ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
08.10.2020Справа № 910/15333/20
За заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "БЦ ПЛАТІНУМ ПЛАЗА" (02072, м. Київ, вул. М. Гришка, буд. 3-А)
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "БЦ ПЛАТІНУМ ПЛАЗА" (02072, м. Київ, вул. М. Гришка, буд. 3-А)
до Товариства з обмеженою відповідальністю «ПЛАТІНУМ-ЦЕНТР» (02230, м. Київ, вул. Гришка, 3-А)
Треті особи, які не заявлють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача
1) Товариство з обмеженою відповідальністю «ОФІЦІЙНИЙ ЦЕНТР ПЛАТІНУМ» (02140, місто Київ, вул. Гришка, 3-А)
2) ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )
3) ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 )
4) ОСОБА_3
про визнання права власності на майно
Суддя Літвінова М.Є.
Без виклику представників учасників справи.
Товариство з обмеженою відповідальністю "БЦ ПЛАТІНУМ ПЛАЗА" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ПЛАТІНУМ-ЦЕНТР», треті особи, які не заявляють самостійні вимоги на предмет спору на стороні позивача: Товариства з обмеженою відповідальністю «ОФІЦІЙНИЙ ЦЕНТР ПЛАТІНУМ»; ОСОБА_1 ; ОСОБА_2 ; ОСОБА_3 про визнання права власності на нежитлові приміщення в адміністративному корпусі торгівельно-адміністративного комплексу, загальною площею 3667 кв.м., що розташовані за адресою: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна 1318910480000, номер запису про право власності 30785184; нежитлові приміщення першого поверху в адміністративному корпусі торгівельно-адміністративного комплексу, загальною площею 449,1 кв.м., що розташовані за адресою: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна 1318942080000, номер запису про право власності 30785641; земельної ділянки, кадастровий номер 8000000000:90:011:0180, площею 0, 1429 га, що розташована зав адресою: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна 1213349280000, номер запису про право власності 30786205.
Обґрунтовуючи заявлені вимоги позивач вказує на те, що ним було набуто право власності на спірне майно відповідно до договорів купівлі-продажу нерухомого майна, укладених між продавцем - Товариством з обмеженою відповідальністю «ОФІЦІЙНИЙ ЦЕНТР ПЛАТІНУМ» та ним, як покупцем, що посвідчені нотаріально (засвідчені копії договорів додані до заяви).
Незважаючи на вищевикладене ТОВ «Платінум-Центр» та учасник останнього - ХІМЦУ ІНВЕСТМЕНТС ЛІМІТЕД, вчиняють дії, а саме: подають позови до суду про визнання недійсними самостійно укладених в 2017-2018 роках правочинів щодо відчуження спірного майна; звертаються із скаргами на дії державних реєстраторів, які в т.ч, але не виключно, приймали рішення та реєстрували право власності за Товариством; починаючи з березня 2020 року розповсюджували інформацію серед орендарів та інших суб'єктів господарювання щодо невизнання права власності Товариства на спірне майно та підбурювали припинити договірні відносини із Товариством.
Враховуючи викладене, на думку заявника, у нього є обгрунтовані припущення, що відповідач намагається через вищенаведені активні дії поза межами встановлених повноважень Міністерства Юстиції України, вчинити дії щодо корегування даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що фактично унеможливить виконання рішення суду, якщо його буде прийнято на користь позивача.
Відповідно до частини 1 статті 138 Господарського процесуального кодексу України заява про забезпечення позову подається:
1) до подання позовної заяви - за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом для відповідного позову, або до суду за місцезнаходженням предмета спору - якщо суд, до підсудності якого відноситься справа, визначити неможливо;
2) одночасно з пред'явленням позову - до суду, до якого подається позовна заява, за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом;
3) після відкриття провадження у справі - до суду, у провадженні якого перебуває справа.
Частиною 1 статті 140 Господарського процесуального кодексу України визначено, що заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.
Розглянувши подану Товариством з обмеженою відповідальністю "БЦ ПЛАТІНУМ ПЛАЗА" заяву про забезпечення позову, суд вирішив відмовити у задоволенні означеної заяви, враховуючи наступне.
Так, положеннями статті 136 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Отже, умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, що має бути підтверджено доказами наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
Суд зазначає, що обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу до забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу до забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та як наслідок ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу.
Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.
Під час вирішення питання щодо забезпечення позову, обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.
Разом з тим, статтею 129 Конституції України визначено принципи рівності усіх учасників процесу перед законом і судом, змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, як одні з основних засад судочинства.
Частиною 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Таким чином, сторона, яка звертається з заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 74 ГПК, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
У відповідності до п. 3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" від 26 грудня 2011 року №16, умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.
Обґрунтовуючи необхідність забезпечення позову позивач вказує на те, відповідач та його учасник подають позови до суду про визнання недійсними самостійно укладених в 2017-2018 роках правочинів щодо відчуження спірного майна; звертаються із скаргами на дії державних реєстраторів, які в т.ч, але не виключно, приймали рішення та реєстрували право власності за Товариством; починаючи з березня 2020 року розповсюджували інформацію серед орендарів та інших суб'єктів господарювання щодо невизнання права власності Товариства на спірне майно та підбурювали припинити договірні відносини із Товариством.
За твердженнями позивача, вказані дії Товариства з обмеженою відповідальністю "ПЛАТІНУМ -ЦЕНТР" спрямовані на фактичне унеможливлення виконання рішення суду, якщо його буде прийнято на користь позивача.
Проте, на переконання суду, наведені позивачем обставини самі по собі не є достатньою підставою в розумінні статті 136 Господарського процесуального кодексу України для забезпечення позову.
Приймаючи до уваги те, що в матеріалах заяви відсутні належні докази, які б свідчили про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам заявника до ухвалення рішення у справі, дані про неможливість захисту прав, свобод та інтересів заявника без вжиття таких заходів також не наведені, суд не вбачає підстав для задоволення даної заяви про забезпечення позову.
Враховуючи вищевикладені обставини, виходячи з вимог процесуального закону, який регулює підстави забезпечення позову та заходи забезпечення позову, зокрема з вимог статей 136, 137 Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні поданої позивачем заяви про забезпечення позову з огляду на відсутність доказів та обґрунтованих мотивів, які б могли свідчити, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів заявника, за захистом яких він має намір звернутися до суду.
Керуючись статтями 136-140, 234 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
1. Відмовити у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "БЦ ПЛАТІНУМ ПЛАЗА" про забезпечення позову.
2. Ухвала набирає законної сили 08.10.2020 року та може бути оскаржена в порядку, передбаченому Господарським процесуальним кодексом України.
Повний текст ухвали складено та підписано 08.10.2020 року.
Суддя М.Є. Літвінова