Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"08" жовтня 2020 р.Справа № 922/3227/20
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Калініченко Н.В.
розглянувши заяву про забезпечення позову (вх. № 3227/20 від 06 жовтня 2020 року) у справі
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю торгова фірма "Дружба", місто Харків,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Свято-Покровський чоловічий монастир Харківської єпархії Української Православної Церкви, місто Харків,
до Харківської міської ради, місто Харків,
про визнання права користування земельною ділянкою за договором оренди,-
Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю торгова фірма "Дружба", звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою до відповідача, Харківської міської ради, про визнання права користування земельною ділянкою із кадастровим номером 6310136300:01:008:0006, що розташована за адресою: місто Харків, вулиця Клочківська, будинок 8, загальною площею 0,2711, за договором оренди землі від 01 квітня 2004 року, визнати поновленим договір оренди земельної ділянки із кадастровим номером 6310136300:01:008:0006 від 01 квітня 2004 року на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором та зобов'язати Харківську міську раду укласти додаткову угоду до договору оренди землі від 01 квітня 2004 року на той самий строк та на тих самих умовах, що були передбачені договором оренди від 01 квітня 2004 року.
Одночасно, з поданням позовної заяви, позивач звернувся до суду із заявою про забезпечення позову, в порядку статей 136-137 Господарського процесуального кодексу України (вх. № 3227 від 06 жовтня 2020 року), в якій просить зупинити дію пункту 10 Додатку 2 рішення 36 сесії 7 скликання Харківської міської ради № 2148/20 від 24 червня 2020 року, яким територіальній громаді міста Харкова надано дозвіл на розробку технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки площею 0,2711 га (кадастровий номер 6310136300:01:008:0006) для обслуговування будинку по вулиці Клочківській, будинок 8, зупинити дію пункту 12 Додатку 3 рішення 37 сесії 7 скликання Харківської міської ради № 2235/20 від 19 серпня 2020 року, яким територіальній громаді міста Харкова погоджено технічну документацію із землеустрою щодо поділу земельної ділянки площею 0,2711 га (кадастровий номер 6310136300:01:008:0006) для обслуговування будинку по вулиці Клочківській, будинок 8, та до вирішення спору по суті заборонити Харківській міській раді (61003, місто Харків, майдан Конституції, будинок 7, ідентифікаційний код юридичної особи 04059243) та будь-яким іншим особам, зокрема, але не виключно: Головному управлінню Держгеокадастру у Харківській області (61145, місто Харків, вулиця Космічна, будинок 21, 8-9 поверх, ідентифікаційний код юридичної особи 39792822) у тому числі Відділу у місті Харкові Головного управління Держгеокадастру у Харківській області (61003, місто Харків, вулиця Квітки-Основ'яненко, будинок 7, 4 поверх), та іншим структурним підрозділам, державним реєстраторам проводити будь-які дії щодо поділу, виділення, розробки технічної документації, проекту землеустрою, виділення (встановлення), визначення меж в натурі, передачі в оренду/інше право користування, будь-яких реєстраційних дії щодо земельної ділянки площею 0,2711 га (кадастровий номер 6310136300:01:008:0006), що розташована за адресою: місто Харків, вулиця Клочківська, будинок 8.
Статтею 55 Конституції України кожному гарантується право на судовий захист. Також, згідно з частиною 1 статті 7 Закону України “Про судоустрій і статус суддів” кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним відповідно до закону.
Виконання будь-якого судового рішення є невід'ємною стадією процесу правосуддя, а отже, має відповідати вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод. Як наголосив Європейський суд у справі “Горнсбі проти Греції” виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватись як складова частина судового розгляду. Водночас судовий захист, як і діяльність суду, не може вважатися дієвим, якщо судові рішення не виконуються або виконуються неналежним чином і без контролю суду за їх виконанням. Так, право на суд, захищене статтею 6, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (рішення у справі “Горнсбі проти Греції” (Hornsby v. Стгеесе), від 19 березня 1997 року, пункт 40, Reports of Judgments and Decisions 1997-11). Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок (рішення у справі “Іммобільяре Саффі проти Італії” (Immobiliare Saffi v. Italy), [GCJ. N 22774/93, n. 66. ECHR 1999-V).
Виконання рішення, ухваленого тим чи іншим судом, треба розглядати як невід'ємну складову судового розгляду, як цього вимагає положення статті 6 Конвенції, у якому йдеться про необхідність забезпечення справедливого судового процесу (“Бурдов проти Росії”, комюніке Секретаря Суду 07 травня 2002 року; рішення у справі “Горнсбі проти Греції” від 19 березня 1997 року).
У пункті 43 рішення Європейського суду від 20 липня 2004 року у справі “Шмалько проти України” (заява № 60750/00) суд наголошує, що пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов'язків. Таким чином, ця стаття проголошує “право на суд”, одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке мас обов'язкову силу, не виконувалося на шкоду одній зі сторін. Було б незрозуміло, якби стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд - і, водночас, не передбачала виконання судових рішень. Якщо тлумачити статтю 6 як таку, що стосується виключно доступу до судового органу та судового провадження, то це могло б призводити до ситуацій, що суперечать принципу верховенства права, який договірні держави зобов'язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Отже, для цілей статті 6, виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина “судового розгляду”.
Також у рішенні Європейського суду від 18 травня 2004 року у справі “Продан проти Молдови” суд наголосив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване Європейською конвенцією з прав людини, буде ілюзією, якщо правова система держав, які ратифікували Конвенцію, дозволятиме остаточному, обов'язковому судовому рішенню залишатися невиконаним, завдаючи шкоди одній зі сторін.
Таким чином, господарський суд, будучи органом правосуддя, повинен врахувати потенційні ризики можливості невиконання рішення суду та гарантувати відновлення порушених прав позивача, в разі задоволення позову та виконання постановленого рішення.
Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.
По суті, забезпечення позову - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних з ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача. Метою забезпечення позову, є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Процесуальні підстави для застосування заходів забезпечення позову визначає стаття 136 ГПК України, згідно з приписами якої господарський суд за заявою сторони має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.
Отже, саме вжиття судом заходів забезпечення позову сприяє гарантуванню відновлення порушених прав позивача, в разі задоволення позову та виконання постановленого рішення, що повністю відповідає вимогам Європейського суду з прав людини, зазначеним вище.
Умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може унеможливити або утруднити виконання рішення по суті позовних вимог.
Системний аналіз положень частини 1 статті 136 і 137 Господарського процесуального кодексу України дає підстави дійти висновку, що під час вирішення питання про необхідність задоволення чи відмови у задоволенні заяви про забезпечення позову, суди розглядають вказані заяви з застосуванням судового розсуду (окрім випадків, які передбачені у частинах 2, 5, 6, 7 статті 137 Господарського процесуального кодексу України).
Судовий розсуд - це передбачене законодавством право суду, яке реалізується за правилами передбаченими Господарським процесуальним кодексом України та іншими нормативно-правовими актами, що надає йому можливість під час прийняття судового рішення (вчинення процесуальної дії) обрати з декількох варіантів рішення (дії), встановлених законом, чи визначених на його основі судом (повністю або частково за змістом та/чи обсягом), найбільш оптимальний в правових і фактичних умовах розгляду та вирішення конкретної справи, з метою забезпечення верховенства права, справедливості та ефективного поновлення порушених прав та інтересів учасників судового процесу.
При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду у випадку задоволення позову.
Виконання рішення у даному випадку слід розуміти не лише як стадію, яка має місце у судових рішеннях про присудження (та яка передбачає можливість застосування заходів державного примусу), але і більш широкому значенні, як таке правове положення сторін, за яких судом вирішено спір шляхом усунення невизначеності у правовідносинах між сторонами, зокрема, шляхом визнання права або його відсутності, та судом здійснено ефективний захист порушених прав, який в тому числі полягає у запобіганні подальшому порушенню прав та необхідності застосовувати додаткові заходи захисту.
При цьому, суд зазначає, що з огляду на предмет позову, у випадку задоволення позовних вимог рішення у даній справі не потребує виконання рішення в порядку Закону України "Про виконавче провадження", тому в даному випадку застосуватися та досліджуватися повинна така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Відповідно до статті 136 ГПК України, господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Згідно до статті 137 ГПК України, позов забезпечується, зокрема, забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання.
Предметом заявлених позовних вимог є визнання права користування земельною ділянкою із кадастровим номером 6310136300:01:008:0006, що розташована за адресою: місто Харків, вулиця Клочківська, будинок 8, загальною площею 0,2711, за договором оренди землі від 01 квітня 2004 року, визнання поновленим договору оренди земельної ділянки із кадастровим номером 6310136300:01:008:0006 від 01 квітня 2004 року на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором та зобов'язання Харківську міську раду укласти додаткову угоду до договору оренди землі від 01 квітня 2004 року на той самий строк та на тих самих умовах, що були передбачені договором оренди від 01 квітня 2004 року.
Відповідно до пункту 10 Додатку 2 рішення 36 сесії 7 скликання Харківської міської ради № 2148/20 від 24 червня 2020 року, надано територіальній громаді міста Харкова дозвіл на розробку технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки площею 0,2711 га (кадастровий номер 6310136300:01:008:0006) для обслуговування будинку по вулиці Клочківській, будинок 8.
В подальшому, пунктом 12 Додатку 3 рішення 37 сесії 7 скликання Харківської міської ради № 2235/20 від 19 серпня 2020 року територіальній громаді міста Харкова погоджено технічну документацію із землеустрою щодо поділу земельної ділянки площею 0,2711 га (кадастровий номер 6310136300:01:008:0006) для обслуговування будинку по вулиці Клочківській, будинок 8.
У даному разі, існує реальна загроза незворотних наслідків, оскільки процедура поділу земельної ділянки площею 0,2711 га (кадастровий номер 6310136300:01:008:0006) для обслуговування будинку по вулиці Клочківській, будинок 8, може бути завершено до прийняття рішення у цій справі.
Спір у даній справі є немайновим, а тому суд повинен досліджувати, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, зокрема, чи зможе позивач їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду (наведену правову позицію викладено у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16 серпня 2018 року у справі № 910/1040/18).
З урахуванням викладених обставин, а саме з огляду на те, що позивач просить суд вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони, до вирішення спору по суті, Харківській міській раді (61003, місто Харків, майдан Конституції, будинок 7, ідентифікаційний код юридичної особи 04059243) та будь-яким іншим особам, зокрема, але не виключно: Головному управлінню Держгеокадастру у Харківській області (61145, місто Харків, вулиця Космічна, будинок 21, 8-9 поверх, ідентифікаційний код юридичної особи 39792822) у тому числі Відділу у місті Харкові Головного управління Держгеокадастру у Харківській області (61003, місто Харків, вулиця Квітки-Основ"яненко, будинок 7, 4 поверх), та іншим структурним підрозділам, державним реєстраторам проводити будь-які дії щодо поділу, виділення, розробки технічної документації, проекту землеустрою, виділення (встановлення), визначення меж в натурі, передачі в оренду/інше право користування, будь-яких реєстраційних дії щодо земельної ділянки площею 0,2711 га (кадастровий номер 6310136300:01:008:0006), що розташована за адресою: місто Харків, вулиця Клочківська, будинок 8, вжиття заявлених позивачем у даній справі заходів забезпечення позову, в означеному заході, сприятиме захисту та поновленню порушених прав позивача та виконанню рішення у даній справі, у разі задоволення позовних вимог. Тоді як невжиття заявлених позивачем заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду у даній справі, що в свою чергу призведе до нівелювання функції судового рішення, як механізму дійсного поновлення порушених прав та інтересів позивача.
Однак, суд зазначає, що позивач, прохаючи зупинити дію пункту 10 Додатку 2 рішення 36 сесії 7 скликання Харківської міської ради № 2148/20 від 24 червня 2020 року, яким територіальній громаді міста Харкова надано дозвіл на розробку технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки площею 0,2711 га (кадастровий номер 6310136300:01:008:0006) для обслуговування будинку по вулиці Клочківській, будинок 8 та зупинити дію пункту 12 Додатку 3 рішення 37 сесії 7 скликання Харківської міської ради № 2235/20 від 19 серпня 2020 року, яким територіальній громаді міста Харкова погоджено технічну документацію із землеустрою щодо поділу земельної ділянки площею 0,2711 га (кадастровий номер 6310136300:01:008:0006) для обслуговування будинку по вулиці Клочківській, будинок 8, не довів фактичними обставинами наявність зв'язку між конкретними заходами забезпечення позову і предметом позовних вимог, а тому дані обмеження не можуть бути застосовані, у зв'язку з чим суд відмовляє в їх задоволені.
Відповідно до частин 1, 3 статті 141 Господарського процесуального кодексу України суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення). Розмір зустрічного забезпечення визначається судом з урахуванням обставин справи. Заходи зустрічного забезпечення позову мають бути співмірним із заходами забезпечення позову, застосованими судом, та розміром збитків, яких може зазнати відповідач у зв'язку із забезпеченням позову.
Положеннями вказаної статті визначено право суду, у випадку можливості спричинення відповідачу внаслідок забезпечення позову збитків, вимагати від особи, яка звернулась із заявою про забезпечення позову зустрічного забезпечення у розмірі співмірному із заходами забезпечення позову та розміром збитків, яких може зазнати відповідач, у зв'язку із забезпеченням позову.
Отже, умовою застосування зустрічного забезпечення є обґрунтування можливості спричинення відповідачу забезпеченням позову збитків.
Враховуючи відсутність доказів можливості завдання збитків заявленими позивачем та задоволеними судом заходами забезпечення позову, з урахуванням законодавчо обґрунтованого характеру вжитих заходів, суд дійшов висновку про відсутність підстав для застосування зустрічного забезпечення.
За таких обставин, суд вважає за необхідне частково задовольнити заяву позивача про вжиття заходів забезпечення позову, без повідомлення учасників справи, та не вбачає підстав для зустрічного забезпечення.
Керуючись статтями 42, 136-141, 232-236 ГПК України, господарський суд Харківської області, -
Заяву про забезпечення позову (вх. № 3227/20 від 06 жовтня 2020 року) - задовольнити частково.
Вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони до вирішення спору по суті Харківській міській раді (61003, місто Харків, майдан Конституції, будинок 7, ідентифікаційний код юридичної особи 04059243) та будь-яким іншим особам, зокрема, але не виключно: Головному управлінню Держгеокадастру у Харківській області (61145, місто Харків, вулиця Космічна, будинок 21, 8-9 поверх, ідентифікаційний код юридичної особи 39792822) у тому числі Відділу у місті Харкові Головного управління Держгеокадастру у Харківській області (61003, місто Харків, вулиця Квітки-Основ'яненка, будинок 7, 4 поверх), та іншим структурним підрозділам, державним реєстраторам проводити будь-які дії щодо поділу, виділення, розробки технічної документації, проекту землеустрою, виділення (встановлення), визначення меж внатурі, передачі в оренду/інше право користування, будь-яких реєстраційних дій щодо земельної ділянки площею 0,2711 га (кадастровий номер 6310136300:01:008:0006), що розташована за адресою: місто Харків, вулиця Клочківська, будинок 8.
В іншій частині заяви - відмовити.
Ухвала про забезпечення позову набирає законної сили 08 жовтня 2020 року та підлягає негайному виконанню в порядку, встановленому чинним законодавством України для виконання судових рішень незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження та може бути пред'явлена до виконання в передбаченому чинним законодавством порядку до 09 жовтня 2023 року.
Ухвала, з урахуванням пункту 2 частини 1 статті 3 Закону України “Про виконавче провадження”, має статус виконавчого документа. В силу статті 129-1 Конституції України та статті 144 ГПК України ця ухвала є обов'язковою для виконання всіма органами, організаціями та посадовими особами на всій території України.
Стягувачем за даною ухвалою є - Товариство з обмеженою відповідальністю торгова фірма "Дружба" (61166, місто Харків, проспект Науки, будинок 24, ідентифікаційний код юридичної особи 14094677).
Боржником за даною ухвалою є - Харківська міська рада (61003, місто Харків, майдан Конституції, будинок 7, ідентифікаційний код юридичної особи 04059243).
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду в порядку статей 255-257 ГПК України та з урахуванням підпункту 17.5 Перехідних положень Кодексу.
Ухвалу підписано 08 жовтня 2020 року.
Суддя Н.В. Калініченко