний клінічний центр медико-соціальної експертизи» ДОР від 21 листопада 2012 року, прийнято відповідно до норм чинного законодавства, згідно «Положення про медико-соціальну експертизу», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03 грудня 2009 року №1317, «Інструкції про встановлення причинного зв'язку смерті з професійним захворюванням (отруєнням) або трудовим каліцтвом», затвердженою наказом МОЗ України від 15 листопада 2005 року №606, та зареєстрованою Мінюстом України 02 грудня 2005 року №1455/14795.
Як встановлено судом вище, саме до компетенції медико-соціальної експертизи відноситься встановлення причинного зв'язку смерті з професійним захворюванням (отруєнням) або трудовим каліцтвом.
Тобто, вирішення питань щодо визначення причин смерті особи є дискреційними повноваженнями відповідних комісій та вимагає наявності медичної освіти та спеціальних знань, а адміністративний суд, відповідно до положень Кодексу адміністративного судочинства України, не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесено до компетенції цього органу.
Суди не вправі втручатися в діяльність державних органів, що застосовують надані їм у межах закону повноваження на власний розсуд, без необхідності узгодження в будь-якій формі своїх дій з іншими суб'єктами. Втручання в дискреційні повноваження суб'єкта влади виходить за межі завдань адміністративного судочинства.
Завданням суду, при розв'язанні зазначеного спору, є перевірка дотримання медико-соціальною експертною комісією встановленого законом порядку проведення експертизи та відповідність її дій та рішень положенням спеціальних нормативно-правових актів, які регулюють правовідносини у даній справі.
Вказані висновки узгоджуються з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 04 березня 2019 року (справа №805/773/17-а).
Щодо строків звернення до суду, суд зазначає, що позивачем не пропущено строк звернення до суду, оскільки несвоєчасне звернення до Дніпропетровського окружного адміністративного суду обумовлено тривалим розглядом аналогічного позову ОСОБА_1 в межах цивільного судочинства.
Частиною 1 статті 9 КАС України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до положень статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно з частинами першої та четвертої статті 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Відповідно до приписів статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Частиною першою статті 77 КАС України закріплено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Аналогічна позиція стосовно обов'язку доказування була висловлена Європейським судом з прав людини у пункті 36 справи «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), від 01 липня 2003 року №37801/97, в якому він зазначив, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення).
Із заявлених позовних вимог, на підставі системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в адміністративному позові доводи позивача є такими, що не підлягають задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 143 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
У зв'язку з відмовою у задоволенні позову, судові витрати на користь позивача не відшкодовуються.
Керуючись, ст.ст. 139, 241 - 246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до комунального закладу «Обласний клінічний центр медико-соціальної експертизи» Дніпропетровської обласної ради (49005, м. Дніпро, пл. Соборна,14, код ЄДРПОУ 13428538) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя О.В. Врона