Іменем України
29 вересня 2020 року справа № 927/513/20
Господарський суд Чернігівської області у складі судді Демидова М.О., за участю секретаря судового засідання Хіловської І.Д., розглянувши матеріали справи за позовом заступника керівника Чернігівської місцевої прокуратури, вул. Шевченка,1, м. Чернігів, 14000
e-mail: ІНФОРМАЦІЯ_2
в інтересах держави в особі позивача: Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях, пр-т Голосіївський, 50, м. Київ, 03039
e-mail: ІНФОРМАЦІЯ_1
до відповідача: Фізичної особи-підприємця Барбаш Наталії Вікторівни,
АДРЕСА_1
e-mail: не відомий
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Концерн "Військторгсервіс"
вул. Молодогвардійська, 28 А м. Київ, 03151
e-mail: ІНФОРМАЦІЯ_3
про стягнення 20761 грн. 24 коп., розірвання договору та зобов'язання повернення майна
Представники сторін:
від позивача: не прибув;
від відповідача: не прибув;
від прокурора: не прибув;
від третьої особи: не прибув;
Заступник керівника Чернігівської місцевої прокуратури звернувся до Господарського суду Чернігівської області з позовом в інтересах держави в особі позивача Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівських областях до фізичної особи-підприємця Барбаш Наталії Вікторівни про:
- стягнення з фізичної особи-підприємця Барбаш Наталії Вікторівни до Державного бюджету на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівських областях заборгованості з орендної плати у сумі 17077 грн. 38 коп., пені у сумі 1976 грн. 13 коп., штрафу у сумі 1707 грн. 73 коп.;
- розірвання договору оренди №98-18 від 23.08.2018, укладеного між (Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Чернігівській області) Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівських областях та фізичною особою-підприємцем Барбаш Наталією Вікторівною щодо оренди нерухомого майна, що належить до державної власності та повернути нежитлові приміщення будівлі магазину №10 "Овочі" загальною площею 258,54 кв.м. вартістю 324536 грн. 61 коп., розташованого за адресою: вул. Танкістів, 8, смт. Гончарівське Чернігівського району Чернігівської області, що перебувають на балансі філії "Військторг" Концерну "Військторгсервіс" шляхом підписання акту прийому-передачі про повернення майна.
Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 30.06.2020 відкрите загальне позовне провадження у справі №927/513/20, підготовче засідання призначено на 21.07.2020, до участі у справі залучено третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Концерн "Військторгсервіс".
Ухвалою суду від 21.07.2020 у справі №927/513/20 продовжено строк підготовчого провадження у справі №927/513/20 на 29 днів; підготовче засідання у справі №927/513/20 відкладено на 01.09.2020, 15:00.
У підготовче засідання 01.09.2020 прибув представник прокуратури.
Представники позивача, третьої особи своїх представників у підготовче засідання не прибули, про час та місце судового розгляду справи повідомлені належним чином, що підтверджується наявним у матеріалах справи рекомендованим повідомленням від 23.07.2020 про вручення поштового відправлення з відміткою про отримання уповноваженою особою.
27.07.2020 на адресу Господарського суду Чернігівської області підприємством зв'язку повернуте поштове відправлення, а саме ухвала суду від 21.07.2020, надіслана судом відповідачу - фізичній особі -підприємцю Барбаш Наталії Вікторівни ( АДРЕСА_1 ), із зазначенням причини повернення: "адресат відсутній".
Відповідно до частин третьої та сьомої статті 120 Господарського процесуального кодексу України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
Пунктом 4 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.
Згідно з частиною першою статті 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного держаного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.
За змістом пунктів 116, 117 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 №270 у разі невручення рекомендованого листа з позначкою "Судова повістка" з поважних причин рекомендований лист разом з бланком повідомлення про вручення повертається за зворотною адресою не пізніше ніж через п'ять календарних днів з дня надходження листа до об'єкта поштового зв'язку місця призначення із зазначенням причин невручення. Поштові відправлення повертаються об'єктом поштового зв'язку відправнику у разі, зокрема, закінчення встановленого строку зберігання.
Отже, у разі, якщо судове рішення про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою і повернено поштою у зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії. За змістом статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 11.12.2018 у справі № 921/6/18).
Таким чином, сам лише факт неотримання поштової кореспонденції, якою суд з додержанням вимог процесуального закону надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася в суд у зв'язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною невиконання ухвали суду, оскільки зумовлено не об'єктивними причинами, а суб'єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надала суду таку адресу для кореспонденціїї (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 05.07.2018 у справі № 44/227-б).
Крім цього, відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з процесуальними документами у Єдиному державному реєстрі судових рішень.
Враховуючи викладене вище, та направлення судом ухвали на офіційну адресу відповідача у справі та повернення вказаної ухвали із відміткою поштового відділення "адресат відсутній", суд доходить висновку про належне повідомлення учасника судового процесу про відкладення підготовчого засідання у справі №927/513/20.
Відзиву на позов, заяв і клопотань від відповідача не надходило.
Відповідач у справі не повідомляв суд про намір подати відзив на позовну заяву у більш тривалий строк згідно положень п. 4 розділу Х "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України.
До початку підготовчого засідання від третьої особи надійшли письмові пояснення від 26.08.2020, у яких представник третьої особи позовні вимоги підтримав у повному обсязі.
01.09.2020 судом постановлено протокольну ухвал про закриття підготовчого засідання та призначенння розгляду справи по суті на 15.09.2020, 14:00, про що учасники справи повідомлені ухвалою суду від 01.09.2020 у порядку ст. 120,121 Господарського процесуального кодексу.
У зв'язку із навчанням судді Демидової М.О. з 14.09.2020 по 25.09.2020 розгляд справи відкладено на 29.09.2020, про що учасники справи повідомлені ухвалою суду від 11.09.2020.
У судове засідання 29.09.2020 представники сторін своїх представників не забезпечили, про час та місце судового розгляду справи повідомлені належним чином, що підтверджується наявним у матеріалах справи рекомендованим повідомленням від 04.09.2020 про вручення поштового відправлення з відміткою про отримання уповноваженою особою (відповідачу), розпискою від 01.09.2020 (прокурор) та фактом надсилання ухвали третій особі на її офіційну електронну адресу.
15.09.2020 від відповідача на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву. У поданому відзиві на позовну заяву відповідач просить суд поновити строк для подання відзиву та долучити відзив до матеріалів справи, посилаючись на карантин, який триває до 31.10.2020. Копію відзиву відповідачем іншим учасникам справи не надіслано.
Розглянувши викладене у відзиві клопотання про поновлення строку для подання відзиву, суд зазначає таке.
17.07.2020 набрав чинності Закон України від 18.06.2020 № 731-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" (далі - Закон України від 18.06.2020 № 731-IX), згідно розділу І якого внесено зміни до законодавчих актів України, зокрема, пункт 4 розділу Х "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України викладено в такій редакції: "4. Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення. Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином".
За змістом п. 2 розділу ІІ Закону України від 18.06.2020 № 731-IX, процесуальні строки, які були продовжені відповідно до пункту 4 розділу X "Прикінцеві положення" в редакції Закону України від 30.03.2020 № 540-IX, закінчуються через 20 днів після набрання чинності Законом України від 18.06.2020 № 731-IX. Протягом цього 20-денного строку учасники справи та особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), мають право на продовження процесуальних строків з підстав, встановлених Законом України від 18.06.2020 № 731-IX.
Зі змісту клопотання відповідача про поновлення процесуальних строків, викладеного у відзиві на позовну заяву та поданого 15.09.2020 через відділ діловодства суду, суд встановив, що у клопотанні відповідач посилається лише на карантин, який триває до 31.10.2020. Разом з тим зазначене клопотання не містить посилання відповідача на неможливість вчинення ним відповідної процесуальної дії щодо подання відзиву у визначений строк з огляду на обмеження, впроваджені у зв'язку з карантином. Відповідач був належним чином повідомлений про відкриття провадження у справі №927/513/20 та встановлені строки для подання відзиву на позов, мав можливість звернутися до поштового відділення з метою надсилання відзиву або надіслати відзив та додані до нього документи на електронну адресу Господарського суду Чернігівської області у встановленому законом порядку.
За наведених обставин суд відхиляє клопотання відповідача про поновлення процесуального строку для подання відзиву на позову, а тому відзив на позов не може бути прийнятий судом до уваги, оскільки поданий із порушенням встановленого строку.
Від заступника прокурора Чернігівської місцевої прокуратури надійшла заява від 29.09.2020 про розгляд справи без участі представника.
Заява заступника прокурора Чернігівської місцевої прокуратури про проведення судового засідання без участі представника є такою, що підлягає задоволенню судом, оскільки участь у судовому засіданні у даному випадку є процесуальним правом, а не обов?язком сторони відповідно до п.2 ч.1 ст.42 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до ч.1 ст.202 Господарського процесуального кодексу неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Враховуючи достатність часу, наданого сторонам для подачі доказів в обґрунтування своїх позиції по справі, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, господарським судом в межах наданих йому повноважень, сторонам створені усі належні умови для надання доказів.
Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно дослідивши надані докази, суд встановив такі фактичні обставини.
Відповідно до Наказу Фонду державного майна України №786 від 05.08.2019 «Про реорганізацію регіональних відділень Фонду державного майна України» утворено Регіональне відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях як юридичну особу публічного права, що розташоване у м. Київ, реорганізувавши шляхом злиття Регіональне відділення Фонду державного майна України по Київській області, Регіональне відділення Фонду державного майна України по Черкаській області, Регіональне відділення Фонду державного майна України по Чернігівській області.
23.08.2018 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Чернігівській області (орендодавець, позивач) та ФОП Барбаш Наталією Вікторівною (далі - орендар) укладено договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №98-18 ( далі за текстом - договір) (а.с. 16-18).
Відповідно до п.1.1 договору орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування без права передачі у суборенду, приватизації (викупу) орендарем або третіми особами державне нерухоме майно - нежитлові приміщення будівлі магазину №10 „Овочі" (реєстровий номер 33689922.36.ААААЕВ286) загальною площею 258,54 кв. м, розташованої за адресою: Чернігівська обл., Чернігівський р-н, смт. Гончарівське, вул. Танкістів, 8 (далі - майно), що перебуває на балансі Філії „Військторг" Концерну „Військторгсервіс" (далі - балансоутримувач), вартість якої визначена згідно із висновком про вартість на 28.02.2018 і становить за незалежною оцінкою 324536 грн. 61 коп.
Майно передається в оренду для такого використання: 56,9 кв. м - для здійснення торгівлі непродовольчими товарами та товарами підакцизної групи; 123,84 кв. м - для здійснення торгівлі продовольчими товарами, крім товарів підакцизної групи; 77,8 кв. м - для розміщення кафе, яке не здійснює продаж товарів підакцизної групи (п. 1.2 договору).
Відповідно до п. 2.1 договору оренди орендар вступає у строкове платне користування майном у термін указаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами договору та акта приймання-передачі майна.
Відповідно до п. 3.1 договору оренди орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропозиції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 № 786 і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку - квітень 2018, 2836 грн. 05 коп.
У разі користування майном протягом неповного календарного місяця (першого місяця оренди) добова орендна плата за дні користування визначається згідно з чинною Методикою розрахунку на основі орендної плати за відповідні місяці пропорційно дням користування (п. 3.4 договору).
Згідно розрахунку орендної плати за базовий місяць оренди нерухомого майна, що перебуває на балансі філії «Військторг» Концерну «Військторгсервіс» базовий розмір орендної плати за місяць розрахунку - квітень 2018 року становить 2836,05 грн. без ПДВ. (70 % до державного бюджету у сумі 1985,24 грн., та 30% балансоутримувачу - 850,81 грн.) (а.с. 20).
Відповідно до п. 3.6 договору орендна плата перераховується до державного бюджету та балансоутримувачу у співвідношенні 70% до 30% щомісяця не пізніше 15 числа місяця наступного за звітним відповідно до пропорцій розподілу, установлених Кабінетом Міністрів України, і чинних на кінець періоду за який здійснюється платіж.
Відповідно до п. 3.11 договору у разі припинення (розірвання) договору оренди орендар сплачує орендну плату до дня повернення майна за актом приймання-передачі включно. Закінчення строку дії договору не звільняє орендаря від обов?язку сплатити заборгованість за орендною платою якщо така виникла у повному обсязі, ураховуючи санкції до державного бюджету та балансоутримувачу.
Сплачена сума орендної плати, що надійшла до державного бюджету та балансоутримувачу, у першу чергу підлягає заліку у рахунок плати минулих платежів, незалежно від того, який період вказано у платіжному дорученні (п. 3.12 договору).
Орендар зобов?язаний своєчасно ї у повному обсязі сплачувати орендну плату до державного бюджету та балансоутримувачу (у платіжних дорученнях, які оформлює орендар, вказується "призначення платежу" за зразком, який надано орендодавець листом при укладенні договору оренди) (п. 5.3 договору).
Відповідно до п. 10.1 договір укладено на 2 роки 364 дні, строк його дії спливає 21.08.2021.
У разі припинення або розірвання договору майно протягом 3-хробочих днів повертається орендарем балансоутримувачу. У разі, якщо орендар затримав повернення майна, він несе ризик його випадкового знищення або випадкового пошкодження (п. 10.9 договору).
Майно вважається поверненим балансоутримувачу з моменту підписання акта приймання-передачі. Обов'язок щодо складання акта приймання-передачі про повернення майна покладається на орендаря (п. 10.10 договору).
За актом приймання передачі від 23.08.2018 (а. с. 21) Регіональне відділення Фонду державного майна України по Чернігівській області (орендодавець, позивач) передало відповідачем визначене вказаним договором майно.
Даний акт складний у трьох примірниках та підписаний повноважними представниками орендодавця та орендаря.
Вказані обставини, а саме факт передачі приміщення в оренду та укладення відповідного договору оренди відповідачем у справі не спростовуються.
За доводами прокурора та позивача, за договором орненди №98-18 від 23.08.2018, починаючи з 23.08.2018 у відповідача виник обов'язок сплачувати до державного бюджету орендну плату у розмірі 70% від суми орендної плати у місяць.
Орендар свій обов'язок своєчасно сплачувати орендну плату за договором не виконав, внаслідок чого утворилась заборгованість перед державним бюджетом за оренду державного майна у сумі 17077 грн. 38 коп.
Пунктом 3.7 договору встановлено, що орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету та балансоутримувачу у визначеному пунктом 3.6 співвідношенні відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати.
Відповідно до п. 3.8 договору у разі, якщо на дату сплати орендної плати заборгованість за нею становить загалом не менше ніж три місяці, орендар також сплачує штраф у розмірі 10 % від суми заборгованості.
На підставі п. 3.6 договору позивачем заявлено до стягнення з відповідача пеню за період з 23.08.2018 по 12.05.2020 у розмірі 1976 грн. 13 коп., що позивач обґрунтовує наявним у матеріалах справи розрахунком (а.с. 9-10).
В зв'язку з несплатою орендних платежів орендодавець в порядку, визначеному п. 3.8 договору нарахував орендарю штраф у розмірі 10% від суми заборгованості у сумі 1707 грн. 73 коп., посилаючись на те, що останній платіж за договором відповідачем здійснено 30.09.2019, а тому заборгованість з орендної плати становить більше ніж 3 місяці.
Позивачем на адресу відповідача надсилалась претензія №50-05/03-982 від 12.05.2020 про спонукання виконати умови договору та з попередженням про право відмовитися від договору оренди та вимагати його дострокового розірвання (а.с. 37). Докази направлення наявні у матеріалах справи (а.с. 37 оборот).
Вимоги претензії відповідачем залишені без задоволення.
Відповідно до п. 9.4 договору у разі несплати орендної плати орендарем протягом трьох місяців підряд орендодавець має право відмовитись від договору та вимагати повернення майна у порядку, передбаченому ст.782 Цивільного кодексу України.
Орендодавець має право вимагати розірвання договору оренди та (або), відшкодування збитків у разі, якщо орендар: а) своїми діями створює загрозу пошкодження об'єкту оренди; б) не сплачує або несвоєчасно сплачує оренду орендну плату; в) змінив мету використання об?єкту оренди без дозволу орендодавця; г) перешкоджає або протидіє орендодавцю та балансоутримувачу у проведенні використання, збереження об?єкту оренди та умов договору; д) у інших випадках передбачених законодавством (п. 9.5 договору).
Зазначені обставини стали підставами для звернення прокурора в особі позивача до суду з даним позовом, у якому просить суд стягнути з відповідача борг з орендної плати, нараховані у зв'язку з його простроченням, пеню та штраф, розірвати договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №98-18 від 23.08.2018, у зв'язку з істотним порушенням відповідачем умов договору та зобов'язати останнього повернути орендоване майно.
Обґрунтовуючи позов, заступник прокурора посилається на те, що несплата відповідачем орендних платежів є порушенням економічних інтересів держави, порушення закону України «Про Державний бюджет України» та невиконання доходної частини Державного бюджету України, що завдає шкоди інтересам держави. Крім того, у листі РВФДМУ по Київській, Черкаській та Чернігівській областях від 19.05.2020, повідомило прокуратуру Чернігівської області, про те, що у зв'язку з обмеженими фінансуванням на оплату судового збору у 2020 році відсутня можливість звернутись до суду з позовною заявою до ФОП Барбаш Н.В. про стягненім заборгованості та розірвання договору оренди. Реалізуючи конституційну функцію, прокуратура звернулась до суду з позовом в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях.
Заперечень на позов відповідач у встановлений судом строк не надав.
До відзиву на позов відповідачем додані докази часткової сплати заборгованості за договором у сумі 10000 грн. 00 коп. Зважаючи на вказані документи, засвідчені відповідачем, які можуть вплинути на суму позову, суд вважає за необхідне проаналізувати їх зміст, спираючись на принципи розумності та справедливості.
У договорі сторонами не зазначено розрахунковий рахунок, на який наданими відповідачем квитанціями ТS800459 від 20.07.2020 на суму 5000 грн. 00 коп., ТS212107 від 21.07.2020 на суму 5000 грн. 00 коп. сплачено 10000 грн. 00 коп. Вказаний у квитанціях відповідача рахунок, не зазначений також в жодних інших документах.
Заявником та позивачем станом на дату прийняття судом даного рішення надходження коштів не підтверджене.
Встановивши фактичні обставини справи, дослідивши надані матеріали, оцінивши надані сторонами докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про необхідність часткового задоволення позову з таких підстав.
Питання представництва інтересів держави прокурором у суді врегульовано у статті 23 Закону України від 14.10.2014у № 1697-VII "Про прокуратуру", який набрав чинності 15.07. 2015. Ця стаття визначає, що представництво прокурором держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом (частина перша). Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження (далі - компетентний орган), а також у разі відсутності такого органу (частина третя). Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб'єктом владних повноважень (абзаци перший - третій частини четвертої). У разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурор зобов'язаний здійснити передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження (частина сьома).
Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу.
Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.
Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.
Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об'єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.
Протиправна бездіяльність суб'єкта владних повноважень - це зовнішня форма поведінки (діяння) цього органу, яка полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи в нездійсненні юридично значимих й обов'язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб'єкта владних повноважень, були об'єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені. Для визнання бездіяльності протиправною недостатньо одного лише факту неналежного та/або несвоєчасного виконання обов'язкових дій. Важливими є також конкретні причини, умови та обставини, через які дії, що підлягали обов'язковому виконанню відповідно до закону, фактично не були виконані чи були виконані з порушенням строків. Значення мають юридичний зміст, значимість, тривалість та межі бездіяльності, фактичні підстави її припинення, а також шкідливість бездіяльності для прав та інтересів заінтересованої особи.
Однак суд, вирішуючи питання щодо наявності підстав для представництва, не повинен установлювати саме протиправність бездіяльності компетентного органу чи його посадової особи. Частиною сьомою статті 23 Закону України "Про прокуратуру" передбачено, що в разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурор зобов'язаний здійснити передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження. Таким чином, питання про те, чи була бездіяльність компетентного органу протиправною та які її причини, суд буде встановлювати за результатами притягнення відповідних осіб до відповідальності. Господарсько-правовий спір між компетентним органом, в особі якого позов подано прокурором в інтересах держави, та відповідачем не є спором між прокурором і відповідним органом, а також не є тим процесом, у якому розглядається обвинувачення прокурором посадових осіб відповідного органу у протиправній бездіяльності.
Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого незвернення, він обов'язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з'ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.
Аналогічна правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 26.05.2020 у справі №912/2385/18.
У підтвердження здійснення повідомлення в порядку ч. 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" до позовної заяви додано повідомлення про підготовку позову Чернігівською місцевою прокуратурою в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях до Господарського суду Чернігівської області про стягнення 20761 грн. 24 коп., розірвання договору та зобов'язання повернення майна (а.с. 38).
Крім того, позивач у листі №51-04/01-2134 від 19.05.2020 (а.с. 15), направленому на адресу Чернігівської місцевої прокуратури, повідомив прокуратуру про те, що у зв?язку з обмеженням фінансування на сплату судового збору у 2020 році Регіональне відділення не має можливості звернутися до суду з позовом до ФОП Барбаш Н.В. про стягнення 20761 грн. 24 коп., розірвання договору та зобов'язання повернення майна.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про наявність обгрунтованих підстав для звернення прокурора з даним позовом до суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
Відповідно до ч. 1 ст. 73, ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до ч. 1 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
За змістом ст. 283 Господарського кодексу України та ст. 759 Цивільного кодексу України орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення господарської діяльності.
Відповідно до ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.
Згідно ч. 5 ст. 762 Цивільного кодексу України, ч.3 ст. 285 Господарського кодексу України орендар зобов'язаний вносити орендні платежі своєчасно і в повному обсязі.
В силу вимог ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог даного Кодексу і інших актів законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічна за змістом норма міститься у п.1 ст. 193 Господарського кодексу України.
За приписами ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язання встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Порушенням зобов'язання відповідно до положень ст. 610 Цивільного кодексу України є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Матеріалами справи, її фактичними обставинами підтверджений факт укладення сторонами у справі договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №98-18 від 23.08.2018, а також факт передачі позивачем за актом приймання передачі від 23.08.2018 фізичній особі-підприємцю Барбаш Н.В. визначене вказаним договором майно. Вказаний акт складний у трьох примірниках та підписаний повноважними представниками орендодавця та орендаря.
Факт користування орендованим майном відповідачем не спростовано.
У встановлений п. 3.6 договору строк відповідач орендну плату вносив несвоєчасно та не у повному обсязі.
Розмір заборгованості відповідача з орендної плати за договором оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №98-18 від 23.08.2018 у розмірі 17077 грн. 38 коп. підтверджений матеріалами справи, її фактичними обставинами та відповідачем у справі не спростований.
За таких обставин вимога позивача про стягнення з відповідача 17077 грн. 38 коп. заборгованості з орендної плати є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
На підставі умов пункту 3.7 договору №98-18 від 23.08.2018 позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача пеню за прострочення сплати орендної плати за період з 23.08.2018 по 12.05.2020 у розмірі 1976 грн. 13 коп., що позивач обґрунтовує наявним у матеріалах справи розрахунком (а.с. 9-10).
За висновком суду позивачем необґрунтовано визначено період нарахування пені, оскільки вказаний період визначено з порушенням положень ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, оскільки її нарахування здійснене не за кожен місяць оренди із відповідним граничним періодом нарахування пені, а сумарно за усі місяці заборгованості (із нарощуваним сальдо).
За таких обставин суд позбавлений можливості обчислити період прострочення, за який нараховується пеня (за кожний окремий місяць несплати), оскільки це є виключним правом позивача у справі.
Таким чином, у задоволенні вимог про стягнення пені слід відмовити.
На підставі п. 3.8 договору позивач нарахував до стягнення з відповідача штраф у розмірі 10% від суми заборгованості на суму 1707 грн. 73 коп.
Вимога позивача про стягнення з відповідача штрафу у розмірі 10% від суми заборгованості станом на дату звернення з позовом, що складає у розмірі 1707 грн. 73 коп. є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
Щодо позовних вимог про розірвання договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №98-18 від 23.08.2018 та повернення нерухомого майна, суд зазначає таке.
Відповідно до ч. 3, 4 ст. 291 Господарського кодексу України договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 цього Кодексу. Правові наслідки припинення договору оренди визначаються відповідно до умов регулювання договору найму Цивільним кодексом України.
Як встановлено ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Відповідно до ст. 26 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» договір оренди може бути розірвано за погодженням сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірвано за рішенням суду у разі невиконання сторонами своїх зобов'язань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України.
Згідно із ч. 1 ст. 782 Цивільного кодексу України наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд.
Пунктом п. 9.4 та п. 9.5 договору також передбачено, що у разі несплати орендної плати орендарем протягом трьох місяців підряд орендодавець має право відмовитись від договору та вимагати повернення майна у порядку, передбаченому ст.782 Цивільного кодексу України. Орендодавець має право вимагати розірвання договору оренди та (або), відшкодування збитків у разі, якщо орендар: а) своїми діями створює загрозу пошкодження об'єкту оренди; б) не сплачує або несвоєчасно сплачує оренду орендну плату; в) змінив мету використання об?єкту оренди без дозволу орендодавця; г) перешкоджає або протидіє орендодавцю та балансоутримувачу у проведенні використання, збереження об?єкту оренди та умов договору; д) у інших випадках передбачених законодавством (п. 9.5 договору).
З огляду на систематичне невиконання відповідачем умов договору (упродовж 3-х місяців) щодо внесення орендної плати, що доведено та не спростовано відповідачем у межах справи, суд приходить до висновку про задоволення заявлених позовних вимог у частині розірвання договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №98-18 від 23.08.2018, укладений між (Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Чернігівській області) Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівських областях та Фізичною особою-підприємцем Барбаш Наталією Вікторівною.
Згідно із. ч. 1 ст. 27 Закону України «Про оренду державного та комунального майна" у разі розірвання договору оренди орендар зобов'язаний повернути об'єкт оренди орендодавцеві.
У зв'язку із задоволенням вимоги позивача про розірванням договору оренди розірвання договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №98-18 від 23.08.2018, у відповідача відсутні правові підстави утримувати орендоване майно, і таке майно останній має повернути балансоутримувачу шляхом підписання акту прийому-передачі про повернення майна.
За таких обставин підлягає задоволенню позовна вимога у частині зобов'язання відповідача повернути нерухоме майно, а саме: нежитлові приміщення будівлі магазину №10 "Овочі" загальною площею 258,54 кв.м. вартістю 324536 грн. 61 коп., розташованого за адресою: вул. Танкістів, 8, смт. Гончарівське, Чернігівського району, Чернігівської області, що перебувають на балансі філії "Військторг" Концерну "Військторгсервіс".
Суд вважає за необхідне зауважити про неефективність вимоги позивача щодо повернення орендованого майна саме шляхом підписання акту прийому-передачі про повернення майна, а тому визнаючи обгрунтованими вимоги до відповідача про повернення орендованого майна, задовольняє їх без звуження можливостей реалізації виконання цього судового рішення і не ставлячи виконання рішення в залежність від наявності акту приймання-передачі орендованого майна.
У зв'язку з цим суд доходить висновку про те, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
З урахуванням вимог ст. 129 Господарського процесуального Кодексу з відповідача на користь прокуратури Чернігівської області підлягає стягненню судовий збір у сумі 4204 грн.00 коп.
Керуючись статтями 129, 232, 236-241, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Барбаш Наталії Вікторівни ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях (пр-т Голосіївський, 50, м. Київ, 03039, код 43173325) заборгованість у сумі 17077 грн. 38 коп. та штраф у сумі 1707 грн. 73 коп. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
3. Розірвати договір оренди №98-18 від 23.08.2018, укладений між (Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Чернігівській області) Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівських областях та Фізичною особою-підприємцем Барбаш Наталією Вікторівною щодо оренди нерухомого майна, що належить до державної власності та зобов'ячати фізичну особу-підприємця Барбаш Наталії Вікторівни ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) повернути нежитлові приміщення будівлі магазину №10 "Овочі" загальною площею 258,54 кв.м. вартістю 324536 грн. 61 коп., розташованого за адресою: вул. Танкістів, 8, смт. Гончарівське, Чернігівського району, Чернігівської області, що перебувають на балансі філії "Військторг" Концерну "Військторгсервіс". Накази видати після набрання рішенням законної сили.
4. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Барбаш Наталії Вікторівни ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) на користь прокуратури Чернігівської області, вул. Князя Чорного, 9, м. Чернігів, рахунок UA248201720343140001000006008, банк - Державна казначейська служба України м. Київ, одержувач - прокуратура Чернігівської області, код 02910114, судовий збір у сумі 4204 грн. 00 коп. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
В судовому засіданні 29.09.2020 оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.
Рішення набирає законної сили у строк та в порядку, встановленому ст. 241 Господарського процесуального кодексу України.
Рішення може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду в строк, встановлений ст. 256 Господарського процесуального кодексу України та в порядку, передбаченому ст. 257 Господарського процесуального кодексу України з урахуванням приписів п.п. 17.5 п.17 Розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України з урахуванням п. 4 розділу Х Прикінцевих положень Господарського процесуального кодексу України.
З повним текстом рішення можна ознайомитись у Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою:http://reyestr.court.gov.ua/.
Повний текст рішення підписаний 08.10.2020.
Суддя М.О. Демидова