07 жовтня 2020 року ЛуцькСправа № 140/9130/20
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого-судді Плахтій Н.Б.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернулася з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (далі - ГУ ПФУ у Волинській області, відповідач), в якому просить:
визнати протиправним та скасувати рішення про відмову у перерахунку пенсії, що викладене у листі від 27.08.2019 №789/Б-01, зобов'язати провести перерахунок пенсії у зв'язку із втратою годувальника, призначеної в розмірі 90% заробітної плати судді у відставці ОСОБА_2 , на підставі довідки Територіального управління Державної судової адміністрації України у Волинській області від 29.07.2019 №387, з 01.08.2019 та провести відповідні виплати з урахуванням раніше виплачених сум без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання;
визнати протиправним та скасувати рішення про відмову у перерахунку пенсії, що викладене у листі від 14.02.2020 №4/1, та зобов'язати провести перерахунок пенсії у зв'язку із втратою годувальника, призначеної в розмірі 90% заробітної плати судді у відставці ОСОБА_2 , на підставі довідки Територіального управління Державної судової адміністрації України у Волинській області від 10.02.2019 №200, з 01.01.2020 та провести відповідні виплати з урахуванням раніше виплачених сум без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання;
визнати протиправним та скасувати рішення про відмову у перерахунку пенсії, що викладене у листі від 10.02.2020 №2465-1696/Б-02/8-0300/20, та зобов'язати провести перерахунок пенсії у зв'язку із втратою годувальника, призначеної в розмірі 90% заробітної плати судді у відставці ОСОБА_2 , на підставі довідки Територіального управління Державної судової адміністрації України у Волинській області від 26.08.2020 №330, з 08.02.2020 та провести відповідні виплати з урахуванням раніше виплачених сум без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 на даний час перебуває на обліку як отримувач пенсії по втраті годувальника на двох дітей, призначеної з 03.06.2009 відповідно до Закону України «Про державну службу» у розмірі 90% суми заробітної плати померлого годувальника, чоловіка ОСОБА_2 , який на час смерті працював суддею Луцького міськрайонного суду Волинської області.
Позивач зазначає, що неодноразово зверталась до відповідача з вимогою про проведення перерахунку пенсії в зв'язку зі зміною складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. Зокрема, 10.02.2020 вона вкотре звернулась до Луцького об'єднаного управління ПФУ з заявою про перерахунок пенсії в зв'язку зі зміною суддівської винагороди відповідно до довідки від 10.02.2020 №200 про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці. Станом на 04.03.2020 позивача не було повідомлено про наслідки розгляду заяви про перерахунок пенсії в зв'язку зі зміною розміру суддівської винагороди, а тому позивач 05.03.2020 року повторно звернулась до відповідача з заявою про перерахунок пенсії, надавши довідку №330 від 26.02.2020.
Листом від 10.04.2020, який було отримано позивачем 16.04.2020, повідомлено, що з 01.06.2015 скасовано норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії призначені відповідно до Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-ХІІ (далі - Закон №3723-ХІІ) (розділ III «Прикінцеві положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення від 02.03.2015 №213). У зв'язку з набранням чинності Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VІІІ (далі - Закон №889-VІІІ) скасовано, зокрема, статтю 37 Закону №3723-ХІІ (пункт 2 Прикінцеві та перехідні положення Закону №889-VІІІ). Крім того, втратила чинність постанова Кабінету Міністрів України від 31.05.2000 №865, якою визначався механізм перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону №3723-ХІІ.
У зв'язку з тим, що Закон №889-VІІІ не передбачає проведення перерахунку пенсії, в тому числі, призначених згідно із Законом №3723-ХІІ, підстави для проведення перерахунку таких пенсій відсутні.
Одночасно з даним листом позивачу було направлено рішення від 14.02.2020 №4/1 за результатами розгляду заяви від 10.02.2020 №326 щодо перерахунку пенсії по втраті годувальника відповідно до Закону України «Про державну службу», яким було відмовлено ОСОБА_1 в перерахунку пенсії по заяві №326 від 10.02.2020 в зв'язку з відсутністю законних підстав для перерахунку пенсії у зв'язку з втратою годувальника.
ОСОБА_1 вважає неправомірною відмову відповідача у перерахунку пенсії у зв'язку з втратою годувальника, виходячи з того, що застосування положень чинного законодавства без врахування принципів незалежності судді є протиправним і, як наслідок, позбавляє позивача можливості отримувати пенсію у зв'язку з втратою годувальника на підставі Закону №3723-ХІІ у належному розмірі з урахуванням підвищення розміру суддівської винагороди працюючого на відповідній посаді судді.
З врахуванням зазначеного просила позов задовольнити повністю.
Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 03.08.2020 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за вказаним позовом та ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) (а.с.64).
У відзиві на позов (а.с.43-45) відповідач його вимог не визнав та просив відмовити в їх задоволенні з тих підстав, що з 1 грудня 2015 року - початку застосування постанови Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2015 №1013 «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів», якою пункт 4 постанови Кабінету Міністрів України від 31 травня 2000 року №865 «Про деякі питання вдосконалення визначення розмірів заробітку для обчислення пенсії» виключено, а її пункт 5 викладено в іншій редакції, та у зв'язку з набранням у подальшому чинності Законом України «Про державну службу» №889-VIII, яким по-іншому врегульовані правовідносини, пов'язані із пенсійним забезпеченням державних службовців, пенсії, призначені за статтею 37 Закону України «Про державну службу» №3723-ХІІ, не підлягають перерахунку у зв'язку з підвищенням розміру заробітку працюючих державних службовців.
Крім того, додані до звернення та в подальшому до суду довідки №200 від 10.02.2020 та №387 від 29.07.2019, №330 від 08.02.2020 містять інформацію про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.
Звертає увагу суду, що пенсія по втраті годувальника призначена саме на підставі ст.37 Закону України «Про державну службу». Померлий ОСОБА_2 не отримував щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці, та відповідно Закон України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 не може застосовуватися до правовідносин з приводу перерахунку пенсії по втраті годувальника позивача, пенсія якій призначена за нормами Закону України «Про державну службу».
Разом з тим зазначає, що не можна позбавити особу набутого статусу, але можна, виключно шляхом прийняття закону, змінити механізм використання такого статусу, в тому числі, зменшити розмір фінансових виплат/пільг, позбавити особу права на перерахунок певних соціальних виплата тощо. Відповідно до сформованої Верховним Судом практики, право на соціальний захист може ґрунтуватися лише на положеннях чинного на день звернення із заявою про призначення/перерахунок пенсії законодавства та не може ґрунтуватися на законі, який втратив чинність.
Вважає, що позовна заява ОСОБА_1 є безпідставною та необґрунтованою, а дії відповідача не можна вважати протиправними, оскільки відповідач діяв виключно в межах, визначених нормами чинного законодавства, а підстави проведення перерахунку пенсії, на підставі довідок, що видані Територіальним управлінням Державної судової адміністрації України у Волинській області №387 від 29.07.2019, №200 від 10.02.2020 та №330 від 26.08.2020, без обмеження її граничного розміру - відсутні.
Враховуючи вимоги статті 263 КАС України судом розглянуто дану справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов не підлягає до задоволення з огляду на наступне.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_2 перебуває на обліку ГУ ПФУ у Волинській області та отримує пенсію по втраті годувальника, яка призначена їй з 03.06.2009 згідно з Законом України «Про державну службу» у зв'язку зі смертю чоловіка ОСОБА_2 , який за життя працював на посаді судді Луцького міськрайонного суду Волинської області. Вказані обставини стверджуються матеріалами пенсійної справи позивача (а.с.48-53).
31.07.2019 позивач звернулась до відповідача із заявою, в якій просила роз'яснення щодо отримуваної пенсії по втраті годувальника на неповнолітніх дітей (а.с.61).
Листом від 27.08.2019 №789/Б-01 ГУ ПФУ у Волинській області повідомило, що на виконання рішення суду проведено перерахунок пенсії із врахуванням довідки про заробітну плату для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці №437 від 21.10.2014, виданої Державною судовою адміністрацією України…. З грудня 2017 року призначення та перерахунку пенсій здійснюються з використанням програмного забезпечення централізованої підсистеми «Призначення та виплата пенсій». У зв'язку із недосконалою роботою системи, у лютому 2019 року їй виплачено некоректний розмір пенсії у зв'язку з втратою годувальника (а.с.21, 59-60).
10.02.2020 позивач звернулась до відповідача із заявою щодо перерахунку пенсії (а.с.64-65) на підставі довідки Територіального управління Державної судової адміністрації України у Волинській області від 10.02.2019 №200 про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці (а.с.25).
Рішенням від 14.02.2020 №4/1 Управління застосування пенсійного законодавства відділу з питань перерахунків пенсій №7 ГУ ПФУ у Волинській області відмовила ОСОБА_1 у перерахунку пенсії по заяві №326 від 10.02.2020, оскільки законні підстави для перерахунку пенсії у зв'язку з втратою годувальника - державного службовця відсутні (а.с.26, 62).
05.03.2020 позивач звернулась до відповідача із заявою про перерахунок пенсії із врахуванням довідки №330 від 26.02.2020 про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, виданої Державною судовою адміністрацією України (а.с.23, 28).
Листом від 10.04.2020 №2465-1696/Б-02/8-0300/20 ГУ ПФУ у Волинській області відмовило позивачу у перерахунку пенсії, виходячи з того, що у зв'язку з набранням чинності Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 889-VIII скасовано, зокрема, статтю 37-1 Закону України «Про державну службу» №3723 (пункт 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону №839). Крім того, втратила чинність постанова Кабінету Міністрів України від 31.05.2000 №865, якою визначався механізм перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону №3723. У зв'язку з тим, що Закон №889 не передбачає проведення перерахунку пенсії, в тому числі, призначених згідно з Законом №3723, підстави для проведення перерахунку таких пенсій відсутні (а.с.24).
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступне.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Водночас згідно зі статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Законом, який на цей час регулює правовідносини у сфері пенсійного забезпечення та визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, є Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058-IV) від 09.07.2003 №1058-IV.
Згідно із частиною першою статті 9 Закону №1058-IV відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Відповідно до частини першої статті 36 Закону №1058-IV (в редакції, чинній на час призначення позивачу пенсії по втраті годувальника) пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім'ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності в годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії по інвалідності, а в разі смерті пенсіонера або осіб, зазначених у частині другій статті 32 цього Закону, - незалежно від тривалості страхового стажу. При цьому дітям пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається незалежно від того, чи були вони на утриманні годувальника.
Як встановлено судом та не заперечується сторонами, ОСОБА_1 з 03.06.2009 отримує пенсію по втраті годувальника на підставі статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-ХІІ за померлого чоловіка, який на момент смерті працював на посаді судді Луцького міськрайонного суду Волинської області.
Частиною десятою статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-ХІІ (в редакції, чинній на час призначення позивачу пенсії по втраті годувальника) було визначено, що у разі смерті особи у період перебування на державній службі за наявності у померлого годувальника стажу державної служби не менше 10 років непрацездатним членам сім'ї померлого годувальника, які були на його утриманні (при цьому дітям - незалежно від того, чи були вони на утриманні померлого годувальника), призначається пенсія у зв'язку з втратою годувальника на одного непрацездатного члена сім'ї у розмірі 70 відсотків суми заробітної плати померлого годувальника, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а на двох і більше членів сім'ї - 90 відсотків. До непрацездатних членів сім'ї належать особи, зазначені у статті 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Частина перша статті 37-1 зазначеного Закону у редакції, чинній до 01 січня 2015 року, передбачала, що у разі підвищення розміру заробітної плати працюючим державним службовцям, а також у зв'язку із набуттям особою права на пенсійне забезпечення державного службовця за цим Законом відповідно здійснюється перерахунок раніше призначених пенсій.
Проте, 01 січня 2015 року набрав чинності Закон України від 28.12.2014 №76-VIII «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» (далі-Закон №76-VIII), яким, зокрема, статтю 37-1 Закону №3723-ХІІ викладено у новій редакції, згідно з якою умови та порядок перерахунку призначених пенсій державним службовцям визначаються Кабінетом Міністрів України.
Прийняття зазначеного Закону, як вбачається із пояснювальної записки до його законопроекту, було обумовлено необхідністю реалізації заходів щодо економного та раціонального використання державних коштів та приведення до фінансових можливостей дії положень окремих законів України, створення умов для стабілізації фінансового стану держави та удосконалення окремих положень соціальної політики.
Таким чином, законодавець повноваження на встановлення умов та порядку перерахунку пенсій, призначених на підставі Закону №3723-ХІІ, після 01 січня 2015 року делегував Уряду.
Правове регулювання Урядом зазначеного питання у період з 01 січня по 01 грудня 2015 року знайшло своє відображення у пунктах 4, 5 Постанови Кабінету Міністрів України від 31.05.2000 №865 «Про деякі питання вдосконалення визначення розмірів заробітку для обчислення пенсії» (далі - Постанова №865), за змістом яких підвищення розміру заробітної плати працюючого державного службовця було передумовою для перерахунку пенсії.
Так, за правилами пункту 4 Постанови №865 у разі підвищення розміру заробітної плати працюючим державним службовцям заробітна плата для перерахунку пенсії пенсіонерам, яким пенсія призначена з дня набрання чинності Законом №3723-ХІІ, визначається в такому порядку:
1) пенсіонерам, які на момент перерахунку пенсії продовжують працювати на посаді, з якої призначено пенсію,на підставі поданої довідки про одержувану заробітну плату на момент перерахунку;
2) іншим пенсіонерам на підставі документів, поданих на час перерахунку, виходячи із сум заробітної плати, яку одержує працюючий державний службовець на відповідній посаді, з якої призначено (перераховано) пенсію, на момент виникнення права на перерахунок.
Перерахунок пенсій провадиться з місяця підвищення розміру заробітної плати працюючого державного службовця на підставі поданої заяви та довідок, виданих державними органами за останнім місцем роботи. Форма довідки про заробітну плату, що подається для призначення (перерахунку) пенсії державним службовцям, затверджується правлінням ПФУ за погодженням з Мінсоцполітики (пункт 5 постанови Кабінету Міністрів України №865).
Постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 №1013 «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів», якою підвищено розміри заробітку працюючих державних службовців та яка відповідно до її пункту 6 застосовується з 01 грудня 2015 року, пункт 4 Постанови №865 виключено, а пункт 5 викладено в такій редакції: «форма довідки про заробітну плату, що подається для призначення пенсії державним службовцям, затверджується правлінням Пенсійного фонду України за погодженням з Міністерством соціальної політики».
Положень, які б закріплювали можливість перерахунку пенсії у зв'язку з підвищенням розміру заробітку працюючих державних службовців, постанова Кабінету Міністрів України №1013 не містить.
Отже, з 1 грудня 2015 року по 1 травня 2016 року чинне законодавство, яке регламентувало пенсійне забезпечення державних службовців, підвищення розміру заробітку працюючих державних службовців не визначало як підставу для перерахунку пенсій, призначених за статтею 37 Закону №3723-ХІІ. При цьому чинна у зазначений період редакція статті 37-1 Закону №3723-ХІІ не визначала передумов перерахунку пенсій, а лише відносила вирішення такого питання до компетенції Кабінету Міністрів України.
У ході реформування системи державного управління 10 грудня 2015 року прийнято новий Закон України «Про державну службу» №889-VIII, який регулює відносини, що виникають у зв'язку із вступом на державну службу, її проходженням та припиненням (далі - Закон №889-VIII).
У зв'язку з набуттям з 01 травня 2016 року чинності зазначеним Законом, положення Закону №3723-XII втратили чинність, в тому числі норми, якими було врегульоване пенсійне забезпечення державних службовців (крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 розділу XI Закону №889-VIII).
Натомість, у статті 90 Закону №889-VIII закріплено, що пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону №1058-IV, стаття 42 якого визначає підстави перерахунку призначених пенсій, підвищення розміру заробітку працюючих державних службовців до яких не віднесено.
Згідно зі статтею 22 Конституції України права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Ні Закон України №76-VIII, яким, зокрема, статтю 37-1 Закону № 3723-ХІІ викладено у новій редакції, ні стаття 90 Закону №889-VIII, не визнані неконституційними Конституційним Судом України, який до того ж у Рішенні від 26 грудня 2011 року №20-рп/2011 вказав, що одним із визначальних елементів у регулюванні суспільних відносин у соціальній сфері є додержання принципу пропорційності між соціальним захистом громадян та фінансовими можливостями держави, а також гарантування права кожного на достатній життєвий рівень.
З урахуванням такого елемента принципу верховенства права, як пропорційність (розмірність) Конституційний Суд України зазначив, що передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними, а оскільки держава зобов'язана регулювати економічні процеси, встановлювати й застосовувати справедливі та ефективні форми перерозподілу суспільного доходу з метою забезпечення добробуту всіх громадян, то механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження справедливого балансу між інтересами окремих осіб і інтересами всього суспільства. При цьому зміна механізму нарахування певних видів соціальних виплат та допомоги є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів сама сутність змісту права на соціальний захист.
Принцип збалансованості інтересів людини з інтересами суспільства сформульовано й у практиці Європейського суду з прав людини. Так, у рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Сорінг проти Сполученого Королівства» суд зазначив, що Конвенція про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року (далі Конвенція) спрямована на пошук справедливого співвідношення між потребами, пов'язаними з інтересами суспільства в цілому, і вимогами захисту основних прав людини.
У рішенні від 17.10.1986 у справі «Ріс проти Сполученого Королівства» Європейський суд з прав людини зазначив, що, з'ясовуючи, чи існує позитивне зобов'язання стосовно людини, належить врахувати справедливий баланс, який має бути встановлений між інтересами всього суспільства й інтересами окремої людини.
У рішенні від 09.10.1979 у справі «Ейрі проти Ірландії» суд констатував, що здійснення соціально-економічних прав людини значною мірою залежить від становища в державах, особливо фінансового. Такі положення поширюються й на питання допустимості зменшення соціальних виплат (рішення від 12 жовтня 2004 року у справі «Кйартан Асмудсон проти Ісландії»).
У рішенні від 03.06.2014 у справі «Великода проти України» №43331/12, Суд, розглянувши скаргу, зокрема, за статтею 1 Першого протоколу до Конвенції на припинення виплати заявниці державними органами пенсії у розмірах, встановлених рішенням національного суду від 19 січня 2010 року після внесення у 2011 році змін до законодавчих актів, вказав на відсутність втручання у право заявниці на мирне володіння майном внаслідок внесення змін до законодавства щодо зменшення розміру соціальних виплат. Такого висновку Суд дійшов за відсутності доказів того, що ці зміни внесені не у відповідності до законної процедури та за відсутності будь-яких доказів того, що вони не були доступними та передбачуваними.
У цьому рішенні Суд також вказав на відсутність підстав для висновку про те, що, передавши КМУ право на встановлення розміру соціальних пільг, Парламент України діяв на порушення якихось положень Конвенції, та зазначив, що зменшення пенсії заявниці очевидно було обумовлено міркуваннями економічної політики та фінансових труднощів, з якими зіткнулася держава. За відсутності будь-яких доказів щодо протилежного та визнаючи, що держава-відповідач має широке поле свободи розсуду щодо досягнення балансу між правами, що є предметом спору, та економічною політикою не вважав, що таке зменшення було непропорційним переслідуваній легітимній меті або що воно поклало надмірний тягар на заявницю.
Враховуючи наведені вище положення джерел права, суд дійшов висновку, що з 01 грудня 2015 року, початку застосування постанови Кабінету Міністрів України №1013, якою пункт 4 постанови Кабінету Міністрів України №865 виключено, а її пункт 5 викладено в іншій редакції, та у зв'язку з набранням у подальшому чинності Законом №889-VIII, яким по-іншому врегульовані правовідносини, пов'язані із пенсійним забезпеченням державних службовців, пенсії, призначені за статтею 37 Закону № 3723-XII, не підлягають перерахунку у зв'язку з підвищенням розміру заробітку працюючих державних службовців.
Разом з тим, у рішенні Конституційного Суду України від 09.02.1999 №1-рп/99 зазначив, що за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
З вищенаведеного слідує, що право на перерахунок пенсії може бути реалізовано особою на підставі тих норм, які діють на час виникнення обставин для такого перерахунку з урахуванням часу звернення до відповідного органу, а тому, зважаючи, що на час звернення позивача за перерахунком розміру пенсії (після 01.05.2016) такої підстави для перерахунку призначених державним службовцям пенсій як збільшення розміру заробітної плати на законодавчому рівні не встановлено.
Аналогічна позиція з приводу застосування норм Закону №3723-XII щодо перерахунку пенсій, призначених на підставі цього Закону, була висловлена Верховним Судом у постановах від 03.04.2018 по справі №646/10879/16-а, від 13.03.2018 по справі №243/8492/16-а, від 04.05.2018 по справі №712/12892/16-а.
Як вбачається з матеріалів справи, у зверненні від 31.07.2019 позивач не просила провести перерахунок пенсії на підставі довідки Територіального управління Державної судової адміністрації України у Волинській області від 29.07.2019 №387, а лише просила з'ясувати причину не виплати їй в липні місяці пенсії по втраті годувальника. На вказане звернення ОСОБА_1 надано відповідь від 27.08.2019 із роз'ясненням причин та розміру проведених виплат (а.с.59-61).
Відтак доводи позивача про те, що листом відповідача від 27.08.2019 їй відмовлено в перерахунку пенсії, не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи по суті.
При цьому судом встановлено, що 10.02.2020 року та 05.03.2020 ОСОБА_1 зверталась до відповідача із заявами про перерахунок пенсії у зв'язку з втратою годувальника на непрацездатних членів сім'ї, виходячи з розміру суддівської винагороди працюючого на відповідній посаді судді Луцького міськрайонного суду Волинської області, додавши довідки ТУ ДСА від 10.02.2020 та 26.02.2020 відповідно про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.
Підставою для відмов у перерахунку позивачу пенсії, виходячи з розміру суддівської винагороди працюючого на відповідній посаді судді Луцького міськрайонного суду Волинської області, слугувало те, що Законом України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VII перерахунки призначених пенсій не передбачені.
За вказаних обставин та враховуючи те, що позивач звернулась до відповідача із заявами про перерахунок пенсії 10.02.2020 та 05.03.2020 (тобто, після набуття чинності новим Законом України «Про державну службу» №889-VIII), суд прийшов до висновку, що у відповідача не було правових підстав для здійснення такого перерахунку у зв'язку з підвищенням заробітної плати працюючим державним службовцям (у даному випадку суддям).
До аналогічних висновків також прийшов Верховний Суд у постанові від 18.10.2019 року по справі №398/3449/16-а, правовідносини у якій є тотожними до тих, що розглядаються у цій справі.
Також суд наголошує на тому, що позивач не відноситься до суб'єктів, яким надано право на пенсію за спеціальним Законом (в даному випадку Закону України «Про судоустрій і статус суддів»), вона отримує пенсію по втраті годувальника на підставі ст.37 Закону України «Про державну службу» №3723-ХІІ від 16.12.1993.
Крім того, також помилковими є доводи позивача з приводу того, що перерахунок пенсії у розмірі 90 % слід робити щодо щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, оскільки чинною на момент переведення позивача на пенсію по втраті годувальника нормою було визначено, що пенсія у зв'язку з втратою годувальника на двох і більше непрацездатних членів сім'ї призначається у розмірі 90% суми заробітної плати померлого годувальника.
Отже, пенсію по втраті годувальника позивач отримує, виходячи з заробітної плати померлого годувальника, який на час смерті не отримував щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці.
Разом з тим, суд звертає увагу, що отримання пенсії по втраті годувальника не передбачає виникнення права у особи, яка не відноситься до суб'єктів, яким надано право на пенсію за спеціальним Законом, на перерахунок пенсії згідно з нормами цього Закону та з підстав, що надають право виключно працівникам на здійснення перерахунку призначеної пенсії. Розмір пенсії або його заробіток не підлягає перерахунку після смерті особи, якщо право на таку пенсію або заробіток годувальник не мав за життя.
Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 20.12.2018 у справі №159/3804/16-а.
Таким чином, оскільки позивач звернулася за перерахунком розміру пенсії після 01.05.2016, водночас просила здійснити перерахунок пенсії відносно щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, яке померлий годувальник не отримував, тому ГУ ПФУ у Волинській області правомірно відмовило ОСОБА_1 в перерахунку пенсії у зв'язку з втратою годувальника, призначеної згідно із Законом №3723-ХІІ.
Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідач належними та допустимими доказами довів правомірність своїх рішень, а тому суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .
Керуючись статтями 243-246 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Закону України «Про державну службу», суд
В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий-суддя Н.Б.Плахтій