01 жовтня 2020 рокуСправа № 921/500/20
Господарський суд Тернопільської області
у складі судді Бурди Н.М.
за участі секретаря судового засідання Крутіної Ю.С.,
розглянувши матеріали справи
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Компанія “ВІП ОЙЛ”, юридична адреса: вул. Райдужна, буд.23,кв. 39Б, м. Львів, Львівська область, 79066 фактична адреса: вул. Б.Хмельницького, 10-а, м. Пустомити, Львівська область, 81100
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Агробізнес”, юридична адреса: с. Токи, Підволочиський район, Тернопільська область, 47823
про стягнення 15 239,83 грн. заборгованості
За участі представників сторін:
Позивача: не прибув.
Відповідача: Бойчука Віталія Ігоровича, довіреність б/н від 08.01.2020 р., свідоцтво № 520 від 03.10.2008 р.
24.07.2020 Товариство з обмеженою відповідальністю “Компанія “ВІП ОЙЛ” звернулося до Господарського суду Тернопільської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Агробізнес” про стягнення 15 239,83 грн. заборгованості.
Позовні вимоги мотивовані тим, що внаслідок невиконання взятих на себе зобов'язань з оплати вартості товару по договору поставки №56 від 05.05.2014р. у відповідача виникла заборгованість перед позивачем за поставлений товар в загальній сумі 15 239,83 грн., з яких: 12 137,80 грн. основного боргу, 1888,25 грн. пені та 1213,78 грн. штрафу.
Ухвалою суду від 28.07.2020 відкрито провадження у справі №921/500/20 за правилами спрощеного позовного провадження, встановлено відповідачу строк в 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження надати суду відзив на позов, із урахуванням вимог ст.165 ГПК України, копію відзиву направити позивачу, про що докази надати суду; позивачу надати суду відповідь на відзив відповідача (за його наявності) з відповідними доказами, які підтверджують обставини на яких ґрунтується заперечення.
В судове засідання, яке відбулося 27.08.2020 представник позивача не прибув, клопотань не заявив, відповіді на відзив відповідача не подав, хоча про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином (повідомлення про вручення поштового відправлення знаходяться в матеріалах справи).
В судове засідання, що призначено на 01.10.2020, представник позивача, з огляду на подане ним клопотання про розгляд справи за його відсутності б/н від 16.07.2020, не з'явився.
01.10.2020 представник відповідача у судовому засіданні надав клопотання про долучення до матеріалів справи копій платіжних доручень №2830 від 30.09.2020 на суму 4000,00 грн. та №2831 від 30.09.2020 на суму 8 137,80 грн., та про закриття провадження у справі в частині стягнення 12 137,80 грн. основного боргу, у зв'язку з його сплатою.
Відповідно до ст. 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Стаття 42 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони. При цьому, норми вказаної статті зобов'язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.
Згідно з частин 1, 3 статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.
Тому, застосовуючи принципи змагальності, диспозитивності та пропорційності господарського судочинства, що закріплені в п.4 ч.3 ст. 129 Конституції України, ст. ст. 13-15 ГПК України, та беручи до уваги забезпечення сторонам рівних та належних умов для надання доказів, необхідних для розгляду справи, суд вважає за можливе розглянути справу в даному судовому засіданні за наявними у ній матеріалами.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності судом встановлено таке.
05.05.2014 року між ТОВ “Компанія “ВІП ОЙЛ” (надалі Постачальник) та ТОВ “Агробізнес” (надалі Покупець) було укладено Договір поставки № 56 ( надалі - Договір), відповідно до умов якого Постачальник зобов'язується передати у власність Покупця товар, а Покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його на умовах визначених договором (п. 1.1 Договору).
Відповідно до п. 1.2 Договору, предметом договору є поставка олив моторних, охолоджуючих рідин, акумуляторів, автозапчастин та інших авто товарів (далі - товар), за погодженою кількістю, асортиментом та ціною згідно видаткових накладних Постачальника.
Постачальник зобов'язаний передати товар Покупцю за асортиментом, ціною та якістю відповідно до замовлення останнього (п. 3.1, 3.1.1 умов Договору).
Згідно п. 3.3.1 умов договору, Покупець зобов'язаний прийняти товар та своєчасно його оплатити. Строк поставки товару - протягом 10 днів з дати отримання замовлення (п. 4.1 умов договору).
Пунктом 6.1 умов договору встановлено, що Покупець зобов'язаний оплатити Постачальнику за отриману конкретну партію товару протягом 14 календарних днів з дати оформлення видаткової накладної.
У пункті 7.1 сторони домовились про те, що у випадку порушення строків оплати товару, встановлених умовами договору, Покупець сплачує Постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення.
Крім того, відповідно до п. 7.2 у разі безпідставної відмови Покупця від замовленого ним товару Покупець сплачує Постачальнику штраф у розмірі 10% від загальної вартості такого товару та відшкодовує Постачальнику всі збитки, завдані такою відмовою.
Відповідно до п. 7.3 умов договору передбачено, що сплата неустойки (пені, штрафу) не звільняє сторону, винну у порушені умов договору, від відшкодування у повному обсязі іншій стороні договору збитків, що вона зазнала у зв'язку з таким порушенням.
Сторони домовились, що позовна давність стосовно пені та штрафів, встановлених договором, становить 1 рік (п. 7.6 договору).
Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2014р. У випадку якщо за 30 календарних днів до закінчення терміну дії договору від жодної із сторін не надійшло письмове повідомлення про його розірвання, договір вважається пролонгованим на кожен наступний календарний рік (п. 11.1, 11.2 умов Договору).
На виконання вищевказаних умов Договору ТОВ “Компанія “ВІП ОЙЛ” здійснило поставку товару Відповідачу, що підтверджується видатковою накладною №5926 від 10.10.2019 на суму 12 137,80 грн., копія якої додана до позовної заяви.
Вказана видаткова накладна підписана та засвідчена печаткою юридичної особи - ТОВ “Агробізнес” без застережень та зауважень з приводу кількості та якості одержаного Товару.
Згідно п. 6.1 договору, відповідач зобов'язався оплатити товар протягом 14 календарних днів з дати оформлення накладної.
Як свідчить матеріали справи, отриманий товар по зазначеній накладній відповідач у встановлений договором термін не оплатив, досягти згоди між сторонами правочину у позасудовому порядку не вдалося, відповідно Товариство з обмеженою відповідальністю “Компанія “ВІП ОЙЛ” звернулося до Господарського суду Тернопільської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Агробізнес” про стягнення 12 137,80 грн. основного боргу, 1888,25 грн. пені та 1213,78 грн. штрафу.
Разом з тим 01.10.2020 року, під час розгляду справи № 921/500/20, відповідачем було сплачено суму заборгованості у розмірі 12 137,80 грн, що підтверджується платіжними дорученнями №2830 від 30.09.2020 на суму 4000,00 грн. та №2831 від 30.09.2020 на суму 8 137,80 грн., копії яких знаходяться у матеріалах справи.
Відповідно до п.2 ч. 1 ст.231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Таким чином, з огляду на факт проведення часткової оплати суми боргу, провадження у справі в частині вимог про стягнення 12 137,80 грн. основного боргу підлягає закриттю на підставі п.2 ч. 1 ст.231 ГПК України.
З огляду на вищенаведене, предметом розгляду даного спору є стягнення з відповідача 1888,25 грн. пені та 1213,78 грн. штрафу.
Оцінивши зібрані у справу докази та дослідивши норми чинного законодавства, що регулюють розглядувані правовідносини, суд дійшов висновку, що позов в частині стягнення з відповідача 1888,25 грн. пені та 1213,78 грн. штрафу підлягає до часткового задоволення з огляду на таке:
У відповідності до вимог статті 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
До виконання господарських зобов'язань застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України (стаття 193 Цивільного кодексу України).
У відповідності до ч. 1 ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Аналогічні за змістом норми містяться і в ст.ст. 509, 526 ЦК України.
Взаємовідносини, що склалися між учасниками спору суд кваліфікує як правовідносини, що випливають із договору поставки врегульованого положеннями ст.712 ЦК України, в силу якої продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України). Загальними положеннями про купівлю-продаж (параграф 1 глави 54 ЦК України) передбачено право продавця вимагати оплати товару.
У відповідності до частини 1 статті 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару, а згідно ч. 2 цієї статті передбачено, що покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Зі змісту наведеної норми вбачається, що за загальним правилом обов'язок покупця оплатити товар виникає після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього.
За змістом положень статті 193 Господарського кодексу України (далі - ГК) суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Аналогічні положення містяться також у статтях 525, 526 ЦК.
Однак, як вбачається матеріалів справи та не спростовано відповідачем, останній взятих на себе зобов'язань щодо оплати визначеного у Договорі товару та в обумовлений Договором строк повністю не виконав.
Позивачем нараховано відповідачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ в розмірі 1888,25 грн за період з 25.10.2019 по 06.07.2020.
У відповідності до ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Статтею 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Відповідно до ч.1. ст.230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Отже, одним із видів господарських санкцій згідно з ч.2 ст.217 ГК України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню.
Розмір штрафних санкцій відповідно до ч.4 ст.231 ГК України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Згідно ст.ст.1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Сторони домовились про те, що у випадку порушення строків оплати товару, встановлених умовами договору, Покупець сплачує Постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення (п.7.1 Договору).
Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 ГК України).
Однак сторонами у п. 7.6 договору домовлено, що позовна давність стосовно пені та штрафів, встановлених договором, становить 1 рік.
Таким чином, враховуючи вищевикладене сума нарахованої позивачем пені відповідає положенням договору та є арифметично вірною, а відтак позовна вимога про стягнення з відповідача пені у розмірі 1888,25 грн за період з 25.10.2019 по 06.07.2020 підлягає задоволенню.
Також у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором в частині своєчасної оплати вартості поставленого товару, останній у своїй позовній заяві просив суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Агробізнес” штраф у розмірі 1213,78 грн.
Відповідно до частини 4 статті 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
У пункті 7.2 договору, на який посилається позивач як на підставу його вимоги про стягнення 1213,78 грн штрафу, сторони погодили, що у разі безпідставної відмови Покупця від замовленого ним товару Покупець сплачує Постачальнику штраф у розмірі 10% від загальної вартості такого товару та відшкодовує Постачальнику всі збитки, завдані такою відмовою.
Судом встановлено, та не заперечено самими ж сторонами, що на виконання умов Договору позивач здійснив поставку товару відповідачу, що підтверджується видатковою накладною №5926 від 10.10.2019 на суму 12 137,80 грн., тобто безпідставної відмови, як передбачено пунктом договору, від замовленого товару відповідачем не було здійснено, а тому позовна вимога позивача про стягнення штрафу в розмірі 1213,78 грн. до задоволення не підлягає.
Окрім того, предметом судового розгляду є вимога позивача про стягнення з відповідача 5000 грн витрат на правову допомогу.
Згідно з ст. ст. 55, 131-2 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура.
Статтею 16 ГПК України передбачено право учасників справи користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ст. 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до ст. 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у п. 95 рішення у справі "Баришевський проти України" від 26.02.2015, п.п. 34-36 рішення у справі "Гімайдуліна і інших проти України" від 10.12.2009, п. 80 рішення у справі "Двойних проти України" від 12.10.2006, п. 88 рішення у справі "Меріт проти України" від 30.03.2004, заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим. У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
На підтвердження понесених витрат на послуги адвоката в сумі 5 000,00 грн до матеріалів справи долучено належним чином засвідчені копії:
- укладений між Адвокатським об'єднанням “ЛЮРЦ” та Товариством з обмеженою відповідальністю “Компанія “ВІП ОЙЛ” договір про надання правової допомоги №20/6 від 10.02.2020;
- додаткову угоду №2 від 01.07.2020 до договору про надання правової допомоги №20/6 від 10.02.2020 укладену між Адвокатським об'єднанням “ЛЮРЦ” та Товариством з обмеженою відповідальністю “Компанія “ВІП ОЙЛ”, яка визначає порядок оплати юридичних послуг за надання правової допомоги у спорі про стягнення заборгованості за договором поставки №56 від 05.052014 з ТОВ “Агробізнес”.
Відповідно до п. 3 умов додаткової угоди №2 до договору про надання правової допомоги №20/6 від 10.02.2020, вартість послуг становить за ведення справи у судових органах становить 5000,00 грн. Остаточна вартість послуг визначається сторонами у акті приймання-передачі наданої правової допомоги, чи іншому аналогічному документі.
За умовами пункту п. 4.1 додаткової угоди №2 до Договору про надання правової допомоги №20/6 від 10.02.2020 сторони погодили, що оплата послуг з представництва інтересів здійснюється в наступному порядку 5000,00 грн вартості послуги сплачується протягом 5 днів з дня винесення рішенням судом першої інстанції.
Згідно з ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Судові витрати на оплату послуг адвоката підлягають відшкодуванню лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату або адвокатському об'єднанню стороною, котрій такі послуги надавались, оплата послуг адвоката підтверджується відповідними фінансовими документами, і якщо такі послуги надавались адвокатом, а не будь-яким представником.
Проаналізувавши все наведене вище у сукупності, суд приходить до переконання, що договір про надання правової допомоги №20/6 від 10.02.2020, додаткова угода №2 від 01.07.2020 до Договору про надання правової допомоги №20/6 від 10.02.2020 - не є належними доказами фактично понесених позивачем витрат на правову допомогу в сумі 5000,00 грн., тому суд відмовляє у задоволенні вимог позивача у цій частині.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 76-79, 91, 129, п.2 ч. 1 ст.231, 238, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Агробізнес” (с. Токи, Підволочиський район, Тернопільська область, 47823, ідент. код 30915832) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Компанія “ВІП ОЙЛ” (юридична адреса: вул. Райдужна, буд.23, кв. 39Б, м. Львів, Львівська область, 79066 фактична адреса: вул. Б.Хмельницького, 10-а, м. Пустомити, Львівська область, 81100, ідент. код 37398817) 1888 (одну тисячу вісімсот вісімдесят вісім) грн. 25 коп. пені та 2102 (дві тисячі сто дві) грн. 00 коп в повернення сплаченого судового збору.
3. В частині вимог про стягнення 12 137 (дванадцять тисяч сто тридцять сім) грн. 80 коп. основного боргу провадження у справі - закрити.
4. В решті позову - відмовити.
5. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, в порядку та строки встановлені ст.ст. 256-257 ГПК України. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасники справи можуть отримати інформацію по справі на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: https://te.court.gov.ua/sud5022.
Повний текст рішення складено та підписано 07.10.2020
Суддя Н.М. Бурда