ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
29.09.2020Справа № 904/9906/17
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Феном Вест", м. Дніпро
до відповідача-3 Міністерства оборони України, м. Київ
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Публічне акціонерне товариство акціонерний банк "Південний";
про зміну умов договору № 286/1/17/23 від 22.06.2017 року, -
за участю Військової прокуратури Дніпропетровського гарнізону Південного регіону України
суддя Морозов С.М.
За участю представників сторін:
від позивача: Новікова В.О. (адвокат за ордером мерії КС№705452 від 10.01.2020 року);
від відповідача: Ніколова В.М. (представник за довіреністю №220/652/д від 14.12.2019 року);
від третьої особи: не з'явились;
від прокуратури: не з'явились.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Газтрейд" звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до департаменту державних закупівель та постачання матеріальних ресурсів міністерства оборони України про зміну умов договору від 22.06.2017 № 286/1/17/23.
Позовні вимоги мотивовані наявністю підстав для внесення змін до укладеного між позивачем та міністерством оборони в особі департаменту державних закупівель та постачання матеріальних ресурсів договору №286/1/17/23 від 22.06.2017 в частині термінів постачання продукції до 26.12.2017, оскільки мала місце істотна зміна обставин, які не залежали від позивача.
Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 28.11.2017 позовну заяву прийнято до розгляду та порушено провадження у справі № 904/9906/17. Вказаною ухвалою суд залучив до участі у справі публічне акціонерне товариство акціонерний банк "Південний" в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача.
Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 12.12.2017 суд залучив до участі у справі товариство з обмеженою відповідальністю "Трейд Коммодіті" в якості відповідача-2 та міністерство оборони України в якості відповідача-3.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 14.12.2017 у справі №904/9906/17 позов задоволено частково.
Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 24.05.2018 рішення господарського суду Дніпропетровської області від 14.12.2017 у справі №904/9906/17 скасовано. Справу №904/9906/17 направлено на розгляд до Господарського суду міста Києва з підстав наявності в суб'єктному складі даної справи в якості одного із відповідачів центрального органу виконавчої влади.
Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 04.06.2018 справу №904/9906/17 передано на розгляд до господарського суду м. Києва.
Рішенням Господарського суду міста Києва (суддя Балац С.В.) від 05.12.2018 у справі №904/9906/17 в задоволенні позову відмовлено.
Постановою Північного апеляційного господарського суду (колегія суддів у складі: Мартюк А.І., Зубець Л.П., Калатай Н.Ф.) від 06.03.2019 рішення Господарського суду міста Києва від 05.12.2018 було скасовано, позов задоволено частково, внесено зміни до Договору про постачання для державних потреб нафти і дистилятів (бензин) для техніки спеціального призначення (за кошти Державного бюджету України) №286/1/17/23 від 22.06.2017, укладеного між Міністерством оборони України та Товариством з обмеженою відповідальністю "Газтрейд", встановивши строк постачання продукції до 26.12.2017. В частині позовних вимог щодо набрання чинності змін до договору №286/1/17/23 від 22.06.2017 з 17.10.2017 відмовлено. Окрім того, стягнуто з Міністерства оборони України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Оптімус Конекшн" судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 800,00 грн та судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 1 200,00 грн.
Постановою Верховного Суду від 21.05.2019 у даній справі рішення Господарського суду міста Києва від 05.12.2018 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 06.03.2019 у справі №904/9906/17 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.06.2019 справу №904/9906/17 передано на розгляд судді Морозову С.М.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 18.06.2019 справу прийнято до свого провадження суддею Морозовим С.М., розгляд справи постановлено здійснювати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 06.08.2019.
17.07.2019 року від Військової прокуратури Дніпропетровського гарнізону Південного регіону України до суду надійшли пояснення, в яких зазначено, що сторонами договір було укладено добровільно, строки виконання зобов'язань були визначені договором, тому з моменту заключення договору, а саме з 22.06.2017 року у позивача було достатньо часу для повного та своєчасного виконання своїх зобов'язань щодо постачання товару. Також військова прокуратура звертає увагу суду на те, що спірний Договір укладено між МОУ та ТОВ «Газтрейд», а участь третіх осіб в договорі не передбачена, а тому, відповідно до п. 6.3.6. Договору постачальник несе всі ризики, яких зазнати до моменту поставки продукції.
26.07.2019 року позивачем подано до суду пояснення в яких ним зазначено, що після підписання та укладення договору мала місце істотна зміна обставин, якими позивач керувався при прийнятті рішення щодо укладення договору, і які суттєво впливають на баланс інтересів сторін.
В підготовчому засіданні 06.08.2019 судом було оголошено перерву до 08.10.2019.
В підготовчому засіданні 08.10.2019 судом було продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та оголошено перерву до 26.11.2019.
В підготовчих засіданнях 26.11.2019 та 28.01.2020 судом оголошувались перерви до 28.01.2020 та до 04.02.2020 відповідно.
03.02.2020 до суду надійшла позовна заява третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору - Товариства з обмеженою відповідальністю "Трейд Коммодіті" до Міністерства оборони України та Товариства з обмеженою відповідальністю "Феном Вест" про визнання недійсним договору №286/1/17/23 про постачання для державних потреб бензину А-80А-ДЗ, укладеного 22.06.2017 між Міністерством оборони України та Товариством з обмеженою відповідальністю "Газтрейд", правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю "Феном Вест".
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.02.2020 постановлено повернути позовну заяву третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору Товариства з обмеженою відповідальністю "Трейд Коммодіті" з додатками без розгляду.
В підготовчому засіданні 04.02.2020 судом було оголошено перерву до 17.03.2020.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.03.2020 було замінено позивача у справі №904/9906/17 Товариство з обмеженою відповідальністю "Оптімус Конекшн" на його правонаступника - Товариство з обмеженою відповідальністю "Феном Вест" та відкладено підготовче засідання до 21.04.2020.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.04.2020 в порядку ст.ст. 120-121 ГПК України учасників справи було повідомлено про відкладення підготовчого засідання до 26.05.2020.
В підготовче засідання 26.05.2020 представники позивача, прокуратури та третьої особи не з'явились, про час та місці повідомлені належним чином, проте до суду від представника позивача надійшла заява про проведення засідання без його участі, закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.
26.05.2020 року судом було ухвалено закрити підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 14.07.2020 року.
В судовому засіданні 14.07.2020 року судом було оголошено перерву до 29.09.2020 року.
В судове засідання 29.09.2020 року представники третьої особи та військової прокуратури не з'явились, про причини неявки суд не повідомили, про час та місце судового розгляду були повідомлені належним чином.
В судовому засіданні 29.09.2020 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
У засіданнях здійснювалась фіксація судового процесу технічним засобами у відповідності до статті 222 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -
07.04.2017 Департамент державних закупівель та постачання матеріальних ресурсів в електронній системі закупівель Prozorro на сайті https://prozorro.gov.ua розміщене оголошення про проведення відкритих торгів UA-2017-04-07-002292-b на закупівлю нафти та дистилятів (бензин).
У розділі 13 вказаного оголошення зазначено, що датою і часом закінчення періоду подання тендерних пропозицій є 10.05.2017.
Станом на дату розміщення оголошення - 07.04.2017 у розділі 9 щодо кожного лоту оголошення під назвою "Строк поставки товарів, виконання робіт чи надання послуг" Відповідачем було висунуто умови щодо строків доставки товару, а саме - до 30.10.17.
Після проведення аукціону, тендерний комітет Міноборони зафіксував своє рішення щодо прийняття пропозицій позивача за лотами 2, 3 щодо закупівлі нафти і дистилятів (09130000-9) (бензин автомобільний А-80 - Євро - 4 - Е 5) 4 лоти за процедурою відкритих торгів, а також визначив переможцем процедури відкритих торгів нафти і дистилятів 4 лоти (витяг з протоколу від 08.06.17 №75/169/13).
У пунктах 6, 8 вказаного витягу з протоколу зазначено, що відповідно до вимог частини першої статті 32 Закону України "Про публічні закупівлі" тендерним комітетом вирішено оприлюднити на веб-порталі Уповноваженого органу повідомлення про намір укласти договори з позивачем за лотами 2, 3 щодо закупівлі нафти і дистилятів (09130000-9) (бензин автомобільний А-80 - Євро -4- Е 5 або еквівалент) 4 лоти та у строк не раніше ніж через 10 днів та не пізніше через 20 днів з дня оприлюднення на веб-порталі Уповноваженого органу повідомлення про намір укласти договори щодо закупівлі нафти і дистилятів (09130000-9) (бензин автомобільний А-80 - Євро - 4-Е 5 або еквівалент) 4 лоти.
08.06.2017 на веб-порталі Уповноваженого органу було розміщено повідомлення Департаменту державних закупівель та постачання матеріальних ресурсів Міноборони про намір укласти договір з переможцем процедури закупівлі - ТОВ "Газтрейд" за лотом 2 (09132000 - 3) бензин (бензин автомобільний А-80 - Євро 4 - Е5 або еквівалент).
22.06.2017 укладено Договір №286/1/17/23 про постачання для державних потреб нафти і дистилятів (бензин), для техніки спеціального призначення (за кошти Державного бюджету України) (надалі - Договір, спірний правочин), відповідно до умов пункту 1.1 якого Товариство з обмеженою відповідальністю «Газтрейд» (правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «Оптімус Конекшн», а в подальшому Товариство з обмеженою відповідальністю «Феном Вест»), як постачальник, зобов'язався поставити у 2017 році нафти і дистилятів (бензин) (лот 2 бензин автомобільний А-80-Євро4-Е5 або еквівалент, а саме еквівалент паливо моторне альтернативне А-80А-ДЗ) (далі - продукція) для потреб Відповідача згідно з специфікацією, а замовник забезпечити приймання продукції та її оплату в асортименті, кількості, у строки і за цінами згідно з нижчевикладеною специфікацією: паливо моторне альтернативне А-80А-ДЗ (61-013-2969), строк постачання до 30.10.2017 включно, 3,500 тон на загальну суму 76 679 400,00 грн.
Згідно з пунктом 10.1 Договору він набирає чинності з дати його підписання сторонами і діє до 31.12.2017, а в частині проведення розрахунків до повного їх завершення.
З метою здійснення поставок палива моторного альтернативного А-80А, позивачем як покупцем укладено Договір поставки №2306 від 23.06.2017 року з постачальником - Товариством з обмеженою відповідальністю "Трейд Комодіті", який є виробником палива відповідно до технічних умов ТУ У 24.6-32869581-003:2012 паливо моторне альтернативне А-80А для інжекторних та карбюраторних двигунів, уведені в дію 22.02.2013.
Згідно з вказаними технічними умовами, ТОВ "Трейд Коммодіті" для виробництва палива необхідно було використовувати сировину - газовий конденсат, який останнє у свою чергу, придбавав у постачальника - Товариства з обмеженою відповідальністю "Хімпродторг ЛТД" за укладеним між вказаними підприємствами Договором поставки №2706 від 27.06.2017. ТОВ "Хімпродторг ЛТД" закуповувало газовий конденсат для виробництва палива за зовнішньоекономічним контрактом № РЕG-КРТ-010817, укладеним 01.08.2017 з компанією "Реtro Energy Group Limited" (м. Дубаї, Арабські Емірати).
ТОВ "Хімпродторг ЛТД" за вказаним договором здійснило придбання та ввезення на територію України газового конденсату, але при поданні товару до митного оформлення за вантажною митною декларацією №UА504120/2017/105963, ТОВ "Хімпродторг ЛТД" отримало від митних органів відмову в оформленні вантажу для його ввезення в Україну, що підтверджується Карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 14.08.2017 №UA504120/2017/00023.
У подальшому ТОВ "Хімпродторг ЛТД" вжито заходів, направлених на відновлення своїх прав та інтересів, та постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.08.2017 у справі № 804/5227/17 рішення Миколаївської митниці ДФС було визнано протиправним та скасовано.
04.09.2017 позивач направив лист № 09/04 до ТОВ "Трейд Коммодіті" щодо строків поставки бензину А-80А-ДЗ з договором поставки № 2306 від 23.06.2017.
Листом № 12/09-17 від 12.09.2017 ТОВ "Трейд Коммодіті" повідомило позивача, що у зв'язку із затримкою митного оформлення сировини для виготовлення бензину А-80А-ДЗ з ініціативи митних органів, виготовлення бензину розпочнеться пізніше ніж очікувалось. Із врахуванням завантаженості потужностей виробництва та обсягу сировини, а також враховуючи зміщення графіку виробництва, очікувана дата поставки виготовленого бензину до 25.12.2017.
Київська торгово-промислова палата у своєму висновку від 25.09.2017 №1703-4/469 підтвердила настання істотної зміни обставин за Договором про постачання для державних потреб нафти і дистилятів (бензин), для техніки спеціального призначення (за кошти Державного бюджету України), укладеним між позивачем та відповідачем.
З урахуванням викладених обставин, листом від 26.09.2017 №26/09-17-02 позивач звернувся до відповідача із проханням розглянути можливість подовження строків поставки за Договором до 30.12.2017. Відповідні зміни до договору внесені не були.
На вказаний лист відповідач надіслав відповідь від 19.10.2017 №286/10/6280, в якій пропонував направити повноважних представників для вирішення питання щодо можливості продовження строку поставки товару.
Пунктами 9.1., 9.2. Договору передбачено, що у випадку спорів або розбіжностей, сторони зобов'язуються вирішувати їх шляхом взаємних переговорів та консультацій. У разі недосягнення сторонами згоди спори (розбіжності) вирішуються у судовому порядку.
Звертаючись до суду з даним позовом позивач зазначає, що у зв'язку з викладеними обставинами мала місце істотна зміна обставин, а тому є підстави для внесення змін до Договору.
14.12.2017 Господарський суд Дніпропетровської області прийняв рішення, яким позов задовольнив частково. Змінив умови Договору, укладеного між Міністерством оборони України в особі Департаменту державних закупівель та постачання матеріальних ресурсів Міністерства оборони України та Товариством з обмеженою відповідальністю "Газтрейд", встановивши строк постачання продукції до 26.12.2017. У позові в частині позовних вимог до Товариства з обмеженою відповідальністю "Трейд Коммодіті" відмовив.
24.05.2018 Дніпропетровський апеляційний господарський суд ухвалив постанову, якою рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 14.12.2017 скасував, справу направив на розгляд до Господарського суду міста Києва за встановленою пунктом 5 статті 30 Господарського процесуального кодексу України підсудністю.
30.08.2018 позивач подав заяву про уточнення позовних вимог, в якій просив змінити умови Договору, встановивши строк постачання продукції до 30.12.2017, з днем набрання чинності вказаних змін до Договору з 17.10.2017 (дата, згідно з якою відповідач мав би надати відповідь на пропозицію продовжити дію Договору).
05.12.2018 Господарський суд міста Києва прийняв рішення, яким у задоволенні позову відмовив повністю, у зв'язку з тим, що, вирішуючи спір, суд повинен надати об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача. Однак, задоволення позовних вимог у цій справі жодним чином не призведе до поновлення порушених прав позивача, оскільки він просить внести зміни до Договору, термін дії якого закінчився 31.12.2017, в частині термінів постачання продукції до 26.12.2017, однак станом на час вирішення спору по суті вказаний строк сплив.
06.03.2019 Північний апеляційний господарський суд постановою рішення Господарського суду міста Києва від 05.12.2018 скасував; прийняв нове рішення, яким позов задовольнив частково та вніс зміни до Договору про постачання для державних потреб нафти та дистилятів (бензин) для техніки спеціального призначення (за кошти Державного бюджету України) №286/1/17/23 від 22.06.2017, укладеного між Відповідачем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Газтрейд", встановивши строк постачання продукції до 26.12.2017, а в частині вимог щодо набрання чинності змін до умов Договору № 286/1/17/23 від 22.06.2017 відмовив.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що відповідно до пункту 4 частини четвертої статті 36 Закону України "Про публічні закупівлі" чинне законодавство України дозволяє вносити зміни в договір за умови наявності документально підтверджених об'єктивних обставин, та не виключає реалізацію цієї можливості як в добровільному порядку за взаємною згодою сторін, так і за рішенням суду відповідно до частини другої статті 651 ЦК України. З матеріалів справи вбачається наявність обставин та умов, що обумовлюють можливість внесення змін до Договору відповідно до зазначених положень законодавства, а також статті 188 Господарського кодексу України (далі - ГК України). При цьому, оскільки права та обов'язки сторін виникають з рішення суду, яким вносяться зміни до Договору та встановлюється новий строк виконання зобов'язань з поставки товару, то саме з набранням рішенням законної сили, зобов'язання сторін будуть змінені, тому позовні вимоги підлягають задоволенню частково, без визначення дати набрання змінами до Договору законної сили. Відправляючи справу №904/9906/17 на новий розгляд Верховний Суд в Постанові 21.05.2019 року зазначив, що вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог про зміну умов Договору у зв'язку з істотною зміною обставин, суд першої інстанції та апеляційний господарський суд не дослідили належним чином укладений сторонами Договір та не встановили, з яких саме обставин виходили сторони, укладаючи цей Договір, і які обставини є такими, що істотно змінилися після укладення цього Договору, а також не з'ясували, чи є цей випадок винятковим, виходячи з положень статті 652 ЦК України. Отже, не встановили всієї сукупності умов, наявність яких, відповідно до частини другої статті 652 ЦК України може бути підставою для зміни умов договору.
Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог, виходячи з наступного.
Відповідно до статті 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
Згідно статті 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення.
Статтею 55 Конституції України встановлено, що кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Під порушенням слід розуміти такий стан суб'єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб'єктивне право особи зменшилось або зникло як таке, порушення права пов'язане з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.
Таким чином, у розумінні закону, суб'єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.
Згідно з ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
За змістом ч. 1 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Отже, в силу вищенаведених норм позивач має право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 20 ЦК України право на захист особа здійснює на свій розсуд.
З огляду на положення зазначеної норми та принцип диспозитивності господарського судочинства (ст. 14 ГПК України), позивач має право вільно обирати способи захисту порушеного права чи інтересу.
Статтею 5 ГПК України визначено, що здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Зважаючи на приписи ч. 1 ст. 2 та ст. 5 ГПК України, спосіб захисту, який позивач може обрати, а суд застосувати при здійсненні судочинства, у будь-якому випадку має бути ефективним, тобто таким, що відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням, і дає змогу забезпечити реальне поновлення у порушених правах.
З аналізу ст. 15, 16 Цивільного кодексу України, ст. 20 Господарського кодексу України вбачається, що застосування певного способу судового захисту вимагає доведеності належними доказами сукупності таких умов: наявності у позивача певного суб'єктивного права (інтересу); порушення (невизнання або оспорювання) такого права (інтересу) з боку відповідача; належності обраного способу судового захисту (адекватність наявному порушенню та придатність до застосування як передбаченого законодавством). Відсутність (недоведеність) будь-якої з означених умов унеможливлює задоволення позову.
Суд відзначає, що на позивача покладений обов'язок обґрунтувати свої вимоги поданими до суду доказами, тобто довести наявність у нього певного суб'єктивного права (інтересу), а також, що таке його право (інтерес) дійсно порушується, оспорюється чи не визнається, а тому потребує захисту.
Відповідно до ч.ч. 1-3 статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Згідно з частиною 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Статтею 74 ГПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Подані сторонами докази мають бути належними, допустимими, достовірними, достатніми. Так, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування (ст. 76 ГПК України); обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 ГПК України); достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 78 ГПК України); достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ст. 79 ГПК України).
Згідно із ст. 86 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Договір може бути змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов: 1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; 2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; 3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; 4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.
Закон пов'язує можливість внесення змін до договору безпосередньо не з наявністю істотної зміни обставин, а з наявністю чотирьох умов, визначених частиною другою статті 652 ЦК України, при істотній зміні обставин.
Подібна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 21.02.2011 у справі №9/219-09, від 20.02.2012 у справі №6-93цс11.
При цьому, за частиною четвертою зазначеної статті зміна договору у зв'язку з істотною зміною обставин допускається за рішенням суду у виняткових випадках, коли розірвання договору суперечить суспільним інтересам або потягне для сторін шкоду, яка значно перевищує затрати, необхідні для виконання договору на умовах, змінених судом.
У вирішенні питання про наявність підстав для внесення змін до договору на підставі наведеної статті в межі дослідження у справі входить з'ясування усіх обставин, якими сторони керувались, укладаючи цей договір, а також надання їм правової оцінки щодо обставин, які істотно змінились, та наслідком чого може бути зміна умов договору.
Направляючи справу на новий розгляд Верховний Суд наголосив на тому, що необхідним є встановлення того, чи є випадок, в межах даної справи, винятковим, виходячи з положень статті 652 ЦК України.
Відповідно до частин першої - другої статті 651 Цивільного кодекс у України (далі - ЦК України) зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Визначення "істотності порушення договору" у ч. 2 коментованої статті надано через іншу оціночну категорію "значна міра" позбавлення того на що особа розраховувала при укладенні договору. Значна міра позбавлення того на що особа розраховувала при укладенні договору має визначатися посилаючись на об'єктивні обставини. Так зміст договору може допомогти визначити очікування особи на які вона розраховувала при укладенні договору і які вона визначила об'єктивно погоджуючи його умови.
З огляду на те, що істотність порушення договору визначається за об'єктивними ознаками та обставинами, що вказують на значну міру позбавлення того на що особа розраховувала при укладенні договору, вина сторони, що припустилася порушення договору, не має будь-якого значення для оцінки порушення договору в межах питання визначення його істотності та відповідно розірвання договору на підставі ч. 2 ст. 651 ЦК.
Згідно з вимогами частин першої - другої статті 652 ЦК України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.
В той же час, суд зазначає, що зміна обставин, що призвела до "ускладнень" у виконанні договору, не завжди дає можливість за згодою сторін розірвати або змінити договір.
По-перше така зміна обставин має бути дійсно "істотною". За "неістотної зміни обставин" ст. 652 ЦК застосуванню не підлягає. Частина 1 коментованої статті дає визначення свого розуміння "істотності зміни обставин", а саме передбачається, що зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що якби сторони могли це передбачати, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.
По-друге навіть за істотної зміни обставин, коли за суттю зобов'язання договір не може бути змінений або розірваний, сторони не можуть, керуючись власним розсудом (наприклад, як це можливо відповідно до ч. 1 ст. 651 ЦК), прийти до згоди про розірвання договору. Розсуд сторін у даному випадку обмежений не лише необхідністю встановлення оціночного факту - "істотності зміни обставин", а і суттю зобов'язання.
Слід зазначити, що істотна зміна обставин не ускладнює виконання зобов'язань настільки і таким чином, що це призводить до неможливості виконання зобов'язання у зв'язку з обставинами за яку жодна із сторін не відповідає. У протилежному випадку зобов'язання відповідно до ст. 607 ЦК мало б бути припиненим, за відсутності розірвання договору за згодою сторін. Істотна зміна обставин, які були наявними при укладенні договору, має приводити до фундаментальної зміни рівноваги договору і не лише у правовій площині.
За відсутності суттєвості зміни обставин, тобто за незначної зміни обставин або/та за виникнення ускладнень у виконанні, які не призводять до фундаментальної зміни рівноваги договору, договір від відповідно до положень ч. 1 ст. 652 ЦК зміні не підлягає. У даному випадку спрацьовує та має перевагу загальне право, положення якого відображені у ст. 629 ЦК, відповідно до якого договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Правило, що відображено у ст. 629 ЦК не знаходить своєї повної дії, також, і у разі зміни умов договору, у зв'язку із істотною зміною обставин.
Саме договором або виходячи із суті зобов'язання може бути передбачено і відповідно випливати, що зміна обставин була передбачуваною, названі зміни охоплювалися ризиками, що були взяті на себе за договором стороною його виконання.
Таким чином, позивачем, як постачальником, мали бути передбачені ризики затримки поставки продукції, оскільки перенесення свого обов'язку на ТОВ «Хімпродукт ЛТД» чи ТОВ «Трейд Коммодіті», як постачальників зі іншими договорами, з урахуванням виконання позивачем свого обов'язку перед Міністерством оборони України за укладеним з ним Договором, є неприпустимим.
Відповідно до ст. 6.2.1. Принципів УНІДРУА якщо виконання договору стає більш обтяженим для однієї із сторін, ця сторона не дивлячись на це зобов'язана виконати свої обов'язки з дотриманням наступних положень про укладення, оскільки виконання договору має відбутися постільки воно є незалежним від труднощів, які воно може викликати для сторони його виконання.
Отже, труднощі, які виникли у позивача в процесі виконання укладеного з відповідачем Договору, не знімають відповідальності постачальника, у виконанні своїх обов'язків, оскільки нівелювання такого обов'язку призведе до порушення балансу сторін Договору.
Наведене дає можливість зробити висновок, що можливість зміни на підставі ч. 1 ст. 652 ЦК може мати місце лише за виключних обставин, у разі "істотної зміни обставин".
Статтею 6.2.2 Принципів УНІДРУА надано визначення "ускладнень", які є тими виключеннями, які є достатніми для зміни та розірвання договору за згодою сторін, а саме: "укладенням вважаються випадок, коли відбуваються події, суттєвим чином змінюючи рівновагу договірних обов'язків в силу збільшення для сторони вартості виконання, або зменшення цінності отримуваного стороною виконання".
Зменшення цінності отримуваного стороною за договором, включаючи випадки коли виконання взагалі більш не має ніякої цінності для сторони, що отримує виконання. Зменшення цінності отримуваного стороною за договором відбувається у випадку, коли суттєво змінюється договірна рівновага у силу істотного підвищення вартості виконуваного або у силу зменшення отримуваного стороною за договором. Суттєва зміна цінності або повна втрата цінності отримуваного стороною за договором може відбутися в результаті серйозних змін у ринковій ситуації або марності цілі, для якої вимагалося виконання.
Із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона. Виходячи із змісту названої умови, випадки ускладнення у виконанні договору не можуть мати місця, якщо потерпіла сторона прийняла на себе ризик зміни обставин. Прийняття на себе ризику зміни обставин не обов'язково повинно бути прямо відображено у договорі, такий висновок може бути слідувати із самого характеру та змісту зобов'язання.
Так, існує справедливе розуміння, що сторона яка уклала договір, приймає на себе визначену ступінь ризику, навіть у випадку коли вона не могла у повній мірі усвідомити його у момент коли вона укладала договір.
Враховуючи викладене, суд відзначає, що обставина, зазначена позивачем як істотна зміна може вважатись такою лише у випадку суттєвої зміни рівноваги обов'язків позивача та відповідача за Договором, виключаючи можливість лише зняття відповідальності позивача шляхом внесення змін до Договору, залишаючи поза увагою інтереси сторони замовника (Міністерства оборони України).
Таким чином, враховуючи необхідність встановлення в межах даної справи обставин наявності чи відсутності винятковості ситуації, яка мала місце в межах спірного Договору, укладеного між сторонами, суд відзначає, що така ситуація не містить ознак винятковості.
Враховуючи приписи ст. 74 ГПК України, на ТОВ «Феном Вест» як позивача за даним позовом покладений обов'язок обґрунтувати суду свої вимоги поданими доказами.
Оскільки позивачем належними доказами не обґрунтовано існування обставин зазначених в позові, то таке унеможливлює задоволення позову в даній справі.
Приписами ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно із ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Таким чином, повно і всебічно з'ясувавши обставини, на які учасники справи посилались як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, надавши оцінку всім аргументам учасників справи, суд дійшов висновку, що у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Феном Вест» належить відмовити повністю.
Враховуючи приписи ст. 129 ГПК України, з огляду на відмову у задоволенні позову, судовий збір, сплачений до державного бюджету, залишається за позивачем.
Керуючись статтями 73-74, 76-79, 86, 129, 232, 233, 237-238, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1. У задоволенні позову відмовити повністю.
2. Залишити за Товариством з обмеженою відповідальністю "Феном Вест" судовий збір, сплачений до державного бюджету.
3. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
4. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 257 та п. 17.5. розділу XI "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складене 08.10.2020 року.
Суддя С.М. Морозов