01 жовтня 2020 року м. ТернопільСправа № 921/289/20
Господарський суд Тернопільської області
у складі судді Бурди Н.М.
при секретарі судового засідання Крутіній Ю.С.
розглянув матеріали справи
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Грандпостач”, вул. Довженка,12,с. Підгайці, Луцький район, 45602
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Агробізнес”, юридична адреса: с. Токи, Підволочиський район, Тернопільська область, 47823, фактична адреса: вул. Музейна, 5, м. Волочиськ, Хмельницька область, 31200
про: стягнення 313 997, 15 грн. заборгованості
За участі представників:
Позивача: не прибув.
Відповідача: не прибув.
Суть справи:
12.05.2020 Товариство з обмеженою відповідальністю “Грандпостач” звернулося до Господарського суду Тернопільської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Агробізнес” про стягнення 313 997, 15 грн. заборгованості.
Позовні вимоги мотивовані тим, що внаслідок невиконання взятих на себе зобов'язань з оплати вартості поставленої продукції по договору поставки № 02042019/006 від 02.04.2019 (з урахуванням Протоколу узгодження розбіжностей від 02.04.2019) та специфікації № 1 від 29.08.2019 у відповідача виникла заборгованість перед позивачем за поставлений товар в загальній сумі 313 997, 15 грн. з яких : 260000, 20 грн. - основний борг, 8347, 85 грн. - 3% річних, 37799, 85 грн. - пеня, 7849, 25 грн. - інфляційні збитки.
Ухвалою суду від 14.05.2020 відкрито провадження у справі № 921/289/20 за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 26.05.2020 на 10:00 год. з подальшим неодноразовим його відкладенням, востаннє на 30.07.2020.
26.05.2020 через канцелярію суду відповідачем подано відзив на позовну заяву б/н від 22.05.2020 (вх. № 3178 від 26.05.2020), в якому останній не заперечує проти наявної перед позивачем заборгованості за поставлений товар, однак здійснений розрахунок пені, 3% річних та інфляції, вважає невірним та таким, що підлягає перерахунку. При цьому посилається на приписи ч. 2 ст. 252, ст. 253, ст.625 ЦКУ, лист Верховного суду України від 03.04.1997 р. №62-97р «Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ», постанову ВГСУ від 01.02.2012 р. №52/30 , а також п.2 Специфікації №1 до Договору, у якій визначено, що решта 50% вартості товару повинна бути оплачена на протязі 18 календарних днів з моменту отримання Товару Відповідачем на підставі накладної. З урахуванням наведеного, відповідачем здійснено контррозрахунок пені, 3% річних та інфляції по кожній накладній окремо з урахуванням наведених норм чинного законодавства, що регулює дані правовідносини, а також узгодженого між сторонами порядку розрахунків за отриманий товар.
До відзиву відповідач додав: копію довіреності б/н від 08.01.2020 р.; копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю № 520 від 03.10.2008 р.; клопотання про зменшення пені б/н від 22.05.2020 р.; докази, що підтверджують надсилання відзиву та клопотання Позивачу.
У клопотанні про зменшення пені б/н від 22.05.2020 р. (вх. номер 314 від 26.05.2020), у якому просить суд вдвічі зменшити нараховану по Договору поставки №02042019/006 від 02.04.2019 пеню. В обґрунтування поданого клопотання відповідач посилається на те, що позивачем було порушено погоджені строки поставки товару, внаслідок чого Товариство з обмеженою відповідальністю “Агробізнес” також зазнало втрат, оскільки до моменту повної поставки товару Товариство було позбавлене можливості виконання договірних зобов'язань перед іншими контрагентами, що спонукало його до термінового пошуку іншого постачальника такого товару, що спричинило незаплановані матеріальні витрати. При цьому відповідач посилається на приписи ч. 3 ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГПК України.
27.05.2020 через канцелярію суду позивачем подано заяву № 71 від 22.05.2020 (вх. № 3244 від 27.05.2020), в якій на виконання вимог ухвали Господарського суду Тернопільської області від 14.05.2020 просить долучити до матеріалів справи оригінали документи, а саме:
- оригінал договору поставки № 02042019/006 від 02.04.2019 р.;
- оригінал протоколу узгодження розбіжностей б/н від 02.04.2019 р.;
- оригінали видаткових накладних № 1660 від 14.05.2019 р., №5860 від 10.09.2019 р., № 5861 від 10.09.2019 р., №5982 від 13.09.2019 р., № 6036 від 17.09.2019 р., № 6164 від 24.09.2019 р., № 6182 від 24.09.2019 р., № 6239 від 27.09.2019 р.;
- оригінали вимог про сплату заборгованості від 24.10.2019 р., від 05.12.2019 р. та від 27.02.2020 р.;
- оригінали відповідей на вимоги про сплату заборгованості від 24.10.2019 р., від 05.12.2019 р. та від 27.02.2020 р.
12.06.2020 через канцелярію суду позивачем подано заперечення на клопотання про зменшення пені № 78 від 04.06.2020 (вх. № 3646 від 12.06.2020) в якому зазначив, що ознайомившись з аргументами представника Відповідача, не заперечує щодо зменшення штрафних санкцій згідно перерахунку здійсненого ним у відзиві на позовну заяву від 22 травня 2020 року, але заперечує щодо зменшення розміру пені судом в порядку ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГПК України, оскільки вважає аргументи викладені на його (клопотання) обґрунтування безпідставними та такими, що не можуть братися судом до уваги при розгляді даного клопотання з огляду, зокрема, на те, що за різними видатковими накладними протермінування оплати та термін нарахування пені становить від 24 календарних днів до 6 календарних місяців, а також той факт, що наявна заборгованість за поставлений товар в розмірі 260000,20 грн. відповідачем не погашається навіть частково, хоча фактично повністю визнана ним, а тому розмір нарахованої пені в сумі 37243,82 грн. не є надмірним. Крім того, позивач посилається на пункт 8.3. Договору поставки №02042019/006 від 02.04.2019, щодо нарахування Покупцем Постачальнику пені в розмірі облікової ставки Національного банку України, яка діяла у період, за який сплачується пеня, від суми заборгованості за кожний день затримки оплати за поставлений товар, який був запропонований саме відповідачем у Протоколі узгодження розбіжностей від 02.04.2019. До заперечення додав копію графіку погашення заборгованості від 16.12.2019 р. та докази відправлення відповідачу копії заперечення на клопотання про зменшення пені № 78 від 04.06.2020.
Ухвалою від 30.07.2020 підготовче провадження у даній справі було закрито та призначено її до судового розгляду по суті на 27.08.2020, з подальшим відкладенням судового засідання на 02.09.2020.
В судове засідання, яке відбулося 27.08.2020 представник позивача не прибув, проте 21.08.2020 через канцелярію суду подав клопотання № 131 від 14.08.2020 (вх. № 5645 від 21.08.2020) в якому просив розгляд справи по суті проводити без його участі за наявними в матеріалах справи документами.
В дане судове засідання представник відповідача прибув, проти позовних вимог заперечував з підстав, зазначених у відзиві на позов та клопотанні про зменшення пені, крім того ним подано клопотання б/н від 27.08.2020 (вх. № 5823 від 27.08.2020) про долучення до матеріалів справи копії платіжного доручення № 2175 від 30.07.2020 на підтвердження часткової оплати заборгованості в сумі 10 000 грн. Також заявив усне клопотання про відкладення розгляду справи по суті на іншу дату для надання йому можливості подати докази щодо сплати ним іншої частини основного боргу по договору поставки № 02042019/006 від 02.04.2019 р, яке судом задоволено, про що постановлено відповідну ухвалу від 27.08.2020, якою судове засідання відкладено на 02.09.2020.
В судове засідання, яке відбулося 02.09.2020, представники сторін не прибули, проте через електронну адресу суду відповідачем подано клопотання б/н від 01.09.2020 (вх. № 5942 від 02.09.2020), в якому просить долучити до матеріалів справи копію платіжного доручення № 2459 від 27.08.2020 на підтвердження часткової сплати основного боргу в сумі 10 000,00 грн., а також відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 22.07.2020 № 641 "Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19 спричиненої корона вірусом SARS-CoV-2" та Постанови Кабінету Міністрів України від 26.08.2020 № 760 про продовження дії карантину до 31 жовтня 2020 року, просить відкласти розгляд справи по суті на іншу дату. За результатами розгляду вказаного клопотання судом постановлено ухвалу від 02.09.2020 про повторне відкладення розгляду справи по суті на 01.10.2020 на 12:30 год.
В судове засідання 01.10.2020 представники сторін не з'явились,
Хоча про час та місце проведення судового засідання були повідомлені належним чином (рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень з відмітками про вручення адресатам містяться у матеріалах справи)
01.10.2020 відповідачем через канцелярію суд подано клопотання б/н від 01.10.2020 (вх. № 6810 від 01.10.2020), в якому просить долучити до матеріалів справи копію платіжних доручень № 2459 від 27.08.2020 та №2829 від 30.09.2020 на підтвердження часткової оплати заборгованості на загальну суму 20 000 грн.
При цьому суд вважає за необхідне зазначити, що розгляд справи №921/289/20 здійснювався із врахуванням строків карантину, запровадженого в Україні через спалах гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.
Згідно з приписами ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.
Європейський суд з прав людини щодо критеріїв оцінки розумності строку розгляду справи визначився, що строк розгляду має формувати суд, який розглядає справу. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, спираючись на здійснену ним оцінку розумності строку розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо.
Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід вважати строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального та процесуального законів.
Так Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 “Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2” (з подальшими змінами і доповненнями) з 12.03.2020 по 22.05.2020 на всій території України встановлено карантин, який в подальшому Постановою Кабінету Міністрів України від 20.05.2020 № 392 та від 22.07.2020 № 641 продовжено до 31 жовтня 2020 р. на всій території України.
02.04.2020 року набрав законної сили Закон України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)” від 30.03.2020, яким внесено зміни зокрема і до Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до пункту 4 Прикінцевих положень Господарського процесуального кодексу України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 46, 157, 195, 229, 256, 260, 288, 295, 306, 321, 341, 346, 349, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, апеляційного оскарження, залишення апеляційної скарги без руху, повернення апеляційної скарги, подання заяви про скасування судового наказу, розгляду справи по суті, строки, на які зупиняється провадження, подання заяви про перегляд судових рішень за нововиявленими або виключними обставинами, звернення зі скаргою, оскарження рішення третейського суду, судового розгляду справи, касаційного оскарження, подання відзиву продовжуються на строк дії такого карантину. Строк, який встановлює суд у своєму рішенні, не може бути меншим, ніж строк карантину, пов'язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).
В подальшому, згідно пункту 2 Розділу ІІ Закону України від 18.06.2020 № 731-IX “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)” (набрав чинності 17.07.2020) передбачено, що процесуальні строки, які були продовжені відповідно до пункту 4 розділу X "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України, пункту 3 розділу XII "Прикінцеві положення" Цивільного процесуального кодексу України, пункту 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)"№ 540-IX від 30 березня 2020 року, закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом. Протягом цього 20-денного строку учасники справи та особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цими кодексами), мають право на продовження процесуальних строків з підстав, встановлених цим Законом.
Пунктом 4 розділу X "Прикінцевих положень" Господарського процесуального кодексу України передбачено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.
Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином.
Отже, законом №731-ІХ встановлено, що процесуальні строки, які були подовжені відповідно до Закону № 540-IX, закінчуються через 20 днів після набрання ним (Законом №731-ІХ) чинності, а саме - 06.08.2020.
Протягом цього 20-денного строку учасники справи та особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки (у випадках наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій), мають право на продовження процесуальних строків на встановлених підставах.
При цьому сторони у справі неодноразово подавали клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з карантином та з інших підстав.
Враховуючи зазначене вище, беручи до уваги, що строк розгляду даної справи №921/289/20 припав на період дії карантину, а також враховуючи продовжені законом процесуальні строки розгляду судових справ під час дії карантину, зокрема і їх розгляд по суті, а також продовжені законом права учасників справи, подавати заяви/клопотання про продовження процесуальних строків на подання ними своїх пояснень, заперечень, доказів, тощо, на час дії карантину, судом надано таке право сторонам та витримано усі продовжені строки судового провадження згідно наведених вище законів.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності судом встановлено таке.
Матеріали справи свідчать, що 02 квітня 2019 року між Товариства з обмеженою відповідальністю “Грандпостач” (надалі Постачальник), та Товариства з обмеженою відповідальністю “Агробізнес” (надалі Покупець) було укладено договір поставки №02042019/006 (з урахуванням протоколу узгодження розбіжностей до Договору поставки №№02042019/006, від 02.04.2019), за умовами якого Постачальник зобов'язується поставляти товар, а Покупець в свою чергу - прийняти його та сплатити вартість шляхом перерахунку на розрахунковий рахунок передоплати в розмірі 100% (сто відсотків) від загальної вартості Товару з моменту отримання Рахунку на Товар.
Асортимент, кількість та ціни на Товар узгоджуються сторонами додатково, що підтверджується виписаними Постачальником рахунками та вказується в накладних на кожну окрему партію товару, яка є невід'ємною частиною цього Договору ( п. 2.1 Договору).
Плата за кожну окрему партію Товару згідно Договору здійснюється Покупцем на таких умовах: Покупець перераховує на розрахунковий рахунок Постачальника передоплату в розмірі 100% від загальної вартості Товару моменту отримання Рахунку на Товар (п. 4.2 Договору).
Відповідно п. 4.3. Договору усі платежі, що надходять від Покупця на рахунок Постачальника, як оплата по цьому Договору, приймаються в залік оплати боргів Покупця, що хронологічно виникли раніше.
Відповідно до п. 8.3. Договору за затримку оплати чи прийняття замовленого Товару Покупець сплачує Постачальнику пеню в розмірі облікової ставки Національного банку України, яка діяла у період, за який сплачується пеня, від суми заборгованості за кожний день затримки оплати чи прийняття відповідної партії Товару або частини партії Товару (з урахуванням Протоколу узгодження розбіжностей від 02.04.2019).
Визначені у п.п.8.3, 8.4 Договору пені, штрафи підлягають сплаті Покупцем протягом п'ятнадцяти днів з дати відправлення Постачальником відповідно вимоги, на зазначені в цій вимозі рахунки.
Пунктом 8.8. Договору (з урахуванням Протоколу узгодження розбіжностей від 02.04.2019) встановлено, що до всіх правовідносин, пов'язаних з укладенням та виконанням цього Договору, застосовується строк позовної давності тривалістю в один рік.
Договір набирає чинності з моменту його підписання обома Сторонами та діє до кінця календарного року в якому він укладений, але в будь-якому випадку до повного виконання Сторонами своїх зобов'язань.
На виконання умов Договору згідно видаткової накладної №1660 від 14 травня 2019 року Постачальник поставив Покупцю Товару на суму 674,00 грн., передоплата за який здійснена 13 травня 2019 року.
29 серпня 2019 року між Позивачем та Відповідачем було підписано Специфікацію №1 до договору поставки №02042019/006, за умовами якої (п. п. 1 - 2 Специфікації) Постачальник згідно умов Договору та цієї Специфікації зобов'язаний поставити Товар Покупцю згідно його замовлення та у межах суми 1477319,00 грн, а Покупець - оплатити передоплату в розмірі 50% від загальної вартості Товару з моменту отримання Рахунку на Товар, а решту 50% від загальної вартості Товару протягом 18 календарних днів з моменту отримання Товару Покупцем на підставі накладної.
Відповідач згідно вказаної Специфікації № 1 здійснив наступні передоплати:
-04 вересня 2019 року у розмірі 100000,00 грн;
-09 вересня 2019 року у розмірі 400000,00 грн;
-11 вересня 2019 року у розмірі 238659,50 грн.
У межах Специфікації №1 від 29 серпня 2019 року позивач здійснив поставки Товару згідно наступних видаткових накладних :
1)№5860 від 10 вересня 2019 року - на суму 119719,00 грн, з яких оплачено:
- передоплата 04 вересня 2019 року - 100000,00 грн ;
- передоплата 09 вересня 2019 року - 19719,00 грн.
2) №5861 від 10 вересня 2019 року - на суму 62250,00 грн, з яких оплачено: - передоплата 09 вересня 2019 року - 62250,00 грн.
3) №5982 від 13 вересня 2019 року - на суму 817107,00 грн., з яких оплачено:
- передоплата 09 вересня 2019 року - 318031,00 грн;
- передоплата 11 вересня 2019 року - 238659,50 грн ;
- 260416,50 грн. (згідно умов Специфікації строк оплати до 30.09.2019 включно), з них оплачено:
- 18.11.2019 - 58639,30 грн;
- 04.12.2019 - 60000,00 грн;
- 13.12.2019 -50000,00 грн;
- 16.01.2020 - 30000,00 грн;
- 31.01.2020 - 60000,00 грн;
- 19.02.2020 - 1757,20 грн.
4) №6036 від 17 вересня 2019 року - на суму 215418,00 грн (згідно умов Специфікації строк оплати до 04.10.2019 включно), з них оплачено:
- 09.09.2019 - 98242,80 грн;
- 12.03.2020 - 100000,00 грн;
- 14.04.2020 - 17175,20 грн;
5) №6182 від 24 вересня 2019 року - на суму 154360,00 грн. (згідно умов Специфікації строк оплати до 11.10.2019 включно), з них оплачено:
- 14.04.2020 - 2824,80 грн;
- 76535,2 грн - не оплачено;
6) №6239 від 27 вересня 2019 року - на суму 29105,00 грн (згідно умов Специфікації строк оплати до 14.10.2019 включно), не оплачено.
Оригінали вказаних видаткових накладних, підписані представниками юридичних осіб та засвідчені відтисками їх печаток без зауважень, долучені позивачем до матеріалів справи.
Часткова оплата Відповідачем коштів за поставлений Товар підтверджується відповідними платіжними дорученнями та банківськими виписками по рахунку Позивача, що містяться у матеріалах справи.
Позивач стверджує, що відповідачем умови Договору та Специфікації не виконано у повному обсязі, проплата за товар була здійснена з порушенням терміну оплати визначеному у Договорі та Специфікації (час виконання прострочених зобов'язань з оплати товару підтверджується банківськими виписками та відповідними платіжними дорученнями), і станом на день подачі позову сума боргу за поставлений Товар складає 260000,20 грн.
З огляду на часткове виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань по Договору та Специфікації, позивачем 24.10.2019, 25.12.2019 та 27.02.2020 на адресу Покупця скеровувались відповідні вимоги ( №238/239, №284 та №31 відповідно) про оплату Товару у відповідних розмірах, у відповідь на що відповідач листами №2736 від 04.11.2019, №3078 від 13.12.2019 та №448 від 03.03.2020 повідомляв Постачальника про те, що Товариством вживаються усі можливі заходи по погашенню заборгованості.
Матеріали справи свідчать, що досягти згоди щодо сплати існуючої заборгованості в добровільному порядку сторонам не вдалося, що слугувало підставою для звернення Товариства з обмеженою відповідальністю “Грандпостач” з позовом до господарського суду про примусове стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “Агробізнес” 313 997, 15 грн заборгованості, з яких : 260000, 20 грн. - основний борг, 8347, 85 грн. - 3% річних, 37799, 85 грн. - пені, 7849, 25 грн. - інфляційних збитків.
Оцінивши зібрані у справу докази та дослідивши норми чинного законодавства, що регулюють розглядувані правовідносини, суд дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення частково з огляду на таке:
У відповідності до вимог статті 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
До виконання господарських зобов'язань застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України (стаття 193 Цивільного кодексу України).
У відповідності до ч. 1 ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Аналогічні за змістом норми містяться і в ст.ст. 509, 526 ЦК України.
Взаємовідносини, що склалися між учасниками спору суд кваліфікує як правовідносини, що випливають із договору поставки врегульованого положеннями ст.712 ЦК України, в силу якої продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України). Загальними положеннями про купівлю-продаж (параграф 1 глави 54 ЦК України) передбачено право продавця вимагати оплати товару.
У відповідності до частини 1 статті 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару, а згідно ч. 2 цієї статті передбачено, що покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, на виконання умов укладеного правочину та Специфікації №1 до Договору поставки №02042019/006 по видатковий накладних №1160 від 14.05.2019, №5860 від 10.09.2019, №5861 від 10.09.2019, №5982 від 13.09.2019, №6036 від 17.09.2019, №6164 від 24.09.2019, №6182 від 24.09.2019, №6239 від 27.09.2019 позивач поставив, а відповідач прийняв Товар на загальну суму 1 477 993 грн.
Оригінали вказаних видаткових накладних, підписані представниками юридичних осіб та засвідчені відтисками їх печаток без зауважень, долучені позивачем до матеріалів справи. Факт поставки Товару за вказану суму не заперечено представником відповідача.
Як зазначено вище, у п. 2 Специфікації №1 від 29.08.2019, як невід'ємного додатку до Договору поставки №02042019/006 від 02.04.2019, сторони передбачили, що Покупець зобов'язаний оплатити передоплату в розмірі 50% від загальної вартості Товару з моменту отримання Рахунку на Товар, а решту 50% від загальної вартості Товару протягом 18 календарних днів з моменту отримання Товару Покупцем на підставі накладної.
Відповідно до положень ст. ст. 525, 526, 530 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, у встановлений строк (термін) його виконання та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.
Статтею 599 ЦК України визначено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Факт часткової оплати товару підтверджується копіями банківських виписок по рахунку ТОВ "Грандпостач" та копіями платіжних доручень №1453 від 13.05.2019, №3004 від 04.09.2019, №3042 від 09.09.2019, №3065 від 11.09.2019, №3666 від 18.11.2019, №3856 від 04.12.2019, №3959 від 13.12.2019, №136 від 16.01.2020, №296 від 31.01.2020, №493 від 19.02.2020, №727 від 12.03.2020, №1063 від 14.04.2020 на загальну суму 1217992,8 грн.
Однак, відповідач в порушення умов договору та вимог чинного законодавства зобов'язання щодо своєчасної та повної оплати вартості отриманого Товару виконав неналежним чином, проплати були здійснені з порушенням терміну, визначеного у Договорі та Специфікації, і станом на день подачі позову сума боргу перед позивачем становить 260000,20 грн, про не заперечував представник відповідача у відзиві на позов та у судових засіданнях.
Разом з тим під час розгляду справи № 921/289/20 відповідачем було частково погашено суму основного боргу у розмірі 30 000 грн, що підтверджується платіжними дорученнями №2175 від 30.07.2020, № 2459 від 27.08.2020 та №2829 від 30.09.2020.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Таким чином, з огляду на факт проведення часткової оплати суми основного боргу в розмірі 30 000 грн, здійсненої під час розгляду даної справи, суд дійшов висновку, що провадження в цій частині вимог підлягає закриттю на підставі п.2 ч. 1 ст.231 ГПК України, а позовна вимога про стягнення 230 000грн 20 коп. основного боргу підлягає до задоволення як обґрунтовано заявлена та визнана відповідачем.
Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача 8347, 85 грн - 3% річних, 37799, 85 грн - пені, 7849, 25 грн - інфляційних збитків, суд встановив таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Ч. 1 ст. 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється в письмовій формі (ст. 547 ЦК України).
У сфері господарювання згідно з ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 ГК України застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Статтями 546-551 ЦК України визначено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. При цьому, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання і її розмір (ч. 2 ст. 551 ЦК України) встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
В силу приписів ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Відповідно до ч. 6 ст. 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", передбачено, що пеня нараховується в розмірі, встановленому умовами договору, але не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період за який стягується пеня.
Окрім того, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 ГК України).
Так відповідно до п. 8.3. Договору поставки №02042019/006 від 02.04.2019 за затримку оплати чи прийняття замовленого Товару Покупець зобов'язався сплатити Постачальнику пеню в розмірі облікової ставки Національного банку України, яка діяла у період, за який сплачується пеня, від суми заборгованості за кожний день затримки оплати чи прийняття відповідної партії Товару або частини партії Товару (з урахуванням Протоколу узгодження розбіжностей від 02.04.2019).
Пунктом 8.8. Договору (з урахуванням Протоколу узгодження розбіжностей від 02.04.2019) установлено, що до всіх правовідносин, пов'язаних з укладенням та виконанням цього Договору, застосовується строк позовної давності тривалістю в один рік.
З урахуванням наведеного сума пені, заявленої позивачем до стягнення, згідно поданого ним до позовної заяви розрахунку за період з 01.10.2019 по 14.10.2020 становить 37 799,85 грн.
Відповідачем у відзиві на позов здійснено контррозрахунок пені по кожній накладній окремо з урахуванням наведених норм чинного законодавства, що регулює дані правовідносини, а також узгодженого між сторонами порядку розрахунків за отриманий товар (наведених вище положень Договору та Специфікації №1 до Договору), розмір якої за період з 02.10.201 по 01.04.2020 становить 37243,82 грн, з чим погодився позивач у запереченнях на клопотання про зменшення пені № 78 від 04.06.2020 (вх. № 3646 від 12.06.2020).
Відповідно до роз'яснень, викладених у пункті 1.12 Постанови пленуму Вищого господарського суду України 17.12.2013 №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань. (п. 1.9 вказаної Постанови).
З огляду на наведене вище, за допомогою інформаційно-аналітичного центру "Ліга", з врахуванням вартості переданого позивачем та отриманого відповідачем згідно наведених видаткових накладних Товару, передбачених у Специфікації №1 від 02.04.2019 термінів розрахунків та здійснених відповідачем оплат, суд провів перерахунок заявленої до стягнення суми пені і вважає вірним її нарахування за період 02.10.201 по 01.04.2020 в сумі 37243,82 грн.
Таким чином, суд вважає, що правомірними та такими, що підлягають до задоволення вимоги позивача в частині стягнення з відповідача пені в сумі 37243,82 грн за період з 02.10.2019 по 01.04.2020.
Позов в частині стягнення 556 грн 03 коп. пені є таким, що задоволенню не підлягає, як необґрунтовано заявлений.
Окрім того, предметом судового розгляду є вимоги позивача про стягнення з відповідача 8347, 85 грн - 3% річних та 7849, 25 грн - інфляційних збитків.
Статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Аналогічна правова норма передбачена частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України.
Згідно з ч.1 ст.598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Зобов'язання припиняється виконанням проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).
Відповідно до статей 610, 611 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Частиною 1 статті 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Згідно зі частиною 2 статті 625 Цивільного Кодексу України, за прострочення виконання грошового зобов'язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Виходячи із положень зазначених норм, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Позивачем здійснено нарахування 8347,85 грн 3% річних за період з 01.10.2019 по 14.04.2020, а також 7849,25 грн інфляційних втрат за період з 01.10.2019 по 24.04.2020 на підставі положень ст. 625 ГПК України.
Як уже було зазначено вище, відповідачем у відзиві на позов наведено зустрічний розрахунок 3% річних, розмір яких за період з 02.10.201 по 01.04.2020 склав 8015,27 грн, а також інфляційних втрат, що за період з жовтня 2019 по березень 2020 становлять 3695,82грн, з яким погодився позивач (заперечення на клопотання про зменшення пені № 78 від 04.06.2020 (вх. № 3646 від 12.06.2020).
Судом перевірено подані сторонами розрахунки 3% річних та інфляційних втрат на предмет їх відповідності умовам договору та нормам законодавства України, а також здійснено власний їх перерахунок за допомогою інформаційно-аналітичного центру "Ліга", з врахуванням вартості переданого позивачем та отриманого відповідачем згідно наведених вище видаткових накладних, здійснених відповідачем оплат, та встановлено, що вимоги позивача про їх стягнення з відповідача підлягають до задоволення частково, а саме у розмірі : 8006,37 грн 3% річних за період з 02.10.2019 по 01.04.2020, а також 6584,60грн інфляційних втрат, нарахованих за період з жовтня 2019 по березень 2020. В частині стягнення 341,4 грн 3% річних та 1264,65 грн інфляційних вимоги позивача втрат є такими, що задоволенню не підлягають, як безпідставно заявлені.
Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно зі ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
З огляду на вищезазначене, приймаючи до уваги встановлені у справі обставини, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю “Грандпостач" про примусове стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “Агробізнес” 230 000,20 грн основного боргу, 37243,82грн пені, 8006,37 грн 3 % річних та 6584,60 грн інфляційних нарахувань як обґрунтовано заявлених та по суті не оспорених відповідачем.
Щодо клопотання відповідача про зменшення пені б/н від 22.05.2020 р. (вх. номер 314 від 26.05.2020) суд зазначає наступне.
Відповідач, заперечуючи проти позову, просить суд зменшити розмір нарахованої пені на 50%.
Згідно з частиною 3статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Аналогічні принципи наведено у статті 233 ГК України, за змістом якої у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
За змістом наведених вище норм, зменшення розміру заявлених до стягнення штрафних санкцій є правом суду, а за відсутності переліку таких виняткових обставин господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені та штрафу та розмір, до якого підлягає зменшенню. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причин неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.
Відповідна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 08.05.2018 у справі №924/709/17, від 20.06.2019 у справі №916/2283/18, від 01.08.2019 у справі №922/2932/18.
Отже, питання про зменшення розміру штрафних санкцій вирішується судом на підставі аналізу конкретної ситуації, тобто сукупності з'ясованих ним обставин, що свідчать про наявність підстав для вчинення зазначеної дії.
Водночас, висновок суду щодо необхідності зменшення розміру пені, який підлягає стягненню з відповідача, повинен ґрунтуватися, крім викладеного, також на загальних засадах цивільного законодавства, якими є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 статті 3 ЦК України).
Чинним законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій. Відповідно, таке питання вирішується господарським судом згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Подібні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 06.09.2019 у справі №914/2252/18, від 31.10.2019 у справі № 924/243/19.
Як вбачається із поданого відповідачем клопотання про зменшення пені, обґрунтовуючи його відповідач посилається на те, що позивачем в свою чергу також було порушено погоджені строки поставки товару по Договору поставки, внаслідок чого Товариство з обмеженою відповідальністю “Агробізнес” також зазнало втрат, оскільки до моменту повної поставки товару Товариство було позбавлене можливості виконання договірних зобов'язань перед іншими контрагентами, що спонукало його до термінового пошуку іншого постачальника такого товару, що спричинило незаплановані матеріальні витрати.
Водночас в матеріалах справи відсутні як докази понесення ТОВ «Агробізнес» таких збитків внаслідок неналежного виконання позивачем своїх зобов'язань за договором або погіршення матеріального стану підприємства, саме у зв'язку з порушенням ним (позивачем) умов договору, так і докази укладення договорів з іншими контрагентами на поставку аналогічного товару.
Крім цього суд не вважає, що штрафні санкції у вигляді заявленої до стягнення пені в сумі 37 799,85 грн. є надмірно великими порівняно із сумою основну суму у розмірі 260000,20 грн, що становить вартість неоплаченого товару.
Виходячи з викладеного, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні клопотанні відповідача про зменшення суми пені, яка підлягає стягненню, на 50%.
Згідно з ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи наведене, витрати по сплаті судового збору в сумі 4224,87 грн, покладаються на відповідача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 76-79, 91, 129, ч.2 ст. 231, 238, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Агробізнес” (юридична адреса: с. Токи, Підволочиський район, Тернопільська область, 47823, фактична адреса: вул. Музейна, 5, м. Волочиськ, Хмельницька область, 31200, ідент. код 30915832) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Грандпостач” (вул. Довженка,12, с. Підгайці, Луцький район, 45602, ідент. код 37887249) 230 000 (двісті тридцять тисяч) грн 20 коп. основного боргу, 37 243 (тридцять сім тисяч двісті сорок три) грн. 82 коп. пені, 8006 (вісім тисяч шість) грн 37 коп. 3 % річних та 6584 (шість тисяч п'ятсот вісімдесят чотири) грн 60 коп. інфляційних нарахувань та 4224 (чотири тисячі двісті двадцять чотири) грн. 87 коп. в повернення сплаченого судового збору.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
4. Провадження у справі №921/289/20 в частині стягнення 30 000 (тридцять тисяч) грн. 00 коп. основного боргу закрити у відповідності до ч. 2 ст. 231 ГПК України у зв'язку із відсутністю предмета спору.
5. В решті позову - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, в порядку та строки встановлені ст.ст. 256-257 ГПК України. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасники справи можуть отримати інформацію по справі на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: https://te.court.gov.ua/sud5022.
Повний текст рішення складено та підписано 08.10.2020.
Суддя Н.М. Бурда