06 жовтня 2020 року Справа № 160/7378/20
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Олійника В. М.
розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу,-
03 липня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, в якій просить визнати дії Головного управління ДПС у Дніпропетровській області протиправними та скасувати податкову вимогу №Ф-5614-53 від 20.02.2020 року про сплату недоїмки на загальну суму 29293,44 грн.
В обґрунтування позову позивач зазначив, що 24.06.2020 року при здійсненні оформлення документів на майно у приватного нотаріуса йому стало відомо, що в Єдиному реєстрі боржників він значиться як боржник за виконавчим провадженням №62130023, відкритим державним виконавцем Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) від 20.05.2020 року на підставі податкової вимоги № Ф-5614-53 від 20.02.2020 року виданої відповідачем. Згідно вказаної вимоги позивача зобов'язано сплатити заборгованість з єдиного внеску у сумі 29 293, 44 грн.
Позивач не погоджується із вказаною вимогою, оскільки останню він не отримував, так як вона була направлена відповідачем за адресою, за якою позивач вже не проживав.
Крім того, позивач стверджує про порушення відповідачем процедури прийняття оскаржуваної вимоги, так як контролюючий орган мав право нарахувати внесок та сформувати вимогу на підставі акта перевірки або звітності, що подається платником податків, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до закону нараховується внесок.
Проте, позивач з 2010 року не подавав звітність та відповідач не проводив перевірки стосовно позивача, бухгалтерські або інші документи позивачем не надавались.
Позивач наголосив, що облікові дані з інформаційної системи органу доходів і зборів не є самостійною підставою для формування вимоги про сплату боргу, оскільки така система призначена виключно для відображення відомостей, одержаних безпосередньо від платника або за результатами проведеної перевірки.
Ухвалою суду від 07 липня 2020 року відкрито спрощене провадження у справі без виклику учасників справи.
23 липня 2020 року на адресу суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній зазначив, що з 04.07.2006 р. по 01.07.2020 р. роки ОСОБА_1 перебував на обліку у ГУ ДПС у Дніпропетровській області, як фізична особа- підприємець. За спірний період позивач не подавав будь-якої звітності.
Згідно із змінами, внесеними Законом України від 03 жовтня 2017 року № 2148-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» (далі - Закон № 2148) до Закону №2464 з 01.01.2018, у разі якщо фізичні особи-підприємці, які застосовують загальну систему оподаткування, не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такі платники зобов'язані визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування ЄВ, встановленої Законом № 2464. При цьому сума ЄВ не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць (пункту 2 частини першої ст. 7 Закону № 2464 у редакції Закону №2148).
Враховуючи зазначені зміни у статті 7 Закону №2464, починаючи з 01.01.2017, у разі якщо ФОП, які застосовують загальну систему оподаткування, та особами, які провадять незалежну професійну діяльність, не отримано дохід (прибуток) у звітному році або окремому місяці звітного року, такі платники зобов'язані визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування ЄВ, встановленої Законом №2464. При цьому сума ЄВ не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.
Твердження позивача про те, що ним не отримується дохід від підприємницької діяльності та взагалі не здійснюється підприємницька діяльність не є підставою для несплати єдиного внеску, оскільки таке твердження суперечить приписам п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону №2464.
Щодо твердження позивача про те, що він не отримував оскаржуваної вимоги, представник відповідача зазначив, що оскаржувана вимога була надіслана на зареєстроване місце проживання позивача 20.02.2020 року, яка пролежала на поштовому відділенні й була повернена податковому органу за закінченням терміну зберігання.
Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши норми чинного законодавства України, суд встановив наступні обставини.
Згідно відомостей облікових даних ДПС, 03.07.2006 року внесено запис про реєстрацію ОСОБА_1 - позивача як фізичної особи-підприємця. 04.07.2006 року позивача було взято на облік у контролюючому органі як фізичну- особу підприємця.
Відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 01.07.2020 року позивача знято з обліку як фізичну особу-підприємця.
Отже, з 04.07.2006 по 01.07.2020 роки ОСОБА_1 перебував на обліку у ГУ ДПС у Дніпропетровській області, як фізична особа - підприємець. За спірний період позивач не подавав будь-якої звітності.
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначено Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 року №2464 ( далі Закон №2464).
Процедуру нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) страхувальниками, визначену Законом №2464, нарахування і сплати фінансових санкцій, стягнення заборгованості зі сплати страхових коштів органами доходів і зборів визначає Інструкція про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затверджена Наказом Міністерства фінансів України від 20 квітня 2015 року № 449 ( у редакції наказу Міністерства фінансів України від 04 травня 2018 року № 469) та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 07 травня 2015 року за №508/26953 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Інструкція №449).
Згідно п.п. 2, 3 ч. 1 ст. 7 Закону №2464 єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.
У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов'язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.
Згідно із змінами, внесеними Законом України від 03 жовтня 2017 року № 2148-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» (далі - Закон № 2148) до Закону №2464 з 01.01.2018, у разі якщо ФОП, які застосовують загальну систему оподаткування, не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такі платники зобов'язані визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування ЄВ, встановленої Законом № 2464. При цьому сума ЄВ не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць (пункту 2 частини першої ст. 7 Закону № 2464 у редакції Закону №2148).
Відповідно до п.1 ч. 2 ст. 6 Закону №2464 платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.
Враховуючи зазначені зміни у статті 7 Закону №2464, починаючи з 01.01.2017, у разі якщо фізичні особи-підприємці, які застосовують загальну систему оподаткування, та особами, які провадять незалежну професійну діяльність, не отримано дохід (прибуток) у звітному році або окремому місяці звітного року, такі платники зобов'язані визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування ЄВ, встановленої Законом №2464. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.
Згідно з абз. 3 ч. 8 ст. 9 Закону № 2464, строк сплати єдиного внеску для фізичних осіб - підприємців на загальній системі оподаткування за 2017 рік, до 10 лютого наступного року, тобто 09.02.2018.
На підставі вищенаведеного, 09.02.2018 року автоматично нараховано єдиний внесок в інтегрованій картці платника єдиного внеску фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 у сумі 8448,00 грн. (мінімальна заробітна плата 2017 року 3200 х 22 відсотки = 704 грн. в місяць) як приватному підприємцю на загальній системі оподаткування.
Згідно з абз. 3 ч. 8 ст. 9 Закону №2464, (в редакції з 01.01.2018), фізичні особи- підприємці, які застосовують загальну систему оподаткування, особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а також члени фермерських господарств зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.
Так, оскаржувана вимога від 20.02.2020 року №Ф-5614-53 на суму 29293,44 грн. включає в себе нарахування за 2017 рік по строку 09.02.2018 за звітний рік в сумі 8448 грн.;
за 1 квартал 2018 року по строку 19.04.2018 - 2457,18 грн. ( мінімальна заробітна плата 2018 року 3723 х 22 відсотки = 819,06 грн. в місяць, за 3 місяці відповідно 2457,18 грн.);
за 2 квартал 2018 року по строку 19.07.2018 - 2457,18 грн.;
за 3 квартал 2018 року по строку 19.10.2018 - 2457,18 грн.;
за 4 квартал 2018 року по строку 21.01.2019 - 2457,18 грн.;
за 1 квартал 2019 року по строку 19.04.2019- 2754,18 грн.;
за 2 квартал 2019 року по строку 19.07.2019- 2754,18 грн.;
за 3 квартал 2019 року по строку 19.10.2019 - 2754,18 грн.;
за 4 квартал 2019 року по строку 21.01.2020 - 2754,18 грн.
Відповідно, в інтегрованій картці позивача виникла недоїмка в розмірі 29293,44 грн.
Керуючись абз.1 п.4 р. VІ Інструкції №449 відповідачем сформована вимога від 20.02.2020 року №Ф-5614-53 на суму 29 293,44 грн., яку направлено на адресу позивача засобами поштового відправлення.
Суд критично оцінює доводи позивача стосовно того, що оскаржувана вимога направлялася не за адресою його проживання, у зв'язку з наступним.
Згідно з порядком, визначеним п. 4 розд. VI Інструкції №449, після формування вимоги про сплату боргу (недоїмки) та внесення даних до відповідного реєстру вимога надсилається (вручається) платнику. При надсиланні вимоги платнику рекомендованим листом з повідомленням про вручення корінець вимоги залишається в органі доходів і зборів. При врученні вимоги платнику під підпис така вимога залишається у платника, а корінець вимоги, на якому платник проставляє свій підпис, в органі доходів і зборів.
Вимога про сплату боргу (недоїмки) вважається належним чином надісланою (врученою), якщо вона надіслана на адресу (місцезнаходження юридичної особи або його відокремленого підрозділу, місце проживання або останнього відомого місця перебування фізичної особи) платника єдиного внеску рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручена платнику єдиного внеску або його законному чи уповноваженому представникові.
Відповідно до п. 5 розд. VI Інструкції №449, протягом 10 календарних днів із дня одержання вимоги про сплату боргу (недоїмки) платник зобов'язаний сплатити зазначені у пункті 1 вимоги суми недоїмки, штрафів та пені.
У разі якщо платник єдиного внеску протягом 10 календарних днів з дня надходження (отримання) вимоги про сплату боргу (недоїмки) не сплатив зазначені у вимозі суми недоїмки та штрафів з нарахованою пенею, не узгодив вимогу з органом доходів і зборів, не оскаржив вимогу в судовому порядку або не сплатив узгодженої в результаті оскарження суми боргу (недоїмки) (з дня отримання відповідного рішення органу доходів і зборів або суду), після спливу останнього дня відповідного строку така вимога вважається узгодженою (набирає чинності).
Відповідно до п.42.2. ст. 42 ПК України, документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).
На підставі п.42.2. Податкового кодексу України відповідач надіслав 20.02.2020 позивачу вимогу №Ф-5614-53., яка повернулася на адресу відповідача у зв'язку із закінченням терміну зберігання.
На підставі вказаного, вимога від 20.02.2020 №Ф-5614-53 набула статусу узгодженої.
Орган доходів і зборів протягом 10 робочих днів з дня узгодження вимоги (набрання нею чинності):
надсилає її в порядку, встановленому законом, до органу державної виконавчої служби (до початку функціонування Єдиного державного реєстру виконавчих документів);
надсилає її в порядку, встановленому Законом, до органу Казначейства - відповідно до частини другої статті 6 Закону України «Про виконавче провадження», якщо платник єдиного внеску є бюджетною установою, державним органом, одержувачем бюджетних коштів, а також підприємством, установою або організацією, рахунки якої відкриті в органах Казначейства.
При формуванні вимоги про сплату боргу (недоїмки) їй присвоюється порядковий номер, який складається з трьох частин: перша частина - літера «Ю» (вимога до юридичної особи) або «Ф» (вимога до фізичної особи), друга частина - порядковий номер, третя частина - літера «У» (узгоджена вимога).
В третій частині літера «У» (інформація щодо узгодження вимоги) проставляється у разі надсилання:
платнику узгодженої вимоги внаслідок процедури оскарження;
вимоги до органів державної виконавчої служби або до органів Казначейства відповідно до цієї Інструкції.
Що стосується доводів позивача про те, що відповідачем порушено процедуру складання вимоги, суд має зазначити про наступне.
Відповідно до п. 2 розд. VI Інструкції №449, у разі виявлення органом доходів і зборів своєчасно не нарахованих та/або не сплачених платником сум єдиного внеску такий орган доходів і зборів обчислює суми єдиного внеску, що зазначаються у вимозі про сплату боргу (недоїмки), та застосовує до такого платника штрафні санкції в порядку і розмірах, визначених розділом VII цієї Інструкції.
Згідно з п. 3 розд. VI Інструкції №449, органи доходів і зборів надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо:
дані документальних перевірок свідчать про донарахування сум єдиного внеску органами доходів і зборів;
платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску;
платник має на кінець календарного місяця борги зі сплати фінансових санкцій.
Відповідно до п.13 розд. VII Інструкції, строк давності щодо нарахування, застосування та стягнення сум недоїмки, штрафів та нарахованої пені не застосовується.
З вказаною нормою узгоджується норма передбачена ч. 16 ст. 25 Закону №2464 - строк давності щодо нарахування, застосування та стягнення сум недоїмки, штрафів та нарахованої пені не застосовується.
Крім цього, п. 4 розд. VI Інструкції №449 передбачено, що вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи фіскального органу за формою згідно з додатком 6 до цієї Інструкції (для платника - юридичної особи) або за формою згідно з додатком 7 до цієї Інструкції (для платника - фізичної особи).
Із зазначеного вбачається, що обчислення єдиного внеску та формування вимоги про сплату боргу здійснюється не лише на підставі актів перевірки, але й на підставі облікових даних з інформаційної системи фіскального органу.
З огляду на зазначене, облікові дані з інформаційної системи органу доходів і зборів, є такою ж самостійної підставою для формування вимог, як і акти перевірки чи податкова звітність.
Таким чином, твердження позивача про те, що вимога може були прийнята тільки на підставі акту перевірки або документів бухгалтерської звітності є помилковими.
Твердження позивача про те, що ним не отримується дохід від підприємницької діяльності та взагалі не здійснюється підприємницька діяльність не є підставою для несплати єдиного внеску, оскільки таке твердження суперечить приписам п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону №2464.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Враховуючи вищезазначене, суд приходить до висновку, що оскаржувана позивачем вимога № Ф-5614-53 від 20.02.2020 року прийнята відповідно до норм чинного законодавства України та обгрунтовано, а тому у задоволенні адміністративного позову має бути відмовлено.
Керуючись ст. ст. 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя В.М. Олійник