ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
08.10.2020Справа №910/9357/20
Суддя Господарського суду міста Києва Бойко Р.В., розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ті Ем Джі Лоджистікс"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "АВ-Лайн"
про стягнення 244 802,24 грн.,
У червні 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Ті Ем Джі Лоджистікс" звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "АВ-Лайн" про стягнення 244 802,24 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Товариством з обмеженою відповідальністю "Ті Ем Джі Лоджистікс" було надано Товариству з обмеженою відповідальністю "АВ-Лайн" згідно Договору №23/12-19 на організацію перевезень автомобільним транспортом від 23.12.2019 та акту здачі-приймання (надання послуг) №35 від 12.01.2020 послуги з перевезення вантажів вартістю 333 630,40 грн. Однак, за твердженнями позивача, відповідач виконав своє зобов'язання з оплати наданих послуг частково, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість у розмірі 173 630,40 грн.
Крім того, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх грошових зобов'язань позивач просить стягнути з нього пеню у розмірі 20 589,41 грн., інфляційні втрати у розмірі 3 950,07 грн., 3% річних у розмірі 3 224,76 грн. та штраф у розмірі 43 407,60 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.07.2020 відкрито провадження у справі №910/9357/20; вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін; визначено сторонам строк на подання заяв по суті спору.
Вказана ухвала суду від 06.07.2020 була надіслана відповідачу 08.07.2020, що підтверджується відтиском печатки про відправлення на зворотному боці ухвали, на адресу місцезнаходження, вказану у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: 02094, м. Київ, вул. Гната Хоткевича, буд. 2, літера А, офіс 17, та у відповідності до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення №0105474405822 була вручена Товариству з обмеженою відповідальністю "АВ-Лайн" 15.07.2020.
Пунктом 4 резолютивної частини ухвали Господарського суду міста Києва від 06.07.2020 встановлено відповідачу строк на подання відзиву з долученими до нього доказами та з доказами його направлення позивачу - протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали.
Пунктом 4 розділу X "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України (в редакції станом на дату постановлення даної ухвали) передбачалось, що строк, який встановлює суд у своєму рішенні, не може бути меншим, ніж строк карантину, пов'язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).
Однак, 17.07.2020 набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)", яким, зокрема, було викладено пункт 4 розділу X "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України в новій редакції.
Відповідно до чинної редакції пункту 4 розділу X "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином.
Пунктом 2 Розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" передбачено, що процесуальні строки, які були продовжені відповідно до пункту 4 розділу X "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України, пункту 3 розділу XII "Прикінцеві положення" Цивільного процесуального кодексу України, пункту 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" N 540-IX від 30 березня 2020 року, закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом. Протягом цього 20-денного строку учасники справи та особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цими кодексами), мають право на продовження процесуальних строків з підстав, встановлених цим Законом.
Тобто, встановлений ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.07.2020 у справі №910/9357/20 строк на подання Товариством з обмеженою відповідальністю "АВ-Лайн" відзиву закінчився 05.08.2020 (включно).
Відповідач своїм правом на подання відзиву на позов у визначений судом у відповідності до положень Господарського процесуального кодексу України строк не скористався.
За таких обставин, справа підлягає вирішенню за наявними матеріалами з огляду на приписи ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва встановив наступне.
23.12.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Ті Ем Джі Лоджистікс" (виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "АВ-Лайн" (замовник) укладено Договір на організацію перевезень автомобільним транспортом (надалі - Договір), у відповідності до п. 1.1 якого замовник доручає, а виконавець зобов'язується організовувати за рахунок замовника перевезення вантажів замовника вантажним транспортом на умовах, погоджених сторонами.
Маршрут перевезення, розмір винагороди виконавця та інші питання, що стосуються виконання цього Договору, встановлюються додатковою угодою або заявками (п. 1.2 Договору).
Пунктом 5.1 Договору передбачено, що всі розрахунки за цим Договором здійснюються в національній валюті України в безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на поточні рахунки сторін. Суми, зазначені в Договорі та додатках до нього в іноземній валюті, сплачуються в національній валюті України за курсом НБУ на зазначену дату в рахунку, якщо інше не погоджено сторонами в заявці на перевезення.
Згідно пункту 5.2 Договору послуги виконавця, а також витрати та інші платежі, що здійснюються виконавцем в інтересах замовника і пов'язані з виконанням цього Договору, оплачуються замовником на підставі виставлених рахунків, акту виконаних робіт та скан-копій ТТН/CMR протягом 7 робочих днів з моменту отримання замовником від виконавця зазначених документів шляхом направлення вказаних вище документів за допомогою електронного зв'язку або факсом. Акт вважається прийнятим, а перевезення виконане в повному обсязі і належним чином в разі підписання акту, а також не підписання або неповернення його замовнику протягом 5 днів з моменту отримання і не відправки претензій або зауважень до виконавця. В разі непідписання акту або невідправки його в зазначений термін, послуги вважаються виконаними в повному обсязі і належним чином.
У пункті 6.3 Договору сторонами погоджено, що за порушення термінів оплати замовник сплачує виконавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення платежів, а також компенсує курсову різницю за курсом НБУ на день виставлення рахунку. Сторони дійшли спільної згоди, що встановлений Господарським кодексом України шестимісячний строк нарахування штрафних санкцій на відносини сторін не застосовується і пеня може нараховуватись протягом одного року з моменту виникнення у сторони права на її нарахування.
За прострочення виконання своїх фінансових зобов'язань щодо сплати суми боргу понад 15 календарних днів, замовник додатково сплачує виконавцю одноразово штраф у розмірі 25% від суми заборгованості, а також курсову різницю з дня виставлення рахунку по день фактичної оплати (п. 6.18 Договору).
Термін дії цього Договору встановлюється з моменту його підписання обома сторонами і до 31.12.2020, але, в будь-якому випадку, до повного виконання сторонами зобов'язань за цим Договором (п. 9.1 Договору в редакції додаткової угоди від 23.12.2019).
23.12.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Ті Ем Джі Лоджистікс" (виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "АВ-Лайн" (замовник) укладено Додаткову угоду до Договору (надалі - Додаткова угода), згідно якої розділ 5 Договору доповнено пунктом 5.6, в якому сторони домовились про використання при виконанні умов Договору електронних документів для підтвердження викладених в них господарських операцій. Електронний документ повинен буди створеним (оформленим), підписаний за допомогою електронного цифрового підпису і переданий однією стороною договору другій стороні за допомогою системи M.E.Doc у відповідності до вимог законодавства України, зокрема, Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" і Закону України "Про електронні довірчі послуги". Рахунки за надані послуги направляються замовнику у вигляді електронного документу за допомогою системи M.E.Doc не пізніше 10 числа місяця, що слідує за звітним. При цьому, виставлення рахунків здійснюється виконавцем в строки та порядку, визначеному Договором (в електронному вигляді направляються замовнику електронною поштою), рахунки підлягають оплаті в порядку та на умовах Договору.
У пункті 2 Додаткової угоди вказано, що підписавши дану додаткову угоду, сторони підтверджують свій намір відмовитись від підписання і обміну актами наданих послуг на паперових носіях, а також від оформлення рахунків на паперових носіях.
На підтвердженнями конання своїх зобов'язань позивачем долучено до позовної заяви акт здачі-приймання робіт (надання послуг) №35 від 12.01.2020 на суму 333 630,40 грн.
Спір у справі виник у зв'язку із твердженнями Товариства з обмеженою відповідальністю "Ті Ем Джі Лоджистікс", що у Товариства з обмеженою відповідальністю "АВ-Лайн" наявна заборгованість за Договором з оплати послуг з перевезення вантажів у розмірі 173 630,40 грн. Крім того, у зв'язку з просточенням виконання відповідачем своїх грошових зобов'язань позивач вказує про наявність правових підстав для стягнення пені у розмірі 20 589,41 грн., інфляційних втрат у розмірі 3 950,07 грн., 3% річних у розмірі 3 224,76 грн. та штрафу у розмірі 43 407,60 грн.
Укладений сторонами Договір є договором перевезення вантажу, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 32 Господарського кодексу України та Глави 64 Цивільного кодексу України.
Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.
Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до ч. 1 ст. 307 Господарського кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
Частиною 2 ст. 307 Господарського кодексу України встановлено, що договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства.
Як вбачається із акту здачі-приймання робіт (надання послуг) №35 від 12.01.2020 позивачем було надано відповідачу послуги на суму 333 630,40 грн. На вказаний акт накладено електронні цифрові підписи директора Товариства з обмеженою відповідальністю "Ті Ем Джі Лоджистікс" ОСОБА_1 та генерального директора Товариства з обмеженою відповідальністю "АВ-Лайн" ОСОБА_2 .
Згідно пункту п. 1 Додаткової угоди сторони домовились, що електронний документ має повну юридичну силу, зумовлює виникнення прав та обов'язків для сторін, може бути поданий у візуальній формі до суду в якості належного доказу (у вигляді роздруківки із системи на паперовому носії) і визнається рівнозначним оригінальному документу, який складається на паперовому носії; в свою чергу електронний цифровий підпис за правовим статусом прирівнюється до власноручно виконаного підпису відповідної уповноваженої особи замовника і виконавця. Підтвердження передання електронного документу (відправки, одержання тощо) вважається належним підтвердженням фактичного приймання-передачі такого документу уповноваженими особами сторін і не потребує додаткового доведення.
За приписами ст. 8 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму.
З огляду на наведені приписи закону та враховуючи відсутність будь-яких заперечень відповідача, наданий позивачем акт здачі-приймання робіт (надання послуг) №35 від 12.01.2020 є належним підтверджуючим документом надання Товариством з обмеженою відповідальністю "Ті Ем Джі Лоджистікс" Товариству з обмеженою відповідальністю "АВ-Лайн" послуг з перевезення вантажів вартістю 333 630,40 грн.
У матеріалах справи відсутні будь-які докази наявності у відповідача заперечень з приводу обсягів та якості наданих позивачем згідно акту здачі-приймання робіт (надання послуг) №35 від 12.01.2020 послуг.
Статтею 916 Цивільного кодексу України визначено, що за перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти стягується провізна плата у розмірі, що визначається за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами. Якщо розмір провізної плати не визначений, стягується розумна плата.
Згідно із ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Пунктом 5.2 Договору визначено, що послуги виконавця, а також витрати та інші платежі, що здійснюються виконавцем в інтересах замовника і пов'язані з виконанням цього Договору, оплачуються замовником на підставі виставлених рахунків, акту виконаних робіт та скан-копій ТТН/CMR протягом 7 робочих днів з моменту отримання замовником від виконавця зазначених документів шляхом направлення вказаних вище документів за допомогою електронного зв'язку або факсом.
Враховуючи, що акт здачі-приймання робіт (надання послуг) №35 від 12.01.2020 був підписаний шляхом накладення електронного цифрового підпису генерального директора Товариства з обмеженою відповідальністю "АВ-Лайн" ОСОБА_2 22.01.2020, то у відповідності до п. 5.2 Договору та приписів ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України відповідач повинен був сплатити за надані згідно вказаного акту послуги у строк до 31.01.2020 (включно).
Позивач стверджує, а відповідач не скористався своїм правом на спростування таких тверджень, що позивачем частково та з простроченням було оплачено надані згідно акту здачі-приймання робіт (надання послуг) №35 від 12.01.2020 послуги в частині 160 000,00 грн., а саме: 03.04.2020 Товариством з обмеженою відповідальністю "АВ-Лайн" сплачено Товариству з обмеженою відповідальністю "Ті Ем Джі Лоджистікс" кошти у розмірі 50 000,00 грн., 08.05.2020 - кошти у розмірі 50 000,00 грн., 02.06.2020 - кошти у розмірі 30 000,00 грн., 05.06.2020 - кошти у розмірі 30 000,00 грн.
За приписами статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Частинами 1 та 2 статті 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом (ч. 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України).
Аналогічні приписи закріплені у ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України.
Таким чином, суд приходить до висновку, що у відповідача наявна заборгованість перед позивачем з оплати наданих згідно акту здачі-приймання робіт (надання послуг) №35 від 12.01.2020 послуг у розмірі 173 640,40 грн.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідач своїм правом на спростування обставин наявності у нього заборгованості перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Ті Ем Джі Лоджистікс" у розмірі 173 640,40 грн. не скористався.
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Зазначене також кореспондується з положеннями статей 525, 526 Цивільного кодексу України.
Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідачем не надано суду доказів сплати позивачу спірної суми коштів в якості оплати наданих згідно Договору послуг з перевезення вантажів у розмірі 173 640,40 грн., як і не наведено спростування розміру даної заборгованості.
У зв'язку з наведеним, суд, керуючись приписами ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, приходить до висновку, що замовник взятих на себе зобов'язань за Договором не виконав, вартість наданих йому послуг у визначений Договором строк не сплатив, у зв'язку з чим у Товариства з обмеженою відповідальністю "АВ-Лайн" виникла заборгованість перед позивачем у загальному розмірі 173 640,40 грн.
Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
За таких обставин, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Ті Ем Джі Лоджистікс" в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "АВ-Лайн" суми боргу у розмірі 173 640,40 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.
Крім того, позивач стверджує про наявність правових підстав для стягнення з відповідача пені у розмірі 20 589,41 грн., інфляційних втрат у розмірі 3 950,07 грн., 3% річних у розмірі 3 224,76 грн. та штрафу у розмірі 43 407,60 грн., нарахованих за прострочення Товариством з обмеженою відповідальністю "АВ-Лайн" своїх грошових зобов'язань у період з 01.02.2020 по 24.06.2020.
Судом встановлено, що відповідач обов'язку по сплаті коштів у визначений Договором строк не виконав, допустивши прострочення виконання зобов'язання, тому дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом або договорами відповідальності.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Товариством з обмеженою відповідальністю "АВ-Лайн" обставин, з якими чинне законодавство пов'язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов'язання, не наведено.
Пунктом 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).
У відповідності до норм частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Згідно ч. 2 ст. 549 Цивільного кодексу України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Пунктом 6.18 Договору передбачено, що за прострочення виконання своїх фінансових зобов'язань щодо сплати суми боргу понад 15 календарних днів, замовник додатково сплачує виконавцю одноразово штраф у розмірі 25% від суми заборгованості, а також курсову різницю з дня виставлення рахунку по день фактичної оплати.
Здійснивши перерахунок 25% від суми заборгованості (333 630,40 грн.) відповідача станом на 16.02.2020 (на 16 день прострочення відповідачем своїх грошових зобов'язань з оплати послуг згідно акту здачі-приймання робіт (надання послуг) №35 від 12.01.2020) та зважаючи на імперативність приписів ч. 1 ст. 14 Господарського процесуального кодексу України щодо обов'язку суду розглядати спір не інакше як в межах заявлених вимог, суд приходить до висновку, що вимога позивача про стягнення штрафу розмірі 43 407,60 грн. за прострочення виконання відповідачем зобов'язання за спірним Договором понад 15 календарних днів є правомірною та підлягає задоволенню.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання зобов'язання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).
Пунктом 6.3 Договору встановлено, що за порушення термінів оплати замовник сплачує виконавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення платежів, а також компенсує курсову різницю за курсом НБУ на день виставлення рахунку. Сторони дійшли спільної згоди, що встановлений Господарським кодексом України шестимісячний строк нарахування штрафних санкцій на відносини сторін не застосовується і пеня може нараховуватись протягом одного року з моменту виникнення у сторони права на її нарахування.
З наведеного пункту Договору вбачається, що сторонами було визначено розмір (подвійна облікова ставка НБУ), порядок нарахування пені (від суми заборгованості за кожен день прострочення платежів) та строк такого нарахування (протягом одного року), а відтак приписи ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, якими встановлено обмеження періоду нарахування штрафних санкцій піврічним терміном, у даному випадку не підлягають застосуванню.
Суд, здійснивши перерахунок заявленої до стягнення пені з урахуванням визначеного позивачем періоду - з 01.02.2020 по 24.06.2020 та дат, в які відповідачем частково сплачувалась заборгованість, та керуючись імперативними приписами ч. 1 ст. 14 Господарського процесуального кодексу України щодо обов'язку суду розглядати спір не інакше як в межах заявлених вимог, приходить до висновку, що вимога Товариства з обмеженою відповідальністю "Ті Ем Джі Лоджистікс" про стягнення пені у розмірі 20 589,41 грн. за прострочення виконання відповідачем зобов'язання за спірним Договором є правомірною та підлягає задоволенню.
Суд не застосовує правову позицію Верховного Суду України, наведену у постанові №6-2003цс15 від 21.10.2015, оскільки даного висновку Верховний Суд України дійшов за результатом розгляду цивільних спорів щодо боржників фізичних осіб за кредитними договорами, що не є подібними правовідносинами до правовідносин у даній справі щодо стягнення неустойки за порушення господарського зобов'язання за договором перевезення, які регулюються Господарським кодексом України.
Аналогійний висновок щодо неможливості застосування правової позиції Верховного Суду України, наведеної у постанові №6-2003цс15 від 21.10.2015, до господарських правовідносин наведений у постановах Верховного Суду від 08.08.2018 у справі №908/1843/17 та від 20.06.2018 у справі №911/2314/17.
Крім того, можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань передбачено частиною другою статті 231 Господарського кодексу України.
В інших випадках порушення виконання господарських зобов'язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 Цивільного кодексу України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 Господарського кодексу України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.
Аналогічна правова позиція наведена в постановах Верховного Суду від 09.02.2018 у справі №911/2813/17 та від 23.07.2019 у справі №910/7398/18, а відповідно до частини 4 статті 236 Господарського процесуального кодексу України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує відповідні висновки, викладені в постановах Верховного Суду.
Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Здійснивши перерахунок заявлених до стягнення 3% річних та інфляційних втрат з урахуванням визначеного позивачем періоду - з 01.02.2020 по 24.06.2020 та дат, в які відповідачем частково сплачувалась заборгованість, та керуючись імперативними приписами ч. 1 ст. 14 Господарського процесуального кодексу України щодо обов'язку суду розглядати спір не інакше як в межах заявлених вимог, приходить до висновку, що вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Ті Ем Джі Лоджистікс" про стягнення 3% річних у розмірі 3 224,76 грн. та інфляційних втрат у розмірі 3 950,07 грн. за прострочення виконання відповідачем зобов'язання за спірним Договором є правомірними та підлягають задоволенню.
За таких обставин позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Ті Ем Джі Лоджистікс" підлягають задоволенню повністю.
Щодо розподілу судових витрат на оплату судового збору.
За змістом пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" ставки судового збору за подання до господарського суду позовної заяви встановлюються у таких розмірах: майнового характеру - 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (станом на дату подання позову - від 2 102,00 грн. до 735 700,00 грн.).
Товариством з обмеженою відповідальністю "Ті Ем Джі Лоджистікс" у своїй позовній заяві було заявлено майнову вимогу про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "АВ-Лайн" заборгованості у загальному розмірі 244 802,24 грн., за розгляд якої підлягав оплаті судовий збір у розмірі 3 672,03 грн.
Отже, у відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати позивача на судовий збір, який підлягав сплаті за звернення до господарського суду із даним позовом, покладаються на відповідача.
В той же час, як вбачається із платіжного доручення №1838 від 23.06.2020 Товариством з обмеженою відповідальністю "Ті Ем Джі Лоджистікс" сплачено судовий збір за звернення до Господарського суду міста Києва із даним позовом у розмірі 3 672,04 грн.
Тобто, позивачем при зверненні до суду із даним позовом було надмірно сплачено судовий збір у сумі 0,01 грн.
Суд звертає увагу позивача, що останній вправі звернутись до суду з клопотанням про повернення з Державного бюджету України судового збору у розмірі 0,01 грн., проте в цій частині судовий збір не підлягає стягненню з відповідача.
Керуючись статтями 13, 74, 76, 79, 86, 129, 232, 236, 236-241, 252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва -
1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Ті Ем Джі Лоджистікс" задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "АВ-Лайн" (02094, м. Київ, вул. Гната Хоткевича, буд. 2, літера А, офіс 17; ідентифікаційний код 41166316) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ті Ем Джі Лоджистікс" (67500, Одеська обл., Лиманський р-н, селище міського типу Доброслав, проспект 40 річчя визволення, буд. 2Б; ідентифікаційний код 38368317) суму боргу у розмірі 173 630 (сто сімдесят три тисячі шістсот тридцять) грн. 40 коп., штраф у розмірі 43 407 (сорок три тисячі чотириста сім) грн. 60 коп., пеню у розмірі 20 589 (двадцять тисяч п'ятсот вісімдесят дев'ять) грн. 41 коп., 3% річних у розмірі 3 224 (три тисячі двісті двадцять чотири) грн. 76 коп. інфляційні втрати у розмірі 3 950 (три тисячі дев'ятсот п'ятдесят) грн. 07 коп. та судовий збір у розмірі 3 672 (три тисячі шістсот сімдесят дві) грн. 03 коп. Видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено 08.10.2020.
Суддя Р.В. Бойко