02.10.2020 Справа № 914/3703/15
Господарський суд Львівської області, розглянувши матеріали заяви Акціонерного товариства “Оператор газорозподільної системи “Львівгаз” про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню
у справі № 914/3703/15
за позовом: Публічного акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України”, м. Київ
до відповідача: Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації “Львівгаз”, м. Львів
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Публічного акціонерного товариства “Укртрансгаз”, м. Київ
про стягнення 41259181,96 грн., з яких: 14368409,20 грн. основний борг, 14104866,31 грн. пеня, 2245849,92 грн. 3% річних, 10540056,53 грн. інфляційні втрати;
за зустрічним позовом: Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації “Львівгаз”, м. Львів
до відповідача: Публічного акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України”, м. Київ
про стягнення 193220539, 37 грн.
Суддя В.М. Артимович
секретар судового засідання Н.Р. Когут
За участю представників:
від заявника: Гарбузюк Р.О. - представник;
від позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом): Конопліцький І.В. - представник;
від третьої особи: Мельник О.С. - представник.
Акціонерним товариством “Оператор газорозподільної системи “Львівгаз” 18.11.2019 р. подано на розгляд суду заяву про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню (вх. № 3125/19). Просить визнати таким, що не підлягає виконанню наказ Господарського суду Львівської області від 14.11.2019 р. у справі № 914/3703/15, який виданий на виконання постанови Вищого господарського суду України від 09.11.2017 р. у справі № 914/3703/15 з врахуванням ухвали Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 09.09.2019 р.
Ухвалою від 20.11.2019 прийнято заяву Акціонерного товариства “Оператор газорозподільної системи “Львівгаз” про зупинення виконання та визнання наказу таким, що не підлягає виконанню (вх. № 3125/19 від 18.11.2019) у справі № 914/3703/15 до розгляду, зупинено виконання наказу Господарського суду Львівської області від 14.11.2019 р. № 914/3703/15 до розгляду заяви про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню (вх. № 3125/19 від 18.11.2019) по суті.
Ухвалою суду від 06.12.2019 зупинено провадження з розгляду Акціонерного товариства “Оператор газорозподільної системи “Львівгаз” про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню (вх. № 3125/19 від 18.11.2019), до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 910/10471/19.
Ухвалою від 29.05.2020 суд поновив провадження з розгляду заяви Акціонерного товариства “Оператор газорозподільної системи “Львівгаз” про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню (вх. № 3125/19 від 18.11.2019) та призначив її розгляд на 10.06.2020.
Ухвалами суду від 10.06.2020 р, 08.07.2020 на задоволення клопотання Акціонерного товариства “Оператор газорозподільної системи “Львівгаз” розгляд заяви відкладався у зв'язку з введення на території України карантину.
21.07.2020 представником Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз» подано клопотання про відкладення розгляду справи (вх. № 21334/20), в якому просить відкласти розгляд заяви на іншу дату після закінчення дії карантину.
22.07.2020 на електронну адресу суду від представника Акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” надійшло клопотання, в якому просить відмовити у задоволенні заяви АТ «Львівгаз» про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню.
Ухвалою суду від 22.07.2020 розгляд заяви відкладено на 23.09.2020.
27.07.2020 від представника Акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” надійшло клопотання з додатковими поясненнями щодо заяви.
23.09.2020 представником Акціонерним товариством «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз» подано на розгляд суду додаткові пояснення (вх. № 27548/20).
Ухвалою суду від 23.09.2020 розгляд заяви відкладено на 02.10.2020.
29.09.2020 на електронну адресу суду від представника Акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” надійшла відповідь на додаткові пояснення АТ «Львівгаз» від 22.09.2020.
01.10.2020 на електронну адресу суду від представника Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз» надійшло клопотання про долучення доказів до матеріалів справи, до якого долучено копію рішення Господарського суду Львівської області від 25.06.2020 у справі № 914/2450/19 та копію постанови Верховного суду від 14.07.2020 у справі № 910/10471/19.
В судове засідання 02.10.2020 з'явилися представники заявника, позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом) та третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача, надали пояснення. Представник АТ «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз» заяву підтримав повністю з підстав, викладених у заяві та додаткових поясненнях. Представник АТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» в судовому засіданні щодо задоволення заяви заперечив з підстав, викладених у запереченнях на заяву та письмових поясненнях.
Заслухавши представників учасників судового процесу, вивчивши та проаналізувавши обставини справи, заяву про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню та матеріали справи, суд зазначає наступне.
Рішенням Господарського суду Львівської області від 15.03.2016 у задоволенні первісного позову Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», нині назва Акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (далі - НАК «Нафтогаз України», Позивач) до Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Львівгаз», нині назва Акціонерне товариство «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз» (АТ «Львівгаз», Відповідач) про стягнення 41 259 181,96 грн відмовлено. Зустрічний позов АТ «Львівгаз» до НАК «Нафтогаз України» про стягнення 193 220 539,37 грн - задоволено повністю.
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 21.08.2017 у справі № 914/3703/15 апеляційну скаргу НАК «Нафтогаз України» задоволено частково. Рішення Господарського суду Львівської області від 08.02.2017 у справі № 914/3703/15 скасовано. Позовні вимоги НАК «Нафтогаз України» задоволено частково. Зустрічний позов АТ «Львівгаз» задоволено частково.
Постановою Вищого господарського суду України від 09.11.2017 у справі № 914/3703/15 касаційну скаргу НАК «Нафтогаз України» залишено без задоволення. Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 21.08.2017 у справі № 914/3703/15 змінено.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 09.09.2019 у справі № 914/3703/15 внесено виправлення до абзацу 7 резолютивної частини постанови Вищого господарського суду України від 09.11.2017 у справі № 914/3703/15, а саме: читати абзац 7 резолютивної частини постанови Вищого господарського суду України від 09.11.2017 таким чином: «Стягнути з Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Львівгаз» (вул. Золота, буд. 42, м. Львів, 79039; код ЄДРПОУ 03349039) на користь Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (вул. Б. Хмельницького, буд. 6, м. Київ, 01001; код ЄДРПОУ 20077720) 13 166 073,65 грн. пені, 2 042 031,08 грн. 3% річних та 10 540 056,53 грн. інфляційних втрат та 177 640,40 грн. судового збору за розгляд первісного позову».
На виконання постанови Вищого господарського суду України від 09.11.2017 у справі № 914/3703/15 з врахуванням ухвали Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 09.09.2019 у справі № 914/3703/15 Господарським судом Львівської області 14.11.2019 видано наказ про стягнення з Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Львівгаз» на користь Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» 13 166 073,65 грн пені, 2 042 031,08 грн 3% річних та 10 540 056,53 грн інфляційних втрат та 177 640,40 грн судового збору за розгляд первісного позову.
Відповідно до ч. 1 ст. 328 Господарського процесуального кодексу України суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню.
Заявник просить визнати таким, що не підлягає виконанню наказ Господарського суду Львівської області від 14.11.2019 у справі № 914/3703/15, який виданий на виконання постанови Вищого господарського суду України від 09.11.2017 у справі № 914/3703/15 з врахуванням ухвали Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 09.09.2019.
В обґрунтування заяви зазначає, що 15.11.2019 АТ “Львівгаз” здійснено оплату грошових коштів на виконання постанови Вищого господарського суду України від 09.11.2017, з урахуванням ухвали Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 09.09.2019 у справі № 914/3703/15 в сумі 2500797,69 грн на рахунки АТ «НАК «Нафтогаз України», що підтверджується платіжним дорученням від 15.11.2019 № 13590. Також стверджує, що заборгованість частково погашена шляхом вчинення АТ “Львівгаз” одностороннього правочину у вигляді заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог від 15.11.2019 № 790007.2-Сл-11801-1119. Вказаним правочином АТ «Львівгаз» зменшує заборгованість, яку має перед НАК «Нафтогаз України» згідно з постановою Вищого господарського суду України від 09.11.2017, з врахуванням ухвали Верховного Суду від 09.09.2019 у справі № 914/3703/15 на суму 23815180,41 грн, шляхом зарахування зустрічних зобов'язань НАК «Нафтогаз України» перед АТ «Львівгаз».
Заперечуючи щодо задоволення такої заяви, позивач за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом) стверджував, що у АТ «НАК «Нафтогаз України» відсутні зобов'язання перед АТ «Львівгаз» в сумі 23 815 180,41 грн, згідно з постановою Вищого господарського суду України від 09.11.2017 у справі № 914/3703/15 та згідно з постановою Північного апеляційного господарського суду від 25.03.2019 у справі № 910/11396/15, про які зазначає АТ «Львівгаз» у заяві від 15.11.2019, оскільки вказані зобов'язання АТ «НАК «Нафтогаз України» перед АТ «Львівгаз» в сумі 23 815 180,41 грн, припинені на підставі заяви НАК «Нафтогаз України» від 24.07.2019 № 39-4717/1.17-19 про припинення зобов'язання зарахуванням зустрічних однорідних вимог. Після визнання недійсним одностороннього правочину - заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог від 24.07.2019 № 39-4717/1.17-19 постановою Верховного Суду від 14.07.2020 у справі № 910/10471/19 АТ «НАК «Нафтогаз України» зазначило про відсутність зобов'язань перед АТ «Львівгаз» в сумі 23 815 180,41 грн згідно з постановою Вищого господарського суду України від 09.11.2017 у справі № 914/3703/15 та згідно з постановою Північного апеляційного господарського суду від 25.03.2019 у справі № 910/11396/15, про які зазначає АТ «Львівгаз» у заяві від 15.11.2019, оскільки вказана заборгованість погашена шляхом перерахування коштів на рахунки АТ «Львівгаз» згідно із платіжними дорученням від 17.07.2020 № 0000007353, № 0000007354, № 0000007355. Також АТ «НАК «Нафтогаз України» вказує, що постанова Вищого господарського суду України у справі № 914/3703/15 виконана в повному обсязі на підставі наказу Господарського суду Львівської області від 14.11.2019 № 914/3703/15 шляхом стягнення приватним виконавцем Пилипчуком В.Г. з АТ «Львівгаз» грошових коштів. Тому АТ «НАК «Нафтогаз України» вважає, що всі зобов'язання, включені до заяви АТ «Львівгаз» від 15.11.2019 № 790007.2-Сл-11801-1119 про припинення зобов'язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог погашені в повному обсязі шляхом перерахування сторонами грошових коштів.
Відповідно до ч. 2 ст. 328 Господарського процесуального кодексу України суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.
Отже, відповідно до положень ч. 2 ст. 328 ГПК України підставами для визнання виконавчого документа (наказу) таким, що не підлягає виконанню, є: а) його було видано помилково; б) якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням добровільним виконанням боржником чи іншою особою; в) з інших причин. Обов'язок боржника може припинитися з передбачених законом підстав.
Таким чином, для визнання наказу таким, що не підлягає виконанню, суду потрібно встановити або помилковість видачі наказу, або відсутність обов'язку боржника (крім примусового виконання), або інші причини неможливості виконання такого наказу.
Підстави припинення цивільно-правових зобов'язань визначені у главі 50 розділу першого книги 5 Цивільного кодексу України. Так, зобов'язання можуть припинятися внаслідок добровільного виконання обов'язку боржником поза межами виконавчого провадження, припинення зобов'язань переданням відступного, зарахуванням за домовленістю сторін, прощенням боргу, неможливістю виконання (матеріально-правові підстави).
Стаття 601 Цивільного кодексу України, зокрема, встановлює, що зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.
Так, як стверджує заявник та вбачається з матеріалів справи, Акціонерним товариством «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз» надіслано на адресу АТ «НАК «Нафтогаз України» заяву про припинення зобов'язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог від 15.11.2019 № 790007-Сл-11801-1119, відповідно до змісту якої АТ «Львівгаз» повідомляє НАК «Нафтогаз України» про припинення зобов'язань зі сплати заборгованості зарахуванням зустрічних однорідних вимог на суму 23 815 180,41 грн. Як вбачається із заяви АТ «Львівгаз» від 15.11.2019 року про припинення зобов'язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог, АТ «Львівгаз» має заборгованість перед АТ «НАК «Нафтогаз України» згідно постанови Вищого господарського суду України від 09.11.2017 року, з урахуванням Ухвали Верховного Суду у складі колегії судців Касаційного господарського суду від 09.09.2019 року, по справі №914/3703/15, на суму 26 315 978,10 грн. В свою чергу АТ «НАК «Нафтогаз України» має заборгованість перед АТ «Львівгаз» на суму 23 815 180,41 грн., а саме: - згідно з постановою Вищого господарського суду України від 09.11.2017 року по справі № 914/3703/15: 19 790 124,29 грн. заборгованості (сума заборгованості, яка стягнута згідно вказаної постанови, була зменшена на 7 911 859,82 грн. згідно заяви АТ «Львівгаз» про зарахування зустрічних однорідних вимог від 20.03.2018 року № БЮ07.2-СЛ-3045-0318); 29 634,53 грн. судового збору; 9 936,18 грн. судового збору за розгляд апеляційної скарги; - згідно з постановою Північного апеляційного господарського суду від 25.03.2019 року по справі № 910/11396/18: 3 841 431, 71 грн. основного боргу; 57 621,48 грн. судового збору та 86 432,22 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.
У статті 602 Цивільного кодексу України визначено випадки, коли не допускається зарахування зустрічних вимог, в тому числі, у випадках встановлених договором або законом.
При цьому вимоги, які можуть бути зараховані, мають відповідати таким умовам: 1) бути зустрічними (кредитор за одним зобов'язанням є боржником за іншим, а боржник за першим зобов'язанням є кредитором за другим); 2) бути однорідними (зараховуватися можуть вимоги про передачу речей одного роду, у зв'язку з чим зарахування як спосіб припинення зазвичай застосовується до зобов'язань по передачі родових речей, зокрема грошей). Правило про однорідність вимог поширюється на їх правову природу, але не стосується підстави виникнення такої вимоги. Отже, допускається зарахування однорідних вимог, які випливають із різних підстав (різних договорів тощо); 3) строк виконання щодо таких вимог настав, не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.
Таким чином, зарахування зустрічних однорідних вимог є способом припинення одночасно двох зобов'язань, в одному з яких одна сторона є кредитором, а інша - боржником, а в другому - навпаки (боржник у першому зобов'язанні є кредитором у другому). Також можливе часткове зарахування, коли одне зобов'язання (менше за розміром) зараховується повністю, а інше (більше за розміром) - лише в частині, що дорівнює розміру першого (меншого) зобов'язання.
Суд звертає увагу на те, що однією важливою умовою для здійснення зарахування зустрічних вимог - є безспірність вимог, які зараховуються, а саме, відсутність спору щодо змісту, умови виконання та розміру зобов'язань.
Судом встановлено, що рішенням Господарського суду Львівської області від 25.06.2020 у справі № 914/2450/19, яке набрало законної сили, відмовлено у задоволенні позову Акціонерного товариства Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” до Акціонерного товариства Оператор газорозподільної системи “Львівгаз” про визнання недійсним правочину, оформленого заявою від 15.11.2019 року про припинення зобов'язання зарахуванням зустрічних однорідних вимог. У даному рішенні встановлено, що вимоги позивача та відповідача, зазначені у заяві про припинення зобов'язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог від 15.11.2019 № 790007-Сл-11801-1119, є однорідними, строк виконання вимог настав, доказів неможливості зарахування зустрічних вимог, вказаних у заяві, матеріали справи не містять, рішення судів у справах № 914/3703/15, № 910/11396/18 набрали законної сили, а тому вимоги відповідача до позивача в сумі 23815180,41 грн та вимоги позивача до відповідача в сумі 23815180,41 грн є безспірними. Відтак, суд доходить висновку, що при підписанні відповідачем заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог від 15.11.2019 року не було порушено жодних вимог, встановлених статтями 203 і 601 ЦК України, і обґрунтування позивача не підтвердились встановленими обставинами справи.
Суд звертає увагу на те, що відповідно до ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Щодо преюдиційності встановленої обставини суд зазначає наступне:
Преюдиційність - обов'язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиційно встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки їх з істинністю вже встановлено у рішенні чи вироку і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами.
Правила про преюдицію спрямовані не лише на заборону перегляду фактів і правовідносин, які встановлені в судовому акті, що вступив в законну силу. Вони також сприяють додержанню процесуальної економії в новому процесі. У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження і оцінку. Усі ці дії вже здійснювалися у попередньому процесі, і їхнє повторення було б не лише недоцільним, але й неприпустимим з точки зору процесуальної економії.
Для рішень господарських судів важливою умовою преюдиціальності фактів, що містяться в рішенні господарського суду, є суб'єктний склад спору. Преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Немає винятків стосовно преюдиціальності фактів, що не входили у предмет доказування в раніше розглянутій справі. Якщо суд помилково включив факт у предмет доказування, це не позбавляє його властивостей преюдиціального факту в розгляді іншої справи. Преюдицію утворюють виключно лише ті обставини, які безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що знайшло відображення в мотивувальній частині судового акта. Лише згадувані, але такі, що не одержали оцінку суду, обставини не можуть розглядатися як встановлені судом і не набувають властивості преюдиціальності.
Враховуючи, що у даній справі приймають участь ті ж самі сторони, факти встановлені у рішенні Господарського суду Львівської області від 25.06.2020 є преюдиційними, а тому обставини правомірності одностороннього правочину, оформленого заявою від 15.11.2019 № 790007-Сл-11801-1119 про припинення зобов'язання зарахуванням зустрічних однорідних вимог у межах розгляду даної заяви не потребують доказування.
Також, як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження факту погашення заборгованості за наказом Господарського суду Львівської області від 14.11.2019 у справі № 914/3703/15 АТ «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз» долучено платіжне доручення № 13590 від 15.11.2019 р. про сплату АТ «Львівгаз» на користь АТ «НАК «Нафтогаз України» грошових коштів в сумі 2 500 797,69 грн, з призначенням платежу: оплата заборгованості за постановою ВГСУ від 09.11.2017, з урахуванням ухвали Верховного Суду від 09.09.2019, у справі № 914/3703/15.
Слід зазначити, що АТ «НАК «Нафтогаз України» не заперечує факту добровільної сплати АТ «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз» на користь АТ «НАК «Нафтогаз України» грошових коштів в сумі 2 500 797,69 грн.
Отже, враховуючи наведене, судом встановлено відсутність обов'язку боржника щодо оплати стягувачу Акціонерному товариству “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” заборгованості в сумі 25925801,66 грн згідно із наказом, виданим 14.11.2019 Господарським судом Львівської області у справі № 914/3703/15, визнання якого таким, що не підлягають виконанню, є предметом даної заяви.
Щодо тверджень АТ «НАК «Нафтогаз України» про відсутність зобов'язань перед АТ «Львівгаз» в сумі 23 815 180,41 грн на підставі заяви НАК «Нафтогаз України» від 24.07.2019 № 39-4717/1.17-19 про припинення зобов'язання зарахуванням зустрічних однорідних вимог, суд зазначає, що рішенням Господарського суду міста Києва від 02.12.2019 у справі № 914/10471/19 відмовлено у задоволенні позову Акціонерного товариства “Оператор газорозподільної системи “Львівгаз” до Акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” про визнання недійсним одностороннього правочину - заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог від 24.07.2019 № 39-4717/1.17-19. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 27.04.2020 у справі № 910/10471/19 залишено без змін рішення Господарського суду міста Києва від 02.12.2019 у справі № 914/10471/19. Постановою Верховного Суду від 14.07.2020 у справі №910/10471/19 скасовано рішення Господарського суду міста Києва від 02.12.2019 та постанову Північного апеляційного Господарського суду від 27.04.2020, ухвалено нове рішення, яким визнано недійсним односторонній правочин - заяву про зарахування зустрічних однорідних вимог від 24.07.2019 №39-4717/1.17-19.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що наказ Господарського суду Львівської області, виданий 14.11.2019 на виконання постанови Вищого господарського суду України від 09.11.2017 у справі № 914/3703/15 з врахуванням ухвали Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 09.09.2019 у справі № 914/3703/15, слід визнати таким, що не підлягає виконанню у зв'язку з встановленням судом відсутності обов'язку боржника з підстав, визначених ч. 2 ст. 328 ГПК України.
Суд вважає за необхідне зазначити, що згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини» і частиною 4 статті 11 Господарського процесуального кодексу України суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний із належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення ЄСПЛ у справах "Серявін та інші проти України", "Проніна проти України", "Руїс Торіха проти Іспанії").
Керуючись ст. ст. 234, 235, 328 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Заяву Акціонерного товариства “Оператор газорозподільної системи “Львівгаз” про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню (вх. № 3125/19 від 18.11.2019 р.) у справі № 914/3703/15 задоволити.
2. Визнати наказ Господарського суду Львівської області, виданий 14.11.2019 на виконання постанови Вищого господарського суду України від 09.11.2017 у справі № 914/3703/15 з врахуванням ухвали Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 09.09.2019 у справі № 914/3703/15, таким, що не підлягає виконанню.
Ухвала набирає законної сили в порядку та строк, передбачені ст.235 ГПК України.
Ухвала може бути оскаржена до Західного апеляційного господарського суду в порядку та в строки, передбачені ст. ст. 254-257 ГПК України.
Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по заяві, що розглядається - lv.arbitr.gov.ua/sud5015/.
Повний текст ухвали складено 08.10.2020.
Суддя В.М. Артимович