ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
30.09.2020Справа № 910/1478/20
Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Трофименко Т.Ю., при секретарі судового засідання Бабич М.А., розглянув у відкритому судовому засіданні справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергія і Газ Україна"
до Фонду державного майна України
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача, - Національна комісія, що здійснює держане регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, - Державне підприємство "Одеський нафтопереробний завод"
про зобов'язання вчинити дії,
Представники сторін:
від позивача: не з'явився,
від відповідача: Федорчук О.В.,
від третьої особи-1: не з'явився,
від третьої особи-2: не з'явився
До Господарського суду міста Києва надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергія і Газ Україна" до Фонду державного майна України про зобов'язання вчинити дії.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.02.2020 № 910/1478/20 позовну заяву залишено без руху, надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.
17.02.2020 до суду від позивача надійшла заява на усунення недоліків позовної заяви, до якої долучено позовну заяву в новій редакції.
Відповідно до поданої заяви позивач просить суд зобов'язати Фонд державного майна України забезпечити надання ТОВ "Енергія і Газ Україна" доступу до документів, які є власністю ТОВ "Енергія і Газ Україна", шляхом допуску керівника ТОВ "Енергія і Газ Україна" та уповноважених керівником осіб до приміщень, що знаходяться за адресою: м. Одеса, вул. Шкодова Гора, 1, 1/1, з можливістю вилучення документів ТОВ "Енергія і Газ Україна", що знаходяться у цих приміщеннях та витребовуються постановами НКРЕКП № 2101 та № 2102 від 07.10.2019 р., згідно з переліком.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач порушує право власності позивача на належне йому майно шляхом ненадання доступу до документів, які знаходяться у приміщеннях позивача за адресою: вул. Шкодова Гора, 1, 1/1, м. Одеса.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.02.2020 прийнято вказану позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/1478/20, справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження, залучено до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача, Національну комісію, що здійснює держане регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, залучено до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, Державне підприємство "Одеський нафтопереробний завод", підготовче засідання призначено на 18.03.2020.
12.03.2020 через відділ діловодства суду від відповідача надійшов відзив на позов.
16.03.2020 на електронну пошту суду надійшла заява позивача про проведення судового засідання в режимі відеоконференції, а у разі неможливості проведення відеоконференції - відкласти розгляд справи на іншу дату.
В підготовче засідання 18.03.2020 представники сторін не з'явилися.
Ухвалою Господарського суду міста Києва відкладено підготовче засідання у справі на 27.04.2020.
02.04.2020 через відділ діловодства суду від позивача надійшла відповідь на відзив.
В підготовче засідання 24.04.2020 з'явився представник позивача.
Суд, не виходячи до нарадчої кімнати, ухвалив задовольнити клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, відкласти підготовче засідання на 03.06.2020.
28.04.2020 через відділ діловодства надійшло клопотання відповідача про зупинення провадження у справі.
19.05.2020 через відділ діловодства надійшло клопотання позивача про проведення судового засідання у режимі відеоконференції з наданням можливості брати участь у судовому засіданні 03.06.2020 о 10:45 в режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів або шляхом доручення проведення відео конференції Одеському окружному адміністративному суду.
25.05.2020 на електронну пошту суду від позивача надійшли доповнення до клопотання про проведення судового засідання в режимі відеоконференції.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.05.2020 клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергія і Газ Україна" про проведення судового засідання у режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів задоволено, постановлено ровести підготовче засідання 03.06.2020 о 10:45 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням програмного забезпечення Microsoft Teams.
В підготовче засідання 03.06.2020 з'явився представник відповідача. Представник позивача не забезпечив свою участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.
Суд, не виходячи до нарадчої кімнати, ухвалив відкласти підготовче засідання на 24.06.2020.
18.06.2020 через відділ діловодства суду від відповідача надійшло клопотання про долучення доказів, а саме, копії інвентаризаційного опису необоротних активів конфіскованого майна станом на 30.03.2018.
24.06.2020 на електронну пошту суду від третьої особи-1 надійшли пояснення.
24.06.2020 на електронну пошту суду від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
В підготовче засідання 24.06.2020 з'явився представник відповідача, представники позивача та третіх осіб не з'явилися.
В підготовчому засіданні суд, не виходячи до нарадчої кімнати, постановив ухвалу про задоволення клопотання відповідача, визнання поважними причини пропуску строку для подання доказів та його поновлення, визнання обсягу доказів надмірним, долучення цих доказів до матеріалів справи.
Суд, не виходячи до нарадчої кімнати, ухвалив відмовити у задоволенні клопотання відповідача про зупинення провадження у справі.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.06.2020 продовжено строк підготовчого провадження у справі №910/1478/20 на 30 днів, відкладено підготовче засідання у справі на 05.08.2020.
26.06.2020 через відділ діловодства суду від третьої особи-1 надійшли пояснення.
05.08.2020 на електронну пошту суду від позивача надійшло клопотання про відкладення судового засідання.
В підготовче засідання 05.08.2020 з'явився представник відповідача.
Суд, не виходячи до нарадчої кімнати, ухвалив відмовити в задоволенні клопотання позивача про відкладення розгляду справи, через необґрунтованість.
Суд, не виходячи до нарадчої кімнати, ухвалив пояснення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, долучити до матеріалів справи.
Суд, не виходячи до нарадчої кімнати, ухвалив закрити підготовче провадження і призначити справу до судового розгляду по суті на 09.09.2020.
09.09.2020 на електронну пошту суду від позивача надійшло клопотання про відкладення судового засідання через участь в іншому судовому процесі.
В судове засідання 09.09.2020 з'явився представник відповідача.
Суд, не виходячи до нарадчої кімнати, ухвалив клопотання представника позивача задовольнити, відкласти судове засідання на 30.09.2020.
29.09.2020 на електронну пошту суду від позивача надійшло клопотання про відкладення судового засідання.
В судове засідання 30.09.2020 з'явився представник відповідача, представники позивача та третіх осіб не з'явилися, про час та місце судового засідання були повідомлені належним чином.
Розглянувши клопотання представника позивача про відкладення судового засідання з посиланням на продовження строку карантину до 31.10.2020, суд зазначає таке.
Частинами 2, 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з таких підстав: неявка в судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про направлення йому ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання; перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними; виникнення технічних проблем, що унеможливлюють участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, крім випадків, коли відповідно до цього Кодексу судове засідання може відбутися без участі такої особи; необхідність витребування нових доказів, у випадку коли учасник справи обґрунтував неможливість заявлення відповідного клопотання в межах підготовчого провадження.
Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі:
1) неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки;
2) повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки;
3) неявки представника в судове засідання, якщо в судове засідання з'явилася особа, яку він представляє, або інший її представник;
4) неявки в судове засідання учасника справи, якщо з'явився його представник, крім випадків, коли суд визнав явку учасника справи обов'язковою.
Оскільки наведені позивачем обставини (продовження строку карантину) не є підставою для відкладення судового засідання в розумінні наведених норм, а натомість, повторна неявка в судове засідання (незалежно від причин неявки) є підставою для розгляду справи за відсутності учасника справи, суд відмовляє у задоволенні клопотання позивача про відкладення розгляду справи.
Згідно з ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.
Зважаючи на те, що позивача та третіх осіб було належним чином повідомлено про дату, час та місце судового засідання, а їх неявка не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу по суті в цьому судовому засіданні за відсутності представників вказаних осіб.
В судовому засіданні представник відповідача заперечив проти позову та просив відмовити у його задоволенні у повному обсязі.
В судовому засіданні суд, в порядку статті 246 Господарського процесуального кодексу України, постановив окрему ухвалу щодо Харківської обласної державної адміністрації.
Відповідно до статті 233 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.
В судовому засіданні 30.09.2020 оголошено вступну та резолютивну частини рішення на підставі статті 240 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва
За Товариством з обмеженою відповідальністю "Енергія і Газ Україна" на праві власності було зареєстровано нерухоме майно, що знаходиться за адресою: вул. Шкодова Гора, 1/1, 1, м. Одеса.
Вироком Суворовського районного суду м. Одеси від 19.06.2017 у справі № 523/8045/17 затверджено угоду про визнання винуватості, укладену 16.06.2017 між ОСОБА_1 у присутності його захисника Мірошниченка Р.О. та прокурором відділу прокуратури Одеської області Бондаренком Д.Г., ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні злочинів, передбачених частиною 1 статті 255, частиною 4 статті 28 і частиною 3 статті 212, частиною 4 статті 28 і частиною 1 статті 366, частиною 4 статті 28, частиною 5 статті 27 і частиною 1 статті 364 КК, та призначено покарання, а також на підставі статей 96-1, 96-2 КК та частини 9 статті 100 КПК застосовано спеціальну конфіскацію шляхом звернення всього рухомого та нерухомого майна, земельної ділянки, належних ПАТ «Одеський нафтопереробний завод» (код ЄДРПОУ 00152282) та ТОВ «Енергія і газ України» (код ЄДРПОУ 34737717) у дохід держави в особі Кабінету Міністрів України.
Ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 21.07.2017 відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційними скаргами представника ПАТ «Одеський нафтопереробний завод» Сільницького І.В, директора компанії «Емпсон Лімітед» О.О.Будько , адвоката Поліщука С.М., який діє в інтересах ОСОБА_3 , представника ТОВ «Енергія і газ України» Тітомера Е.В. і повернуто їх представникам разом з усіма надісланими з ними матеріалами.
Постановою Верховного Суду від 26.06.2018 у справі № 523/8045/17 ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 21.07.2017 у кримінальному провадженні щодо ОСОБА_1 скасовано і призначено новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 13.09.2017 № 632-р «Про віднесення майнових комплексів публічного акціонерного товариства "Одеський нафтопереробний завод" і товариства з обмеженою відповідальністю "Енергія і Газ Україна" до сфери управління Фонду державного майна України» вирішено віднести майнові комплекси (рухоме та нерухоме майно, земельна ділянка), конфісковані у публічного акціонерного товариства "Одеський нафтопереробний завод" і товариства з обмеженою відповідальністю "Енергія і Газ Україна" до сфери управління Фонду державного майна України; Міністерству енергетики та вугільної промисловості разом з Фондом державного майна забезпечити проведення інвентаризації конфіскованого майна, яке передано на відповідальне зберігання та в оперативне управління державному підприємству «Укртранснафтопродукт»; Фонду державного майна за результатами проведеної інвентаризації прийняти конфісковане майно за актом приймання-передачі від державного підприємства «Укртранснафтопродукт».
11.06.2018 між Фондом державного майна України (орган управління) та Державним підприємством "Одеський нафтопереробний завод" (зберігач) укладено договір № 155/1 про відповідальне зберігання майна, за умовами якого зберігач приймає на себе зобов'язання щодо відповідального зберігання майна згідно з актом приймання-передачі від 11.06.2018 (Акт), що передано йому органом управління.
Відповідно до Акту приймання-передачі № 84 від 11.06.2018, підписаного Фондом державного майна України та Державним підприємством "Одеський нафтопереробний завод", Державне підприємство "Одеський нафтопереробний завод" передає, а Фонд державного майна України приймає майно, зазначене в інвентаризаційному описі необоротних активів від 03.03.2018, що був складений станом на 30.03.2018, та Фонд державного майна України передає на відповідальне зберігання в Державне підприємство "Одеський нафтопереробний завод" приймає на відповідальне зберігання майно, зазначене в інвентаризаційному описі необоротних активів від 03.03.2018, що був складений станом на 30.03.2018.
У період з 13.09.2019 по 19.09.2019 працівниками Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП) було проведено планову перевірку ліцензованої діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергія і Газ Україна» за період діяльності з 24.07.2015 по 31.12.2018, а саме: дотримання товариством Умов та Правил (ліцензійні умови) провадження господарської діяльності з виробництва теплової енергії на теплоелектроцентралях, ТЕС, АЕС, когенераційних установках та установках з використанням нетрадиційних або поновлюваних джерел енергії, затверджених постановою НКРЕКП від 26.04.2006 № 540 та Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з виробництва теплової енергії, затверджених постановою НКРЕКП від 22.03.2017 № 308.
За результатами проведення вказаної виїзної перевірки 19.09.2019 було складено Акти № 326 і № 327.
За результатами розгляду Акта планової перевірки № 327 від 19.09.2019 Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, у постанові № 2101 від 07.10.2019 встановлено, що Товариством з обмеженою відповідальністю «Енергія і Газ Україна» порушено Умови та Правила здійснення підприємницької діяльності з виробництва електричної енергії, затверджені постановою НКРЕКП віл 08.02.1996 № 3, та Ліцензійні умови провадження господарської діяльності з виробництва електричної енергії, затверджені постановою НКРЕКП від 22.03.2017 № 309, та постановлено застерегти Товариство з обмеженою відповідальністю «Енергія і Газ Україна» щодо недопущення надалі порушень ліцензійних умов з виробництва електричної енергії, а також зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Енергія і Газ Україна» у термін до 01.04.2020 надати до НКРЕКП та Відділу НКРЕКП у Одеській області належним чином завірені копії документів, а саме: наказів/положень про облікову політику, інвентарних карток обліку основних засобів, актів прийому-передачі основних засобів, бухгалтерських довідок про прибуття/зняття з балансу основних засобів виробництва електричної енергії, паспортів електрогенеруючого обладнання, протоколів і актів випробувань, бухгалтерських довідок та документального підтвердження обліку витрат при здійсненні діяльності з виробництва електричної енергії, протоколів засідань тендерного комітету, договорів на закупку, робіт, послуг, тощо.
За результатами розгляду Акта планової перевірки № 326 від 19.09.2019 Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, у постанові № 2102 від 07.10.2019 встановлено, що Товариством з обмеженою відповідальністю «Енергія і Газ Україна» Умови та Правила (ліцензійні умови) провадження господарської діяльності з виробництва теплової енергії на теплоелектроцентралях, ТЕС, АЕС, когенераційних установках та установках з використанням нетрадиційних або поновлюваних джерел енергії, затверджених постановою НКРЕКП від 26.04.2006 № 540 та Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з виробництва теплової енергії, затверджених постановою НКРЕКП від 22.03.2017 № 308, та постановлено застерегти Товариство з обмеженою відповідальністю «Енергія і Газ Україна» щодо недопущення надалі порушень Ліцензійних умов № 308, а також зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Енергія і Газ Україна» у термін до 01.04.2020 надати до НКРЕКП та Відділу НКРЕКП у Одеській області належним чином завірені копії документів, а саме: наказів/положень про облікову політику, актів інвентаризації основних засобів, актів прийому-передачі основних засобів з виробництва теплової енергії, документів щодо річних фондів оплати праці працівникам, задіяних у виробництві теплової енергії, актів готовності теплового господарства до роботи в осінньо-зимовий період, паспортів теплогенеруючого обладнання/котлів, протоколи і акти випробувань, оглядів і ремонтів, прийманняв експлуатацію, режимних карт теплогенеруючих установок тощо.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що документи, які НКРЕКП зобов'язало його надати у постановах НКРЕКП від 07.10.2019 № 2101 та № 2102, знаходяться у приміщеннях Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергія і Газ Україна» (м. Одеса, вул. Шкодова Гора, 1, 1/1), доступу до яких позивач не має, у зв'язку з недопуском ДП «Одеський нафтопереробний завод».
За твердженнями позивача, оскільки справа № 523/8045/17 перебуває у провадженні Кропивницького апеляційного суду, рішення у справі не прийнято, Товариство з обмеженою відповідальністю «Енергія і Газ Україна» є власником майна, що знаходиться за адресою: вул. Шкодова Гора, 1, 1/1, а також власником документів та інших товарно-матеріальних цінностей, які знаходяться в приміщеннях за указаною адресою.
Однак, відповіді на вимогу позивача у листі № 5-145 від 20.12.2019 про забезпечення надання доступу до документів ТОВ «Енергія і Газ Україна», які витребовуються постановами НКРЕКП від 07.10.2019 № 2101 та № 2102, та знаходяться у приміщеннях ТОВ «Енергія і Газ Україна» (м. Одеса, вул. Шкодова Гора, 1, 1/1), відповідач не надав, чим, на думку позивача, порушив право власності ТОВ «Енергія і Газ Україна».
Заперечуючи проти задоволення позовних вимог, відповідач зазначає, що позивачем не доведено, що спірні документи знаходяться у розпорядженні третьої особи чи відповідача. Крім того, Фонд державного майна України не порушив права позивача, позивачем обрано неефективний спосіб захисту.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд зазначає таке.
Відповідно до ч. 2, 3 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. До господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
Як встановлено у ст. 5 Господарського процесуального кодексу України, здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів (стаття 20 Господарського кодексу України).
Згідно зі статтею 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Під порушенням слід розуміти такий стан суб'єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб'єктивне право особи зменшилось або зникло як таке, порушення права пов'язане з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.
Таким чином, у розумінні закону, суб'єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.
За приписами процесуального законодавства захисту в господарському суді підлягає не лише порушене суб'єктивне право, а й охоронюваний законом інтерес.
Як роз'яснив Конституційний Суд України своїм рішенням від 01.12.2004 №18-рп/2004 у справі за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо офіційного тлумачення окремих положень частини першої статті 4 Цивільного процесуального кодексу України (справа про охоронюваний законом інтерес), поняття "охоронюваний законом інтерес", що вживається у частині першій статті 4 Цивільного процесуального кодексу та інших законах України у логічно-смисловому зв'язку з поняттям "права" (інтерес у вузькому розумінні цього слова), означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб'єктивного права; б) є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб'єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним. Поняття "охоронюваний законом інтерес" у всіх випадках вживання його у законах України у логічно-смисловому зв'язку з поняттям "права" має один і той же зміст.
У рішенні Конституційного Суду України дано офіційне тлумачення поняття "охоронюваний законом інтерес", як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.
Тобто інтерес позивача (у даному випадку стосовно визнання недійсним додаткового договору) має бути законним, не суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам та відповідати критеріям охоронюваного законом інтересу, офіційне тлумачення якого дано в резолютивній частині вказаного рішення Конституційного Суду України.
Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається з двох елементів: предмету і підстави позову.
Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, який являє собою одночасно спосіб захисту порушеного права, а підставою позову є факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу.
Позивачем є особа, яка подала позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. При цьому, позивач самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи, і в залежності від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту. Вирішуючи спір, суд надає об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначає, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.
Така позиція ґрунтується на тому, що під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб'єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов'язку зобов'язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб'єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв'язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав; під захистом легітимного інтересу розуміється відновлення можливості досягнення прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом.
Наведене узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 30.05.2018 у справі № 910/15567/17.
Отже, саме на Товариство з обмеженою відповідальністю "Енергія і Газ Україна" як позивача покладений обов'язок обґрунтувати суду свої вимоги поданими доказами, тобто довести, що його права та інтереси дійсно порушуються, оспорюються чи не визнаються, а тому потребують захисту.
Обов'язок доказування та подання доказів відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.
Відповідно до ст. 533 Кримінального процесуального кодексу України вирок або ухвала суду, які набрали законної сили, обов'язкові для осіб, які беруть участь у кримінальному провадженні, а також для усіх фізичних та юридичних осіб, органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх службових осіб, і підлягають виконанню на всій території України.
Частинами 1, 2 ст. 532 Кримінального процесуального кодексу України, вирок або ухвала суду першої інстанції, ухвала слідчого судді, якщо інше не передбачено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Судові рішення суду апеляційної та касаційної інстанцій, Верховного Суду України набирають законної сили з моменту їх проголошення. (ч. 4 ст. 532 Кримінального процесуального кодексу України)
Згідно з ч. 1 ст. 96-1 Кримінального процесуального кодексу України, спеціальна конфіскація полягає у примусовому безоплатному вилученні за рішенням суду у власність держави грошей, цінностей та іншого майна у випадках, визначених цим Кодексом, за умови вчинення умисного злочину або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого Особливою частиною цього Кодексу, за які передбачено основне покарання у виді позбавлення волі або штрафу понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а так само передбаченого частиною першою статті 150, статтею 154, частинами другою і третьою статті 159 1, частиною першою статті 190, статтею 192, частиною першою статей 204, 209 1, 210, частинами першою і другою статей 212, 212 1, частиною першою статей 222, 229, 239 1, 239 2, частиною другою статті 244, частиною першою статей 248, 249, частинами першою і другою статті 300, частиною першою статей 301, 302, 310, 311, 313, 318, 319, 362, статтею 363, частиною першою статей 363 1, 364 1, 365 2 цього Кодексу.
Матеріалами справи підтверджується, що вироком Суворовського районного суду м. Одеси від 19.06.2017 у справі № 523/8045/17, зокрема, застосовано спеціальну конфіскацію шляхом звернення всього рухомого та нерухомого майна, земельної ділянки, належних ПАТ «Одеський нафтопереробний завод» та ТОВ «Енергія і газ України» у дохід держави в особі Кабінету Міністрів України.
За наслідками апеляційного оскарження вказаного вироку в частині спеціальної конфіскації ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 21.07.2017 у справі № 523/8045/17 відмовлено у відкритті апеляційного провадження.
Згідно з ч. 1 ст. 3 Закону України «Про управління об'єктами державної власності» об'єктами управління державної власності є, зокрема, безхазяйне та конфісковане майно, що переходить у державну власність за рішенням суду.
Відповідно до ст. 5 Закону України «Про управління об'єктами державної власності» Кабінет Міністрів України є суб'єктом управління, що визначає об'єкти управління державної власності, стосовно яких виконує функції з управління, а також об'єкти управління державної власності, повноваження з управління якими передаються іншим суб'єктам управління, визначеним цим Законом. Здійснюючи управління об'єктами державної власності, Кабінет Міністрів України, зокрема, визначає органи виконавчої влади та державні колегіальні органи, які здійснюють функції з управління об'єктами державної власності.
Прядок визначення суб'єкта управління об'єктами, що повернуті у власність держави, та іншим майном, суб'єкт управління якого не визначений, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 07.10.2015 № 817, встановлює механізм визначення суб'єкта управління об'єктами державної власності, якому передаються повноваження щодо управління майном, що повернуте у власність держави, та іншим державним майном, суб'єкт управління якого не визначений, зокрема, майном, що повернуте у власність держави та/або потребує визначення суб'єкта управління об'єктами державної власності (крім об'єктів приватизації у разі розірвання або визнання недійсними договорів купівлі-продажу таких об'єктів).
До суб'єктів управління об'єктами державної власності, згідно зі ст. 4 Закону України «Про управління об'єктами державної власності», з-поміж інших належить Фонд державного майна.
У зв'язку з наведеним, розпорядженням Кабінету Міністрів України від 13.09.2017 № 632-р «Про віднесення майнових комплексів публічного акціонерного товариства "Одеський нафтопереробний завод" і товариства з обмеженою відповідальністю "Енергія і Газ Україна" до сфери управління Фонду державного майна України» вирішено віднести майнові комплекси (рухоме та нерухоме майно, земельна ділянка), конфісковані у публічного акціонерного товариства "Одеський нафтопереробний завод" і товариства з обмеженою відповідальністю "Енергія і Газ Україна" до сфери управління Фонду державного майна України; Міністерству енергетики та вугільної промисловості разом з Фондом державного майна забезпечити проведення інвентаризації конфіскованого майна, яке передано на відповідальне зберігання та в оперативне управління державному підприємству «Укртранснафтопродукт»; Фонду державного майна за результатами проведеної інвентаризації прийняти конфісковане майно за актом приймання-передачі від державного підприємства «Укртранснафтопродукт».
На виконання вказаного розпорядження на підставі наказу ФДМУ від 09.11.2017 № 1694 проведено інвентаризацію конфіскованого майна, яке передане на відповідальне зберігання та в оперативне управління ДП «Укртранснафтопродукт» та знаходиться у відокремленого підрозділу ДП «Укртранснафтопродукт» за адресою: м. Одеса, вул. Шкодова гора 1/1, станом на 30.03.2018, за наслідками чого 30.03.2018 складено Інвентаризаційний опис необоротних активів (основні засоби, нематеріальні активи, капітальні інвестиції). Копію цього опису надав для долучення до матеріалів справи відповідач.
Надалі 11.06.2018 Фонд державного майна України передав вказане в Інвентаризаційному описі від 30.03.2018 майно на відповідальне зберігання Державному підприємству "Одеський нафтопереробний завод" на підставі договору № 155/1 про відповідальне зберігання майна від 11.06.2018 та за Актом приймання-передачі № 84 від 11.06.2018.
Отже, з наведеного вбачається, що після набрання законної сили вироком Суворовського районного суду м. Одеси від 19.06.2017 у справі № 523/8045/17 у зв'язку з відмовою Апеляційного суду Одеської області у відкритті апеляційного провадження за ухвалою від 21.07.2017 у справі № 523/8045/17 було здійснено процедуру спеціальної конфіскації органами та у спосіб, встановлений наведеними правовими актами.
Водночас, постановою Верховного Суду від 26.06.2018 у справі № 523/8045/17 ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 21.07.2017 у кримінальному провадженні щодо ОСОБА_1 скасовано і призначено новий розгляд у суді апеляційної інстанції. На момент вирішення даного спору справа № 523/8045/17 перебуває на апеляційному розгляді в Апеляційному суді Кіровоградської області.
Однак, на даний час конфісковане майно перебуває в управлінні Фонду державного майна України та на зберіганні Державного підприємства "Одеський нафтопереробний завод", незаконність вказаної конфіскації наразі не встановлена, розпорядження Кабінету Міністрів України від 13.09.2017 № 632-р чинне.
Разом з тим, наданий відповідачем Інвентаризаційний опис необоротних активів (основні засоби, нематеріальні активи, капітальні інвестиції) від 30.03.2018 не містить у своєму переліку документів, вказаних у постановах НКРЕКП від 07.10.2019 № 2101 і № 2102 та у позові.
Жодних належних та допустимих доказів відповідно до статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, які б підтверджували, що вказані позивачем документи знаходились у приміщеннях Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергія і Газ Україна", переданих в управління Фонду держаного майна України, та на даний час перебувають у його розпорядженні, позивачем подано не було. При цьому, висновки постанов НКРЕКП від 07.10.2019 № 2101 та № 2102 також підтверджують такі обставини.
Отже, наявність спірних документів в управлінні відповідача та їх перебування у приміщеннях за адресою: м. Одеса, вул. Шкодова Гора, 1, 1/1, ґрунтуються виключно на власних твердженнях позивача.
З огляду на викладене, підстави стверджувати, що Фонд державного майна України порушує права позивача, відсутні.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Зважаючи на вищенаведене, позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.
На підставі викладеного, керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236 - 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
У задоволенні позову відмовити повністю.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північного апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Дата складання та підписання повного тексту рішення: 08.10.2020
Суддя Т. Ю. Трофименко