"08" жовтня 2020 р. Справа № 916/2309/20
Господарський суд Одеської області у складі:
судді Малярчук І.А.,
розглянувши у спрощеному провадженні без виклику сторін справу №916/2309/20 за позовом Акціонерного товариства Комерційного банку “Приватбанк” (01001, м. Київ, вул.Грушевського, 1 Д; адреса для листування: 49027, м.Дніпро, а/с 1800; адреса представника - Савіхіної А.М.: 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 50) до Фізичної особи - підприємця Рудницького Ігоря Олександровича ( АДРЕСА_1 ) про стягнення 107661,66грн.,
Стислий виклад позиції позивача, заперечень відповідача, заяв, клопотань, процесуальні дії суду:
Позивач позовні вимоги обґрунтовує тим, що 06.06.2013р. ФОП Рудницьким І.О. було підписано 06.06.2013р. заяву на відкриття банківського рахунку, заяву про приєднання до умов та правил надання банківських послуг, згідно яких відповідач приєднався до „Умов та правил надання банківських послуг”, тарифів банку, що розміщені в мережі Інтернет на сайті банку, які разом із заявою складають договір банківського обслуговування №б/н від 06.06.2013р. та взяв на себе зобов'язання виконувати умови договору. Так, відповідно до вказаного договору відповідачу було встановлено кредитний ліміт на поточний рахунок № НОМЕР_1 в електронному вигляді через встановлені засоби електронного зв'язку банку і клієнта, що визначено та врегульовано „Умовами та правилами надання банківських послуг”. Свої зобов'язання за договором позивач виконав в повному обсязі, надавши відповідачу кредит у сумі 12000грн., однак, останній його не повернув, проценти за його користування та комісію не сплатив, у зв'язку з чим банком нараховано пеню.
Відповідач правом на подання заперечення щодо розгляду справи в спрощеному провадженні без виклику сторін, відзиву на позов не скористався. За таких обставин, суд розглядає дану справу за наявними в ній матеріалами з врахуванням положень ч.2 ст.178, якими передбачено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. При цьому, суд враховує, що ухвалу суду від 10.08.2020р. судом було надіслано за адресою державної реєстрації відповідача, як підприємця, але вручено йому не було з поміткою відділення зв'язку про відсутність адресата за вказаною адресою.
Так, положення ч.1 ст.248 ГПК України визначають, що суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Отже, враховуючи, достатність у справі процесуальних заяв та доказів щодо їх правових позицій, суд дійшов висновку в контексті гарантій ст.6 ратифікованої Україною Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини 1950 року щодо розумного строку розгляду справи, про необхідність розгляду справи по суті за наявними матеріалами.
Ухвалою суду від 10.08.2020р. відкрито провадження у справі №916/2309/20, постановлено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Зміст спірних правовідносин, фактичні обставини справи та докази, на підставі яких судом встановлені обставини справи:
06.06.2013р. ФОП Рудницьким І.О. було підписано заяву про відкриття поточного рахунку на підставі якої клієнту було відкрито поточний рахунок в національній валюті, заяву про приєднання до умов та правил надання банківських послуг. Із змісту даних заяв вбачається, що ФОП Рудницький І.О. приєднався до “Умов та правил надання банківських послуг”, Тарифів Банку, що розміщені в мережі Інтернет на сайті http://ргіvatbank.ua, які разом із заявами складають Договір банківського обслуговування від 06.06.2013р. та взяв на себе зобов'язання виконувати умови Договору.
До справи позивач подав “Витяг з Умов та правил надання банківських послуг” в ПриватБанку. Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщений на сайті https://privatbank.ua/terms/.
Також до справи позивачем подано довідку про розміри встановлених кредитних лімітів №30606ODD0S0K6 від 09.07.2020р., відповідно до якої ФОП Рудницькому І.О. з 07.06.2013р. встановлено кредитний ліміт 7800грн., який 01.03.2014р. збільшено до 12000грн.
Згідно з наданим банком розрахунком, заборгованість ФОП Рудницького І.О. за кредитним договором станом на 30.06.2020р. складає 107661,66грн., із яких: 29403,25грн. - заборгованість по відсоткам за користування кредитом, 6872грн. - заборгованість по комісії за користування кредитом, 71386,41грн. пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором. Однак, у прохальній частині позову позивач заявив до стягнення лише заборгованість за кредитом в сумі 88000грн.
На підтвердження наявності кредитної заборгованості відповідача позивач подав до справи виписки по рахунку товариства за період з 07.06.2013р. по 30.06.2020р.
Розглянувши матеріали справи, оцінивши пояснення представника позивача, його мотивовану оцінку кожного аргументу щодо наявності підстав для задоволення чи відмови у позові, проаналізувавши нижченаведені норми чинного законодавства, суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.
За положеннями ч.ч.1, 2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Згідно ст.ст.626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Положеннями ст. 638 ЦК України, передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Відповідно до приписів ст. 639 ЦК України, договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі. Якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлена письмова форма, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами. Якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріальне посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.
За змістом ст.634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Згідно ст.1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Положеннями ст.1049 Цивільного кодексу України передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначеній родовими ознаками, у такій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Як передбачено ч.1 ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою ст.1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Згідно із ч.1 ст.633 ЦК України, публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
Згідно ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.
Відповідно до п.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч.ч.1, 2 ст.73, ч.ч.ч.1, 3 ст.74 ГПК України).
Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ч.2 ст.76, ч.1 ст.77, ч.ч.1, 2 ст.79 ГПК України).
Отже, позивач, обґрунтовуючи право вимоги в частині повернення кредитних коштів за договором від 06.06.2013р. посилався на “Умови та правила надання банківських послуг”. Названим документом, що наданий позивачем на підтвердження позовних вимог, визначені, в тому числі: пільговий період користування коштами, процентна ставка, права та обов'язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема пеня за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов'язань та їх розміри і порядок нарахування, та інші умови.
При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці “Умови та правила надання банківських послуг” розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до умов та правил надання банківських послуг ПриватБанку, до того ж вони дуже часто змінювались банком.
Надані позивачем Правила надання банківських послуг ПриватБанку, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов'язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останньою і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.
Наведених висновків суд дійшов з врахуванням правової позиції озвученої Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 03.07.2019р. по справі №342/180/17.
Таким чином, укладений 06.06.2013р. між сторонами кредитний договір у вигляді заяв про відкриття поточного рахунку, про приєднання до умов та правил надання банківських послуг, підписані відповідачем, не містять і строку повернення кредиту (користування ним), і відсоткової ставки, комісії, пені. Однак, враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ КБ “Приватбанк” не повернуті, а також вимоги частини другої статті 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, позивач вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов'язання виконати боржником обов'язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.
Наразі, додані до позову розрахунок заборгованості, банківська виписка за період з 07.06.2013р. по 30.06.2020р. вказують на те, що 30.06.2020р. відповідачем було здійснено погашення кредитної заборгованості в сумі 12000грн.
Враховуючи фактичне погашення відповідачем заборгованості по кредиту в сумі 12000грн., недоведеності та необґрунтованості заявлених до стягнення з відповідача 29403,25грн. заборгованості по відсоткам за користування кредитом, 6872грн. заборгованості по комісії за користування кредитом, 71386,41грн. пені за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором, позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача загалом 107661,66грн. не підлягають судом задоволенню у повному обсязі.
У попередньому орієнтовному розрахунку судових витрат позивач визначив, зокрема, сплату ним судового збору у розмірі 2102грн.
Згідно ч.1 ст.123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Положення п.2 ч.1 ст.129 ГПК України передбачають, що судовий збір покладається: у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи те, що позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню судом у повному обсязі, понесені позивачем витрати на оплату судового збору за подання до суду позову у даній справі відносяться за рахунок позивача.
Керуючись ст.ст.123, 124, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Відмовити повністю у задоволенні позову Акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" (01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1Д, код ЄДРПОУ 14360570) до Фізичної особи - підприємця Рудницького Ігоря Олександровича ( АДРЕСА_1 ) про стягнення 107661,66грн.
2. Понесені Акціонерним товариством комерційним банком "Приватбанк" (01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1Д, код ЄДРПОУ 14360570) витрати на оплату судового збору за подання позову до суду в сумі 2102грн. покласти на платника.
Рішення господарського суду набирає законної сили згідно зі ст.241 ГПК України, після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Відповідно до п.1 ст.256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 08 жовтня 2020 р.
Суддя І.А. Малярчук