Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"22" вересня 2020 р.м. ХарківСправа № 922/146/20
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Смірнової О.В.
при секретарі судового засідання Деньковичі А.Й.
розглянувши в порядку загального позовного провадження справу
за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк", м. Київ
до Фізичної особи-підприємця Безп'ятого Дениса Григоровича, м. Харків
про стягнення 648006,68 грн.
за участю представників:
позивача - не з'явився;
відповідача - не з'явився,
Акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк" (позивач) звернулося до господарського суду Харківської області із позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Фізичної особи-підприємця Безп'ятого Дениса Григоровича заборгованість в розмірі 648006,68 грн., з яких: заборгованість за кредитом в сумі 448333,33 грн., заборгованість за відсотками в розмірі 89673,35 грн. та заборгованість по комісії за користування кредитом у розмірі 110000,00 грн. Позивач також просить суд стягнути з відповідача судовий збір.
Позовні вимоги вмотивовані неналежним виконанням відповідачем грошових зобов'язань за договором банківського обслуговування № б/н від 12.07.2018 року.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 20.01.2020 року було прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито загальне позовне провадження у справі та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 10.02.2020 року на 10:30 год.
25.02.2020 року відповідач подав відзив (вх.№ 4920), в якому зазначив, що позивач вже звертався до суду з вимогою про стягнення заборгованість за кредитом в сумі 448333,33 грн. за спірним договором та по цій справі (№ 922/309/19) ухвалено рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовлено у повному обсязі. Крім того, відповідач вказав, що позивачем не надано доказу на підтвердження тези, що відповідачем отримано та ознайомлено під підпис з Умовами та правилами надання послуг "КУБ". Водночас дані документи є складовою кредитного договору, оскільки анкета-заява не містить всіх істотних умов кредитного договору, зокрема суми кредиту. При цьому, посилання у анкеті-заяві про розміщення вказаних документів на сайті банку, на думку відповідача, не є доказом, що він був ознайомлений при підписанні із анкетою-заявою та іншими документами.
11.03.2020 року позивач подав відповідь на відзив (вх.№ 6313), в якій зазначив, що факт укладення кредитного договору відповідачем не спростовано. Позивач також вважає, що не можна вважати, що рішення у справі № 922/309/19 було прийнято про той же предмет і з тих же підстав, адже предметом позову даної справи зовсім інший період стягнення заборгованості за кредитним договором, а також інші її складові.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 01.07.2020 року позов Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" до Фізичної особи-підприємця Безп'ятого Дениса Григоровича про стягнення 648006,68 грн. залишено без розгляду.
Постановою Східного апеляційного господарського суду від 11.08.2020 року ухвалу господарського суду Харківської області від 01.07.2020 року скасовано, справу №922/146/20 направлено для продовження розгляду до господарського суду Харківської області.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 09.09.2020 року призначено справу до розгляду у судовому засіданні на 22.09.2020 року о 12:00.
Представники сторін у судове засідання 22.09.2020 року не з'явились.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані сторонами докази, суд установив такі обставини.
11.07.2018 року фізична особа - підприємець Безп'ятий Денис Григорович (відповідач) звернувся до AT КБ “ПРИВАТБАНК” з заявкою - ТЕО на отримання кредиту “КУБ” необхідних для поповнення обігових коштів для здійснення господарської діяльності (а.с. 14) та з метою отримання кредиту у вказаній сумі зазначив, що працює 8 років, має чотири торгових “точок” (вказавши Їх адреси), й працює п'ять працівників, середня кількість покупців на місяць 200, середні обсяги продажів на місяць 1000000 грн. й планується отримати обсяги продажів після отримання кредиту на рівні 125000 грн., очікується збільшення кількість покупців до 250 на місяць.
Позивач вважає, що таким чином між ним та відповідачем був укладений кредитний договір №б/н (далі - Договір), який за своєю правовою природою є договором приєднання, та складається із анкети-заяви та Умов.
Як вказує позивач, 12.07.2018 року на підставі укладеного договору він перерахував на поточний рахунок відповідача кредитні кошти у розмірі 500000,00 грн., що підтверджується відповідною випискою, а також відповідним меморіальним ордером.
В подальшому, як стверджує АТ КБ "Приватбанк", в порушення відповідних умов Договору, відповідач не повернув кредитні кошти у передбачений договором термін та не сплатив в повному обсязі проценти у вигляді щомісячної комісії, зокрема, посилаючись на ч. 2 ст. 1050 ЦК України, тому станом на 27.12.2019 року заборгованість відповідача за договором становить 827640,26 грн. і складається з: заборгованості за кредитом в сумі 448333,33 грн., заборгованості за відсотками в сумі 89673,35 грн., заборгованості за відсотками у вигляді щомісячної комісії в сумі 110000,00 грн. та пені в сумі 179633,58 грн.
Посилаючись на ст. 15 і 16 Цивільного кодексу України позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за Договором в загальному розмірі 648006,68 грн., з яких: заборгованість за кредитом в сумі 448333,33 грн., заборгованість за відсотками в розмірі 89673,35 грн. та заборгованість по комісії за користування кредитом у розмірі 110000,00 грн.
Розглянувши матеріали справи, повно та всебічно дослідивши обставини та докази на їх підтвердження, суд доходить висновку, що провадження у справі в частині стягнення з Фізичної особи-підприємця Безп'ятого Дениса Григоровича заборгованості за кредитом у сумі 448333,33 грн. підлягає закриттю, виходячи з такого.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) господарський суд закриває провадження у справі, якщо суд встановить обставини, які є підставою для відмови у відкритті провадження у справі відповідно до пунктів 2, 4, 5 частини першої статті 175 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною другою статті 175 цього Кодексу.
Пунктом 2 частини першої статті 175 ГПК України передбачено, що суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо є таке, що набрало законної сили, рішення чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили за тими самими вимогами.
Суд установив, що рішенням господарського суду Харківської області від 03.06.2019 року у справі № 922/309/19 за позовом АТ КБ "Приватбанк" до Фізичної особи-підприємця Безп'ятого Дениса Григоровича про стягнення заборгованості за кредитом за Договором у сумі 448333,33 грн. у позові відмовлено повністю.
Вказане рішення АТ КБ "Приватбанк" не оскаржувало, отже воно набрало законної сили 04.07.2019 року.
Судом також прийнято до уваги, що одним з основних елементів верховенства права є принцип правової визначеності, який серед іншого передбачає, що рішення суду з будь-якої справи, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів.
Принцип юридичної визначеності вимагає поваги до принципу res judicata, тобто поваги до остаточного рішення суду. Згідно з цим принципом жодна сторона не має права вимагати перегляду остаточного та обов'язкового до виконання рішення суду лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі.
Даний принцип тісно пов'язаний з приписами ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Преюдиційні факти є обов'язковими при вирішенні інших справ та не підлягають доказуванню, оскільки їх істинність встановлено у рішенні, у зв'язку з чим немає необхідності встановлювати їх знову, піддаючи сумніву істинність та стабільність судового акту, який набрав законної сили.
Відтак, обставини, встановлені у господарського суду Харківської області від 03.06.2019 року у справі № 922/309/19 мають преюдиційне значення для даної справи та не підлягають повторному доведенню.
Аргументи позивача про те, що рішення у справі № 922/309/19 було прийнято не про той же предмет і не з тих же підстав, адже предметом позову даної справи зовсім інший період стягнення заборгованості за кредитним договором, а також інші її складові, суд відхиляє, виходячи з такого.
Предметом розгляду справи № 922/309/19 була вимога про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за кредитом за Договором у сумі 448333,33 грн., отже предмети розгляду обох справ в цій частині є ідентичними. Підстави позовів також ідентичні, с саме порушення відповідачем зобов'язань за Договором в частині повернення кредитних коштів.
Позивач зазначає, що в позовній заяві по справі № 922/309/19 він просив стягнути з відповідача заборгованість за Договором у загальному розмірі 448333,33 грн., яка на час розгляду справи в суді простроченою ще не була, проте суд з таким висновком не погоджується, оскільки заявлена позивачем заборгованість розмірі 448333,33 грн., виходячи з матеріалів справи, вже існувала. При цьому у позовній заяві у справі № 922/309/19 позивач також зазначав, що ця заборгованість вже існувала, станом на 16.01.2019 року.
На підставі викладеного, суд доходить висновку про необхідність закриття провадження у справі в частині стягнення з Фізичної особи-підприємця Безп'ятого Дениса Григоровича заборгованості за кредитом у сумі 448333,33 грн.
Щодо вимог про стягнення заборгованості за відсотками в розмірі 89673,35 грн. та заборгованості по комісії за користування кредитом у розмірі 110000,00 грн., суд зазначає таке.
Як вже було вказано вище, преюдиціальність - це обов'язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами.
Правила про преюдицію спрямовані не лише на заборону перегляду фактів і правовідносин, які встановлені в судовому акті, що вступив в законну силу. Вони також сприяють додержанню процесуальної економії в новому процесі. У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження і оцінку. Усі ці дії вже здійснювалися у попередньому процесі, і їхнє повторення було б не лише недоцільним, але й неприпустимим з точки зору процесуальної економії.
Для рішень господарських судів важливою умовою преюдиціальності фактів, що містяться в рішенні господарського суду, є суб'єктивний склад спору. Преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Немає винятків стосовно преюдиціальності фактів, що не входили до предмета доказування в раніше розглянутій справі. Якщо суд помилково включив факт у предмет доказування, це не позбавляє його властивостей преюдиціального факту в розгляді іншої справи. Преюдицію утворюють виключно лише ті обставини, які безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що знайшло відображення в мотивувальній частині судового акта. Лише згадувані, але такі, що не одержали оцінку суду обставини не можуть розглядатися як встановлені судом і не набувають властивості преюдиціальності.
Таким чином, не потребують доказування преюдиціальні обставини, тобто встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, - при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. При цьому не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах - позивачів, відповідачів, третіх осіб тощо. Преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме обставинам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах), а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом.
Преюдиціальні факти є обов'язковими при вирішенні інших справ та не підлягають доказуванню, оскільки їх істинність встановлено у рішенні, у зв'язку з чим немає необхідності встановлювати їх знову, піддаючи сумніву істинність та стабільність судового акта, який набрав законної сили.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.01.2020 року у справі № 917/1335/18.
Отже, обставини, встановлені судовим рішенням у справі № 922/309/19, яке набрало законної сили, повторного доведення не потребують, оскільки у розгляді даної справи беруть участь ті самі особи, щодо яких встановлено ці обставини.
Так, рішенням господарського суду Харківської області від 03.06.2019 року у справі № 922/309/19 установлено, що позивач не надав належні і допустимі докази укладання з відповідачем кредитного договору, узгодження сторонами всіх істотних умов кредитного договору, видачі відповідачу кредиту у сумі, зазначеній у позові, та підстав дострокового стягнення заборгованості.
При цьому, господарський суд в ухвалі про відкриття провадження у справі №922/309/19 зобов'язав позивача надати до суду копії кредитного договору; копії договору на обслуговування поточного рахунку; заяву відповідача або інші документи, з яких би чітко вбачалось, який саме кредитний ліміт було встановлено відповідачу, чи було його збільшено або зменшено, чи повідомлено відповідачу про встановлення кредитного ліміту у відповідному розмірі і чи було надано згоду відповідачем на збільшення кредитного ліміту, якщо він збільшувався; доказів узгодження всіх істотних умов кредитного договору; доказів видачі відповідачу кредиту (платіжні доручення на видачу готівки); докази введення в дію Умов та Правил та аутентичності поданого витягу з розміщеним на сайті у день відкриття рахунку; докази погодження відповідача на зміну відсоткової ставки та повідомлення його; докази встановлення та доведення відповідачу розміру кредитного ліміту; докази відкриття кредитного рахунку; витяги державного реєстратора з ЄДР на позивача та на відповідача станом на час розгляду справи.
Втім, як убачається з тексту рішенням господарського суду Харківської області від 03.06.2019 року у справі № 922/309/19, позивач витребувані судом докази так і не надав.
Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 164 ГПК України позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).
Таким чином, позивач мав подати до суду всі наявні у нього докази ще під час розгляду справи № 922/309/19 але цього не зробив.
Суд звертає увагу на ту важливу обставину, що жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов'язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення.
За змістом положень статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.
Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах: "Устименко проти України", "Пономарьов проти України") право на справедливий судовий розгляд гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачиться у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним із основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов'язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами.
Суд відзначає, що у даному випадку позивач намагається виправити недоліки, які були допущені ним під час розгляду справи №922/309/19, шляхом подання нового позову та нових доказів існування обставин, яким вже надана оцінка суду, що є неприпустимим та таким, що порушує принцип остаточності рішення.
За таких обставин суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги про стягнення заборгованості за відсотками в розмірі 89673,35 грн. та заборгованості по комісії за користування кредитом у розмірі 110000,00 грн. задоволенню не підлягають.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, Суд керується статтею 129 ГПК України, відповідно до якої витрати зі сплати судового збору у даному разі покладаються на позивача.
На підставі ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 525, 526, 530, 610, 611, 612, 624 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, керуючись ст.ст. 4, 20, 73, 74, 75, 77, 129, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд
Провадження у справі в частині стягнення з Фізичної особи-підприємця Безп'ятого Дениса Григоровича заборгованості за кредитом у сумі 448333,33 грн. - закрити.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судові рішення у справі набирають законної сили, відповідно до ст.ст. 241, 284 Господарського процесуального кодексу України.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Східного апеляційного господарського суду в установленому законом порядку протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повний текст рішення складено 29.09.2020 року.
Суддя О.В. Смірнова