ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
07.10.2020Справа № 910/13730/19
Господарський суд міста Києва у складі судді Пукшин Л.Г., за участі секретаря судового засідання Ваховської К.А., розглянувши у судовому засіданні матеріали господарської справи
за позовом Заступника військового прокурора Центрального регіону України (01014, м. Київ, вул. Болбочана Петра, 8) в інтересах держави в особі
Кабінету Міністрів України (01008, м. Київ, вул. Грушевського, 12/2),
Міністерства оборони України (03168, м. Київ, пр.-т. Повітрофлотський, 6)
до Державного підприємства "Управління капітального будівництва та інвестицій" (04053, м. Київ, вул. Артема, 59),
Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Новатех" (03162, м. Київ, вул. Ромена Ролана, 4-б)
про визнання недійсним договору
за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання
Заступник військового прокурора Центрального регіону України в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України та Міністерства оборони України звернувся до Господарського суду міста Києва із позовними вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Новатех", Державного підприємства "Управління капітального будівництва та інвестицій" про визнання недійсним з моменту укладення Додаткового договору від 11.07.2006 №11/06/5 про пайову (дольову) участь у будівництві на земельній ділянці в м. Києві по вул. Зоологічній 6 (вул. Дегтярівська, 11), укладеного на виконання договору №11/06 від 11.07.2006, та Додаткової угоди №2 від 21.04.2016 до вищевказаного Додаткового договору, оскільки останні були укладені не уповноваженою особою, без погодження Кабінету Міністрів України та всупереч Земельному кодексу України, Цивільному кодексу України, Закону України "Про Збройні Сили України", Закону України "Про використання земель оборони" та Закону України "Про правовий режим майна у Збройних Силах України".
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.10.2019 на підставі ст. 174 Господарського процесуального кодексу України позовну заяву Заступника військового прокурора Центрального регіону України в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України та Міністерства оборони України було залишено без руху.
22.10.2019 у строк, встановлений судом, Військовою прокуратурою Центрального регіону України було усунуто недоліки позовної заяви.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 28.10.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, вирішено справу розглядати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 27.11.2019.
22.11.2019 до Господарського суду м. Києві надійшли пояснення позивача-2, в якому зазначається, що відповідач-1 не мав повноважень щодо розпорядження спірною земельною ділянкою державної форми власності, фактично вилучивши її з постійного користування Міністерства оборони України, що порушує права та інтереси держави в особі Кабінету Міністрів України, як власника земель даної категорії, та Міністерства оборони України як користувача.
27.11.2019 до Господарського суду м. Києва надійшло клопотання відповідача-2 про об'єднання справ №910/13730/19, №910/13720/19 та №910/14849/19 в одне провадження, оскільки в зазначених справах одні й ті самі сторони, однаковий предмет та майже одинакові підстави позову.
27.11.2019 у судовому засіданні суд на місці ухвалив задовольнити клопотання представника відповідача-2, відкласти розгляд клопотання про об'єднання справ в одне провадження, відкласти підготовче засідання на 11.12.2019, зобов'язано прокуратуру надати письмові пояснення щодо подання до суду окремих позовних заяв.
03.12.2019 до Господарського суду м. Києва надійшов відзив, в якому відповідач-2 просить відмовити в задоволенні позовних вимог та зазначає, що відповідачі уклали Генеральний договір, Додатковий договір та Додаткові угоди у відповідності до чинного законодавства на момент їх укладення, а тому відсутні підстави для визнання їх недійсними.
10.12.2019 до Господарського суду м. Києва надійшла відповідь на відзив, в якому позивач-1 підтримує позов та вказує, що оспорюваний Додатковий договір №11/06/10 до Генерального договору № 11/06 від 11.07.2006 про пайову участь у будівництві від 10.07.2007 порушує майнові інтереси держави, а також права держави щодо управління об'єктами державної власності.
11.12.2019 у судовому засіданні суд на місці ухвалив відмовити у задоволенні клопотання про об'єднання в одне провадження справ, оскільки відповідачем-2 не доведено та не обґрунтовано про пов'язаність таких справ предметом позову, продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів, відкладено підготовче засідання на 22.01.2020.
19.12.2019 до Господарського суду м. Києва надійшли письмові заперечення відповідача-2, з яких вбачається, що наведені аргументи та доводи прокуратури відносно факту відчуження військового майна не підтверджено доказами по справі та не відповідають дійсним обставинам справи.
19.12.2019 до Господарського суду м. Києва надійшло клопотання відповідача-2 про зупинення провадження у даній справі до надання правових висновків у подібних правовідносинах Великою Палатою Верховного Суду по справі № 912/2385/18.
23.12.2019 до Господарського суду м. Києва надійшло клопотання відповідача-2 про долучення належним чином завірених копій документів.
16.01.2020 до Господарського суду м. Києва надійшла відповідь на відзив, в якій позивач-1 звертає увагу, що при укладенні Генерального договору та інших похідних від нього Договорів, сторонами не дотримано вимог наказів Міністерства оброни України, Закону України "Про використання земель оборони", Земельного кодексу України, Постанови Кабінету Міністрів України № 715 від 06.07.2011, Постанови Кабінету Міністрів України №296 від 11.04.2012, Статуту державного підприємства "УКБ інвест", а тому, враховуючи положення ст.ст. 215-236 Цивільного кодексу України та положення Господарського кодексу України, позивач-1 вважає, що Генеральний договір № 11/06 від 11.07.2006 є нікчемним.
21.01.2020 до Господарського суду м. Києва надійшов відзив відповідача-1, в якому останній просить відмовити у задоволенні позову та зазначає, що укладання та виконання Генерального договору не зачіпає права та інтереси Кабінету Міністрів України. Крім того, відповідач-1 вказує, що представництво в суді інтересів держави в особі Кабінету Міністрів України може здійснюватися прокурором Офісу Генерального прокурора або обласної прокуратури виключно за письмовою вказівкою чи наказом Генерального прокурора або його першого заступника чи заступника відповідно до компетенції.
22.01.2020 у судовому засіданні відповідач-1 надав письмові пояснення, в яких зазначив, що відповідно до п. 1 ч.1 ст. 226 ГПК України позов підлягає залишенню без розгляду, оскільки прокурор не обґрунтував наявність підстав для звернення з позовом в інтересах Міністерства оборони України та Кабінету Міністрів України.
22.01.2020 у судовому засіданні суд на місці ухвалив відкласти розгляд клопотання відповідача-1 про залишення позову без розгляду до наступного судового засідання, задовольнити клопотання прокурора та відкласти підготовче засідання на 05.02.2020 у зв'язку з необхідністю надання прокурором письмової позиції щодо клопотання відповідача-1 про залишення позову без розгляду.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.02.2020 провадження у справі №910/13730/19 було зупинено до розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи №912/2385/18.
14.07.2020 через загальний відділ діловодства суду надійшла заява відповідача-2 про залишення позову без розгляду, з огляду на висновки Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, що викладені у постанові від 23.06.2020 у справі №910/13720/19.
Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського процесуального кодексу України провадження у справі поновлюється за клопотанням учасників справи або за ініціативою суду не пізніше десяти днів з дня отримання судом повідомлення про усунення обставин, що викликали його зупинення. Про поновлення провадження у справі суд постановляє ухвалу.
За результатами відомостей, які містяться у Єдиному державному реєстрі судових рішень, судом встановлено, що постановою Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 касаційну скаргу заступника прокурора Дніпропетровської області на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 21.05.2019 про залишення позовної заяви без розгляду на підставі пункту 1 частини 1 статті 226 Господарського процесуального кодексу України задоволено, постанову Центрального апеляційного господарського суду від 21.05.2019 скасовано, а справу направлено для розгляду до суду апеляційної інстанції.
Отже, 26.05.2020 року Великою Палатою Верховного Суду було розглянуто справу №912/2385/18, до розгляду якої було зупинено провадження у даній справі, тобто обставини, що викликали зупинення провадження у справі відпали.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.07.2020 суд поновив провадження у справі №910/13730/19 та призначив підготовче засідання на 09.09.2020.
08.09.2020 через загальний відділ діловодства суду надійшло клопотання прокуратури про долучення додаткових документів до матеріалів справи.
Підготовче засідання, призначене на 09.09.2020, не відбулось, у зв'язку з перебуванням судді Пукшин Л.Г. на навчанні.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.09.2020 підготовче засідання у справі №910/13730/19 було призначено на 30.09.2020.
29.09.2020 2020 через загальний відділ діловодства суду прокуратурою було подано докази направлення сторонам копії листів, які містились у додатках до клопотання від 08.09.2020.
30.09.2020 до канцелярії суду надійшло клопотання Міністерства оборони України про залучення до участі у справі Квартирно-експлуатаційне управління в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача-2.
У судовому засіданні 30.09.2020 представник відповідача-2 подав клопотання про долучення додаткових доказів до матеріалів справи та підтримав клопотання про залишення позову Заступника військового прокурора Центрального регіону України без розгляду.
У судовому засіданні 30.09.2020 суд на місці ухвалив відкласти підготовче засідання на 07.10.2020.
05.10.2020 через загальний відділ діловодства суду надійшли письмові пояснення Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Центрального регіону.
06.10.2020 до канцелярії суду надійшло клопотання Міністерства оборони України, у якому останній повідомляє про помилковість подання клопотання про залучення Квартирно-експлуатаційного управління в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача-2, та просить суд залучити вищевказану особу на стороні позивача-2.
У судовому засіданні 07.10.2020 представник відповідача-2 підтримав клопотання про залишення позову прокуратури без розгляду. Прокурор та представники позивачів щодо заявленого клопотання заперечували та просили відмовити в його задоволенні.
Розглянувши клопотання відповідача-2 та заслухавши представників сторін, суд вирішив залишити позов Заступника військового прокурора Центрального регіону України без розгляду, з огляду на наступне.
Відповідно до пункту третього частини першої статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Частинами 4, 5 ст. 53 ГПК України визначено, що прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу. У разі відкриття провадження за позовною заявою особи, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб (крім прокурора), особа, в чиїх інтересах подано позов, набуває статусу позивача. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.
Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" (у редакції Закону України від 19 вересня 2019 року "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури", чинній на момент звернення Прокурора до суду з даним позовом) прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини.
Представництво в суді інтересів держави в особі Кабінету Міністрів України та Національного банку України може здійснюватися прокурором Офісу Генерального прокурора або обласної прокуратури виключно за письмовою вказівкою чи наказом Генерального прокурора або його першого заступника чи заступника відповідно до компетенції.
Відповідно до частини 4 цієї статті Закону наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це відповідного суб'єкта владних повноважень.
Зі змісту вищенаведених законодавчих положень вбачається, що прокурор вправі звертатися до суду з позовом в інтересах держави в особі органу державної влади виключно у випадку, якщо такий орган не здійснює або неналежним чином здійснює захист відповідних інтересів держави самостійно. Крім того, представництво в суді інтересів держави в особі, зокрема, Кабінету Міністрів України, може здійснюватися Прокурором виключно за письмовою вказівкою чи наказом Генерального прокурора або його першого заступника чи заступника.
08.09.2020 від Військової прокуратури надійшло клопотання №05/2-246вих-20 про долучення до матеріалів справи листа Заступника Генерального прокурора від 15.06.2020 №15/3-14вих-20 зі змісту якого вбачається, що за результатами розгляду листа Військової прокуратури Центрального регіону України від 14.05.2020 №05/2-121вих-20 щодо можливості пред'явлення позову в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України та Міністерства оборони до ТОВ "Науково-виробниче підприємство "Новатех" про визнання недійсними правочинів про пайову (дольову) участь у будівництві житлового комплексу на земельній ділянці оборони по вул. Зоологічній, 6 (вул. Дегтярівська, 11) у м. Києві, що Військовій прокуратурі Центрального регіону України доручається пред'явлення вказаних позовів відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру".
Військовою прокуратурою Центрального регіону України було надано пояснення, відповідно до яких останній зазначив, що у встановленому законом порядку було отримано відповідь управління Головної військової прокуратури Генеральної прокуратури України на лист Прокурора щодо представництва в суді інтересів держави в особі Кабінету Міністрів України та Міністерства оборони України у даній справі, проте, будь-яких документів, що підтверджують дані обставини прокурором не подано.
Отже, прокурором всупереч вимог вищенаведених законодавчих приписів не було надано суду жодних доказів, які підтверджують отримання останнім письмової вказівки чи наказу Генерального прокурора або його першого заступника чи заступника на представництво в суді інтересів держави в особі, зокрема, Кабінету Міністрів України в даній справі на момент звернення до суду з цим позовом - 30 вересня 2019 року, а також не надано документів, які містять таку вказівку.
Лист Офісу Генерального прокурора України від 15.06.2020 за № 15/3-14вих-20, поданий прокурором, не підтверджує наявність у заступника військового прокурора законних підстав для представництва інтересів держави в особі Кабінету Міністрів України, на час подання позову в цій справі, оскільки така вказівка була отримана військовим прокурором після відкриття провадження у справі №910/13730/19.
Крім того, у наданих письмових поясненнях прокурор зазначає, що перед зверненням до суду із вказаним позовом, військовою прокуратурою листами від 10.05.2019 №05/2-516вих19, №05/2-519вих19 інформовано Міністерство оборони України та Київське квартирне експлуатаційне управління про встановленні порушення.
Разом з тим, надаючи відповідь прокурору на його лист Міністерство оброни України свою позицію щодо порушення інтересів держави жодним чином не висловило, про наміри самостійно звернутися з позовом чи провести перевірку щодо виявлених прокуратурою фактів не заявило, водночас не спростувало й твердження прокурора щодо виявлених порушень законодавства. Такі дії були оцінені прокурором як бездіяльність.
Дослідивши наявні у матеріалах справи листи, суд дійшов висновку, що 10.05.2019 військовою прокуратурою не було повідомлено, зокрема, Міністерство оброни України про порушення інтересів держави, а витребовувалась виключно інформація з підтверджуючими документами стосовно земельної ділянки військового містечка №31 гарнізону міста Києва, що розташована за адресою: м. Київ, вул. Зоологічна 6 (Дегтярівська 11).
Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу. Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.
Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.
Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об'єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.
Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого незвернення, він обов'язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з'ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.
Аналогічна позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18.
Судом встановлено, що в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази бездіяльності Міністерства оборони України щодо нездійснення чи неналежного здійснення ними захисту інтересів держави.
Крім того, з матеріалів справи вбачається, що Військова прокуратура повідомила позивача-2 про намір здійснювати заходи представницького характеру для захисту порушених інтересів держави лише 30.09.2019 листом №05/2-450вих19, тобто, у день звернення з позовом до суду. При цьому, не наводячи причин, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб'єктом, та за відсутності належного повідомлення Міністерства оборони України про встановлені порушення інтересів держави, які б підлягали усуненню з боку позивача-2 в межах розумного строку.
Відтак, надавши оцінку наявним у справі доказам та перевіривши обґрунтованість наведених військовою прокуратурою доводів в обґрунтування підстав для звернення з позовом у даній справі для захисту інтересів держави в особі позивачів, суд дійшов висновку, що прокуратура в даному випадку не обґрунтувала підстав представництва інтересів держави в особі Кабінету Міністрів України та Міністерства оборони України в суді.
У разі, якщо суд установить відсутність підстав для представництва прокурором інтересів держави вже після відкриття провадження у справі, то позовну заяву прокурора слід вважати такою, що підписана особою, яка не має права її підписувати. В таких справах виникають підстави для застосування положень пункту 2 частини першої статті 226 ГПК України.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 та в постанові Верховного Суду від 25.08.2020 у справі №910/12285/18.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 226 Господарського процесуального кодексу України, суд залишає позов без розгляду, якщо позовну заяву не підписано або підписано особою, яка не має права підписувати її, або особою, посадове становище якої не вказано.
Враховуючи викладену норму та той факт, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб'єкти, а не прокурор та те, що прокурор виконує субсидіарну роль, та не може вважатись альтернативним суб'єктом звернень до суду, а в позовній заяві не обґрунтував в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту та визначені законом підстави для звернення прокурора до суду, суд приходить до висновку про залишення позову Заступника військового прокурора Центрального регіону України в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України та Міністерства оборони України без розгляду.
За приписами ч. 2 ст. 226 ГПК України про залишення позову без розгляду постановляється ухвала, в якій вирішуються питання про розподіл між сторонами судових витрат, про повернення судового збору з бюджету.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір", сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі залишення заяви або скарги без розгляду (крім випадків, якщо такі заяви або скарги залишені без розгляду у зв'язку з повторним неприбуттям або залишенням позивачем судового засідання без поважних причин та неподання заяви про розгляд справи за його відсутності, або неподання позивачем витребуваних судом матеріалів, або за його заявою (клопотанням).
З огляду на викладене, судовий збір, сплачений за звернення до суду із цим позовом, підлягає поверненню Військовій прокуратурі Центрального регіону України.
Керуючись п. 2 ч. 1 ст. 226, ст. 234 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позовну заяву Заступника військового прокурора Центрального регіону України в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України, Міністерства оборони України до Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Новатех", Державного підприємства "Управління капітального будівництва та інвестицій" про визнання недійсним договору залишити без розгляду.
2. Повернути з Державного бюджету України на користь Військової прокуратури Центрального регіону України (01014, м. Київ, вул. Болбочана Петра, 8 ідентифікаційний код 38347014) судовий збір у розмірі 3 842 (три тисячі вісімсот сорок дві) грн 00 коп., що був сплачений згідно з платіжним дорученням №1311 від 24.09.2019, оригінал якого знаходиться в матеріалах справи.
Ухвала набирає законної сили 07.10.2020 та може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги у строк визначений ч. 1 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст ухвали складено 08.10.2020.
Суддя Л. Г. Пукшин