06.10.2020 Справа № 920/568/20
Господарський суд Сумської області у складі судді Заєць С.В., при секретарі судового засідання Гордієнко Ж.М., розглянувши матеріали справи № 920/568/20
за позовом: Фізичної особи - підприємця Шеховцової Валентини Миколаївни ( АДРЕСА_1 ., код НОМЕР_1 ),
до відповідача: Державного навчального закладу "Охтирський центр професійно-технічної освіти" (42700, Сумська область, м. Охтирка, вул. Незалежності, 17, код ЄДРПОУ 05537561)
про стягнення 331487 грн 98 коп.
за участю представників сторін:
від позивача: Рибницька І.О.;
від відповідача: не прибув;
Суть спору: Позивач звернувся з позовною заявою до суду, в якій просить стягнути з відповідача 331487 грн 98 коп. основного боргу (безпідставно утримуваної передплати) за Договорами підряду № 2 та № 3 від 12.06.2017 і Договору підряду № 5 від 18.09.2017, що припинилися.
Ухвалою суду від 10.06.2020 позовну заяву залишено без руху, позивачу надано строк для усунення недоліків позовної заяви.
18.06.2020 позивачем надано до суду клопотання від 17.06.2020 про долучення до матеріалів справи доказів направлення на адресу відповідача позовної заяви та доданих до неї документів.
Ухвалою суду від 19.06.2020 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 16.07.2020, 11:00.
06.07.2020 відповідач до суду поштою надіслав відзив на позовну заяву б/н від 03.07.2020 (вх.№ 5659/20 від 06.07.2020), відповідно до якого просить суд в задоволенні позовних вимог відмовити за безпідставністю в частині не визнання позовних вимог.
16.07.2020 від позивача надійшла до суду відповідь на відзив на позовну заяву № 4 від 14.07.2020, відповідно до якого просить суд стягнути з відповідача 331 487,98 грн. основного боргу (безпідставно утриманої передплати) за договорами, що припинилися.
Ухвалою суду від 16.07.2020 продовжено строк розгляду справи у підготовчому провадженні та відкладено підготовче засідання на 03.09.2020, 11:00.
Представник позивача в судове засідання 03.09.2020 не прибув, проте 31.08.2020 подав до суду клопотання б/н (вх.№7588/20) від 31.08.2020, відповідно до якого просить суд розгляд справи проводити без участі представника позивача, а також просить завершити стадію підготовчого провадження та перейти до розгляду справи по суті.
Представник відповідача в судовому засіданні 03.09.2020 проти клопотання позивача не заперечував.
Ухвалою суду від 03.09.2020 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 24.09.2020, 11:20.
Представник відповідача в судове засідання 24.09.2020 не прибув, про час, дату та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.
В судовому засіданні 24.09.2020 відкрито розгляд справи по суті та судом зазначено, що порядок розгляду справи по суті визначено положеннями ГПК України.
Розгляд справи по суті розпочато із вступних слів представника позивача.
Ухвалою суду від 24.09.2020 відкладено розгляд справи по суті на 29.09.2020, 10:50 та запропоновано позивачу подати оригінали документів доданих до позовної заяви для огляду їх в судовому засіданні. Зазначена ухвала була надіслана позивачу електронною поштою на електронну адресу. Проте, зазначена ухвала була повернута на електронну адресу суду про що свідчить відповідний лист від 25.09.2020, який знаходиться в матеріалах справи.
Представник позивача в судове засідання 29.09.2020 не прибув, проте подав до суду 28.09.2020 клопотання б/н (вх.№ 8607/20 від 28.09.2020), відповідно до якого просить суд відкласти розгляд справи на іншу дату, у зв'язку з участю єдиного представника позивача в іншому судовому засіданні в Уманському міськрайонному суді що призначене на 29.09.2020. До заяви представником позивача додано лист-повістку № 12937 від 15.06.2020 та довіреність.
Вимоги ухвали суду від 24.09.2020 позивач не виконав оригінали документів доданих до позовної заяви для огляду їх в судовому засіданні не надав.
Ухвалою суду від 29.09.2020 відкладено розгляд справи по суті на 06.10.2020. Зобов'язано позивача повторно надати суду оригінали документів доданих до позовної заяви для огляду їх в судовому засіданні.
В судове засідання, призначене на 06.10.2020 прибув представник позивача, представник відповідача не прибув, проте надіслав клопотання, відновідно до якого просив суд розгляд справи провести без участі представника відповідача.
Враховуючи, що судом не визнавалася явка сторін в судове засідання обов'язковою, суд вважає за дольне проводити судове засідання 06.10.2020 без участі представника відповідача.
Представником позивача в судовому засіданні 06.10.2020 були надані на огляд оригінали та дублікати документів, які судом були оглянуті та співставлені з копіями які надані до позовної заяви. За результатами огляду судом було встановлено не відповідність наданих оригіналів та дублікатів, копії, яких додані до позовної заяви (крім 3 договорів підряду та 3 протоколів узгодження договірної ціни). Були надані інші документи.
Під час судового засідання 06.10.2020 суд з'ясував, що вимогу ухвали суду від 29.09.2020 позивачем не виконано, витребувані оригінали документів на вимогу суду не надано.
Розглянувши матеріали справи, подані документи та заслухавши пояснення представника позивача, суд приходить до наступних висновків:
Правовідносини суду з кожним учасником процесу підпорядковані досягненню головної мети - винесення законного та обґрунтованого рішення, а також створення особам, що беруть участь у справі, процесуальних умов для забезпечення захисту їх прав, а також прав та інтересів інших осіб.
Господарський процесуальний обов'язок сторони - це належна поведінка в господарському судочинстві, що вимагається та забезпечується процесуальним законом, а також кореспондує суб'єктивному процесуальному праву суду.
Процесуальні права надані законом тим особам, які беруть участь у процесі, для сприяння суду при розгляді справ, для сприяння їх правильному вирішенню, і кожного разу, коли сторона у справі вчиняє будь-яку процесуальну дію не з цією метою, а задля досягнення якихось сторонніх цілей (для введення суду в оману, для затягування розгляду, для створення перешкод опоненту) вона виходить за межі дійсного змісту свого права, тобто зловживає ним.
Так, Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що це роль національних судів організовувати судові провадження таким чином, щоб вони були без затримок та ефективними (див. рішення Суду у справі Шульга проти України, no. 16652/04, від 02.12.2010) і запобігання неналежній та такій, що затягує справу, поведінці сторін у цивільному процесі є завданням саме державних органів (див. рішення Суду у справі Мусієнко проти України, no. 26976/06, від 20.01.2011).
За приписами частин 1-3 статті 43 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Відповідно до п.4 ч.1 ст.226 ГПК України, господарський суд залишає позов без розгляду, якщо позивач без поважних причин не подав витребувані судом докази, необхідні для вирішення спору, або позивач (його представник) не з'явився у судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез'явлення не перешкоджає вирішенню спору.
Суд звертає увагу на те, що у розумінні наведених положень залишення позову без розгляду на підставі п.4 ч.1 ст.226 ГПК України можливе за умови, якщо суд позбавлений можливості вирішити спір по суті з вини позивача, який не подав без поважних причин витребувані згідно з ухвалами суду докази, необхідні для вирішення спору, або його представник не з'явився на виклик у засідання господарського суду чи не повідомив про причини неявки і його нез'явлення перешкоджає вирішенню спору. Тобто коли йдеться про ігнорування позивачем своїх процесуальних обов'язків і вимог суду, що унеможливлює розгляд господарським судом і вирішення спору по суті заявлених позовних вимог. При цьому, господарський суд має з'ясувати не тільки відсутність поважних причин, а також і те, яким чином неподання витребуваних судом доказів перешкоджає вирішенню спору та у чому полягають перешкоди для розгляду.
Приписами статей 73, 74, 76, 77, 86 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Приписами ч.ч. 1 та 4 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи не вчинення нею процесуальної дії.
Керуючись ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Ухвалами від 24.09.2020 та 29.09.2020 суд зобов'язував позивача надати оригінали документів, долучених до позовної заяви - для огляду.
Суд зазначає, що в тексті позовної заяви позивачем було зазначено «Оригінали доданих письмових доказів знаходяться в Позивача» (а.с. 7).
Одночасно суд зважає, що під час судового засідання 06.10.2020 судом встановлено, що позивачем не виконано вимоги ухвали суду від 24.09.2020 та 29.09.2020 в частині надання суду доказів, необхідних для розгляду даної справи, а саме оригіналів документів доданих до позовної заяви. Тоді як, відповідно до приписів ст. 326 ГПК України, яка визначає, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України.
Надані в судовому засіданні усні пояснення представника позивача про те, що витребувані документи представник не може подати в зв'язку з ненаданням їх йому довірителем, суд оцінює критично та вважає, що вимоги ухвали суду в частині надання доказів не виконані останнім без поважних причин.
Відсутність оригіналів документів не дає можливість суду встановити наявність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги.
Разом з тим, суд зазначає, що встановлені під час судового засідання 06.10.2020 обставини щодо відсутності у позивача визначених ухвалою суду від 24.09.2020 та ухвалою суду від 29.09.2020 доказів (невчинення останнім дій по їх наданню суду для огляду), позбавляє суд можливості прийняття рішення, яке б відповідало п.5 ст.236 ГПК України, відповідно до якої обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
При цьому, суд враховує, що відповідно до ч.2 ст.42 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи зобов'язані: виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи; з'являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов'язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом.
Таким чином, неподання витребуваних судом доказів, необхідних для вирішення спору, позбавляє суд можливості ухвалити рішення по суті позовних вимог.
При цьому, суд враховує, що відповідно до ст.79 ГПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Пунктом 4 ч.1 ст.226 ГПК України визначено, що суд залишає позов без розгляду, якщо позивач без поважних причин не подав витребувані судом докази, необхідні для вирішення спору, або позивач (його представник) не з'явився у судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез'явлення не перешкоджає вирішенню спору.
Враховуючи викладене, суд залишає позов фізичної особи - підприємця Шеховцової Валентини Миколаївни у справі № 920/568/20 без розгляду.
Згідно з ч. 2 ст. 226 ГПК України, про залишення позову без розгляду постановляється ухвала, в якій вирішуються питання про розподіл між сторонами судових витрат, про повернення судового збору з бюджету.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір», сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду, зокрема, в разі залишення заяви або скарги без розгляду (крім випадків, якщо такі заяви або скарги залишені без розгляду у зв'язку з повторним неприбуттям або залишенням позивачем судового засідання без поважних причин та неподання заяви про розгляд справи за його відсутності, або неподання позивачем витребуваних судом матеріалів, або за його заявою (клопотанням).
У зв'язку з тим, що підставою для винесення ухвали про залишення позову фізичної особи - підприємця Шеховцової Валентини Миколаївни без розгляду є неподання витребуваних судом доказів, та враховуючи положення п. 4 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір», сплачений судовий збір судом не повертається.
Принагідно суд роз'яснює, що відповідно до ч.4 ст. 226 ГПК Україна, особа, позов якої залишено без розгляду, після усунення обставин, що були підставою для залишення позову без розгляду, має право звернутися до суду повторно.
На підставі викладеного та керуючись п. 4 ч. 1 ст. 226, ст.ст. 42, 129, 185, 233, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов Фізичної особи - підприємця Шеховцової Валентини Миколаївни про стягнення грошових коштів залишити без розгляду.
Відповідно до статті 235 Господарського процесуального кодексу України ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом чи Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).
Ухвалу складено та підписано 08.10.2020.
Суддя С.В. Заєць